“Вступ до НАТО та ЄС автоматично підвищує статус держави на світовій арені”

Львівська газета, 17 березня 2005 № 47 (613)  http://www.gazeta.lviv.ua

Розмова із професором Бретіславом Данчаком, директором Міжнародного інституту політичних наук університету ім. Масарика в місті Брно, Чехія

У межах інституту професор Бретіслав Данчак очолює програму “Трансатлантичні відносини і безпека”. Як науковець Бретіслав Данчак досліджує зовнішню політику США після закінчення “холодної війни” з акцентом на відносинах між Сполученими Штатами та країнами Центрально-Східної Європи, а також розглядає питання членства держав Центрально-Східної Європи в НАТО та ЄС. Під час перебування в польському місті Вроцлав у рамках Східної зимової школи Бретіслав Данчак зустрівся з кореспондентом “Газети”.

– Чи вдалося позбутися того напруження, яке існувало між Сполученими Штатами і Європою через війну в Іраку після останнього візиту Джорджа Буша на Старий континент?

– На мою думку, кауза  Іраку – це одна з тих колізій, які час від часу з’являються у відносинах між США та Європою. Ситуація в Іраку зазнає позитивних змін у тому сенсі, що вдалося змінити режим: у державі вже немає диктатора, вдалося провести демократичні вибори, країна перебуває на порозі передачі влади іракському народу. З цього погляду Джордж Буш має що запропонувати європейцям, а передусім Німеччині та Франції, які, своєю чергою, повинні визнати, що насправді США намагаються досягти політикою, яку вони проводили і проводять в Іраку, чогось такого, що мало б стабілізувати весь регіон.

Отож, на мою думку, обидві сторони зацікавлені в залагодженні того трансатлантичного напруження, яке виникло з часу війни в Іраку. Й обидві сторони мають волю до цього. Це не США змушує Європу до чогось чи навпаки. Тенденція радше виглядає так, що обидві сторони намагаються оминути неврологічні моменти та шукати спільних інтересів. І є надія, що це напруження зникатиме.

– Наскільки домінантною нині залишається роль США в НАТО? І як щодо майбутнього цієї організації та реформ в Альянсі, які нещодавно запропонувала Німеччина?

– Держави, які вступили в НАТО 1999-го та 2004 років, зацікавлені, щоб Сполучені Штати були якнайтісніше пов’язані з Альянсом. Адже це є підтвердженням трансатлантичного зв’язку між США та державами Європи. На мою думку, імпульс до трансформації НАТО мав би надходити від Штатів. В інтенціях німецької сторони, пов’язаних з трансформацією НАТО, не бачу якоїсь ґрунтовної зміни Альянсу. Виглядає на те, що реакція з боку США й інших членів НАТО на пропозицію Німеччини була доволі прохолодною. Вважаю, що ідея Німеччини щодо трансформації НАТО нині не є актуальною.

– Під час війни в Іраку НАТО виявився неефективним, оскільки не спромігся досягти спільного рішення. Як у майбутньому виглядатиме ефективність Альянсу?

– Слід зауважити, що ні війну в Іраку, ні війну в Афганістані не проводив Північноатлантичний альянс. Ці війни вели Сполучені Штати та держави, які погоджувалися з їхньою позицією. Той факт, що нині НАТО бере участь у відновленні Афганістану та долучається до відновлення Іраку, пов’язаний із позавоєнною діяльністю. Тобто тепер НАТО не є заангажованим безпосередньо у військові акції, такі як інвазія в Афганістан чи Ірак. Тобто слід розрізняти те, що робив Альянс під час косовської кризи, і те, як тепер діє організація у справах Афганістану чи Іраку.

– Президент України Віктор Ющенко заявив, що Україна прагне вступити в НАТО. Чи потрібен нашій державі вступ у Північноатлантичний альянс і як на це дивиться організація?

– Дискусія щодо вступу до НАТО на початку 1990-х років країн Вишеградської групи полягала в тому, що перспектива приєднання до Альянсу означала прийняття обов’язків завершити трансформацію, яка розпочалася в тих державах. Тобто якщо Україна поставить перед собою мету вступити до НАТО і знатиме вимоги членства в організації, то виконання цих вимог допоможе їй закінчити трансформацію, яку держава вирішила розпочати. Якщо вона хоче бути ефективною та країною добробуту, то має проводити реформи та трансформації. Зараз Україна, власне, на цій дорозі. І якщо держава вирішить вступити в НАТО, це допоможе їй зміцнити волю до завершення трансформації. Я вважаю, що Україна є стратегічним партнером НАТО, який мав би ввійти до організації, якщо вона визнає участь в євроатлантичному просторі частиною державних інтересів.

– Верховенство права та демократія – це критерії, яких вимагають для вступу в Євросоюз. Що дає вступ до НАТО такого, чого не можна отримати від приєднання до ЄС?

– НАТО – це політично-військова організація, а перспективою Європейського Союзу є будівництво певної європейської спільноти, ця організація передусім є політично-економічною. ЄС не має такої характеристики, як НАТО. Так, рішення у Північноатлантичному альянсі ухвалюють одностайно, країни, які входять до НАТО, весь час залишаються суверенними і не делегують свої державні компетенції до вищої транснаціональної структури, а метою організації є гарантування безпеки її державам-членам. Натомість у Європейському Союзі держави  певною мірою погоджуються на те, що передають частину своєї державної політики вищому наднаціональному органу, тобто транснаціональній структурі. Для прикладу, це питання економічного простору. Вступ до ЄС автоматично означає, що стосунки в сфері торговельного обміну між Чехією та Сполученими Штатами вже не будуть двосторонніми чесько-американськими, а стануть відносинами ЄС-США. Слід зауважити: це, звичайно, не означає, що держава втрачає суверенність. Країна добровільно входить до обох структур – ЄС і НАТО, і може вийти з них. Окрім того, кожна держава сама визначає метод ратифікації вступу в організацію – чи парламентом, чи шляхом референдуму.

– Який досвід має Чехія після вступу до НАТО та ЄС: що отримала держава і що втратила?

– Насамперед вступ до таких структур, як НАТО та ЄС, автоматично підвищує статус цієї держави на світовій арені. Тобто якщо міністр закордонних справ Чехії десь виступає, то він промовляє як міністр держави-члена обох організацій, які мають вирішальний вплив на події глобального характеру. Європейський Союз є одним із найсильніших суб’єктів переговорів у рамках Світової організації торгівлі. Тарифи, які узгоджують між ЄС і США, мають вплив на торгівлю величезною кількістю товарів.

По-друге, після вступу до НАТО країна отримала гарантію так званої “твердої безпеки”, гарантію того, що, в разі виникнення якоїсь загрози державі, ми можемо розраховувати на підтримку Альянсу. Я не маю на увазі, що нам хтось загрожує, але це підвищує загальне почуття безпеки. Після вступу в ЄС ми отримали відчуття так званої “м’якої безпеки”.

За посередництва обох організацій ми стали активно заангажованими в зовнішню політику, яка поширюється на весь світ. Виступаємо з власними пропозиціями у структурах і, таким чином, можемо реалізовувати свої державні інтереси. Для прикладу можна навести намір Європейського Союзу скасувати свої санкції щодо Куби. Чеська республіка вважає режим на Кубі тоталітарним і певною мірою неприйнятним. Тому ми вирішили, що варто виступити з іншою пропозицією, яка б відрізнялася від решти країн ЄС. До нас приєдналися поляки й ми не погодилися з позицією держав, які вважають, що санкції щодо Куби потрібно скасувати. У підсумку ухвалена декларація щодо Куби не мала того змісту, який запропонувала Іспанія.

– Як щодо економічних наслідків вступу в НАТО та Євросоюз?

– Той факт, що, вступивши в НАТО, Чехія стала частиною великої структури, яка гарантує безпеку, був для потенційних інвесторів відчуттям іншої атмосфери. Вони зрозуміли, що найближчим часом ця країна не буде дестабілізованою, вона виконує певні правила, які є типовими для розвинутого світу. І це давало їм гарантію, що інвестиції та бізнес-інтереси будуть у безпеці.

Вступ у Європейський Союз означав швидкий доступ наших продуктів до ринків ЄС, було скасовано формальні обмеження. До вступу в ЄС Чехія мала тісні торговельні зв’язки з Євросоюзом, а після приєднання до ЄС ці стосунки стали ще міцнішими. Чехія є дуже залежною від експорту, тому кожне скасування бар’єра для нашого експорту є корисним для держави. Що вільнішим буде доступ наших товарів до ринків збуту, то кращі умови виникатимуть для розвитку нашої економіки. Власне це сталося після вступу в Європейський Союз.

Звичайно, є й негативні моменти. Так, через територію Чехії пролягають головні дороги транспорту між Сходом і Заходом та між Північчю і Півднем. Відтак після вступу в ЄС значно зросла кількість автомобільних перевезень через територію держави, що призвело до погіршення стану доріг і довкілля.

– Як вступ у НАТО вплинув на військову галузь економіки Чехії?

– Приєднання до Північноатлантичного альянсу не спричинило вагомих змін у військовій економіці. Вступ у НАТО не мав жодного безпосереднього впливу на економіку держави у військовій галузі.

Розмовляв Тарас Бик,
Вроцлав-Львів