Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День», Київ — Стамбул — Київ
№111 30.06.2004 «День»
Нова Євроатлантика, нова безпека, нова ера. Такими були лейтмотиви вступних
виступів Генерального секретаря НАТО, керівників «старих» і «нових» членів
Альянсу на саміті НАТО в Стамбулі, а також «Стамбульської декларації»
і комюніке, ухвалених за результатами самміту. Дещо менше пафосу, ніж
це було під час самітів НАТО у Вашингтоні 1999-го та у Празі 2002-го років.
Менше заяв про прориви, кардинальні зрушення, величезні успіхи. Більше
рутини. І разом iз тим — саме Стамбульський саміт зафіксував, що старого
НАТО більше немає, як немає і звичної для багатьох картини самого Північноатлантичного
простору, його місця й ролі. За результатами саміту НАТО у Стамбулі вирішено
значно розширити присутність НАТО в Афганістані зі створенням «провінційних
команд з відбудови» (PRT). Власне, операція в Афганістані — перший реальний
приклад виходу НАТО далеко за межі Європи і Північної Америки і функціонування
на нових засадах, які, можливо, ще далеко не усвідомлені до кінця ні країнами-засновниками,
ні новими країнами-членами — зокрема, з квітня членами Альянсу стали Болгарія,
Румунія, Словаччина, Словенія, Латвія, Литва, Естонія. Нове партнерство
— про це теж говорилося достатньо багато. Говорячи про Україну і про партнерство
з Києвом, Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер кілька разів заявляв
про необхідність поваги до цінностей, які є засадничими для Альянсу —
це демократичний розвиток, свобода слова, свобода преси. Але передусім
— вільні й справедливі вибори. Скандалів на саміті не було, окрім хіба
що того, що російська делегація демонстративно залишила останнє засідання
в рамках саміту (Раду євроатлантичного партнерства). Хорватія, Албанія,
Македонія залишилися без запрошення на вступ, а лише заохочені продовжувати
реформи, що було зустрінуто з розумінням (НАТО все ж таки має «перетравити»
нових членів і встановити чіткі рамки свого функціонування). У тексті
комінюке саміту є запевнення, що нинішні сім нових членів не будуть останніми,
що двері до членства в НАТО залишаються відкритими. Україні присвячено
окремий абзац комюніке, де вітаються миротворча діяльність і оборонна
реформа. В Стамбулі дуже відчувалося, що наступний крок може бути зроблено
досить швидко, але лише тоді, коли в Україні настане визначеність — тобто
після виборів. Абсолютно очевидним є як те, що в глобалізованому Північноатлантичному
альянсі Україна без місця не залишиться, так і те, що спершу обидві сторони
мають бути готовими до нової якості відносин.
Скандали іншого порядку — вибухи, демонстрації протесту — в Стамбулі
нікого особливо не налякали, і було їх набагато менше, ніж очікувалося.
Можливо, приналежність країни до Євроатлантики певною мірою змінює й мислення
більшої частини народу. У всякому разі, стамбульці героїчно перенесли
те, що найжвавіші вулиці величезного міста було кілька днів просто закрито
для будь-якого руху, окрім пішохідного, і що кількість поліції у місті
була просто захмарною. Цікаво, як проведе подібний захід за кілька років
Київ...
Сигнал, який Захід, уособлений у даному випадку НАТО, готовий послати
Україні саме сьогодні, генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер охарактеризував
так: «Добре, що ви тут. Ми віддаємо належне вашій активності, участі в
різних операціях. Україна робить добру роботу, але не забувайте, що подальша
інтеграція до євроатлантичних інституцій означає захист і повагу цінностей,
які є засадничими для НАТО. Україна пройшла довгий шлях в оборонній реформі.
Це один з важливих елементів для її наміру наблизитися до євроатлантичних
структур. Але цінності, які НАТО захищало протягом десятиліть, і які продовжує
захищати, стосуються верховенства права, вільних і чесних виборів, відсутності
утисків маc-медіа та свобод». Про важливість «вільних і справедливих виборів»
в Україні говорилося і на засіданні Комісії НАТО—Україна на найвищому
рівні, говорив генсек Ради Європейського Союзу Хав’єр Солана. Оригінальний
погляд на українські вибори представив президент Польщі Александр Квасневський:
двобій відбудеться між двома основними кандидатами — прем’єр-міністром
Януковичем, якого призначив Кучма, і колишнім прем’єр-міністром Ющенком,
якого... призначив Кучма. Але, на думку польського лідера, говорити, що
за будь- якого результату переможе Кучма, було б перебільшенням.
Квасневський і міністр закордонних справ Польщі Цімошевич говорили і
про те, що після президентських, а потім і парламентських виборів вже
буде «ясна декларація» стратегії України, що Україну потрібно оцінювати
не лише за її проблемами, а і за тим, що в країні робиться, що Україна
має велике геополітичне значення, і що добре, що з кожною подібною зустріччю
Україна наближається до НАТО. Прем’єр-міністр Словаччини Мікулаш Дзурінда
сказав «Дню», що його країна може й готова допомогти Україні, але ніхто
не зробить за Україну того, що повинна зробити вона сама.
«Між Україною і НАТО відносини дуже добрі, конструктивні, але той реальний
розвиток української економіки, громадянського суспільства, виконання
критеріїв, які необхідно виконати для вступу, не дозволяють Україні і
НАТО говорити про реальну дату вступу України до НАТО. У нас є над чим
працювати, є «що» і «як», а час розсудить», — заявив з цього приводу на
спільній з генеральним секретарем НАТО прес-конференції в Стамбулі Леонід
Кучма. У той же час, у своєму виступі на засіданні Комісії НАТО-Україна
на найвищому рівні Кучма заявляв, що для України «принципово важливо,
щоб здійснювана досі в НАТО політика «відкритих дверей» і надалі залишалася
визначальним принципом діяльності Альянсу». Президент також говорив про
те, що він повністю згоден з тим, що було висловлено під час засідання
комісії генсеком НАТО, лідерами країн-членів НАТО. Леонід Кучма також
пообіцяв, що в Україні будуть створені всі необхідні умови для роботи
міжнародних спостерігачів на виборах і що від спостерігачів «ми очікуємо
лише одного — об’єктивної оцінки подій в Україні та адекватного донесення
інформації про ці події до світової громадськості».
«Я з оптимізмом дивлюся на післявиборний період, думаю, що десь на весну
наступного року буде значне прискорення, еволюція якості нашої співпраці
з НАТО. Може йти мова про перехід до режиму Membership Action Plan (План
дій щодо членства. — Ред. ), але я думаю, що ми перед цим пройдемо ще
і розширений діалог. Для нас, для нашої роботи вдома, не тільки для оборонного
відомства — це дуже конкретні речі», — сказав «Дню» міністр оборони України
Євген Марчук. Він водночас зазначив, що «до членства ще далеко». За його
словами, за останні десять місяців, можливо, рік Україні вдалося отримати
чимало нових прихильників вступу до НАТО, особливо серед нових членів
Альянсу. Він також зазначив, що «навіть відчув прогрес» у ставленні до
вступу України до НАТО з боку Великої Британії і Німеччини. За словами
Є. Марчука, «наші контакти і співпраця з Сполученими Штатами і наша участь
в іракській місії дають нам досить добрі сигнали». Міністр оборони також
підтвердив, що на ставлення з боку керівництва країн-членів НАТО до перспектив
євроатлантичної інтеграції України великою мірою впливають президентські
вибори в України.
Погляд НАТО в цілому поки що висловлює де Хооп Схеффер: «Партнерство
між НАТО і Україною є «здоровим». Україна продемонструвала, що вона є
експортером безпеки», але, за його словами, «Україна має чіткі зобов’язання»,
вона має провести вільні й справедливі вибори. Це, сказав генсек Альянсу,
надасть можливість для України продемонструвати світу «відданість своїй
орієнтації». Схеффер наголосив на спільній прес-конференції з Президентом
України Леонідом Кучмою: «Члени Альянсу вітають прагнення України повною
мірою інтегруватися у євроатлантичний простір. Ми також вважаємо, що успіх
цих зусиль, очевидно, включатиме більше, ніж виключно військова співпраця
і оборонна реформа».
Навряд чи можна стверджувати, що цього разу нічого не було сказано, нічого
не змінилося порівняно, скажімо, з Прагою. Окрім того, що НАТО поступово
набирає абсолютно інших функцій, змінюються акценти на інших рівнях. Показовим
є й те, що засідання ради НАТО-Росія відбулося на рівні міністрів, що
заяви для преси де Хооп Схеффера і російського міністра Лаврова мали часом
протилежний характер, що Росія наполягає на «рівноправності» у відносинах
з НАТО, що, очевидно, є бажаним, а не реальним. Очевидно, що Україну критикують
не через незацікавленість у її справах, а саме навпаки, до неї уважно
придивляються, вивчають можливі комбінації. Залучення Росії і України
до операції Active Endeavour, про що йшлося в Стамбулі, дійсно свідчить
про те, що безпека неподільна, і це починають усвідомлювати. Роль України
напевно може стати іншою, коли вона дійсно зможе показати себе в якості
сильної регіональної держави, яка дійсно не буде слабкою ланкою євроатлантичної
безпеки, — таких натяків і підказок вже зараз є чимало з боку і політиків,
і експертів на Заході. Стамбул показав: у тому, що наступний етап розширення
вже нового НАТО може бути «київським», немає нічого неможливого.
Під дверима НАТО
На Стамбульському саміті Україні вкотре нагадали про потребу провести
вільні вибори
Львівська газета, 30 червня 2003 (№ 438)
Саміт НАТО у Стамбулі, який відбувся 28-29 червня, не став переломним
для відносин України з Альянсом. Сигнали керівництва НАТО впродовж першого
півріччя цього року не пророкували нічого, крім вичікування та нагадувань
про необхідність дотримуватися “спільних цінностей”. Утім Україна на цьому
саміті не становила особливого інтересу для НАТО.
Членів Альянсу більше цікавили такі питання, як розвиток операцій в Афганістані,
Косово та східному Середземномор’ї, можлива допомога новому урядові Іраку,
оцінка ефективності нової військової командної структури й успіхи в розвитку
власного оборонного потенціалу, тобто виконання тих завдань, які визначили
ще на минулому, Празькому саміті в листопаді 2002 року.
Засідання комісії Україна-НАТО на рівні глав держав та урядів відбулося
вчора вранці та тривало не більше 75 хвилин. Слід зазначити, що на засідання
запізнився прем’єр-міністр Великобританії Тоні Блер, а прем’єр Канади
Пол Мартін узагалі не прийшов. Під час обговорення з одного боку круглого
столу сиділи Генеральний секретар НАТО Яап де Гооп Схеффер і президент
Кучма, решта учасників – колом за англійським алфавітом. Як повідомила
“Українська правда”, перші 10 хв. засідання не працювала система синхронного
перекладу, на що поскаржилися Генсек НАТО Схеффер і канцлер Німеччини
Герхард Шредер.
Коли ж ваду усунули, засідання нарешті відкрили Схеффер і Кучма з короткими
виступами. Проте журналісти помітили, що перекладу виступу Кучми не слухали
президент США Джордж Буш і прем’єр-міністр Нідерландів Ян-Петер Балкененде.
Надалі засідання тривало за зачиненими дверима.
На спільній прес-конференції Генсека Альянсу Схеффера та Кучми за результатами
засідання комісії журналістам удалося почути від самого президента, що
Україна, на його думку, не готова до вступу до НАТО: “Той реальний розвиток
України: й економіки нашої країни, і громадянського суспільства, й виконання
критеріїв, які необхідно виконати щодо вступу до НАТО, не дозволяє ні
Україні, ні НАТО говорити про реальні дати вступу України”.
Серед нових ініціатив військової співпраці України з Альянсом, про які
оголосив на засіданні комісії президент – участь України в морській антитерористичній
операції НАТО “Активні зусилля”, що триває в Середземномор’ї з жовтня
2001 р. Завданням “Активних зусиль” є перевірка та зупинка кораблів, які
можуть містити контрабандні вантажі звичайної зброї або ж зброї масового
знищення, наркотики та нелегальних мігрантів.
Крім цього, Україна має намір поглиблювати свою військову співпрацю із
Альянсом у галузі військової реформи, а також шляхом участі в операції
в Косово та повітряними перевезеннями військ та обладнання для Міжнародних
сил сприяння безпеці в Афганістані (миротворчій операції ООН під командуванням
НАТО). Генсек Альянсу похвалив Україну за досягнення у проведенні військової
реформи, ратифікацію Верховною Радою Меморандуму про підтримку операцій
НАТО на власній території та нещодавнє підписання у Варшаві Меморандуму
про стратегічні авіаперевезення з використанням української авіації в
операціях НАТО.
Однак, Схеффер зауважив, що країни-члени Альянсу очікують від українського
керівництва зміцнення принципів верховенства права, свободи слова, а також
проведення прозорих, демократичних і чесних виборів наприкінці жовтня
цього року. Цікаво, що в заключному комюніке Північноатлантичної ради
– найвищого політичного органу НАТО – засідання якого відбулося ще в понеділок,
до прибуття Кучми, є окремий пункт, присвячений відносинам Альянсу з Україною.
Зокрема, 26 глав держав та урядів НАТО “наказують Північноатлантичній
раді в постійному складі (тобто на рівні постійних представників країн-членів
при штаб-квартирі НАТО, – “Газета”) оцінити відносини “Україна-НАТО” та
представити свої рекомендації міністрам закордонних справ країн-членів
після проведення президентських виборів в Україні”.
Цілком очевидно, що ці рекомендації використають для вироблення позицій
країн-членів Альянсу на наступному засіданні комісії Україна-НАТО, яке
відбудеться в грудні цього року на рівні міністрів закордонних справ.
Тоді ж повинні висловити остаточну оцінку виконання цільового плану дій
Україна-НАТО на 2004 рік. Наразі ж, якщо робити висновки із заяв Генсека
НАТО, прогресу у виконанні тих частин плану, які стосуються внутрішньополітичної
ситуації в Україні, країни-члени Альянсу не бачать.
Після засідання комісії Україна-НАТО на саміті відбулася ще одна подія
(якщо не враховувати прийому в понеділок увечері), в якій, окрім глав
держав та урядів країн-членів Альянсу та країн-партнерів за програмою
“Партнерство заради миру”, брала участь українська делегація, – засідання
Ради Євроатлантичного партнерства. На цьому засіданні Кучма займав “почесне
місце” – поруч із прем’єром Туреччини Ердоганом – з одного боку, і з Тоні
Блером, за яким уже сидів президент США Джордж Буш – з іншого. Це сталося
саме завдяки англійському алфавіту – Україна за цим порядком іде відразу
після Туреччини й перед Великобританією та США.
Нагадаємо, що саме через уперте бажання Кучми приїхати у 2002 р. на Празький
саміт усупереч бажанню більшості лідерів країн-членів Альянсу не бачити
його взагалі, з огляду на сумнозвісний “кольчужний скандал”, навмисно
використали порядок розташування лідерів держав за французьким алфавітом,
тож президент Кучма опинився далеко від Блера з Бушем.
На вечірньому ж прийомі у понеділок Кучма встиг неформально поспілкуватись
із президентами США, Польщі, а також Словаччини й Македонії.
Саміт НАТО в Стамбулі приніс Альянсу вагомі результати, наприклад, визначення
дати закінчення операції НАТО в Боснії (СФОР), яку в грудні замінить військово-поліцейська
операція Європейського Союзу. Чисельність сил НАТО в Афганістані збільшать
приблизно на 2200 військових. Наразі до цієї операції залучили 6500 військовослужбовців
країн-членів Альянсу й інших держав-партнерів. Остаточного терміну виконання
завдань операції НАТО в Косово (КФОР) не визначили. НАТО таки братиме
участь у підготовці нових іракських збройних сил, проте деталей цієї домовленості
наразі не розголошують. Окрім цього, Альянс вирішив продовжити створення
власних постійних і мобільних сил швидкого реагування. Двері Альянсу залишаються
відчиненими для балканської трійки: Албанії, Македонії та Хорватії.
Ї:
кордон