'2005 рік знаменував прорив у стосунках України та ЄС'

http://www.bbc.co.uk/ukrainian 17.10.2005

В ході перебування української делегації в Лондоні з нагоди вручення Віктору Ющенку нагороди Четем-Хаусу в студії Української Служби Бі-Бі-Сі побував міністр закордонних справ України Борис Тарасюк. З ним розмовляв Фідель Павленко.

Бі-Бі-Сі: В Лондоні і досі немає нового українського посла. Наскільки важливо для України мати своїх послів в ключових державах?

Борис Тарасюк: Я думаю, що невдовзі в Лондон прибуде новий посол. Це відомий український дипломат. Призвіще я не буду називати, поки що іде узгодження з британською стороною. Водночас ми переживаємо специфічний період, міняється влада. Оскільки президент підписує вірчу грамоту посла, це мають бути, люди яким президент довіряє на 100% . Саме тому відбувається процес ротації

Бі-Бі-Сі: З огляду на відсутність посла, чи можна говорити про негативний вплив на підготовку саміту Україна-ЄС, адже зараз Британія головує в Євросоюзі?

Борис Тарасюк: Відсутність почасти компенсується тим, що є персонал посольства, який працює. Це професіонали, які знають свою роботу. Звичайно, відсутність посла позначається на рівні контактів. Але це компенсується тим, що якщо це Євросоюз, то велика частина цієї роботи здійснюється в Брюсселі, а там є наше представництво на чолі зі Шпеком. Крім того, ці контакти здійснюються і в Києві.

Бі-Бі-Сі: З огляду на наближення саміту, якими ви бачите його перспективи? Виконання Плану дій Україна-ЄС дає підстави говорити про те, що Україна отримає позитивний сигнал?

Борис Тарасюк: Після Помаранчевої революції ставлення до України змінилося корінним чином з боку ЄС та НАТО. Віктор Ющенко відразу запропонував перевести взаємини в прагматичне русло, склавши так звану Дорожню карту, що ми маємо зробити до кінця 2005 року. Кінцева мета її на цей рік - членство в СОТ. ЄС тут проводить послідовну політику на всіх етапах на шляху її членства. Вже до саміту буде завершено ще одну багаторічну проблему – надання Україні статусу країни з ринковою економікою. Маємо підстави стверджувати, що це відбудеться до саміту. До саміту почнуться також унікальні і безпрецедентні переговори щодо лібералізації візового режиму щодо українських громадян. На саміті ми очікуємо сигналу про започаткування переговорів щодо зони вільної горгівлі з ЄС. Якщо все так станеться, то можна говорити, що у відносинах ЄС з Україною в 2005 році відбувся прорив.

'Декларувалося одне, а робилося зовсім інше'

Бі-Бі-Сі: Наскільки збалансованим є західний вектор української зовнішньої політики зі східним? За Леоніда Кучми існувало поняття двовекторності чи багатовекторності. Тепер кажемо, що стратегічний напрямок України – просування до Європи, але не за рахунок стосунків на Сході. Це не та сама багатовекторність?

Борис Тарасюк: Ні. Питання багато- чи двовекторності – питання схоластики, теоретизування, що не базується на реаліях. Кучмі приписувати багатовекторну політику, а відтак її критикували. Насправді багатовекторності не було. Політика всередині країни свідчила про те, що керівництво не має серйозних намірів вступати ані до НАТО, ані до ЄС. Декларувалося одне, а робилося зовсім інше, подекуди протилежне. Згадаємо ЄЕП, зіпсовані стосунки з ЄС та НАТО. Сьогодні те, що декларується, те і робиться. Ніхто не поставить під сумнів, що в сфері діяльності ЗМІ, прав людини, політичної системи, Україна, якщо не повністю відповідає, то наблизилась до критеріїв членства. Що стосується економки, то тут ще багато треба зробити. Що значить багатовекторна: хіба може країна дозволити собі орієнтуватися на взаємини лише з однією країною? Наші інтереси – в Центральній та Східній Європі, це наші пріоритети. Але ми навіть реалізуємо наші інтереси в таких далеких країнах, як Аргентина, Бразилія, Австралія, Канада, де проживає числена українська громада. Говорити про хибність цієї політики – є не визнавати реалії.

Бі-Бі-Сі: Але коли з Росії лунають заяви високопосадовців, що, мовляв, якщо Україна хоче просуватись до НАТО - будь ласка, хоче просуватись до Європи - чудово, це її суверенне право, але якщо це суперечитиме тому, що Росія розуміє, як власні інтереси в регіоні, тоді будуть відповідні наслідки і для України. Чи подібні заяви впливають на рішучість Києва дотримуватися визначених напрямків зовнішньої політики, чи примушують двічі подумати?

Борис Тарасюк: Мені здається, тут має місце непослідовність у висловлюваннях і в реакції. По-перше, це стосується термінології - мова не може йти про входження України до Європи - Україна була, є і завжди буде у Європі. Мова може йти про входження України до єдиної Європи, яка об"єднується навколо спільних цінностей, а це - Європейський Союз. Ну, а з безпекової точки зору це - НАТО. А якщо говорити про наслідки, ми усі добре пам"ятаємо реакцію російського керівництва на заяви ще тоді президента Кучми у 2002 році про наміри України вступити в НАТО, і тоді реакція була досить нормальною - що це суверенне право кожної країни вирішувати, які союзи їй будувати. Така позиція і нещодавно була озвучена, отже не треба драматизувати, треба виходити з реалій, а реалії полягають у тому, що Україна - це європейська держава і її місце саме у Європі, в об"єднаній Європі. Мова про те, що Україна цивілізаційно повертається у той простір, в якому вона завжди була. А щодо Росії - це наш найбільший партнер і сусід, тож ми зацікавлені у тому, щоби наші взаємини розвивалися у конструктивному руслі. Той факт, що президент Ющенко свій перший закордонний візит після інавгурації здійснив саме до Москви, став сигналом того, що Україна за нового президента Ющенка зацікавлена у підтриманні і розвитку конструктивних добросусідських взаємин. Нас з Росією багато пов"язує, це наш другий найбільший торговельний партнер після Євросоюзу, а донедавна це був найбільший торговельний партнер. Від взаємин між Україною і Російською Федерацією залежить не лише мир, спокій і добробут народів цих двох країн, але мир, спокій і добробут всієї Європи, оскільки йдеться про дві найбільші країни: одну євразійську, іншу - європейську, і від їхніх взаємин залежатиме мир в усьому регіоні.

Бі-Бі-Сі: Якщо говорити про стосунки України з Білоруссю - з одного боку Україна дедалі активніше пропагує ідеї демократизації і громадянських свобод на пострадянському просторі, а з іншого боку Київ закликає не ізолювати Білорусь зараз і не підтримує ідю запровадження санкцій проти Мінська. Яка послідовність такої політики?

Борис Тарасюк: Послідовність полягає у тому, що політика ізоляції взагалі довела свою непродуктивність, тобто вона не привела до бажаного результату. Який є бажаний результат? Демократична Білорусь. Хіба стала Білорусь демократичною завдяки ізоляції? Отже, ця політика ізоляції насправді ізолює не лише білоруську верхівку, вона ізолює білоруський народ, а це є помилкою. Тому, на нашу думку, ми повинні виводити країну з ізоляції, надати можливість у тому числі владі брати участь у різних органах Ради Європи з тим, щоби вони почули, що про них говорять у Раді Європи. Це по-перше, а по-друге, Україна є сусідом Білорусі, другим після Росії найбільшим сусідом Білорусі, з якою ми прагнемо мати нормальні конструктивні взаємини. Тому ми проти ізоляції, а за підтримання стосунків, наголошуючи на необхідності підтримання демократичних принципів і норм, і також зобов"язань, які ця країна має перед ООН, а також перед ОБСЄ.

Бі-Бі-Сі: На якому етапі перебувають стосунки України з НАТО? Зараз до Києва прямує генеральний секретар організації Яап де Гооп Схеффер, це вже не перша його зустріч з високими українськими посадовцями. Проголошена мета України - стати членом НАТО, і тут називаються різні терміни. Останнім часом часто лунає 2008 рік, як більш-менш реалістичний термін. Наскільки зараз можна говорити, що стосунки з альянсом перейшли вже на колію руху до реального вступу, чи йдеться все ще про партнерство, дружбу тощо?

Борис Тарасюк: Ми вже побіжно торкалися цієї теми, я згадував 2002 рік - саме той рік, коли НАТО постало перед складною дилемою: по-перше, вони не хотіли бачити на саміті НАТО тодішнього президента України, а по-друге, побачивши негречну поведінку президента Кучми, були змушені вдатися до відомого дипломатичного експерименту, щоби розсадити голів держав за французькою абеткою, аби президент України не сидів поруч з президентом США і прем"єром Британії. Тобто тоді, коли Україна говорила про бажання сттати членом НАТО, нічого, окрім іронії, у країн-членів альянсу ті заяви не викликали. Сьогодні ми маємо зовсім іншу ситуацію, ставлення як ЄС, так і НАТО до України докорінним чином змінилося. 21 квітня на засіданні комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ у Вільнюсі було прийняте принципове рішення про переведення наших двосторонніх взаємин у новий формат, що має назву "Інтенсифікований діалог з питань членства". Сама назва свідчить за себе, і говорить якою є мета цього нового формату. До речі, усі нові країни-члени НАТО теж свого часу проходили цей формат інтенсифікованого діалогу. Наступний формат - це План Дій по набуттю членства, і очевидно, що у цей формат Україна перейде вже наступпного року. Я би не став зараз концентрувати увагу на часових рамках, коли саме Україна стане членом НАТО, зараз треба говорити про те, що ми маємо багато завдань і багато проблем, які треба вирішувати, і нова українська влада якраз перебуває на цьому етапі - вирішення поточних питань і створення умов для відповідності критеріям набуття членства. Коли це відбудеться - поживемо побачимо. У вівторок до України прибуває численна делегація, фактично керівництво, вищий орган НАТО - Північно-Атлантична Рада на чолі з генеральним секретарем Яапом де Гоопом Схеффером. Впродовж двох днів відбуватимуться інтенсивні засідання і переговори. З української сторони це буде на рівні двох міністрів - закордонних справ і оборони, а також передбачається зустріч з президентом України і окрема зустріч з членами РНБО України. Отже, це унікальна подія у взаєминах Києва з НАТО.