№180 09.10.2003 «День»

Два дні сигналів

Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»

Минулого місяця в Ялті підписувалася угода про приєднання України до ЄЕП. Зараз у Ялті два дні тривав саміт Україна—ЄС, який так само не може претендувати і на те, щоб внести повну ясність не стільки у розуміння нинішнього стану відносин між сторонами, і на те, що за його результатами можна очікувати чіткої відповіді «так» або «ні» щодо «європейської перспективи» України. Передбачалося, що однією з головних тем розмови стане розробка Плану дій ЄС-Україна, який мав би сприяти якомога повнішій інтеграції України до ринків і економічних структур ЄС. Стосовно того, як саме виглядатиме цей План дій, поки що ясності немає, і що саме буде зафіксовано на папері як його кінцева мета і наступний крок, теж залишається питанням найближчого майбутнього. Як уже говорилося, комісар Європейської Комісії Гюнтер Ферхойген обіцяв, що розробку документа буде завершено впродовж півроку. Зате є відчуття, що Україна, попри всі нюанси, нерівномірність її розвитку, політичні й навколополітичні зигзаги, поступово стає не просто країною, яка викликає інтерес, але країною, яка з часом зможе зіграти певну роль у загальноєвропейському спектаклі — при цьому зовсім не обов’язково будучи членом Європейського Союзу. Хоча прем’єр-міністр головуючої в ЄС Італії Сильвіо Берлусконі заявляв учора, що «існують прекрасні можливості для того, щоб Європейський Союз інтенсифікував відносини із сусідами в розробці плану дій, щоб досягти більш тісного економічного співробітництва з новими сусідами після розширення ЄС». Берлусконі назвав і мету: «Щоб перейти в майбутньому — ми поки не можемо визначити сьогодні конкретної дати — до повної інтеграції України в ЄС», як повідомляє Інтерфакс-Україна. «Україна, безумовно, є європейською країною», — говорив італійський прем’єр. На його думку, Україна зможе досягти всіх необхідних для вступу до ЄС показників значно раніше, ніж у 2011 році, як це було окреслено в посланні Президента Леоніда Кучми. Берлусконі вважає, що для успіху потрібні політична воля і бажання народу. За словами Президента Украї ни, Берлусконі його « розкритикував вщент» за те, що він ставить надто далеко мету. Берлусконі також говорив, що Ялта «була завжди місцем поділу. Але сьогодні вона стала місцем, де пролунало бажання об’єднатися».

Це, звичайно, може викликати певний скепсис: Берлусконі відомий тим, що запропонував прийняти до ЄС Росію, Україну та Ізраїль, що відразу викликало безліч спростувань з боку його європейських колег і представників структур ЄС. Втім, президент Європейської Комісії Романо Проді і верховний уповноважений ЄС з питань зовнішньої і безпекової політики Хав’єр Солана Берлусконі цього разу не поправляли — отже, не виключено, що з часом в новому ЄС складеться консенсус і щодо українських перспектив — але за дуже певних умов. Перший сигнал, який не зафіксовано в жодному офіційному документі, отримано. Це, можливо, головний результат саміту, і розцінювати його можна по-різному. Наприклад, з огляду на те, що ЄС в цілому зовсім не бажає, щоб Україна повністю мігрувала до «російської сфери впливу», чим загрожує повна участь у ЄЕП.

Серед пунктів спільної заяви за результатами саміту — і підкреслення важливості розвитку Євразійського нафтотранспортного коридору, особливо завершення будівництва нафтопроводу Одеса—Броди—Плоцьк — що мало б, здається, розставити крапки над «і» в суперечках навколо долі цього шляху.

Ще до саміту повідомлялося, що ЄС ухвалив рішення виділити 8 млн. євро на облаштування північних і північно-східних кордонів України (тобто з Білоруссю і Росією). Сума, порівняно з обсягами, витраченими на облаштування «сусідських» кордонів — між Польщею та Україною, Словаччиною та Україною, Угорщиною та Україною, — невелика. Але сигнал — дуже чіткий. А в Києві завжди чекали саме чітких сигналів.

Інший сигнал — в тому, що, як повідомила прес-служба Мін’юсту, найближчим часом буде підписано угоду про спрощення візового режиму для власників дипломатичних паспортів. Україна вже кілька років пропонувала саме такий початок загальної дискусії з візових питань, і повністю її підтримувала лише Греція. Позиції інших країн- членів ЄС залежали від багатьох причин. І просто від небажання, і від остраху перед можливою реакцією Москви (щодо Росії такий варіант почав розглядатися лише з цього року, при цьому далеко не всі країни ЄС в захваті від перспектив надання Росії і Україні повністю безвізового режиму перетину кордонів).

Напередодні саміту багато говорилося і про те, що він буде своєрідною межею — адже наступний саміт Україна—ЄС відбудеться вже за зовсім інших умов. ЄС налічуватиме 25 країн-членів, зміняться внутрішні процедури, механізми прийняття рішень, а можливо, і загальні погляди. Зміниться і сама Україна, зміниться і її роль на континенті, особливо з урахуванням поступового наближення до НАТО.

Президент Кучма відзначав по закінченні зустрічі, що «ми дійшли згоди, що прийняті сьогодні рішення повинні стати відправною точкою для початку спільних дій по використанню нових можливостей, що відкриваються в зв’язку з розширенням, і наданню належних відповідей на його виклики». Хоча водночас він зізнався, що далеко не з усіх питань вдалося дійти консенсусу. Принаймні вчора і позавчора в Ялті не було ні надто гучних фанфар, ні емоційних заяв про те, що Україні набридло чекати від ЄС конкретних сигналів.

Очевидно, що в Києві сьогодні змирилися з тим, що на якийсь час нічого іншого, крім концепції «Ширшої Європи», Україні, разом з Росією, Білоруссю, Молдовою пропонуватися не буде, і отже, саме її потрібно використати в своїх інтересах. Про те, що План дій розробляється на 4—5 років, говорилося вже давно, отже, сьогодні потрібно думати тільки над тим, щоб він максимально відповідав українським інтересам. Це — те, що в ЄС називають «реалістичним підходом».

Власне, підведення певної межі під першим етапом відносин України з ЄС саме по собі є результатом. Другого ж етапу сьогодні ще просто ніхто собі не уявляє.

Це не означає, що на цьому напрямку не можливі зрушення. Показовим в даному випадку може бути приклад Італії. У спільній заяві президента Кучми і прем’єр-міністра Берлусконі як представника головуючої країни сказано, що Італія «буде підтримувати реалізацію стратегічної довгострокової мети України щодо повної інтеграції в ЄС», підтверджує свою готовність підтримати вступ України до СОТ і закликає її продовжувати зусилля по приведенню законодавства відповідно до норм СОТ. Окрім того, Італія заявляє про дуже високу оцінку підтримки Україною її кандидатури на входження до складу непостійних членів Ради безпеки ООН у 2007—2008 роках. Спільне комюніке за результатами саміту зазначає також, що «Україна взяла до уваги позицію Євросоюзу, що ініціатива має розглядатися окремо від питання можливого вступу до ЄС, яке регулюється статтею 49 Договору про Європейський Союз».

Президент Кучма заявив, що Україна запросила Італію брати участь у газовому консорціумі — і це теж можна вважати одним з перших кроків, що виходять за межі звичної досі співпраці. У спільній зая ві Кучми і Берлусконі говориться, що Україна й Італія підтверджують свій намір здійснити конкретні дії по спрощенню доступу компаній до ринків двох країн, підтверджуються наміри поглиблювати співробітництво в енергетичній сфері, включаючи транспортування газу і спорудження електростанцій, а також у сільськогосподарській і харчовій, авіа- космічній, машинобудівній і металургійній галузях. Особливо цікавим є інтерес італійських фірм до спорудження автомагістралі Київ—Одеса — приклад успішних італійських інвестицій може бути позитивним сигналом і для інших.

Представники ЄС давно вже говорили, що їх порівняно мало цікавлять внутріполітичні баталії, і такої уваги українським виборам, як у США, з боку ЄС очікувати не варто. Щоправда, вибори все одно мають відбутися у відповідності до демократичних стандартів, попереджали «європейці» більш ніж за рік до самого дня виборів. Тому навряд чи можна прямо зiставляти перші, ще дуже нечіткі сигнали для України з очікуваннями змін правлячих у країні еліт. Просто, можливо, далі вже не можна просто вичікувати, причому з обох боків — інакше Європа дійсно виявиться поділеною.