|
31.10.2006 Роберт Гьоббельс: Євросоюз не може прийняти усіх нужденних світуРоберг Гьоббельс – нині депутат Європарламенту від Люксембургу, був у групі політиків, що 10 років тому розробляла проект створення Шенгенської зони. Тоді, говорить Гьоббельс, майже ніхто не вірив, що кордони між п’ятьма європейськими країнами можна буде просто прибрати. Сьогодні Роберг Гьоббельс називає себе дідусем Шенгенської угоди, а у містечку Шенген, що у Люксембурзі, є навіть вулиця його імені “Шенгенська зона – це свобода для громадян, якої вдалося досягти після скасування кордонів всередині Європейського союзу, громадяни мають отримати можливість вільно переміщатися по Європі, вільно працювати та оселятися. І це – здійснення загальноєвропейської мети – створення Шенгенської зони, у якій громадяни вільно пересуваються.” Саме так Ролберт Гьоббельс окреслює основну ідею створення Шенгенської зони. Втім, зазначає, що європейцям з самого початку було зрозуміло, що збільшення свобод для одних – означатиме запровадження додаткових обмежень для інших. Тобто – для громадян країн- не членів Шенгенської зони. “Нам з самого початку було зрозуміло, що із падінням внутрішніх кордонів, буде посилено кордони зовнішні. Це була також дуже чітка політична ціль: Європа має залишатися відкритою щодо імміграції але водночас – Європа не може прийняти усіх нужденних світу – нам це не по силах. Я – один з тих, хто бореться за цільову політику імміграції та інтеграції. Але ми не можемо відкрити двері і сказати – усі, хто хочуть можуть заходити. Тому запровадження шенгену у нинішній формі було необхідним. І я розумію, що для людей, які не мають шенгенської візи, шенгенська зона видається залізною завісою. Втім фактом є і те, що кожного року мільйони людей отримують візи. І якщо вони вже отримали візу однієї з шенгенських країн, вони можуть вільно пересуватися і по інших країнах.“ До того, що незабаром Українці зможуть частіше та вільніше подорожувати до країн Євросоюзу, Роберт Гьоббельс ставиться позитивно: “Я думаю, що це - в будь якому разі позитивний момент. Це означає, що для українських громадян буде полегшення візового режиму. Але це не означає, що буде загальний дозвіл на в’їзд, що кожному, кому заманеться, буде дозволено в’їхати до держав ЄС. Але будуть полегшення для здійснення туристичного обміну, наукового та освітнього обміну, ділових контактів. І це маленький перший крок у напрямку інтеграції України до Європейського Союзу.” З приводу того, що нині у кожній країні Шенгенської зони є свої правила видачі віз, Роберт Гьоббельс вважає – усі їх потрібно уніфікувати. “Я думаю, що міністрам внутрішніх справ держав Євросоюзу зрозуміло, що потрібно іще гармонізувати правила. Проблемою у таких дискусіях є те, що кожна країна ЄС вважає, що саме її правила буде прийнято і розповсюджено на інші держави. Але так не буває – потрібно домовлятися. Як і все у цьому світі – шенгенська система не є досконалою. Але ідея є дуже позитивною і такою її вважають в усьому світі. Наприклад, я був 8 місяців тому у Таїланді. Ми були на кордоні із Камбоджею та Бомою. І тоді представник місцевого парламенту, який нас супроводжував, сказав: чого нам тут не вистачає – так це зони, на кшталт шенгенської.” На думку Роберта Гьоббельса – у Шенгеньської зони є і інші позитиві моменти, окрім свободи пересування. Приміром, створення Шенгенської інформаційної системи і включення до неї даних, отриманих від нових членів Євросоюзу. “Шенгенська інформаційна система з самого початку була комунікаційною системою європейських правоохоронних служб. Громадяни усіх країн нині дуже непокояться з приводу збільшення злочинності. Злочинці – не знають кордонів. Саме тому важливо, щоб правоохоронні органи працювали разом. Ті, хто зазнав лиха від крадіїв – втратив чи то авто, чи то твори мистецтва, чи будь що – ці люди можуть розраховувати на те, що злочинця буде знайдено. Навіть ті, хто у інших державах ЄС не сплатили рахунки, будуть знайдені у іншій частині Європи і матимуть заплатити. Я не думаю, що до прав людини відноситься право не платити по рахунках.” На майбутнє Шенгенської зони Роберт Гьоббельс дивиться оптимістично. “Я думаю, що у Шенгенської зони – велике майбутнє, оскільки у людей є потреба вільно подорожувати. Це – право людини.” А для людей, які мешкають за межами Шенгенської зони, вона і надалі залишиться такою-собі фортецею? “Я би не вживав слово фортеця. Оскільки, зрозуміло, що це – єдина –шенгенська зона. Той, хто має певну зону – має і стіни, які виходять назовні. У іншому випадку – це – ніяка не більше не зона. Це –вільний простір. Цього ніхто не хоче і тому контроль назовні має бути. Але все ж таки, я би сказав, що Європа – це відкрита держава.” Тетяна Карпенко |