ПіК №7 (138) 26 лютого - 4 березня 2002 р.

Віза стратегічного партнерства

Анджей ПАПЕЖ

Нині виявилося, що деяка кількість обіцянок Польщі стосовно України була частиною дипломатичної риторики. Західний сусід змушений у першу чергу розв'язувати свої власні проблеми

Згідно з нещодавнім рішенням польського уряду, у липні наступного року Варшава запровадить візовий режим для громадян України та ще 13 держав (з колишнього СРСР, а також Болгарії і Румунії). Україна, котру раніше — з огляду на стратегічне партнерство — розглядали як країну, для громадян якої візи будуть запроваджені ледве не останньої миті, враз потрапила до списку "звичних". Важко не зробити певних висновків

6 мільйонів українців залишили за рік у Польщі декілька мільярдів доларів

Цього, однак, у Києві (який то об'єднується з ЄС, а то закликає дружити до загину з Росією), схоже, не зауважили. Міністр закордонних справ Польщі Влодзімєж Цімошевич пояснив зокрема, що не може бути жодних привілеїв для українців, оскільки це було б дискримінацією щодо інших народів. Втім, задля справедливості слід звернути увагу й на те, що за законами ЄС, країна, котра вступає до цієї організації, візи для сусідів-не членів має запровадити як мінімум за півроку до цієї події. На практиці це означає, що попередні заяви польських урядовців (мовляв, візи для українців введемо тоді, коли вже відступати не буде куди) мали дещо пропагандистський характер.

2000 р. в Польщі побувало 6 млн. українців (загалом країну відвідало за той час близько 80 млн. людей, проте більшість із них — це західні туристи, які залишають гроші тільки в ресторанах та готелях, натомість українці купують меблі, предмети гігієни, сири, серветки тощо і теж мусять щось їсти, та ще десь ночувати). Білоруси, росіяни та інші громадяни колишніх дружніх республік уже віддавна щороку витрачають у Польщі декілька мільярдів доларів. Ці гроші, хоч часто офіційно ніде не зареєстровані, все одно мають велике значення, особливо для жителів з так званої східної стіни (пояс з півночі на південь на схід від Варшави), яка віддавна має прикрий статус найбіднішого реґіону. Там дехто справді має прибутки лише тому, що приїжджають "рускі".

Однак експерти кажуть, що проблем тут немає, оскільки, зокрема, в цей реґіон з 2004-го почне інвестувати ЄС.

За підрахунками польських експертів, після запровадження віз пересування осіб на східному кордоні зменшиться на 30-40%. Але, згідно з цим же джерелом, таке скорочення кількості відвідувачів Польщі буде тимчасовим, бо через певний час усе повернеться майже на попередній рівень.

Чому? Тому, що видача візи стане дешевшою, аніж теперішні затрати на оформлення ваучера чи запрошення. До того ж має бути задіяний варіант п'ятилітньої візи, яка передбачає можливість 6-місячного перебування на території РП кожного року. Але це більше схоже на те, що влада видає бажане за дійсне, бо в ЄС такі візи дозволені лише для підприємців, котрі мають постійний бізнес у даній країні. Не очікується також відчутного негативного впливу від такого кроку на товарообмін Польщі зі східними сусідами.

Новим "візовим" сусідам РП запропонує розширення мережі консульських представництв. В Україні, окрім тих, що існують у Києві, Львові, Харкові, Одесі, має ще додатися, зокрема, консулат у Луцьку.

Польські експерти розглянули також гуманітарний аспект цього питання і дійшли висновку, що найдошкульніше нові правила перетинання кордону вдарять по закарпатцях та частково бідних мешканцях галицьких сіл. У спеціальному звіті з цього приводу сказано навіть, що для тих людей візи можуть виявитися справжньою особистою катастрофою. Ясна річ, найбільші ускладнення відчують ті безробітні українці, які часто-густо їздять до Польщі, щоб продати трохи спиртного і цигарок. Не таємниця, що для деяких громадян України це єдине джерело прибутку.

В звіті звернено також увагу, що постраждалими, безумовно, стануть і етнічні поляки, які є громадянами сусідньої держави. Дехто з польських активістів в Україні вже запропонував Варшаві розпочати наступний етап рекламування України на Заході, етап, в основу якого має лягти констатація, що в даний час її економічна ситуація не вельми відрізняється від тієї, що її мали поляки на початку 1990-х, коли вони отримали згоду на приєднання до Шангенського договору. Однак поки не чути, щоб польський уряд прислухався до таких голосів, а що вже казати про Брюссель!

"Європейські" проблеми Польщі

У грудні минулого року на саміті в Лікен лідери ЄС визнали офіційно, що 10 країн мають шанс стати членами спільноти у 2004-му. Йдеться про Польщу, Кіпр, Чехію, Естонію, Литву, Латвію, Мальту, Словаччину, Словенію й Угорщину. Переговорний процес мусить закінчитися до кінця нинішнього року.

2003-го найважливішою подією для Польщі беззаперечно буде референдум. Більшість поляків має дати згоду на вступ до ЄС. Такі правила гри. За останніми опитуваннями, від 56% до 60% громадян країни готові підтримати цю ідею. Треба одразу наголосити, що це не є безпечний відсоток. Бо насправді пересічний поляк не має чіткого уявлення про Євросоюз, окрім того, в останні роки більш галасливими були крикуни з табору противників вступу (обмеження самостійності, втрата національної ідентичності, будуть нас сприймати в Брюсселі як бідного вуйка).

Поки не відомо, як на поляків, і на владу зокрема, вплине лютневе "загострення" стосунків між Польщею та ЄС. Аби зрозуміти його суть, варто наголосити, що зі спільного бюджету Союз найбільше грошей виділяє для села та на структурні реформи в країні. Недавно виявилося, що ЄС готовий надати польським фермерам лише 25% фінансової допомоги від обсягів, які отримують, скажімо, французькі хлібороби. До 100% допомога має вирости тільки через 10 років (Варшава згодна змиритися на 3). Така позиція чиновників з Євросоюзу звичайно обурила частину польських урядовців. Але ще більше — польську селянську партію, яка є членом проурядової більшості в парламенті. Селяни навіть погрожують, що вийдуть з коаліції, якщо Брюссель не змінить думки.

Проте вже зараз видно, що поляки не можуть розраховувати на поступки. Євросоюзівських чиновників не налякало навіть те, що РП у такому разі загрожує обмежувати імпортні ставки на продукцію фермерських підприємств з ЄС відповідно до рівня дотацій для польських фермерів (згідно з правилами Євросоюзу, Польща має повністю ліквідувати всі митні ставки одразу ж після вступу).

Дехто побоюється, що надто жорстка позиція Польщі може зміцнити так званий табір реформаторів серед членів ЄС (Нідерланди, Швеція, Данія), який домагається, щоб після розширення Євросоюзу взагалі ліквідувати дотації для фермерів. Тому, схоже, Польщі доведеться врешті-решт здати позиції, бо впертість може призвести до ще гіршого. На практиці такий розвиток подій може означати, що багато польських хліборобів тривалий час насправді не зможуть конкурувати із "союзниками". Згодом зможуть, питання лише в тому, чи доживуть до того "згодом"?

Міністр Роман Ягєлінські з селянської партії сказав в одному з інтерв'ю, що під час референдуму він голосуватиме "проти", якщо польські фермери не отримають одразу (або майже одразу) повного розміру дотацій для своєї продукції. Чому? Тому, що в таких умовах чимало польських фермерів просто не витримає конкуренції, — каже Ягєлінські. І справді. Сьогодні за тонну пшениці поляк може отримати 520 злотих. У країнах ЄС ціна нижча — її можна купити за 410 злотих (в перерахунку з євро). Однак завдяки дотації зі спільної скарбниці реально західні фермери отримують "в кишеню" 650 злотих. Зрозуміла річ, після інтеграції жодна твереза людина не купить пшениці за 520 злотих лише тому, що збіжжя — польське. Польські переробні підприємства будуть її купувати за Одером, а польський фермер зможе випікати зі свого збіжжя хіба що хліб чи млинці для своєї родини.

Цікаво виглядає також питання права закупівлі польської землі теперішніми громадянами ЄС. Як правило, гострі кути пов'язані з територіями, які до 1945 р. належали Німеччині. Йдеться про території на півночі та заході Польщі. Донедавна поляки бажали, щоб на закупівлю іноземцями землі в цих реґіонах був чинний мораторій на 8, а то й на 12 років. Тепер поляки дещо поступилися: 7 років оренди і потім можна буде купувати (в інших реґіонах — після 3 років оренди). Полякам чомусь здається, що як тільки з'явиться дозвіл на купівлю, багаті німці просто рікою ринуть, щоб викуповувати землю, де колись жили їхні предки. Чи насправді це так — важко сказати.

Правда, німці можуть ринути не так з огляду на історичні сентименти, як тому, що на даний момент земля в Польщі відчутно дешевша, ніж у ЄС, а на додачу — в німців набагато більше грошей, ніж у поляків. Польські експерти підрахували, що треба приблизно 7 років (з моменту інтеграції), аби фінансові можливості сторін зрівнялися. В цьому питанні Євросоюз у принципі погоджується, хоча у відповідь, очевидно, дещо "прострочить" термін набуття чинності законом, згідно з яким громадянин Польщі матиме повне право вибирати собі місце роботи будь-де на території країн-членів ЄС.

Скорочена версія, повна - на сторінках журналу