Грати за правилами, а не з правилами

№189 17.10.2002 «День»

Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»

Кількагодинний візит Президента Леоніда Кучми до Варшави, де він після закінчення Міжнародної конференції «Україна в Європі» спілкувався з Александром Квасьнєвським і Генеральним секретарем Ради Європейського Союзу Хав’єром Соланою, передусім дав змогу Україні зберегти обличчя в очах стратегічного партнера — сусідньої Польщі. Цього візиту вимагала ситуація, коли не лише на Заході, але і в Польщі перестали демонструвати розуміння, що ж, власне, відбувається в Україні. Тим більше, що ранг конференції був незвично високим — президент і прем’єр-міністр Польщі, прем’єр-міністр Швеції, Генеральний секретар Ради ЄС.

Конференція «Україна в Європі», з одного боку, дійсно задумувалася, як форум, який би визначив, як і в Європейському Союзі, і в Польщі, і в самій Україні (причому не лише представники державної влади) розглядають українське майбутнє, на які питання потрібно відповідати негайно, які існують і для України і для Європи можливості і виклики, пов’язані з розширенням Європейського Союзу і НАТО. Питання, чи має Україна європейське майбутнє — очевидно, спільне для всіх українських політичних сил без винятку, особливо враховуючи, що напередодні парламентських виборів-2002 європейський вибір у тій чи іншій формі задекларували в якості програмного положення практично всі партії-учасниці виборів. Тим більше, що досі Київ не мав з боку Заходу жодних пропозицій до обговорення нової стратегії відносин між Україною і ЄС. Вважалося, що нова концепція відносин буде запропонована 30 вересня, але цього так і не сталося.

З другого боку, конференція подавалася напередодні її відкриття мало не в якості «круглого столу» для вирішення українських проблем — чим вона, безумовно, бути не могла. Але ж і Україна могла б утриматися від того, щоб дати польській пресі приводи для такого тлумачення. Президент Польщі Александр Квасьнєвський перед початком конференції був змушений спеціально наголосити, що Україна свої внутрішні справи розв’язуватиме сама, а конференція є конференція. У своєму виступі він заявив, що Польща прагне, щоб у тій системі безпеки, яка будується в НАТО і навколо НАТО, було істотне місце для України, що потрібно зробити все, щоб Україна знайшла своє місце в Європі, яка об’єднується. Водночас він наголосив, що важливим фактом є те, що на конференції присутні представники структур влади, уряду і опозиції України, що не є частим, і що в Польщі із занепокоєнням спостерігають за демонстраціями, всім тим, що організовує опозиція. Квасьнєвський також зазначив, що «Україна перед лицем свого європейського майбутнього і поставлених перед собою завдань повинна бути особливо зваженою і з’ясовувати всі непорозуміння, які можуть зашкодити процесу розбудови демократичної України, поставити під сумнів її статус і змінити її нинішній образ в очах світу». Що можна б розцінювати як нагадування — адже навряд чи президент Польщі так категорично наважився б висловлювати лише свій погляд.

Про стурбованість говорив і Хав’єр Солана. На його думку, як повідомили новини ТСН, нестабільність України загрожує європейській безпеці, Україна не демонструє позитиву після парламентських виборів, і час від часу «здається, що Україна не грає за правилами, а грається з правилами». Солана наголосив, що якщо буде так і надалі, якщо Україна не буде обережною в питаннях торгівлі зброєю, то на неї очікує ізоляція на «задвірках Європи». Разом з тим Солана, який завжди підкреслював своє добре ставлення до України, відзначив, що в ЄС не бажають, щоб у процесі розширення Союзу Україна відчувала себе забутою й покинутою. За його словами, ЄС підготує для України пакет пропозицій уже після свого розширення: «Справа не в тому, щоб Україна сіла в поїзд і поїхала до Брюсселя. Цей поїзд має змінитися, і ми хочемо запропонувати новий пакет, який наблизить вас до ЄС», — цитує Генсека Ради ЄС Інтерфакс-Україна.

Отже, обговорення внутрішніх українських проблем було запланованим, і, очевидно, головна його мета, як очевидно і того, що залишилося «поза кадром» розмов Кучми і Квасьнєвського, а також Кучми і Солани — можливо, востаннє дати зрозуміти всім учасникам українського процесу, що без вирішення внутрішніх проблем за європейськими нормами шлях до Європи буде закритим. Діалог, толерантність, відповідальність — ці ключові слова мають стосуватися не тільки влади, і не тільки опозиції. Це — зокрема, до звернень опозиції до Квасьнєвського і Солани з проханням влаштувати зустріч з Кучмою.

Глава Адміністрації Президента України Віктор Медведчук заявив на конференції, что соціально- економічна ситуація в країні набагато краща, ніж два-три роки тому, а політична проблема — «не в зміні окремих політиків, а в глибині трансформації владних відносин». Медведчук також підкреслив, що українська влада готова до діалогу, який би засновувався на повазі до Конституції.

На думку секретаря Ради національної безпеки і оборони Євгена Марчука, необхідно говорити про різницю між вимогами політичних сил, про конкретні факти порушення прав людини і про хвороби влади. Важко вважати здоровою ситуацію, за якої українські політики для спілкування між собою їдуть до Варшави. Добре вже те, що конференція засвідчила, що українці спроможні на діалог, що про ізоляцію України поки що не йдеться. Добре б, щоб ніхто після цього також не прохав «не вчити жити». За коментарями «День» звернувся до учасників конференції.

БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю

Перебуваючи на борту літака, на запитання «Дня» щодо Варшавської зустрічі відповів секретар Ради національної безпеки і оборони України Євген МАРЧУК:

— Євгене Кириловичу, в якій атмосфері відбувалася конференція? Які питання порядку денного викликали в учасників найбільший інтерес?

— Атмосфера була доброзичлива і сприяла відвертій розмові. Господарі прямо не апелювали до нас, українців, що мовляв, ви там помиріться, живіть дружно. Тобто вони розуміли всю делікатність питання, і здається, всі наші учасники це оцінили. Центральним питанням порядку денного були проблеми інтеграції нашої держави до Європи. У цьому сенсі виступи поляків, у тому числі президента Польщі Александра Квасьнєвського, були дуже цікавими. Польські колеги відверто говорили про те, який непростий, тернистий шлях інтеграції до Європейського Союзу. Є така проблема, як підтримка населенням цього процесу, бо ключові рішення приймаються на референдумах. У Польщі, приміром, інтеграцію хоч і підтримують більше 50 відсотків громадян, але до абсолютної підтримки ще далеко. Їхні представники підкреслювали необхідність терпеливої, копіткої роботи по роз’ясненню громадянам усіх плюсів і мінусів перебування в Євросоюзі і НАТО. У Польщі тривог щодо євроінтеграції дуже багато, особливо стосовно аграрного сектора. У нас цей процес ще попереду, і ми маємо шанс врахувати досвід наших сусідів.

— Як щодо обговорення внутрішньої ситуації в Україні? Чи відбувся реальний діалог між представниками нашої влади та опозиції?

— Важко не згадати слова пана Хав’єра Солани, який сказав, що українським політикам треба «грати за принципами, а не гратися в принципи». Цього політика, до речі, не можна звинуватити в тенденційності чи упередженості до нашої держави, бо саме він дуже багато зробив для розширення її співпраці з НАТО та европейською спільнотою. Стосовно того, чи був діалог опозиції та влади, чи ні, я сказав би так: поки що між українськими сторонами був не діалог, а скоріше, розмова про нього. Діалог у нас вдався з європейцями. І, як не дивно, він більше вдався між представниками виконавчої влади та європейськими колегами, аніж між опозицією та європейцями. Справа, на мій погляд, у тому, що опозиція висловлювала, головним чином, претензії до влади, але про це вже й так усі наслухались. Виступи представників опозиції вигладали так, наче вони приїхали сюди у Польщу скаржитися, яка погана в Україні виконавча влада. Аргументи наводилися різні, справедливі в тому числі. Але крім того, що треба змінити владу, далі ці розмови практично не йшли. Не було розкрито, що ж має статися з владою, коли вона має перейти до інших людей. Це при тому, що ті, хто критикували, самі не так давно, а дехто і по кілька разів, були при владі — це стосується і Віктора Ющенка, і Олександра Мороза, і Миколи Жулинського, і багатьох інших. Судячи з розмов, у тому числі, кулуарних, така постановка питання опозицією зарубіжних колег вельми дивувала.

Мені здається, нам не варто створювати у наших зарубіжних колег враження, що ми тільки з’ясовуємо стосунки. Я казав у ході конференції жартома, що треба було б на вході до зали поставити велику книгу скарг, щоб усі, і особливо представники опозиції, могли там все, що хочуть, записати, а з трибуни говорити по суті. Ми повинні розуміти, що похід до Європи — це трансформація нас самих. Україна має шанс зараз. Він може залишитися шансом, а може стати і ліками для України. Треба спочатку вдома зробити Європу. Виступаючи, я сказав, що європейська інтеграція не означає, що ми маємо до Європи приїхати. Це означає, що ми маємо зробити Європу у себе вдома, щоб Європа до нас приїжджала і відчувала себе тут, як у себе вдома. Йдеться про «домашнє завдання» для всіх нас. «Лікарями» України мають виступити законодавча та виконавча влада.

— Чи можна сказати, що та спроба діалогу, яка була на конференції, дає надії на вирішення конкретних проблем щодо нинішньої політичної ситуації в Україні — і у Верховній Раді, і в цілому в країні?

— Думаю, результати будуть позитивні. Але конкретні кроки — це вже справа політиків, які уособлюють і опозицію, і виконавчу владу. На завершальній прес-конференції і Віктор Медведчук, і Віктор Ющенко сказали, що готові до діалогу. Отже, будемо сподіватися. Діалог відбувається і у парламенті, говорити, що його зовсім немає, було б неправильно. Можна сказати про те, що діалог за польським «круглим столом» допоможе зняти мітинговість, звинувачувальний характер відносин між опозицією та владою, перенести розмову у конструктивніше русло. Зустріч нашого Президента з президентом Польщі та іншими високими посадовцями, присутніми тут — це теж добрий знак для нашої держави. Не хотілося б, щоб усвідомлення необхідності консенсусу сторін прийшло до нас лише після того, як ми дійдемо до крайньої точки конфлікту. Бо тоді дуже високу ціну доведеться заплатити. Польський прем’єр Міллер сказав, що на початку 90-х у Польщі була дуже непроста фаза розвитку, але був консенсус щодо фундаментальних цінностей і стратегічного вибору. Я думаю, коли ми дійдемо до такого консенсусу в Україні, решта проблем швидко вирішаться. На заключному етапі конференції прозвучало побажання, щоб цей «дух Варшави» відчувався і у Києві. Сподіваюсь, так і буде.

Олександр ЧАЛИЙ, держсекретар МЗС України:

— На конференції було дуже багато розмов про внутрішню ситуацію в Україні. І тут дуже важливо відзначити те, що розмова велася в контексті Європи, і це було на користь України. Я відзначив би те, що Медведчук і Мороз разом поклали квіти до пам’ятника Шевченку у Варшаві, що Медведчук і Ющенко сиділи разом за одним столом і мали можливість неформально поговорити. Отже, є цінності, що не залежать від якихось внутрішніх політичних суперечок — це європейські цінності, європейська інтеграція України. Але при цьому важливо пам’ятати, що толерантність і діалог є серед головних європейських цінностей. З цього погляду можна говорити, що конференція пішла і нам на користь.

Що ж стосується слів Хав’єра Солани про те, що Україна замість того, щоб грати за правилами, грається з правилами, то так, була в нього така фраза. Але контекст її був у тому, що не повинно складатися враження, що Україна так себе поводить, коли йдеться про те, що Україна проводить якусь політику. Взагалі, його виступ виходив з того, що Україна має європейську перспективу, але спочатку це вимагає проявити політичну волю. Передусім це стосується внутрішнього діалогу.

Борис ТАРАСЮК, голова комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції (фракція «Наша Україна»):

— І Хав’єр Солана, і президент Польщі Александр Квасьнєвський у своїх виступах висловили дві дуже важливі думки. По-перше, вони відзначили велику важливість України і для Польщі, і для Європи в цілому. І по- друге, вони обидва висловили серйозну стурбованість і тривогу станом справ в Україні. І це була дуже щира стурбованість справжніх симпатиків України — а їх, на жаль, не так багато серед європейських лідерів. Виступи наших учасників були різними, іноді — протилежними. У той же час серед журналістів було поширене питання — «Що ви сюди приїхали говорити один з одним, невже ви цього не могли зробити вдома?» — і це звучало образливо. Безумовно, не є добрим те, що така зустріч відбулася у Варшаві, і рішення про те, щоб продовжити подібні зустрічі в Києві було б дійсно позитивним результатом. Те ж, що на самій конференції не було головної діючої особи, навряд чи може додати їй позитиву.

Володимир СОНЮК, «День»