http://www.ukrpravda.com/?20923-5-new

Як Ферхойген поставив київського короля на місце

European Voice , 23.09.2002

Як очікувалося, розширення ЄС мало стати однією з найважливіших тем Європейського економічного форуму, на який з'їхалися більшість лідерів країн Центральної та Східної Європи.

Однак понад усе Зальцбург запам'ятався дискусіями про те, які країни найближчим часом не приєднуватимуться до ЄС, ніж про те, хто там таки буде.

Очолює список перших, звичайно, Україна. Її президент, Леонід Кучма звернувся до аудиторії з трохи затягнутою промовою про те, чому його країні потрібно дати шанс приєднатися до ЄС, особливо підкреслюючи, що відмова "ставить під сумніви цінності й ідеали, що надихали українців на здобуття незалежності".

У Гюнтера Ферхойгена, комісара ЄС з питань розширення, їх (сумнівів) немає - про що він недвозначно повідомив Кучму. "Ми усі повинні розуміти, що європейська перспектива для України зовсім не обов'язково має означати перспективу членства", сказав він. "Було б небезпечно", додав він, якби переговори про це почалися "занадто рано".

Це - дипломатичний еквівалент стусана нижче пояса або удару в найболючіше місце. І самовпевнений київський король, що посміхався крізь щільно стиснуті зуби, прекрасно про це знав.

Ферхойген, що виглядає як хлопець, що не образить, не тільки принизив Кучму перед його колегами (чотирма президентами і трьома прем'єр- міністрами, якщо бути точним), але також і його оточення.

По закінченню конференції Кучма пронісся до виходу, при цьому його охоронцям практично довелося бігти, щоб не відстати від нього.

Однак після цього прийшли гірші новини: поки його не було вдома, українська опозиція організувала масові демонстрації, щоб відзначити річницю загибелі Георгія Гонгадзе, якого, здається убили за наказом Кучми.

Чи залишиться цей 64-літній деспот при влади через рік?

Може так, а може й ні.

Поки високе зібрання в Зальцбурзі пошепки говорило про темні справи, що зв'язують з ім'ям Кучми, комісар з питань розширення набрався сміливості та сказав йому саме те, що він найменше хотів почути.

Проте, це була наймаловідоміша фігура, що заслужила на оплески на цьому майданчику в той день.

Зоран Джинджич, прем'єр-міністр Сербії, переконливо говорив про нову Європу – не тільки про економіку, але і про цілісне бачення її й оптимізм.

Він заслужив свої оплески, але можливо німецький комісар заслужив їх більшою мірою.

Комісар погарячкував?

Європейський чиновник не уявляє України в Євросоюзі

№169 19.09.2002 «День»

Сергій СОЛОДКИЙ, «День». Київ — Зальцбург — Київ

Гюнтер Ферхойген — особистість у чиновницьких колах Європейського Союзу досить відома. Зобов’язаний такою славою він своїй посаді комісара з розширення Євросоюзу. Надовго, вочевидь, запам’ятається ім’я пана комісара і в Україні. Ферхойген заявив, що «європейська перспектива» не означає для України «перспективи членства» в ЄС у найближчі 10 або ж 20 років. При цьому він додав, що ті європейські лідери, які обіцяють Києву приєднання до Союзу, чинять «абсолютно неправильно».

Виголосив таку «доленосну» заяву Ферхойген під час Європейського економічного саміту, який відбувся на початку тижня в австрійському місті Зальцбурзі. Його слова одразу ж розтиражувала вся найвпливовіша преса світу. «Файненшл Таймс» розмістила матеріал на своїх шпальтах під назвою «Сподівання Києва отримати членство в ЄС перекреслені». «Волл Стрит Джорнел», аргументуючи малоймовірність вступу України до Євросоюзу, дійшла до того, що порівняла Україну iз Сербією. Щоправда, першим до цього додумався все той же Ферхойген. Зокрема, він наголосив: «Громадяни ЄС неготові до вступу нинішніх країн-кандидатів. Зрозуміло, що так само вони не готові до входження в ЄС Туреччини, але ще менше вони готові для прийняття України або Сербії». При цьому ніхто не звернув уваги на те, чи можна сприймати всерйоз слова людини з чиновницькою посадою. Ніхто не звернув уваги, що Ферхойген не має повноважень виголошувати офіційну думку ЄС. Президент Європейської Комісії Романо Проді такого собі не дозволяв і не міг дозволити! Тим більше не могли собі дозволити цього ті, хто реально вирішує бути якійсь державі членом в ЄС чи не бути. Йдеться про лідерів 15 європейських країн, які входять до Союзу. А саме вони до України ставляться здебільшого не так, як того, можливо, хотілося б Ферхойгену. За останній рік пообіцяли підтримати асоційоване членство України в ЄС — лідери або глави зовнішньополітичних відомств Німеччини, Італії, Греції, Великої Британії. Під час двосторонніх зустрічей Президента України Леоніда Кучми в Зальцбурзі австрійський лідер Томас Клестиль заявив, що розширення ЄС не повинно закінчуватися наступною хвилею (2004 року). Цим самим дано чіткий сигнал: Україна повинна бути в Євросоюзі. Фінський президент Тар’я Халонен заявила, що Хельсинки підтримуватимуть «будь-які ініціативи України щодо євроінтеграції». Чи мав право Гюнтер Ферхойген заявляти, що європейські лідери, говорячи так, чинять «абсолютно неправильно»? Запитання зустрічне: чи «абсолютно правильно» чинив Ферхойген, критикуючи європейських керівників, і чи мав він на це «абсолютно» якісь підстави?

«Відвертість» Ферхойгена була викликана досить пристрасним виступом українського Президента. Ключові пасажі українського лідера: Євросоюз не буде повноцінним, якщо до нього не увійдуть усі країни європейського континенту; Київ не підтримує ідею Брюсселя про підписання так званої «сусідської угоди»; Україна йде до ЄС не з протягнутою рукою. До Леоніда Кучми можна ставитися по-різному. Проте в його виступі не було жодного зайвого слова. Була критика. Але — по ділу. Були аргументи. І — неголослівні. Деякі західні джерела зауважили, що Президент поводив себе під час виступу невідповідно до ситуації у власній країні. Мовляв, він посміхався у той час, як в Україні відбувалися багатотисячні демонстрації... Право прокоментувати доцільність такого закиду залишаємо за нашими читачами. Як очевидець, можу тільки повідомити, що під час виступу на саміті про розширення Євросоюзу Президент України був цілком серйозним, і заявив: «Європа мовчазно погоджується на існування величезної за масштабами «сірої зони» поблизу власних майбутніх кордонів, фактично узаконює створені самим Євросоюзом нові розподільчі лінії на континенті».

Саме після цього Ферхойген взявся за критику українських європерспектив. За коментарями «гарячкування» європейського комісара «День» звернувся до представників української делегації, які брали участь у Зальцбурзькому форумі. Радник Президента Анатолій Гальчинський підкреслив, що Ферхойген «не уповноважений робити подібні заяви, він не політичний діяч, а чиновник. Для чиновника це неприпустимо». Більш дипломатично відповів «Дню» держсекретар із європейської інтеграції при МЗС України Олександр Чалий: «Персонально для мене він нічого нового не сказав. Ми знаємо про його позицію... На мій погляд, іде процес дискусій усередині ЄС. Існують різні думки щодо розширення. Одну з них представив Ферхойген. Але є також європейські діячі, які вважають, що Україні повинні дати європейський шанс уже сьогодні».

Бути Україні з таким шансом чи не бути? У будь-якому випадку — вирішувати самій Україні. Реальними справами, докорінними змінами з докорінним поліпшенням ситуації в країні. Ферхойген — не перший, він же — й не останній. Між тим зовсім не факт, що Україна, досягнувши необхідних європейських стандартів, так само хотітиме приєднатися до гонористого ЄС. Де працюють гарячкові комісари...

http://www.radiosvoboda.org

Леонід Кучма: “Комісар Єврокомісії Гюнтер Фергойген – це ще не весь Європейський Союз”

Славко Волинський

Брюсель, 18 вересня 2002 - З ремаркою президента України Леоніда Кучми в інтерв'ю австрійському часопису “Штандард”, про те, що комісар європейської комісії у справах розширення ЄС “Гюнтер Фергойген – це ще не весь Європейський Союз” в офісі самого Фергойгена вже були ознайомлені. На моє прохання прокоментувати таке висловлювання Леоніда Кучми представник Гюнтера Фергойгена, який побажав бути не названим. Бо справа самозрозуміло досить делікатна, сказав, що такі висловлювання на адресу комісара ЄС можна розцінювати, як вияв неповаги до високопосадовця Єврокомісії і який не відповідає духу партнерства.

Подібної думки дотримується і чимало коментаторів із країн –кандидатів у Європейський Союз. Приміром оглядач словацького інформаційного агентства, фахівець у справах ЄС Роберт Сермек зазначив, що вислів Кучми на адресу Фегойгена не відзначається дипломатичністю. Адже саме Гюнтер Фергойген є однією із ключових фігур у процесі розширення ЄС. Він перший ставить підпис під пропозиціями, щодо розширення Євросоюзу, а вже потім вони виносяться на обговорення усієї Єврокомісії. Латвійська журналістка Христина Пламсе, яка висвітлює процес інтеграції Латвії у Європейський союз вважає, що з Гюнтером Фергойгеном рахується більшість його колег по Єврокомісії та чимало міністрів закордонних справ країн ЄС.

Однак, колись директор Центру Європейських досліджень Джон Палмер казав, що персону Леоніда Кучми не завжди слід ототожнювати з цілою Україною. Бо серед європейських чільних політиків є чимало таких, які підтримують прагнення України інтегруватись в Європейський Союз і котрі вважають, що між Україною і ЄС повинна бути підписана більш ширша угода ніж нині існуючий документ про партнерство й співробітництво. Так, скажімо, думають член Європарламенту Чарльз Танок і навіть керівництво Данії, яка нині головує в ЄС.

Річ у тім, що нещодавно в надрах Європейської Комісії народилися ідеї щодо підписання договорів про добросусідство між розширеним ЄС та сусідніми державами: Україною, Молдовою й Білоруссю. Керівництво Єврокомісії зійшлось на думці, що в цій трійці лідером буде Україна. Ця позиція Єврокомісії стала відома в Києві. Однак спроба Леоніда Кучми зробити тиск на комісара Єврокомісії з питань розширення, аби “вибити” Україні статус асоційованого члена ЄС поки - що наштовхнулась на міцний опір. Тутешні політологи припускають, що цей опір пов'язаний з нинішнім внутрішньополітичним становищем в Україні і зменшенням кредиту довіри до самої особи Леоніда Кучми.