http://ukr.for-ua.com/comments/2002/07/04/094629.html

Єврохатинка від Київбуду

Андрій Миселюк, ForUm

Сьогодні в Копенгагені шляхи Євросоюзу та України перший раз перетнулися після 11 вересня минулого року - в той день не тільки рушалися хмарочоси Нью-Йорка, але і будувалися по-новому відносини між Києвом і Брюсселем на самміті в Ялті.

Саме 11 вересня на самміті в Ялті Україна запропонувала Євросоюзу займатися більше рішенням економічних і, передусім, енергетичних проблем. Відповідно, приділяти менше уваги проблемам політичним.

“Лакмусовим папірцем”, який визначив розходження сторін у розумінні політичних правил гри, стала “справа Гонгадзе”. До вересня стало зрозуміло, що звести до єдиного показника підходи ЄС і України в цьому питанні не вдасться. Проте, хоч на самміті Євросоюз і звернувся до України з пропозицією “звертати більше уваги на випадки загибелі журналістів”, на ділі набагато більше уваги приділялося зовсім іншим проблемам: крім спільних енергетичних проектів Україна і ЄС говорили про боротьбу з корупцією, про судову, фінансову і податкову стабільність в Україні, про можливу участь українців в європейських силах самооборони.

Досить вдало охарактеризувала дух того самміту газета “День”: “Особливість самміту — очевидно, у відсутності яких-небудь особливих або історичних очікувань відразу з обох сторін. Вже стало зрозуміло, що, незважаючи на весь нюанс українського життя, ЄС змирився з тим, що Україна існує, вона саме така, яка є, і з нею будь-якою ціною потрібно підтримувати якісь відносини. Україна, в свою чергу, також усвідомлюючи, що вона саме така, яка є, вже не ставить перед собою амбіційних завдань стати в найближчому майбутньому хоч би членом, що асоціюється ЄС — що представники країн Євросоюзу вважають, практично не приховуючи, абсолютно нереальним. На даному етапі, звичайно. Це називається німецьким словом Real Politik”.

Ситуація з сьогоднішнім саммітом “Україною-ЄС” в Копенгагені багато в чому тотожна торішній. Головна схожість – в очікуваннях від самміту, вірніше, в їх відсутності. Минулого тижня пройшов круглий стіл “Україна-ЄС: перед саммітом у Копенгагені”. І практично всі політики і експерти в ході роботи цього стола в єдиному пориві запевняли один одного в тому, що копенгагенський самміт нічому Україні не загрожує. Ні в хорошому значенні, ні в поганому. Як виразився представник департаменту з євроінтеграції українського МЗС Павло Султанський, цей самміт – не епохальна подія і не прорив у зовнішній політиці України.

За його словами, просто зберуться датчани, які з 1 числа почнуть президентствувати в ЄС, і українці. І обговорять – що біля кожного будинку робиться, як вдається співробітничати і чим час до наступного самміту зайняти.

Більше того представник МЗС сказав, що Україні, звичайно, хотілося б отримати від ЄС вже зараз натяки на те, як жити далі. Але “у ЄС досить багато власних проблем”. І тому доведеться почекати мінімум декілька місяців доти, доки європейці не дадуть декілька зелених свистків ідеї створення зони вільної торгівлі з Україною і всім іншим українським пропозиціям.

Стосовно нинішніх тем самміту, то Київ і Брюссель мають намір підвести підсумки співпраці за час, що пройшов з минулого самміту. І, крім того, підписати угоду про науково-технічну співпрацю між Україною та Європейським Союзом.

09:19 Павло Жовніренко, Центр стратегічних досліджень:

- Саміт в Копенгагені – це чисто протокольний захід і нічого не означає. Допоки Україна нічого не дає ЄС (маю на увазі реформування економіки, розбудову демократичного суспільства), ЄС також нічого не дасть Україні. Тому подібні зустрічі - суцільний протокол, хоча в Києві будуть його роздувати аж до політичної події.

Те, що українську делегацію очолить сам президент, теж нічого не має значити. Мені соромно про це говорити, але у президента останні два роки така ситуація, що будь-яка можливість поїхати в західну країну для нього як подарунок.

09:41 Дмитро Пастернак-Таранушенко, Міжнародний інститут порівняльного аналізу:

- Думаю, ніякого прориву на міні-самміті в Копенгагені не буде. Статус країни з ринковою економікою Україні ЄС надасть, правда не раніше, ніж через рік- два. Європейці розуміють, що це неминуче, але відтягують рішення, тому що їм так зручніше захищати від нас свій ринок.

Взагалі очікування України щодо готовності Євросоюзу до діалогу спочатку були сильно завищені. Заради справи передчасний і сильно політизований лозунг про просування України в Євросоюз нам час зняти, а говорити про просування в Європу. Треба інтегруватися в простір, а не в структуру. Адже для того, щоб інтегруватися в Європу не треба виконувати численні умови і відповідати різноманітним “критеріям”. Досить настирливо встановлювати численні культурні, політичні, суто людські зв’язки, які можуть бути куди більш рівноправними, ніж відносини по лінії Євросоюз - Україна.

Євроінтеграція перетворилася на лозунг. Коли лозунги переважають над здоровим глуздом, вони втілюють в реальності свою протилежність. Цього може не розуміти “рядовий виборець”, але це повинна розуміти еліта, відповідальна за прийняття державних рішень. Більшовики так хотіли дати “більше” землі селянам, що позбавили їх землі зовсім. Ми сьогодні так нав’язливо рвемося до Євросоюзу (а тепер і в НАТО), що на Заході Україну скоро почнуть зневажати. В співтовариство гідних і впевнених у собі людей не можна “прорватися навколішки”.

Україні даний унікальний історичний шанс усвідомити себе і самостійно перетворити, а вона знову шукає “старшого брата”, який вирішить за неї всі проблеми. Нам зовсім не обов’язково прориватися в Євросоюз, щоб ставати демократичніше, створювати високоефективну економіку, впроваджувати нові технології. Японія і Південна Корея не входили в ЄС, але досягли (в різний час і різними засобами) в багатьох сферах приголомшуючого успіху. Тому що були гнучкими, прагматичними, не впадали в ілюзії і не боялися йти своїм шляхом. Нехай це звучить різко, але Євросоюз для нас не самоціль. Самоціль - жити краще і гідніше. Тому при виробленні реальної зовнішньополітичної лінії треба виходити, з того, що шлях України в Євросоюз може бути дуже довгим. А в Європі ми вже сьогодні. І Європа приречена цей факт прийняти.

10:04 Олександр Дергачов, головний редактор журналу “Політична думка”:

- Думаю, в Копенгагені відбудеться досить складний дипломатичний захід. Складність полягатиме в тому, що Києву потрібно буде шукати якісного просування в співпраці, а представникам ЄС потрібно буде знайти не дуже образливі, але дуже чіткі формулювання, які черговий раз мають констатувати, що немає підстав говорити про щось нове, оскільки не зреалізовано навіть те, що передбачено чинними документами співпраці. І що в реальних зрушень -- ані економічних, ані політичних -- в Україні не відбулося.

Більше того, сьогоднішній саміт вже отримав дуже специфічний сигнал. Європейський Союз вже відмовив Україні у наданні статусу країни з ринковою економікою. Хоча це й очікувалося, ця відмова позначила існування об”єктивного бар”єру, який не дозволяє серйозно обговорювати якісь нові якісні кроки. Тобто у випадку з Україною є нормальні умови для класичної стандартної співпраці, а умов для інтеграції нема. І таким чином можна передбачати, що на саміті не буде вирішено бажаних для офіційного Києва питань. І участь Кучми нічого тут не додає.

10:05 Роман Зварич, народний депутат, член фракція “Наша Україна”:

- Я вважаю, що цей саміт може мати переломне значення для наших стосунків. Зокрема, враховуючи послання президента, де він фактично оголосив курс України на вступ в ЄС і навіть визначив певні часові рамки для цього. Зараз Україна повинна ставити перед ЄС питання про те, щоб переосмислити угоду про стратегічне партнерство, яка була підписана в 1994 році для того, щоб пришвидшити цю мету.

Я думаю, що це абсолютно можливо в даний момент. Знаю, що Україна так буде ставити питання. Як будуть на це реагувати чиновники і керівники ЄС, це питання, яке поки що не зовсім ясне. Але я думаю, що в якійсь мірі сама угода 94 року все ж таки буде перероблена, щоб ми могли вийти на новий рівень стосунків з ЄС. Зокрема, йдеться про те, щоб ЄС визнала Україну як можливого члена, при цьому не визначивши дати, до якої питання членства може бути здійснено.