Романо ПРОДI: «Я не робив заяви, яку мені приписують»

№91 27.05.2004 «День»

Президент Єврокомісії Романо Проді – особистість певною мірою знакова. Саме йому довелося «реанімувати» імідж виконавчого органу Євросоюзу після гучних відставок 1999 року в зв’язку з корупційним скандалом. Саме протягом його президентства відбулося наймасштабніше розширення ЄС – 1 травня нинішнього року до 15 країн приєдналися ще десять. Водночас образ Проді серед українців – не найкращий. За останні роки зарубіжні мас-медіа неодноразово цитували президента Єврокомісії, який нібито відкидає навіть у віддаленій перспективі членство України в ЄС. При цьому Проді завжди звинувачував журналістів у неправильній інтерпретації його слів. 65-річний італієць справді більш ніж дипломатичний. Традиційна заява Брюсселя, мовляв «подальше розширення не стоїть на порядку денному», орієнтована більше на західноєвропейську аудиторію, перелякану останнім вступом десяти аж ніяк не найбагатших країн до ЄС. Тому його навряд чи варто розглядати як певний сигнал безперспективності українського членства в Євросоюзі, і тим більше подібні заяви не можуть слугувати аргументом для шарахань до інших інтеграційних об’єднань – якщо, звісно, євроатлантична інтеграція є зовнішньополітичною стратегією. Відповідаючи на запитання «Дня», пан Проді цілком чітко пов’язав встановлення вільної торгової зони між Україною та ЄС із прийняттям нашої країни до Світової організації торгівлі. Тут і криється ступінь впливу ЄЕП на європейську інтеграцію України: будь-яка синхронізація вступу до СОТ негативно позначиться на перспективі вільної торгівлі з ЄС. Приводом для постановки запитань «Дня» президенту Єврокомісії послугувала гучна заява про відсутність перспектив членства України в ЄС.

— Газета «Файненшл Таймс» 2 травня процитувала вашу заяву про те, що в України та Білорусі відсутня перспектива членства в ЄС. Ці слова викликали значний резонанс в Україні. Наскільки коректно вас процитували мас-медіа? Якщо ж коректно, то чим мотивована ваша позиція?

— Я не робив заяви, яку мені приписують. У нас існує чітка позиція з цього питання. Європейський Союз вітає європейський вибір України. Україна — стратегічний партнер ЄС і, внаслідок розширення ЄС, його найближчий сусід. Ми разом працюємо над подальшим зміцненням наших відносин у рамках Європейської політики сусідства. Ця політика виникла у відповідь на розширення ЄС, але вона не спрямована на розширення. Ця політика не пов’язана зі вступом (до ЄС. — Пер. ) — це питання поки що не стоїть на порядку денному.

— Які головні проблеми зараз залишаються у співробітництві ЄС та України? Наскільки результативною була ваша зустріч 18 травня з прем’єр-міністром Віктором Януковичем?

— Прем’єр-міністр Янукович приїхав до Брюсселя на щорічне засідання Ради з питань співробітництва ЄС та України. У нас також відбулася двостороння зустріч у рамках Комісії. Це була чудова нагода оцінити стан наших двосторонніх відносин, обмінятися поглядами на досягнення обох сторін, обговорити назрілі питання у сфері міжнародних відносин. Зрозуміло, багато уваги було приділено поточному стану справ у роботі над Європейською політикою сусідства й нашим очікуванням остаточно виробити План дій з Європейської політики сусідства в найближчому майбутньому.

— Коли буде завершено розробку Плану дій Україна — ЄС? У чому буде його специфіка, чим він відрізнятиметься від аналогічних документів з іншими сусідами Євросоюзу? Чому Брюссель відкидає ідею асоційованого членства України в майбутньому?

— Наступний із трьох раундів консультацій з Україною відбудеться в Києві 2 червня. 12 травня Комісія представила свою Доповідь щодо європейської стратегії сусідства (European Neighbourhood Strategy Paper), а також доповіді щодо кількох країн, включно з Україною. Цю стратегічну доповідь зараз обговорюють із країнами-членами ЄС, а 14 червня її розгляне Рада з основних питань і зовнішніх відносин. Ми маємо намір завершити свої консультації з Україною одразу ж після цього розгляду, а саме, 15 червня, тобто перед Гаазьким самітом «Україна — ЄС» 8 липня. Остаточне схвалення Ради ЄС буде пізніше.

Специфіка Плану дій для України відображає стадію здійснення Угоди про партнерство і співробітництво (УПС) в Україні, рівень нашого співробітництва загалом, внутрішню ситуацію в Україні та її специфічні проблеми. Наприклад, у згаданому Плані дій передусім фігуруватимуть такі питання, як демократичне проведення президентських виборів в Україні, розгляд здійсненності встановлення Вільної торгової зони після прийняття України до СОТ, початок конструктивного діалогу про спрощення візового режиму між ЄС та Україною, а також забезпечення виконання міжнародних норм безпеки при завершенні будівництва й запуску ядерних реакторів Х2Р4 (на Хмельницькій і Рівненській атомних електростанціях. — Пер.).

Питання про досягнення нового рівня договірних відносин обговорюватиметься свого часу, з урахуванням подальшого прогресу в здійсненні УПС, а також Плану дій «Розширена Європа». До нашої компетенції не входить створення «дорожньої карти» до Угоди про асоційоване членство.

— Представники українського уряду неодноразово заявляли про відповідність України критеріям для отримання статусу країни з ринковою економікою. Яка позиція Єврокомісії в цьому питанні? Чи не пов’язана вона з деякими політичними чинниками?

— Зараз Єврокомісія класифікує Україну як країну з перехідною економікою. Для підвищення її статусу до країни з ринковою економікою вона має відповідати певним критеріям. Це не політичне питання. ЄС уважно стежив за станом справ в Україні та склав детальну доповідь, в якій визнає, що вона досягла великого прогресу на шляху до ринкової економіки. Що стосується антидемпінгу, нас турбують два питання. По- перше — надмірне втручання держави у визначення цінової політики, що не відповідає критеріям ринкової економіки. Нещодавно ми бачили це, зокрема, в металургійному секторі. По-друге, в законодавстві щодо банкрутства та його виконанні існують деякі аспекти, що створюють труднощі для розслідувань, пов’язаних із безпекою торгівлі. Ми запевнили українську владу — щойно вона вживе необхідних заходів для виправлення цих недоліків, Україні присвоять статус країни з ринковою економікою. Якщо говорити загалом, ми продовжуємо підтримувати Україну в її зусиллях досягнути прогресу в структурних економічних реформах у таких сферах, як оподаткування, звільнення і компенсації з ПДВ, реструктуризація вугільної промисловості та великомасштабна приватизація, однак ми не вважаємо це перешкодою для прагнення України отримати статус країни з ринковою економікою.

— До яких заходів готовий Брюссель, щоб уникнути можливих негативних наслідків розширення ЄС, про що заявляє українське керівництво?

— Ми дуже напружено працювали в тісній співпраці з українською владою напередодні розширення Євросоюзу 1 травня, щоб перетворення на близького сусіда ЄС було вигідним для України. Як сусіди, ми з вами зацікавлені, щоб новий зовнішній кордон ЄС не став бар’єром для торгівлі, соціального й культурного обміну. Ми були раді розширенню Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, до якої увійшли всі 25 країн-членів.

Після розширення ЄС став найбільшим торговим партнером України. Загальний динамічний потенціал торгівлі з найбільшим торговим ринком світу буде таким істотним для України, що покриє короткочасні втрати. Однак ми торкнулися кількох практичних проблем, як, наприклад, необхідності дослідження заходів із захисту торгівлі, де ситуація могла змінитися у зв’язку з розширенням, щоб уникнути надмірного «шоку», викликаного розширенням. Єдина серйозна практична проблема — це торгівля сталлю. Ми сподіваємося ще цього місяця укласти нову угоду щодо сталі, що грунтується на традиційних напрямках торгівлі України з прилеглими країнами, але застосування Україною податку на експорт металобрухту, як і раніше, є проблемою. Ми хотіли б отримати чітке підтвердження того, що податок на експорт, перешкоджаючий вільній торгівлі металобрухтом, буде поступово скасовано.

Ми також знаємо, що Україна стурбована пересуванням людей між Україною й новими членами ЄС. Нам необхідно досягти ефективного управління кордоном з обох боків. За цієї умови Шенгенська система має достатню гнучкість, щоб дозволити громадянам по обидва боки кордону законно пересуватися без непотрібних адміністративних перепон. ЄС залишається відкритим для діалогу з українською владою щодо візового та інших питань, щоб поліпшити взаєморозуміння й використання наявного потенціалу. Ми повинні разом працювати над тим, щоб українські громадяни, які бажають перетнути кордон, не стикалися з непотрібними адміністративними перепонами. Наприклад, у разі прийняття пропозиція щодо локального руху через кордони, нещодавно висунена Комісією, полегшить перетин кордону для українців, які проживають у прикордонних районах і мають законні й вагомі підстави для регулярного його перетину.

— Як ЄС оцінює вплив майбутніх президентських виборів в Україні на євроінтеграційні перспективи нашої країни?

— Ми з великою цікавістю стежимо за передвиборною кампанією. Я із задоволенням бачу, що найсильніші кандидати — одночасно й найбільш орієнтовані на Європу, що, сподіваюся, характеризує підтримку суспільством ідеї інтеграції до ЄС.

Для ЄС, у свою чергу, те, як будуть проведені вибори, стане важливим показником відданості України європейським цінностям. Повага до спільних цінностей — це ключовий елемент, який є основою відносин між ЄС та Україною. Провівши демократичні вибори відповідно до європейських цінностей, Україна може продемонструвати, що справді їх поділяє.

— Чи має ЄС чітке бачення стратегії відносин із країнами нашого регіону і особливо з Україною? Або ж ЄС фокусує свою увагу лише на відносинах із Росією, розвиваючи контакти з іншими країнами за залишковим принципом?

— Європейська політика сусідства спрямована на сусідні з ЄС країни й ті, які стали його сусідами внаслідок розширення. Це стосується Росії, України, Білорусі та Молдови. Однак ЄС і Росія вирішили розвивати своє стратегічне партнерство шляхом створення іншого інструмента, так званих «чотирьох спільних просторів» («four common spaces»), як це було визначено на саміті 2003 року в Санкт-Петербурзі.

Наші сусіди дуже різні. У них різна ситуація, різна історія відносин з ЄС, вони різною мірою готові та здатні проводити реформи, необхідні для наближення до Союзу. Тому Плани дій мають бути індивідуальними. Наскільки далеко й швидко ми підемо разом, залежить від того, скільки спільного в наших політичних цінностях, економічних системах тощо. З Україною велика частина цих цінностей у нас спільна.