№104 14.06.2001 «День»

Європейську перспективу України визнано як нереальну

Хоча поки що неофіційно, і поки що — тільки експертами

Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»

Україна все ще є цікавою, принаймні для найближчих сусідів. Не всі оцінки, які даються зарубіжними аналітичними центрами розвитку ситуації в самій Україні та її відносинами із зовнішнім середовищем, можуть сприйматися як дійсно об’єктивні та побудовані на серйозному фаховому аналізі ситуації. Але вони часто впливають на прийняття рішень на політичному рівні. З іншого боку, немає й явної недоброзичливості, про яку нерідко заявляють ліві. Враження неповноти картини виникає після ознайомлення із присвяченого Україні розділу річної доповіді Центру східних досліджень при польському міністерстві економіки, розміщеному на сайті Центру (www.osw.waw.pl), який, втім, важко назвати ворожим.

Висновки аналітиків польського центру вказують, що головним зарубіжним партнером України є Росія, проте головна ідея української зовнішньої політики полягає в тому, щоб тісна економічна співпраця з Роною структурою. Тож питання все ж таки виникають, особливо після останньої зустрічі між президентами Кучмою та Квасьнєвським. Зокрема, якою є реальна польська державна політика щодо України, базована не на звичних офіційних деклараціях, але на повсякденній практиці? Якими у Варшаві бачать перспективи й чи не є образливим для самої Варшави теза про те, що значення українсько-польських відносин сією не переросла на політичну залежність від неї, чого Україна прагне досягти завдяки тісній співпраці з США. Натомість вага відносин України з Європейським Союзом знижується, попри заяви про європейський вибір, так само знижується й значення українсько-польських відносин попри декларації про стратегічне партнерство. У доповіді, до речі, акцентується увага на тому, що при зміні міністра закордонних справ України було заявлено, що Україна має двох стратегічних партнерів — США та Росію, відсуваючи відносини з ЄС на далекий план. Що є не зовсім вірно: новий старий міністр Анатолій Зленко багато разів наголошував на тому, що Україна має три стратегічні напрямки своєї зовнішньої політики — і США, і Росію, і ЄС. Нещодавно до лексикону українських керівників знову повернулася теза про необхідність інтеграції до євроатлантичних структур. Яких саме, як завжди, не говориться, що дає можливість для різноманітних припущень.

Автори доповіді стверджують, що Україна не має реальних перспектив ні до вступу до ЄС, ні до вступу до НАТО. Втім, це не є новиною — на Заході досить популярна думка, що протягом найближчих років Україна не може претендувати навіть на асоційоване членство в ЄС (член Європарламенту Даніель Кон-Бендіт, відомий під час паризьких студентських заворушень як «Червоний Дені», говорив на одній iз конференцій у цьому контексті про сорок років). Те, що ЄС, надавши Україні статусу країни з ринковою економікою, водночас не дав їй навіть надії на вступ, автор розділу доповіді вважає за цілком реалістичну позицію. Спроба наближення України до ЄС, на думку автора, завершилася фіаско. І він не має сумніву, що варто очікувати поступок української влади Москві через проблеми поставок та транзиту газу, контролю над газопроводами. У доповіді говориться, що найближчим часом не варто очікувати великої міжнародної активності Києва (яка, між тим, після деякої стабілізації внутрішньої ситуації все ж таки наростає).

Очевидно, багато хто в Польщі сьогодні вже не хоче згадувати, як сприймалися перші заяви керівництва країни про бажаність приєднання до Європейської спільноти десять років тому. Однак наполегливість, поєднана з внутрішнім розвитком і геополітичними факторами перемогла.

Інші польські експерти, а також дипломати в неофіційних розмовах з «Днем» радять не сприймати доповідь Центру східних досліджень надто серйозно — в подібного роду документах і раніше траплялося досить багато помилок та поверхових висновків. Між тим, Центр є, принаймні, відносно свого фінансування, державзменшується? Тим паче, що, зокрема, за словами голови міської ради Перемишля Войцєха Інглота, який до свого обрання представляв місцевий бізнес, потреба у справжньому партнерстві з Україною з вступом Польщі до ЄС не тільки не зменшиться, але зростатиме.

У той же час очевидно, що із висловленими в доповіді думками також потрібно рахуватися — особливо маючи на увазі тривожні дані опитувань про ставлення пересічних поляків до українців.

ДО РЕЧI

В інтерв’ю словацькій газеті «Правда» Президент України Леонід Кучма майже буквально повторив те, що вже говорив на саміті СНД у Мінську, кажучи про можливість вступу України в російсько-білоруський союз: «Це неможливо. Свою незалежність ми завоювали не для того, щоб її втратити», «ми свій союз вибрали: ним є Союз Європейський». Кучма підкреслив при цьому: Україна добре усвідомлює, що цей шлях буде не коротким, а довгим, — але заявив, що «свої стратегічні плани ми не маємо намір міняти, включаючи і будівництво дійсно європейської демократичної держави». Разом з тим, Кучма не виключив тісної співпраці з російсько-білоруським союзом, посилаючись на те, що і Європа тісно співробітничає з Росією, зокрема, через значні російські запаси сировини.