Міфи про НАТО
Виборці недооцінюють вигоди вступу до Альянсу
Наталія ТРОФІМОВА, «День»
Думка українців про вступ країни до Н АТО продовжує залишатися неоднозначною,
хоч можна говорити про серйозний рівень масової підтримки вступу країни
до Альянсу. Як свідчать дані всеукраїнського представницького опитування,
проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» та компанією «Тейлор Нельсон
Софрез Україна» з 27 листопада по 5 грудня (опитано 1200 осіб), 41,5%
опитаних негативно ставляться до ідеї вступу до НАТО, 32,3% — позитивно.
Але при цьому 26,2% респондентів складно визначити свою позицію, тому
подальша тенденція анти- чи пронатовських настроїв залежатиме від саме
цієї групи. Віковий і регіональний зрізи учасників опитуванн я показали,
що найбільш жорсткими противниками інтеграції України в Альянс є представники
старшого покоління (55 років і старші), а також жителі АР Крим, Східного,
Північно- Східного і Південно-Східного регіонів, де щодо НАТО негативно
налаштовані понад 50% населення.
Серед основних страхів противників НАТО — «це може втягнути Україну
у воєнні дії НАТО» (так вважають 42,2%) тих, хто проти членства в Альянсі,
на другому місці — що «це вимагатиме від України значних додаткових коштів»
(35,3%), далі йдуть «пацифістські» і «націоналістичні» причини — «Україна
має бути позаблоковою державою» (25,3%) та «в Україні господарюватимуть
іноземці й іноземний капітал» (20,3). Близько 17% переживають, що вступ
України до НАТО «зіпсує відносини з Росією».
Коментуючи на «круглому столі» у «Дні» дані соціологів, директор Інституту
Євро-Атлантичної співпраці, народний депутат і екс-міністр закордонних
справ Борис Тарасюк висловив думку, що основними причинами страху українців
перед НАТО є стереотипи, що сформувалися у старшого покоління країни протягом
періоду радянської влади, і брак об’єктивної інформації про Альянс і співпрацю
з ним України. На думку Б. Тарасюка, версії про те, що вступ України до
НАТО негативно позначиться на добробуті наших співгромадян і розвитку
економіки, і що українських солдатiв примусять брати участь у воєнних
операціях блоку — не більше ніж міфи, породжені «комуністичною» та «російською»
пропагандою і все тією ж відсутністю інформації. В останньому, очевидно,
можна дорікнути державі, яка, декларуючи курс на євроатлантичну інтеграцію
України, не потурбувалася про достатню популяризацію зовнішньополітичних
прагнень країни й аргументи на їхню користь. «Стереотипи, не маючи як
альтернативу достовірної інформації, поширюються в суспільній свідомості,
і це відображається в опитуваннях громадської думки», — сказав Б. Тарасюк.
На думку народного депутата, «членство в НАТО жодним чином не призведе
до збільшення бюджетних витрат на оборонні цілі». Аргументуючи свiй по
гляд, гість «Дня» навів приклад Польщі як найбільш схожої з Україною за
своїм потенціалом країни серед інших нових членів НАТО. Членський внесок
Польщі — 40— 50 млн. доларів на рік. На думку Тарасюка, внесок України
«буде або в цих межах або на $10 млн. більше». А щодо витрат на оборону,
то, інформує екс-міністр закордонних справ, існує рекомендація, що витрати
на оборону членів Альянс у мають становити близько 2% ВВП країни. Витрати
на оборону України минулого року становили 1,25% від ВВП. Це зважаючи
на наявність рішення Верховної Ради, що вони повинні становити не менше
3% (рішення приймали поза контекстом можливого членства в НАТО як об’єктивну
потребу наших Збройних сил, нашої національної безпеки). «Тобто, — продовжує
Б. Тарасюк, — нам слід збільшити витрати на оборону менше, ніж удвічі,
що цілком відповідає нашим власними потребам». При цьому треба враховувати,
що членство в системі колективної безпеки, як свідчить досвід, приводить
до зменшення витрат кожного окремого учасника системи на оборону, оскільки
всі витрати розподіляють між усіма членами блоку.
Розвінчуючи стереотип «Україна вступить до НАТО, і наші діти можуть
піти воювати до Іраку або Афганістану», Б. Тарасюк повідомив, що рішення
про участь національних ЗС у воєнних операціях блоку кожна країна приймає
самостійно. Крім того, всі рішення в НАТО приймаються лише повним консенсусом,
і найменша країна може заблокувати «застосування сили». Наприклад, у воєнній
операції в Афганістані, схваленій Радою Безпеки ООН, взяли участь тільки
деякі країни НАТО. Тобто участь членів НАТО у воєнних операціях Альянсу
не є автоматичною, якщо це не відповідає національним інтересам країни,
— підсумував народний депутат.
У зв’язку з цим не зайвим буде також пригадати досвід Норвегії, про
який «Дню» розповів посол цієї країни в Україні. Він повідомив, що серйозні
іноземні інвестиції в інфраструктуру держави були пов’язані саме зi вступом
Норвегії до блоку. Серед інших переваг такого членства — можливість модернізувати
українську армію з допомогою накопиченого протягом багатьох років досвіду
«натовських» держав і впровадження передових технологій управління, підвищення
ролі і значущості України на міжнародній арені, її наближення до високорозвинених
ринків, поштовх до внутрішніх перетворень у країні, пов’язаний із необхідністю
виконати низку зобов’язань і рекомендацій, спрямованих на демократизацію
держави. До речі, саме такі аргументи на користь євроатлантичної інтеграції
України вказали у вищезгаданому соціологічному дослідженні більшість її
прихильників.
№234 19.12.2002
НАТО не ставить вимог, а наполягає на виконанні задекларованого,
стверджує голова економічного директорату Альянсу Патрік АРДУЕН
Сергій СОЛОДКИЙ, «День»
Помиляється той, хто вважає, що для вступу до НАТО достатньо мати
лише вигідне Альянсу стратегічне розташування та сильну армію. Цього б
вистачило ще років двадцять тому, проте сьогодні Брюссель ставить перед
державами цілий комплекс завдань, про які вже досить багато говорилося:
вони полягають і у рівні демократичних свобод, і в економічних показниках,
і у досягненні ефективного цивільного контролю над збройними силами. Голова
економічного директорату НАТО Патрік АРДУЕН, перебуваючи в Києві, погодився
відповісти на низку запитань, за які відповідає його підрозділ в Альянсі.
Зрозуміло, що український стан економіки надто далекий від того, аби вже
на цьому етапі говорити про приєднання до НАТО. Проте важливо знати, чого
чекають в Брюсселі від партнерів, подібних до України, і на що варто звернути
увагу українському керівництву в першу чергу, аби впритул наблизитися
до стандартів НАТО, а заодно — і до втілення своєї євроатлантичної мети.
— НАТО — передусім, військово-політична організація. Яку роль у ній
відіграє ваш економічний директорат?
— Звичайно, НАТО — не економічна чи фінансова організація, яка ставить
собі цілі такі ж, як, приміром, Світовий Банк, Міжнародний Валютний Фонд
чи навіть Європейський Союз. Але економіка відіграє важливу роль у сфері
оборони та безпеки, економічний стан країни є одним із основоположних
чинників безпеки. Звісно, НАТО найменше втручається в економіки своїх
членів, інша справа з партнерами. Ми постійно оцінюємо їхню економічну
ситуацію. Безумовно, ми не хочемо дублювати інші міжнародні фінансові
організації, але моніторинг економічного стану проводиться через взаємозалежність
стабільності економічної та безпекової. Фундаментальний критерій у цьому
плані — відданість країни ринковій економіці, яка б базувалася на демократичних
принципах. НАТО — організація, об’єднана спільною системою цінностей,
до яких якраз належать демократія і ринкова економіка.
— НАТО ставить подібні умови перед усіма своїми партнерами?
— У першу чергу згадане стосується тих країн, які прагнуть приєднатися
до НАТО. Для них і вимоги суворіші. Ми спостерігаємо за їхніми макроекономічними
показниками, за темпами економічного зростання. Чим ефективніше втілюються
реформи, тим більше гарантій щодо стабільності всередині самої країни
та у її відносинах із сусідами. Тому ми й вимагаємо економічної сталості
від країн, які проголосили за мету вступ до НАТО. Хоч цих вимог ми не
нав’язуємо. Якщо країна хоче інтегруватися в НАТО, то повинна мати хороші
відносини з міжнародними фінансовими організаціями. Інший аспект пов’язаний
з темпами реформ. У Плані дій, який було підписано на Празькому саміті
представниками України та НАТО, робиться особливий наголос на стабільності
макроекономічного розвитку та економічних реформ. У документі визначено
час, за який Україна повинна продемонструвати свої досягнення в економіці.
У рівній мірі це стосується інших партнерів, які прагнуть зближення, а
також тих семи країн, які було запрошено в Празі для вступу до НАТО.
— Ваш візит у Київ, можливо, пов’язаний із проміжною перевіркою того,
що Україна вже зробила?
— Абсолютно ні. Ще пройшло надто мало часу, аби підбивати якісь підсумки.
У Плані дій визначено цілі й розклад — що і за який термін має виконуватися.
Перше таке обговорення має відбутися через рік. А мій приїзд до Києва
пов’язаний з участю в семінарі, де йшлося про невійськове співробітництво
України та НАТО.
— НАТО обмежується лише моніторингом економічної ситуації в країні,
чи ставить якісь умови перед партнерами?
— Ми нікому не ставимо умов. Приміром, ми не будемо партнерам наказувати
змінювати процентні ставки або говорити, що ви повинні зменшити витрати
з бюджету. Але ми кажемо, щоб держава враховувала критерії міжнародних
фінансових організацій, боролася ефективно з корупцією. Або ж, наприклад,
Європейський банк із реконструкції та розвитку повідомить нас, що у такій-то
країні не дуже добре проходить приватизація, тоді ми можемо звернути увагу
держави на необхідність подолання проблем у цій сфері. Для НАТО важливий
військовий потенціал, але так само важливо, аби цей потенціал не йшов
у розріз із економічними показниками чи демократичними принципами. Важливе
усвідомлення зв’язку соціальної, економічної стабільності та військового
потенціалу. Коли в державі існує міцний економічний фундамент, то там
завжди керуватимуться верховенством права і не намагатимуться вирішувати
питання з сусідами шляхом насильства. Водночас не слід розглядати вимогу
економічної стабільності, як прагнення НАТО зробити всіх однаковими або
обмежити чийсь суверенітет. Між економічним розвитком країн-членів НАТО
існує різниця, проте є певні стандарти, котрих вони намагаються дотримуватися.
Тут не йдеться про уніфікацію держав, але про визначені принципи.
— Які економічні критерії найважливіші для того, аби країна стала
членом НАТО?
— Це — прогрес реформ. Не менш важливі макроекономічні показники. Можна
мати хорошу ситуацію в економіці, проте погану в банківській сфері. Сюди
ж відноситься боротьба з корупцією, розвиненість середнього і малого бізнесу,
частка тіньової економіки тощо.
— НАТО допомагає своїм партнерам коштами, чи слід покладатися тільки
на свої сили?
— НАТО — не кредитор або організація, яка позичає гроші своїм партнерам.
Йдеться швидше про практичну співпрацю як на військовому рівні, так і
в цивільному плані. Ми співпрацюємо в науковій сфері, в плануванні на
випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру. В економічній галузі
здійснюємо обмін думками з найважливіших питань. Працюємо також над перепідготовкою
військових, намагаємось дати їм навички, аби вони могли працювати в цивільному
секторі. Пропонуємо для них мовні курси.
— Як би ви оцінили нинішній рівень економічного розвитку України?
— Ще треба багато зробити. Це стосується і макроекономічної стабілізації,
і реформування. Важливо не просто прийняти рішення, а втілити його. Одна
справа — задекларувати, а інша — довести на практиці. Одним із важливих
чинників економічних перетворень є боротьба з корупцією.
— Чи не загальмує НАТО спiвпрацю з Україною через скандал з «Кольчугами»?
— НАТО підтверджує відданість поглибленню відносин з Україною, виходячи
з нинішніх обставин. Підтвердженням цьому є План дій, підписаний у Празі.
На основі його і працюватимемо.
Ї:
кордон