http://www.radiosvoboda.org

Політичне рішення – головна передумова підписання договору про кордон між Україною і Румунією: посол Антон Бутейко

Богдана Костюк

Київ, 20 вересня 2002 – До 1 червня наступного року Україна і Румунія збираються підписати договір про розмежування лінії державного кордону в Чорному морі і на Дунаї та про розмежування виключної морської економічної зони. Ця домовленість – один із головних підсумків візиту президента румунської держави Іона Ілієску до України цього тижня.

У Києві Ілієску сказав, що проблеми кордонів уже немає, і тепер це справа лише експертів.

Інший погляд має посол України в Бухаресті Антон Бутейко.

Пане Бутейко, яке Ваше враження від нинішнього візиту президента Румунії Іона Ілієску і його переговорів з президентом Леонідом Кучмою у Києві та Одесі?

Антон Бутейко:

Уже сам факт повноцінного візиту президента Румунії в Україну є позитивним, тому що, на жаль, протягом 11 років такі двосторонні візити між главами держав відбулися лише один раз: один раз до Румунії наш президент їздив у 1997 році, коли підписував договір, і візит у відповідь у 1998 році румунського президента – у той час як глава нашої держави зустрічається з главами інших сусідніх держав, скажімо, Польщі, 7–8 разів на рік.

Це, я б сказав, друга серія візитів. Було позитивне враження від того, що повноцінно вдалося на найвищому рівні розглянути весь комплекс відносин українсько- румунських, оскільки такий огляд був здійснений у січні під час візиту прем’єр-міністра України до Румунії. Зараз у Києві якоюсь мірою і підбивали підсумки, і давали нові імпульси для вирішення існуючих проблем.

Богдана Костюк:

У цьому контексті, чи вдасться ці питання вирішити і як загалом надалі можуть розвиватися українсько-румунські відносини?

Антон Бутейко:

В економічному контексті розвиток відбувається. Наша торгівля зросла у минулому році на 28%. Але певною перепоною для розвитку повноцінних відносин у політичному контексті, у контексті взаємної довіри, звичайно, є відсутність договору про режим державного кордону.

Як відомо, у великому договорі 1997 року лінія кордону юридично затверджена, схвалена парламентами обох держав. Тут проблем не існує. Але до цього часу в договорі про режим державного кордону ця лінія не підтверджується румунською стороною у контексті конкретних координат, параметрів. Відповідно ми не можемо, не затвердивши в договорі про режим кордону оцих координат так, як вони існували в документах між колишнім Радянським Союзом і Румунією, продовжувати роботу по розмежуванню в Чорному морі континентального шельфу і виключної економічної зони.

Якраз важливим було те, що наші президенти у спільній декларації визначили дати, а саме до 1 червня наступного року ми маємо підписати цей договір. Як відомо, таке рішення диктується тим, що у великому договорі 1997 року така дата встановлювалася. Впродовж двох років ми мали підписати і укласти договір про режим кордону і угоду про розмежування в Чорному морі континентального шельфу і виключної економічної зони. На жаль, цього зробити не вдалося. Тому ми сподіваємося, що з новим урядом Румунії ми зможемо досягти цього.

Звичайно, наше співробітництво, як я бачу, має розвиватися і в контексті тих спільних стратегічних завдань, які існують у зовнішній політиці України і Румунії. А саме, і Україна, і Румунія зацікавлені в тому, щоб стати членами і Європейського Союзу, і НАТО. Тут, звичайно, наша співпраця може розвиватися.

Але повторюю, що питання про договір про режим державного кордону у політичному контексті є виключно важливим. Українська сторона вважає, що на даному етапі експерти, які займалися б підготовкою договору про режим державного кордону, свої ресурси вже вичерпали. Тому необхідно ухвалити політичне рішення на найвищому рівні для того, щоб підтвердити в договорі про режим державного кордону існуючу лінію міждержавного кордону.

Як тільки це підтвердження відбудеться, Україна, звичайно, готова до цього – договір можна підготувати фактично впродовж тижня-двох, максимум за місяць. Після цього експерти зможуть працювати в рамках спеціальної двосторонньої комісії і враховувати ті природні зміни, які впливають на існуючу лінію кордону так, як це робиться у всіх сусідніх державах, які мають лінією кордону річку.