http://ukr.for-ua.com/interview/2002/07/04/132054.html

Борис Тарасюк: “Україна перестає бути активним учасником творення спільного європейського дому”, “Україна молода”, 04.07.2002

Борис Тарасюк

Розмову вела Діана Дуцик, “Україна молода”

Ексклюзивне інтерв’ю "УМ" з головою нового комітету Верховної Ради - з питань євроінтеграції

Зміна геополітичної ситуації у світі вимагає і корекції зовнішнього курсу політики України. Останнім часом європейський, чи загалом західний, вектор був послаблений нашими внутрішніми негараздами. Світ на нас почав ивитися косо. Проте останні місяці керівництво держави намагається продемонструвати свою проєвропейськість, заявивши зокрема про наміри вступити до НАТО. Новообраний парламент створив новий комітет - з питань євроінтеграції, який очолив відомий своїми проєвропейськими поглядами дипломат Борис Тарасюк. Поки що не визначено, чим займатиметься цей комітет. Цілком може виникнути ситуація, коли два парламентських комітети, які відають зовнішньополітичними справами, матимуть протилежні погляди на важливі для країни питання. Про ці та інші проблеми - в інтерв’ю "УМ" з головою Комітету з питань євроінтеграції Борисом Тарасюком.

"Поки що ми не маємо навіть робочих місць"

- Борисе Івановичу, ваш Комітет з питань євроінтеграції - новий для парламенту орган. Окресліть, будь ласка, його функції і пріоритети роботи.

- Найперше я хочу сказати, що наш комітет є унікальним. І його унікальність полягає в тому, що досі частина членів комітету не має навіть робочих місць. Ми розуміємо, що це пов’язано з питанням матеріально-технічного забезпечення Верховної Ради. Але... Друга риса, яка визначає унікальність цього комітету, друга полягає в тому, що це єдиний комітет з усіх 24, повноваження якого ще не визначені. Є рішення Верховної Ради утворити таку структуру, але немає рішення, яке б визначало її повноваження. Тому ми внесли проект відповідної постанови. Цілком очевидно, що більша частина повноважень, які мають відійти нашому комітету, була сферою компетенції Комітету в закордонних справах. Отже, йдеться про розподіл повноважень.

Проект постанови містить наше бачення цих повноважень. Це міжпарламентські зв’язки і парламентський контроль за розвитком співробітництва України з такими організаціями, як Європейський Союз, НАТО, Світова організація торгівлі, Рада Європи, ОБСЄ, Центральноєвропейська ініціатива.

Наступне, чим має займатися комітет, - це законодавча робота, пов’язана з приведенням українського законодавства у відповідність із нормативною законодавчою базою Євросоюзу, а також недопущення прийняття Верховною Радою нормативних актів, які б могли трактуватися як такі, що суперечать нашим зобов’язанням за двосторонніми угодами з ЄС, або нормативній базі Світової організації торгівлі. Крім того, це підготовка до ратифікації угод, укладених з міжнародними організаціями, які я назвав. До наших повноважень мали б входити і парламентські зв’язки з країнами Європи. І нарешті координація діяльності делегацій Верховної Ради у зв’язках з парламентськими структурами перерахованих вище організацій. Таке наше бачення.

Поки що питання знаходиться у стадії обговорення. Рішенням погоджувальної ради доручено головам чотирьох комітетів - нашого, у закордонних справах, з прав людини та національних меншин і регламентного комітету дійти згоди щодо повноважень новоствореного комітету. Але це не заважає нашому комітетові вже на цьому етапі працювати. Першим результатом роботи стало прийняття Верховною Радою 20 червня звернення до парламентів, урядів та громадськості держав-членів Європейського Союзу. Воно є дуже важливим і носить концептуальний характер, оскільки там виписана позиція парламенту щодо питання співробітництва з Євросоюзом та кінцевої мети такого співробітництва, а саме членства у ЄС.

- Яким чином відбуватиметься координація роботи вашого Комітету з Міністерством економіки та європейської інтеграції?

- Безумовно, ми будемо співпрацювати з урядом. Інакше й бути не може. Не тільки у плані парламентського контролю, а швидше, у плані налагодження тісної взаємодії. Оскільки наша тема дуже важлива для визначення майбутньої долі держави. Ми вже провели слухання у нашому комітеті із залученням керівників Міністерств закордонних справ, економіки та з питань євроінтеграції, а також управління Європейського Союзу Кабінету Міністрів. Тобто перша зустріч з урядовими структурами відбулася, і ми плануємо продовжити цю практику. Були досить цікаві ідеї стосовно налагодження співпраці між нашим комітетом і урядовими структурами. Ми плануємо також провести спільне засідання з керівництвом Міністерства юстиції, щоб вирішити питання, пов’язані із законодавчими ініціативами щодо приведення нашого законодавства у відповідність до законодавства ЄС.

- Наскільки великим є на сьогодні той "багаж" законів, які потрібно приводити у відповідність до європейського законодавства?

- Хотілося б дати конкретну відповідь, але поки що я не готовий сказати, скільки законодавчих актів треба буде переглянути з метою приведення їх у відповідність до законодавства Європейського Союзу. Я вважаю, що ця робота потребує системного підходу, вона має бути здійснена ретроспективно. Повинен відбутися свого роду аудит усіх прийнятих законодавчих актів. Звичайно, це дуже великий обсяг роботи, який вимагає значної кількості фахівців. Комітет їх поки що не має. Однак ми працюємо над тим, щоб створити науково-експертну раду. Хоча нашим пріоритетом на даний момент буде поточний законотворчий процес.

Ідея "В Європу разом із Росією - небезпечна"

- У "Концептуальних засадах стратегії соціально-економічного розвитку України 2001-2011 рр." визначено, що Україна розглядає взаємовідносини з Росією через призму євроінтеграції...

- Я читаю цю фразу так: відносини з Російською Федерацією будуватимуться таким чином, щоб вони не суперечили нормам і принципам діяльності Європейського Союзу. Це абсолютно правильна теза. Ми не можемо з Росією будувати такі двосторонні стосунки, які будуть суперечити практиці та законодавству ЄС. Тобто пріоритетом визначено європейську інтеграцію.

- Зараз складається таке враження, що Європа, заклопотана своїми проблемами, віддала негласно Україну в зону інтересів Росії. Можливо, це дуже суб’єктивне враження, але все-таки, як ви ставитеся до цієї тези?

- У принципі, такий розвиток подій не виключається. Більше того, мені доводилося спілкуватися з різними відомим експертами, аналітиками у Сполучених Штатах Америки, в західно-європейських країнах, і багато хто з них висловлює думку, що фактично сьогодні Україна відходить "у тінь" Росії в європейських справах. Україна втрачає роль активного чинника європейської стабільності й безпеки. З нею вже не рахуються так, як рахувалися до 2000 року. З 2000 року почалася серйозна внутрішньополітична криза, яка триває і досі і яка фактично спричинила суттєве погіршення авторитету нашої держави на міжнародній арені. Україна відходить від позицій активного учасника творення спільного європейського дому через внутрішні негаразди. І це є доконаний факт.

Події 11 вересня минулого року перевернули наше уявлення про питання глобальної, регіональної безпеки, безпеки конкретної держави, навіть безпеки громадянина. Вони призвели до тектонічних зрушень у міжнародних відносинах. Кардинально змінився характер відносин між Росією та Сполученими татами, між Росією та НАТО, Росією і Заходом у цілому. Підтверджує це і створення нової ради "НАТО-Росія" у "форматі 20-ти", і надання Росії фактично статусу квазі-члена НАТО, і укладення нею угоди зі США щодо подальшого скорочення наступальних озброєнь, і мовчазне сприйняття Москвою намірів Сполучених Штатів вийти з договору про ПРО, і активна участь Росії в антитерористичній коаліції. Усе це дає підстави говорити, що відбуваються нові глобальні зовнішньополітичні зміни, внаслідок яких Росія займає більш активну і конструктивну позицію. На цьому тлі Україна виглядає досить блідо, відходить на другі ролі, потрапляє у тінь Росії.

- Що могло б допомогти відновити Україні свій попередній статус на міжнародній арені?

- Перш за все - внутрішньополітичні зміни. Не може бути блискучої зовнішньої політики за поганої внутрішньої. Я можу висловити лише співчуття своїм колегам-дипломатам. Їм важко забезпечувати інтереси нашої держави лише зовнішньополітичним інструментарієм, маючи таку ситуацію всередині країни. Отже, відновлення іміджу України на міжнародній арені може відбутися лише за умови внутрішніх змін. До речі, такі зміни пропонував Блок Віктора Ющенка "Наша Україна". Їх зміст полягає у зміні системи влади - парламент повинен мати можливість формувати уряд і відповідати за це. Вибори мають відбуватися не за змішаною системою, яка вже довела свою неспроможність, а на пропорційній основі. Треба відкинути неконституційні методи, якими виконавча влада намагалася накинути українському суспільству зміни до Конституції шляхом сумнівного референдуму, який отримав негативну оцінку з боку Ради Європи.

Треба забезпечити з боку держави розвиток інститутів громадянського суспільства. Важливо, щоб влада усвідомила, що в демократичному суспільстві має бути діалог, діалог із суспільством, діалог з опозицією. Його відсутність якраз призвела до заворушень 2000-2001 року. Це прорахунки. Поки такі підходи не зміняться, за кордоном Україну не будуть сприймати як демократичну державу.

Звичайно, треба також виробляти чіткі зовнішньополітичні пріоритети. Спочатку ми йшли в європейські, євроатлантичні структури. Потім ми на півтора року відмовилися від цього курсу, декого навіть відправили у відставку. А потім ми повернулися до цього курсу. І стали такі сміливі, що заявляємо про готовність вступити у НАТО.

- Наскільки ці заяви мають реальне підґрунтя, а не є просто намаганням виправдати себе у очах міжнародної громадськості?

- Хотілось би вірити, що це якраз не є спробою виправити свій підірваний імідж у очах світу такою недорогою ціною. Хотілося б вірити, що це є політична воля, політична готовність до того, щоб розпочати цей непростий шлях до членства в НАТО, який вимагатиме багато внутрішніх перетворень - і цивільний контроль над Збройними силами, і реформа Збройних сил, інших військових формувань. З того, як будуть робитися такі кроки, наші партнери будуть судити, чи це просто заяви, чи це серйозні наміри. Євроазійським економічним співтовариством

- Чи не суперечить зближення України з ЄврАзЕС курсу на євроінтеграцію?

- Усе залежить від того, що ми розуміємо під зближенням України з ЄврАзЕС. Якщо кінцевою метою є членство у цій структурі, то це виключить можливість членства України в Європейському Союзі. Якщо говорити лише про статус спостерігача, то це не заважає курсу євроінтеграції. Але пріоритети повинні бути визначені чітко: членство в ЄС та статус спостерігача в ЄврАзЕС, щоб знати, що там діється і не підірвати свої економічні інтереси.