Єврооптиміст
Норбер ЖУСТЕН: «ЄС не відвертався від України»

Олег ІВАНЦОВ, Сергій СОЛОДКИЙ, Варвара ЖЛУКТЕНКО, «День»
№225 11.12.2003 «День»

Розширення Європейського Союзу викликає в Україні доволі неоднозначні оцінки. Одні вбачають у ньому більше позитивних моментів, оскільки до наших кордонів наближається «зона добробуту». Інші, навпаки, лякають загрозою створення нових «розмежувальних ліній» на європейському континенті. При цьому якщо півроку-рік тому побоювання негативного впливу «розростання» ЄС носили здебільшого абстрактний характер, то зараз вони набули більш конкретного змісту. За різними розрахунками, через денонсування країнами-кандидатами на членство в ЄС угод про зону вільної торгівлі з Україною очікується, що вітчизняні підприємства зазнають збитків щонайменше на $300 млн. Яка в цьому питанні позиція Євросоюзу? Коли Київ зможе розраховувати на отримання статусу країни з ринковою економікою? Якими бачать у Брюсселі відносини України та ЄС в найближчій перспективі? Відповіді на ці та інші запитання учора дав журналістам «Дня» голова представництва Європейської Комісії в Україні, Надзвичайний та Повноважний Посол Норбер ЖУСТЕН.

— Цього року виповнюється десять років роботи Представництва Європейської Комісії в Україні. Чи за цей час, на вашу думку, Україна та ЄС стали ближче одне до одного? Що представництво може сміливо зарахувати собі в актив, а що вдалося гірше?

— Десять років роботи нашого представництва в Києві — це трохи менше, ніж існування незалежної України. Наші відносини такі ж молоді, як і ваша країна. Із самого початку в Україні було дуже мало відомо про Європейський Союз, а в ЄС — про Україну. У Західній Європі чули лише про регіон, який був складовою Радянського Союзу. Я думаю, що за роки існування представництва Єврокомісії в Україні ми зробили свій внесок у те, щоб Україну в ЄС знали краще. У вашій країні знання про Євросоюз також зросли, активно обговорюються перспективи євроінтеграції, але роботи, як і раніше, дуже багато. Для цього ведеться інтенсивна робота на різних рівнях, зокрема, в рамках Угоди про партнерство і співробітництво. Відбуваються регулярні зустрічі — від саміту «Україна — ЄС» до зустрічей експертів робочих груп. Зі свого боку ми також працюємо над програмами технічної допомоги, намагаємося налагодити контакти європейських експертів з українськими, передати наш досвід, який ви змогли б застосувати для розвитку вашої країни. Дедалі більше відбувається взаємних візитів делегацій бізнесменів, держслужбовців, діють університетські програми обміну. Що стосується невдач, звісно, з того величезного ряду ініціатив, які ми намагалися втілити в Україні, деякі не мали успіху. Після проголошення незалежності України її історія значно відрізнялася від історії країн ЄС. Звісно, потрібен час, щоб ми зрозуміли одне одного. Однак рівень взаєморозуміння зростає, і вважаю, що з кожним роком ми працюємо дедалі краще.

— Які перешкоди на шляху наближення України до євростандартів ви бачите?

— Коли ми говоримо про шляхи євроінтеграції, маємо на увазі прийняття тих законодавчих норм, які існують у ЄС. Тут дорога відкрита, жодних перешкод немає. Ми в цій сфері дуже тісно співпрацюємо, є багато проектів, які покликані сприяти Україні у прийнятті європейських стандартів. Ми розуміємо, наскільки важливе це завдання, оскільки така гармонізація стосується всіх галузей економіки. Природно, неможливо охопити всі сфери, тому ми намагаємося вибрати ті, в яких повинні працювати насамперед. Що стосується європейських стандартів політичного життя, демократії, тут усе також в руках України. Я не бачу якихось перешкод, однак ця робота має відбуватися постійно, щодня. Зрозуміло, що до таких змін у суспільстві не можна перейти за одну ніч. Однак існує тенденція до того, що Україна пристосовується до європейських стандартів.

— А які перешкоди залишилися на шляху надання Євросоюзом українській економіці статусу ринкової?

— Рішення про надання економіці статусу ринкової базується на технічній оцінці, яку роблять на основі інформації, отриманої від країни-заявника. Нещодавно ми отримали від України свіжий пакет інформації, ми її ретельно аналізуємо й намагатимемося прийняти рішення якнайшвидше. Європейська Комісія розгляне останні дані з України і або запитає ще інформацію, або ж заявить, що рішення буде прийнято найближчим часом.

До речі, вже сьогодні в індивідуальному порядку українські компанії можуть подавати заявку на надання їм статусу суб’єктів ринкової економіки.

— І такі заявки є?

— Кілька компаній вже отримали такий статус.

— Чи реалістичним виглядає надання Україні статусу країни з ринковою економікою до президентських виборів?

— Я не можу відповісти на це запитання. Можна сподіватися, що прийняття рішення не потребуватиме багато часу. Однак це залежатиме від того, що саме містить останній наданий Україною пакет інформації.

— Очевидно, ви чули багато прогнозів про негативні наслідки розширення ЄС для України. Називають цифри втрат українських компаній від $300 до 600 млн. Чи планує Євросоюз співробітничати з Україною, щоб зменшити негативний ефект розширення?

— Ми переконані, що наслідки розширення ЄС для України будуть не негативними, а позитивними. Наприклад, митні тарифи в нових державах- членах будуть знижені на 5%. Квоти будуть скасовані, залишаться тільки квоти на металургійну продукцію. У нових державах-членах спостерігатиметься економічне зростання, яке не зможе вплинути позитивно на сусідні держави, в тому числі Україну. Ваша країна стане сусідкою величезного спільного ринку з 450 мільйонами споживачів. На цьому ринку діятимуть єдині правила, що значно полегшить торгівлю з ним для України. Жодних драматичних змін не виникне. Нові держави-члени вже давно гармонізують свої норми і правила з відповідними нормами і правилами ЄС, тому багато українських компаній давно торгують у такому режимі з майбутніми державами-членами. З цієї причини ми не думаємо про те, що 1 травня 2004 року ринок ЄС автоматично закриється для українських товарів. Ми готові до діалогу про вирішення конкретних, специфічних проблем, які можуть виникати, готові шукати шляхів для продовження роботи в нормальному режимі, однак постановка питання про компенсації наслідків розширення для нас є абсолютно неприйнятною.

— Тобто ви вважаєте всі прогнози і підрахунки українського уряду щодо негативних наслідків розширення ЄС необгрунтованими?

— Я не маю жодних подробиць щодо прогнозів. Однак у мене складається враження, що ми бачимо ситуацію, що склалася, тільки в чорно-білому ракурсі. Бачиться все так: сьогодні ми постачаємо сто мільйонів тонн сталі до Польщі, а завтра постачатимемо нуль мільйонів. Однак цей нуль неможливий.

— Але ви не могли не чути заяв заступника міністра закордонних справ Олександра Чалого, міністра економіки Валерія Хорошковського з цього приводу. Хорошковський, зокрема, в інтерв’ю «Дню» згадував квоти на сталь...

— Дійсно, торгівля сталлю з Україною здійснюється за квотами. Однак ми не маємо двосторонньої угоди з цього питання. Тому ми запропонували укласти нову угоду щодо сталі й уже підготували проект документа. Ті квоти, які будуть закладені до нової угоди, обов’язково врахують кількість сталі, що продається до держав, які з наступного року стануть членами ЄС.

— Питання стосується одного з ключових проектів співробітництва України та ЄС — нафтопроводу Одеса — Броди. Чи залишається незмінною позиція Єврокомісії з приводу напрямку нафтопроводу? Які тут реалістичні перспективи? Наскільки далеко готова піти Єврокомісія у підтримці тих сил в Україні, які виступають за європейську орієнтацію проекту?

— Ми неодноразово заявляли про те, що Одеса — Броди — той проект, який є знаковим для європейської орієнтації України. У цьому проекті ЄС вбачає свій стратегічний інтерес, оскільки він дозволить диверсифікувати шляхи поставок нафти до ЄС, він дозволить забезпечити безпеку поставок, нам непотрібно буде турбуватися про поставки енергоносіїв морем. Однак цей нафтопровід — власність України, і Україні вирішувати, як вона його використовуватиме. ЄС висловив свою позицію досить чітко. Зокрема, під час кількох зустрічей на високому рівні.

— Ви, очевидно, уважно стежите за розвитком ситуації навколо створюваного Україною, Росією, Казахстаном та Білоруссю Єдиного економічного простору (ЄЕП). Чи, на ваш погляд, загрожуватиме ЄЕП європейській інтеграції України?

— Ми не маємо тих або інших заперечень проти тіснішого регіонального співробітництва. Створення зон вільної торгівлі цілком збігається і з нашими політичними поглядами. Ми не маємо в цьому плані жодних проблем. Однак якщо процес вийде за ці межі, якщо він завершиться митним союзом, тоді стан справ зміниться, оскільки нам потрібно буде розглядати ситуацію в контексті інших зобов’язань України. Зокрема, щодо просування України до Світової організації торгівлі.

— Чи згодні ви з думкою, що ЄЕП став можливим не в останню чергу через недостатню увагу з боку ЄС до Києва? В Україні досить поширений своєрідний євроскептицизм. Кажуть про те, що ЄС не заявив про будь-які конкретні терміни підвищення статусу відносин, про те, що ЄС загруз у власних проблемах, пов’язаних із розширенням. Що б ви відповіли таким скептикам?

— Я би сказав, що цілком невірно вважати, що ЄС відвернувся від України. У нашій Угоді про партнерство і співробітництво (УПС) закладено можливість створення зони вільної торгівлі. У тексті УПС є положення, яке дозволяє наблизити Україну до ЄС і до створення зони вільної торгівлі через гармонізацію законодавства України з відповідними нормами і правилами Євросоюзу, за перенесення цих норм та втілення їх в Україні. Навесні нинішнього року ЄС висунув ініціативу під назвою «Розширена Європа: політика сусідства». Ця стратегія дозволяє на цілий порядок підвищити та поліпшити відносини між ЄС та Україною. Під час свого візиту до України європейський комісар Гюнтер Ферхойген сказав, що ця концепція надає Україні на даний момент найширшу можливість співробітничати з ЄС. Зокрема — брати участь в єдиному ринку ЄС. Я вважаю, що це неймовірно приваблива й амбіційна перспектива розвитку наших відносин, якe жодним чином не можна охарактеризувати так, начебто ЄС відвернувся від України. Справді, самому Євросоюзу дуже багато потрібно зробити й у зв’язку із внутрішніми реформами, і з розширенням, і з прийняттям нової конституції. Водночас у процесі нинішнього наближення до України ми жодним чином не хотіли б створення нових розділових ліній, нездоланних кордонів між європейськими країнами.

— Чи стежите ви за процесом конституційної реформи в Україні? Як, на ваш погляд, той або інший варіант політреформи може позначитися на зближенні України та ЄС? Чи ж тут відсутній будь-який зв’язок?

— Звісно, ми уважно стежимо за обговоренням політичної реформи в Україні. Однак проведення політреформи державою є прерогативою самої держави. Як загальний коментар тільки зауважу, що чим глибша реформа, тим краще, щоб її підтримала якомога більша частина населення і всі відповідні структури влади. Наприклад — парламент.

— Чи матиме значення для відносин України та ЄС результат президентських виборів у 2004 році?

— Результат виборів залежить від рішення народу України. Для нас найважливіше, щоб вибори були проведені відповідно до європейських стандартів.