Леонід ГОЛОПАТЮК: Членство в НАТО — справа часу. I зусиль

Сергій СОЛОДКИЙ, «День»
№100 11.06.2004 «День»

На початку цього тижня у Варшаві відбулися неофіційні консультації між міністрами оборони держав НАТО та України. Їхній головний результат — підписання меморандуму, в якому йдеться про використання Альянсом українських транспортних літаків. Оскільки консультації такого роду фактично завжди проходять за зачиненими дверима, то чимало порушених там питань залишилися «за кадром». Леонід ГОЛОПАТЮК, начальник управління євроатлантичного співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України, розповів «Дню» про атмосферу варшавських зустрічей, а також про оцінки закордонними учасниками зусиль Києва у зближенні з НАТО.

— У Варшаві відбулися вже треті консультації між Україною та НАТО на рівні керівників військових відомств. Чим особливим вони відзначилися?

— Зустріч відбувалася в дуже позитивному мікрокліматі. Порядок денний охоплював надзвичайно багато питань — реформування не лише оборонної сфери, а всього сектора безпеки. Інша характерна особливість, що на консультаціях своєрідними «заспівувачами» були країни, які зовсім нещодавно стали членами НАТО — під час першої та другої хвилі розширення. Варто згадати слова міністра оборони Литви Лінаса Лінкявічюса, який підкреслив, що вже цінні самі по собі українські зусилля в інтеграції до НАТО, а навіть не майбутній вступ держави до Альянсу, в чому Вільнюс і не сумнівається. За оцінкою литовського міністра, Україна майже готова до членства в НАТО. Якщо давати загальну характеристику консультаціям, то можна однозначно сказати, що на них задавали тон саме нові члени НАТО, одностайно заявляючи про повну підтримку необхідності підвищення формату відносин Україна — НАТО. Досить часто лунали заяви, що потрібно переходити до роботи в форматі Плану дій щодо членства (ПДЧ).

— Ви говорите про одностайну підтримку з боку саме нових членів Альянсу. Чи можна це розуміти як відсутність в НАТО цілісної стратегії стосовно України?

— Ні. Хочу підкреслити, що у Варшаві відбулася неофіційна конференція, на якій панує єдиний принцип: ділитися думками, коментарями, критикою. Але при цьому ніхто не ставить за мету висловити свою офіційну позицію, оприлюднити якусь концепцію чи стратегію. Тривають консультації, висловлюються різні позиції, а вже потім усе це узагальнюється й акумулюється в конкретну стратегію, в якийсь підхід.

— Ви згадали про три тематичні модулі на зустрічі у Варшаві. Про що на них йшлося? Які оцінки давали учасники від країн НАТО з того чи іншого питання?

— Перший модуль називався «Прогрес, досягнутий Україною у виконанні заходів із реформування сфери безпеки та оборони». З цього питання виступав керівник Національного центру євроатлантичної інтеграції Володимир Горбулін. Він розповів про проблеми, які стосуються реформування сектора безпеки. Було висловлено думку про необхідність консолідації всіх силових структур задля реформування, про підсилення координації з боку уряду. Другий блок питань, під час якого виступав міністр оборони Євген Марчук, був присвячений перспективам подальшої участі України в операціях із підтримання миру під проводом НАТО. Йшлося про наш вклад до миротворчих операцій на Балканах, про допомогу, яку ми надаємо в проведенні місії НАТО в Афганістані. Обговорювалася також можливість практичного залучення України до операцій НАТО в Середземноморському регіоні «Active Endeavour» («Активні зусилля»). Крім того, Євген Марчук поділився деякими поглядами, які стосуються процесу стабілізації в Іраку. Під час обговорення в цьому модулі особливо запам’яталася думка радника заступника державного секретаря Міністерства оборони США Яна Бжезінського, який заявив, що Україна поводиться де-факто як член НАТО. У свою чергу, міністр оборони Польщі Єжи Шмайдзинський відзначив, що в Польщі дуже цінують Україну як свого стратегічного партнера не тільки тому, що він має важливе геостратегічне положення, а за здійснюваний ним внесок. Він указав, що цінності, які притаманні військовій політичній еліті в Україні, збігаються з цінностями країн НАТО. Третій модуль стосувався підтримки процесу реформ в Україні, під час якого виступав заступник секретаря РНБОУ Сергій Пирожков. Він окреслив ті пріоритетні питання, на які необхідно звернути увагу в найближчі місяці й роки спільної співпраці між Україною та Альянсом. Під час цього блоку навіть такі країни, як Іспанія та Канада, які вважаються патріархами Альянсу, чітко наголосили: ми абсолютно переконані, що успішне виконання комплексу заходів в рамках Плану дій приведе до кандидатства і до членства України в НАТО.

— Чимало експертів зазначали, що саме під час варшавських зустрічей буде більш-менш чітко сформульовано порядок денний засідання Комісії Україна — НАТО (КУН), яке відбудеться в Стамбулі на найвищому рівні. Чи відповідає це дійсності?

— Така мета не ставилася. Зараз ніхто не може конкретно сказати, які будуть обговорюватися питання на засіданні КУН. Хоч однозначно, що результати цієї конференції матимуть вирішальний вплив на формування порядку денного в Стамбулі. Тут навіть немає жодного сумніву. Думаю, здебільшого йтиметься про те, як Україна просувається на шляху виконання заходів, передбачених Планом дій і щорічним Цільовим планом. НАТО визначатиме, наскільки успішно Україна справляється з досить важким «домашнім завданням».

— Виходить, що в Стамбулі не підніматиметься питання Плану дій щодо членства?

— Як генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер, так і міністр Євген Марчук правильно зазначили, що ставити таке питання як основне на саміті в Стамбулі як мінімум некоректно й неправильно. Подивіться на приблизний порядок денний саміту НАТО. Ви побачите, що йдеться про концептуально масштабні питання. Альянс переживає складний період, пов’язаний із багатьма проблемами — Середземноморський регіон, Близький Схід, Балкани; питання можливостей із урахуванням розширення. Тому важко уявити, якими були б результати цього саміту, якби до порядку денного поставили ще й питання про наше членство. Всі експерти, які дійсно обізнані з внутрішньою процедурою роботи Альянсу, відверто посміхаються й кажуть, що просто безглуздо ставити зараз це питання. Таке могло відбуватися хіба що в радянські часи, коли під той чи інший з’їзд щось приурочувалося... У НАТО зовсім по-іншому працюють. Абсолютно неправі деякі скептики, які заявляють, що, мовляв, нам нічого не обіцяють, нам нічого не дають. НАТО нікому нічого не обіцяє, НАТО один раз пообіцяло політику відкритих дверей, а інші держави при бажанні можуть цим скористатися... Україна взяла на себе зобов’язання й чітко їх виконує. Так, у нас є певні недоробки, але ми чесно про них говоримо й намагаємося вирішувати. Нам не треба очікувати чогось екстраординарного від саміту в Стамбулі. Достатньо одного — Україну офіційно, без усіляких кулуарних чуток і умовностей запросили на найвищому рівні. На саміті Україна почуватиметься досить упевнено, оскільки дуже багато вже зроблено й досягнуто. Оцінки на варшавських консультаціях лише підтвердили, що ми йдемо правильним шляхом. НАТО бачить, що Україна дійсно передбачуваний партнер, із яким можна мати справу, вона здійснює вагомий внесок, а можливість кандидатства й членства — це лише питання часу.

— У Варшаві генсек НАТО говорив, що ключовою передумовою зближення України й Альянсу буде верховенство права, свобода слова... Яку частку на цих консультаціях зайняло обговорення саме проблеми демократичних перетворень?

— У принципі й не ставилося за мету обговорення якихось політичних питань. Усе обговорення велося саме навколо реформування сектора безпеки й оборони. Делегації очолювали міністри оборони, які відповідають за певну сферу питань у своїх країнах, тому про політичні аспекти фактично не йшлося.

— А чи лунала від представників НАТО така прив’язка: підвищення формату співпраці з НАТО залежатиме від прозорості президентських виборів в Україні?

— Відверто скажу, чув це лише в кулуарах від журналістів. У НАТО так не працюють. Було б просто абсурдно говорити таким чином. Мова може вестися лише в одному плані — виконання взятих зобов’язань. Рано чи пізно ми самі прийдемо до того, що дійсно будемо готові перейти до вищого формату співпраці. Я абсолютно переконаний, що це може бути навіть у кінці цього року. Чому б і ні?

— У Варшаві також було підписано меморандум про використання Альянсом української транспортної авіації. У цьому, вочевидь, ще одна особливість варшавських консультацій?

— Це справді один із найвагоміших результатів консультацій. Цей меморандум із політичного погляду підтвердив послідовність України. Одразу хочу пояснити, оскільки лунало досить багато інтерпретацій в цьому плані, що цей документ — рамковий. У ньому не розписано ані коштів, ані рейсів, ані марок літаків, які використовуватимуться. Мета цього меморандуму — встановлення процедури використання НАТО нашої транспортної авіації в разі проведення операцій, навчань тощо. У документі чітко виписані загальні умови, зобов’язання України і країн НАТО, загальні принципи фінансування, правові питання, питання страхування й таке інше. Я думаю, що великих питань із ратифікацією цього меморандуму не буде. Його економічна вигідність очевидна, не кажучи про величезні політичні дивіденди.