Сусідство України і ЄС буде добрим, переконаний Посол Великої Британії Роланд СМIТ

Варвара ЖЛУКТЕНКО, “День”

№125 16.07.2002 “День”

Посол Великобританії в Україні Роланд Сміт впевнений, що Європейський Союз знайде методи для “реального зближення” з Києвом. Він нагадав, що Велика Британія виступила з ініціативою надати Україні статус “сусіда” ЄС після розширення Євросоюзу. До числа майбутніх сусідів увійдуть Україна, Білорусь і Молдова. “Рівень розвитку цих країн дуже різний, i Україна серед них перебуває на більш високому рівні. Я впевнений, що буде знайдено методи для більш тісної співпраці з Україною”, — підкреслив посол на брифінгу з приводу закінчення його дипломатичної місії у Києві, передає Інтерфакс. Роланд Сміт оптимістично оцінив перспективи співпраці британських i українських бізнесменів, однак відзначив проблеми законодавчої бази підприємництва в Україні. З його слів, український уряд знає про труднощі, з якими стикається британський бізнес у нашій країні (постійні інспекції від різних українських відомств, складності із законодавством у податковій сфері, проблеми з українськими позиками). “У майбутньому умови будуть кращими”, — висловив свою надію пан Сміт. Він також повідомив, що у Посольства Великої Британії є плани надання допомоги у розвитку малого і середнього бізнесу в Україні. Деякі пілотні проекти вже впроваджуються у Донецькій, Луганській і Львівській областях. “У нас є досвід реструктуризації вугільної галузі, який може бути корисним для України”, — сказав Роланд Сміт. “Я бачу великі можливості співпраці у сфері енергетики. Україна — транзитна держава між Росією і Європейським Союзом, і у цій сфері можуть бути можливості для британських фірм”, — заявив він. На доказ можливості активізації співпраці між Лондоном і Києвом Роланд Сміт повідомив про введення прискорених схем подачі заяв на отримання британських віз для окремих категорій українських громадян і компаній. З його слів, відповідно до однієї зі схем, нова система обслуговування “бізнес-експрес” буде поширюватися на компанії, не менше 5 співробітників яких відвідують Велику Британію, а також компанії, що є учасницями Британсько-української торгової палати і Американської торгової палати. Крім того, повідомив Роланд Сміт, відтепер акредитовані туристичні агентства зможуть подавати заяви на отримання віз від груп. Зі слів Посла Великої Британії, також у ході випробувального терміну обмежена кількість бажаючих зможе замовити дату подачі заяви електронною поштою. “Хоч попит на місця за цією схемою може перевищити кількість існуючих місць, які може запропонувати візовий відділ посольства спочатку, вона дозволить певній кількості людей відвідати візовий відділ з гарантованою можливістю подати заявку”, — відзначив посол. “Всі ці схеми розроблено для того, щоб позбавити від необхідності стояти у черзі якомога більшу кількість людей, чиї заявки повинні розглядатися за прискореною схемою”, — підкреслив Роланд Сміт.

Зигзаги інтеграції

Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»

№125 16.07.2002 «День»

На останні дні припав пік дипломатичної активності, пов’язаної з намаганнями України не відстати від поїзда, який, між іншим, не стоїть на місці. По суті, мали місце події, які на найближчу перспективу визначатимуть позиції країни в тому самому європейському просторі, до якого вона небезпідставно прагне долучитися не лише географічно — йдеться як про саміт Україна — Європейський Союз у Копенгагені, так і про перший візит послів країн-членів НАТО при Альянсі до України з Генеральним секретарем НАТО Джорджем Робертсоном на чолі делегації.

Дві далеко не зовсім різнопланові події залишили по собі кардинально різні враження. З одного боку, Україні вперше було чітко сказано, що практично весь подальший розвиток відносин залежить від неї самої, від того, яким чином вона перетворить власні заяви у конкретні практичні справи. Не важко здогадатися, що йдеться про розвиток відносин Україна — НАТО. Вперше було заявлено, що Україна може бути не лише споживачем, але й донатором до загальноєвропейської безпеки; вперше було сказано, що Україні не відмовлятимуть у розгляді її заявки на вступ як тільки вона до цього буде готовою; вперше було визнано, що якщо сьогодні серед країн-членів НАТО немає консенсусу стосовно відносин з Україною, то все може змінитися в міру того, яким чином сама Україна проводитиме свої реформи і, таким чином, доведе свою здатність бути серед членів вельми солідного інтеграційного об’єднання. Говорилося й про те, що свою долю роботи до Празького саміту має виконати власне НАТО — отже, фактично дано такий довгоочікуваний сигнал на початок роботи, яку все одно необхідно проводити.

І кількома днями раніше в Копенгагені Україні фактично відмовлено в праві розраховувати на допомогу Європейського Союзу в тяжкому й тривалому процесі приведення всіх норм життя до правил, усталених у ЄС, відмовлено в праві виходити у своїх відносинах з ЄС з так званих Копенгагенських критеріїв (критеріїв членства в Союзі). Данія, головуюча в ЄС країна, чітко дала зрозуміти, що відносини з Україною не входять до числа її пріоритетів, що навіть концепція «сусідства», яка викликала негативну реакцію не лише в Україні, не буде розглядатися серйозно до початку розширення ЄС. Подарунком Данії Україні на честь свого головування було закриття Посольства в Києві. І це — теж сигнал. Його можна називати ознакою короткозорості та нездатності прораховувати ситуацію зі стратегічного погляду; можна, цитуючи Тичину, говорити, що «нам своє робить». Дійсно, нам своє робить. Україна не має іншого виходу, крім модернізації всього можливого, крім не декларативного, а справжнього переходу до сучасних форм організації суспільного життя. Україна ніколи не матиме шансів змусити рахуватися з собою, залишаючися економічно слабкою, стратегічно залежною від Москви чи будь-якого іншого стратегічного партнера. Концепції відносин між Україною і ЄС, що розробляються сьогодні в надрах «мозкових центрів», є досить далекими від реальності. Намагання поставити стіну — а йдеться не лише про візову стіну, але й про торгові відносини, про співпрацю в галузі безпеки — з кожним днем відчувається все сильніше. Українські пропозиції — і стосовно вивчення можливостей лібералізації візового та торговельного режимів, і стосовно визначення ключових моментів, які б дозволили зрушити з місця і надати нормальної, сучасної якості відносинам, залишаються виключно предметом обговорення на конференціях і не мають жодних наслідків.

Зрозуміло, що ця ситуація не може вважатися нормальною, що вона об’єктивно не може позитивно впливати на загальну картину безпеки і стабільності в Європі, що все одно ці проблеми доведеться вирішувати — але обидві сторони ризикують на той час втратити останні можливі точки дотику. Україна перебуває в ситуації, коли вона потребує чіткого стимулу, чітко визначеної політики і серйозного переосмислення існуючої досі політики. ЄС сьогодні демонструє, що не хоче мати справи саме з тією Україною, яку бачить сьогодні, і вона, треба сказати, певною мірою сама сприяла такій ситуації. Йдеться ж, однак, не про сьогоднішній день. Жодна з країн сьогоднішнього клубу заможних ніколи не переживала настільки важкої історії, настільки низьких можливостей для старту і настільки повної відсутності допомоги, нехай навіть моральної. І жодна з них не стикалася з настільки повним нерозумінням можливих перспектив. Очевидно, єдиним виходом може бути лише власний розвиток, який би сам по собі змусив змінити точки зору, — і це аж ніяк не безвихідь.