Кордон. Поправка «на Європу»

Iрина ЄГОРОВА, «День»
№141, середа, 11 серпня 2004

З останнім розширенням на Схід Європейський Союз впритул наблизився до кордонів України. Як живе сьогодні кордон з Євросоюзом — в інтерв’ю з начальником Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, генерал-майором Володимиром КАРАСЕМ.

ЄВРОПА ДОПОМАГАЄ УКРАЇНІ ЗАХИЩАТИ КОРДОН З РОСІЄЮ

— Володимире Васильовичу, як вплинула на роботу вашого управління фактична зміна статусу західного кордону?

— Оперативна обстановка розвивалася під впливом інтеграційних процесів. Зараз практично на всьому західному кордоні ми маємо візовий режим. (Останньою в червні цього року його впровадила Румунія.) Однак, як ми бачимо, ажіотажу на кордоні немає, з нашими сусідами ми відпрацювали всі питання взаємодії з охорони державних кордонів. Якщо брати пасажиро-транспортний потік, то ми вийшли практично на той рівень, який був до візового режиму. Що стосується іноземних громадян, якi перетинають наш кордон, то їхня питома вага однозначно збільшилася. Ми намагаємось працювати так, щоб було якомога менше нарікань на незручності при перетині державного кордону. Звичайно, ще не все ідеально, однак мушу зазначити, що кількість скарг та заяв на нетактовну поведінку чи протиправні дії прикордонників різко зменшилася. Жорстко ставимося до тих осіб, які не хочуть сумлінно виконувати свої обов’язки. До того ж постійно проводимо ротацію кадрів. Цього року ми зробили повну ротацію особового складу на пункті пропуску Краківець, десь на 50% по Раві-Руській. Відповідна робота проводиться і на інших пунктах пропуску, що значно зменшує можливість зловживань службовим становищем, спроб корупційної діяльності.

— А у вашому відомстві скорочення не очікується?

— У прикордонному відомстві тільки-но пройшов етап реформування — на базі прикордонних військ утворено Державну прикордонну службу України. Тому питання про скорочення було б на даному етапі нелогічне. Відповідно до Закону України «Про державну прикордонну службу України» граничну чисельність Держприкордонслужби з 1 січня 2005 року встановлено у кiлькостi 50 тисяч осіб, з них 42 тисячі — військовослужбовці. Разом з тим, це допустима гранична чисельність, а реальна, тобто фактична чисельність, менша, і вона протягом останніх п’яти років практично не змінюється. Основний акцент у комплектуванні ми ставимо на досягнення якісних показників. На вакантні посади добираємо людей дуже ретельно, особлива увага приділяється рівню професійної підготовки, компетентності, правовій підготовці, знанню мов тощо.

Загалом, збільшення кількості прикордонників у кінці 90-тих років пов’язано з розбудовою східного кордону України. Очікується і збільшення кількості пунктів пропуску на західному кордоні, спільному з Євросоюзом.

Загалом Євросоюз з великою увагою ставиться до своїх кордонів, вкладає в їхню розбудову великі кошти… Можу навести такий приклад: на маленький відрізок — 97 км кордону зі Словаччиною — Європейська унія виділила на два роки 50 мільйонів євро. Відповідні програми розбудови кордонів є і в інших країнах Євросоюзу. Виділяються серйозні кошти на оснащення технічними засобами. Всюди є тепловізійна техніка, чого у нас поки що, на жаль, немає.

Унія допомагає нашим сусідам, ми ж працюємо, в основному, самі. Однак Європа в більшості випадків сприяє укріпленню наших східних, північних та південних кордонів. Буквально кілька днів тому на кошти Євросоюзу було закуплено 90 одиниць автомобільної техніки, радіостанції, оргтехніка для Сумського прикордонного загону. Така ж допомога очікується для охорони кордонів з Росією Харківському, Луганському і Донецькому прикордонному загонам. Що стосується західних кордонів, то тут практично все покладається на наші можливості. Хоча, з іншого боку, якщо Європа допомагає охороні наших кордонів на Сході, вивільняються державні кошти для підтримки західних кордонів. Основне ж завдання, яке ставить керівництво Держприкордонслужби перед підрозділами Західного регіонального управління Державної прикордонної служби: ми повинні бути не гірші, ніж наші сусіди.

МІНУСИ ТРАНЗИТНОЇ ГЕОГРАФІЇ

— Справляєтесь?

— Якщо аналізувати результати роботи, то підрозділи Західного регіонального управління затримали 3386 порушників законодавства про державний кордон. У порівнянні з минулим роком цей показник збільшився на 22%. На нашу долю припадає 80% усіх затриманих державною прикордонною службою незаконних мігрантів.

Найбільша кількість нелегалів — представники країн Південно-Східної Азії (Китай, Індія, Пакистан, Афганістан, Ірак). Їх 82%. Значна частина (15%) — представники країн СНД (Чечня, Вірменія, Грузія). Порівняно з аналогічним періодом минулого року кількість затриманих громадян країн СНД зросла в п’ять разів.

Близько 97% незаконних мігрантів затримано в складі сформованих груп. Особлива «активність» — на україно-словацькій ділянці кордону. Пояснюється це привабливістю законодавства Словацької республіки щодо надання статусу біженців. Свою негативну роль відіграє і безпроблемне перебування в прикордонних районах нашої держави, адже більшість мігрантів прибувають з країн Закавказзя та Молдови в Україну офіційно, а потім вільно пересуваються нашою територією. Пройшло лише півроку, а ми вже затримали більше 1000 осіб, вихідців з кавказького регіону, що в п’ять разів більше, ніж за весь 2003 рік.

— Європейська спільнота своїм новим членам надавала величезні кошти на боротьбу з нелегальною міграцією. ЄС не хотів бачити їх на своїх теренах, отже хтось мав їх ловити, а потім якийсь час утримувати, годувати, за якісь гроші депортувати… До 1 травня це робили Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Румунія. Зараз же виходить, що всю цю «брудну» роботу має виконувати Україна?

— Із вступом наших сусідів до Євросоюзу, Європа вимагає приймати всіх затриманих незаконних мігрантів, хто через нас пройшов, до себе і самим вирішувати їхню долю. Дійсно, у нас існують певні угоди з 1993-го року про прийом осіб, які перейшли спільний державний кордон. Червоною лінією в цих угодах проходить, що ми несемо відповідальність лише за тих осіб, які порушили спільний державний кордон з Україною, а не в її обхід. Сьогодні ж нам прагнуть передати всіх затриманих і Польща, і, особливо, Словаччина. Однак, повинні бути якісь докази, ми не можемо приймати всіх. Це ж яке буде навантаження на країну! Тому кожного разу наполягаємо на спільному розслідуванні, спільному опитуванні і часто доводимо — не «наші»!

До півроку буває утримаються нелегальні мігранти у нашiй країні, адже для того, щоб встановити особу, потрібен час. Документи, як правило, у них відбирають люди, що займаються нелегальною переправкою. Відповідні «канали» існують від Пекіна до Берліна. Часто, поки довідаєшся, якою мовою має володіти перекладач, щоб поспілкуватися з ними, намучишся.

— За інформацією Державного комітету у справах національностей та міграції, Євросоюз на боротьбу з нелегальною міграцією витрачає 10 відсотків зі свого бюджету, а Україна — 90. Має бути навпаки. Звичайно, це питання не вашої компетенції, однак ви теж «витрачаєтеся», надаючи на якийсь час людям притулок, годуючи їх зі свого пайка. В середньому лише на депортацію одного мігранта витрачається більше 1000 доларів. І далеко не завжди вони з кишені мігранта…

— Два роки тому на території України відкрили перший притулок для затриманих прикордонниками осіб — він знаходиться на балансі Закарпатської області. Цього, звичайно, не достатньо, потрібно створювати пункти утримання нелегальних мігрантів у інших областях. Потрібні кошти на депортацію. Цього року державою вперше були передбачені на це гроші. Багато в цьому плані обіцяла Європа, і є надія, що вона свої обіцянки виконає. Мігранти ж, які потрапляють до України, використовують її лише як транзитну територію. Їхня мета — розвинутішi країни — Німеччина, Франція, Люксембург, Велика Британія… Європейська спільнота має це зрозуміти.

ВІД КОЛЮЧОГО ДРОТУ ДО ВИСОКИХ ТЕХНОЛОГІЙ

— Зрозуміє цивілізована Європа, а от бабця, що живе біля кордону, не розуміє, яку вона шкоду робить державі, коли дозволяє в своїй стайні спати нелегальним мігрантам. Ніч тут коштує на одну особу 50 доларів. І цей резон (майже дві пенсії!) для неї сильніший. Як прикордонники працюють у цьому плані, чи шукають спільної мови з місцевим населенням?

— Звичайно, шукаємо. І навіть здійснюємо заходи адміністративно-юрисдикційного характеру. За шість місяців поточного року за порушення законодавства про державний кордон притягнуто до адміністративної відповідальності 1786 осіб, накладено штрафів на загальну суму 121044 гривні.

Зробити місцеве населення нашими помічниками непросто, але можливо. Люди мають усвідомлювати, що це їхня держава, вона турбується про них, і тоді вони піклуватимуться про державу.

Наразі проводимо спільні дії з СБУ, МВС, Західною регіональною митницею. Обмінюємось інформацією, проводимо спільні оперативно- розшукові заходи. До речі, створюємо і громадські формування помічників — це той позитивний досвід, до якого варто повернутися.

— А як щодо громадян, які законів не порушують — чому вони мають потерпати? Усім відомо про домовленості між українською та польською стороною відносно кількості машин, які мають пропускатися на добу. Митники та прикордонники проводять спільний огляд, аби скоротити час перетину кордону. І все ж таки на кордоні стоять черги. Сьогодні, як я приблизно підрахувала, один за одним вишиковувались біля 100 автомобілів…

— Основна причина черг на україно-польському кордоні — це неритмічна робота з боку сусідів. На мою думку, інтенсивність роботи прикордонних відомств на польському боці мала бути б вищою. Зокрема, вони не хочуть визнавати «зелений коридор», тобто спрощену систему перетину кордону, пояснюючи це тим, що «зеленим коридором» часто користуються контрабандисти. За нашими даними — навпаки. Вони практично не користуються цим коридором. Їдуть звичним порядком. До речі, ми гав не ловимо, за шiсть місяців поточного року підрозділами кордону ЗРУ спільно з митними органами затримано товарів на суму понад 22,1 млн. грн. Порівняно з аналогічним періодом минулого року контрабанди затримано в 2,4 рази більше. Однак хотілося б, щоб різне трактування нами і поляками можливостей спрощеного перетину кордону було все ж таки усунуте.

Є ще одна дуже серйозна проблема — кількість існуючих пунктів пропуску недостатня. І тому в найближчі роки планується збудувати ще три пункти пропуску: Будоміж-Грушів, Ніжанковичі та Боберку. Щоб розпочати будівництво цих пунктів пропуску необхідне рішення Кабміну і обмін нотами МЗС. Певні домовленості з польською стороною вже існують. Отже це — лише справа часу.

— Скажіть, а чи існують ще на кордоні ділянки, якi відділяють Україну від інших держав колючим дротом?

— Так, ще існує, на віддалених ділянках, у горах. Вона комусь заважає? З часом усе само собою відпаде, адже нового дроту вже не закуповуємо. Йдемо до сучасних методів. Наприклад, перевіряємо справжність документів громадян, підробки виявляє опромінення світлом хвиль різної довжини, збільшенням у 30 разів. Спеціальні малогабаритні відеокамери з моніторами встановлені для огляду важкодоступних місць, а також технічні засоби для виявлення людини в замкнутому просторі. Комплексами автоматизації прикордонного контролю обладнані 17 міжнародних пунктів, за допомогою яких здійснюється оперативна перевірка осіб i транспортних засобів. За лічені хвилини вся необхідна інформація передається з адміністрації Держприкордонслужби в пункти пропуску. Можна оперативно виявити недійсні документи, осіб, яким заборонений в’їзд в Україну, злочинців, які перебувають в розшуку. Цього року застосовано підсистему автоматичного зчитування номерів автомобільних транспортних засобів у пунктах пропуску Рава-Руська та Краківець та підсистему відеоспостереження. У перспективі — обладнання до 2006-го року всіх міжнародних пунктів пропуску такими комплексами.

Наші кордони завжди були міцні, а тепер вони мають стати взагалі неможливими для перетину порушників. Цього вимагає Євросоюз, а найбільше — наш професійний і громадянський обов’язок.