«Ширша Європа»
Комісар Паттен закликає...

Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»
№204 12.11.2003 «День»

Комісар Європейської Комісії Крістофер Паттен, відповідальний за зовнішні відносини ЄС, не належить до тих, хто, як прем’єр-міністр Італії Берлусконі, стверджує, що Україна обов’язково буде членом ЄС. Так само він ніколи не говорив, що цього статися не може. Він не вважає за неможливе скасування візового режиму, але не каже, коли це буде можливим. Паттен вказує, що Україні не слід сподіватися на якісь компенсації від ЄС за втрати, які Київ понесе від розширення. Він iз тих єврочиновників, хто заявляє, що це вибір України — чи інтегруватися з Німеччиною та Францією, чи з Росією та Казахстаном, але при цьому комісар дає зрозуміти, що на Заході були б розчаровані саме такою постановкою питання. І він iз тих, хто підкреслює, що «європейський вибір» має підтверджуватися конкретними справами, і не лише виборами. Але вибори, як завжди, означатимуть багато.

— Що зараз у відносинах між Україною та Європейським Союзом слід вважати реалістичними очікуваннями? Які положення та яку мету повинен містити План дій між Україною і ЄС, переговори з розробки якого мають скоро розпочатися?

— Ми з великим задоволенням сприйняли позитивну відповідь українського уряду на пропозиції, що містяться в концепції «Ширша Європа». У грудні в нас відбудеться зустріч щодо Плану дій. Сподіваюся, що в грудні або в січні ми зможемо розпочати переговори з цього Плану. Також сподіваюся, що ми зможемо їх завершити до кінця квітня і зможемо розпочати виконання Плану дій влітку наступного року, задовго до українських виборів. Що ми б хотіли включити до Плану дій? Я б наголосив на кількох загальних сферах. Це — поглиблений політичний діалог, прогресивна участь України в нашому єдиному ринку, глибше співробітництво в галузі юстиції та внутрішніх справ, яке б, зокрема, стосувалося питань міграції та контролю над безпекою кордонів. Перспективними виглядають такі галузі співробітництва, як транспорт, енергетика, телекомунікації. Ми б хотіли досягти більше контактів між людьми в таких галузях, як освіта, культура, наука. Ми б також прагнули владнати тертя, складні проблеми, які регулярно виникають у людей, коли вони подорожують, перетинаючи кордони. Ми сподіваємося, що зможемо подолати ці проблеми, реалізуючи відповідні програми за фінансової підтримки Європейського Союзу. Так виглядає головний зміст Плану дій.

— Комісаре Паттене, концепція «Ширшої Європи» вказує й на можливість поширення принципу «чотирьох свобод» (руху людей, товарів, капіталів і послуг) на «сусідні країни». В який проміжок часу було б реалістично очікувати здійснення цих свобод стосовно України?

— Правдою є те, що в історії розвитку Європейського Союзу деякі речі відбуваються швидше, ніж люди вважають за можливе. І здійснюються такі речі, які люди взагалі вважали за неможливе. Зокрема, мало не всі критикували наші плани запровадити спільну валюту. Але ми це зробили і досягли в цьому успіху. Мені б не хотілося вгадувати, протягом якого часу положення нашої політики стосовно України могли б здійснитися. Але ми можемо говорити: те, що може бути здійснено, визначатиметься тим, що відбуватиметься в самій Україні. Чим більше Україна стверджуватиме в своєму розвитку демократію, конкурентоспроможну ринкову економіку, верховенство права, тим швидше й конструктивніше розвиватимуться наші відносини.

— Чи означає це, що на розвитку наших відносин позначаться також і вибори майбутнього року?

— Я вважаю, що важливим буде те, щоб вибори в країні проходили чесно й відкрито. Якщо це станеться, Україна зможе сказати, що вона є плюралістичною демократією з верховенством права, що вона дійсно поділяє наші цінності. Це буде винятково доброю позицією України у відносинах з Європейським Союзом. Це не наша справа — вказувати на результати виборів. Але я хотів би сподіватися, що вони підтвердять відданість України її європейському вибору.

— Чи дійсно трубопровід Одеса—Броди є стратегічно важливим для Європейського Союзу і в якому саме напрямку? Чи можна очікувати підтримки цього проекту з боку європейського капіталу?

— Я сподіваюся, що так. Це дуже важливо для нас з геостратегічного погляду. Цей трубопровід створювався для того, щоб транспортувати каспійську нафту до Європи, і ми б хотіли бачити його працюючим. Це дуже важливо.

— Наскільки великі шанси має Україна щодо того, щоб бути повністю інкорпорованою до європейської архітектури безпеки?

— Я можу сказати, що це вже відбувається. Я не знаю, яке рішення стосовно України буде ухвалене на саміті НАТО в травні наступного року в Стамбулі. Але я думаю, що ми матимемо дуже багато можливостей для співпраці з Україною. І ми вже маємо приклади такої співпраці — в Іраку, на Балканах. Україна має можливість робити власний внесок до загальної безпеки. Я маю на увазі, зокрема, її можливості в авіаційних перевезеннях.

— Якщо повернутися до реалізації принципу «чотирьох свобод», то що, на ваш погляд, мало б бути першим кроком для того, щоб можна було скасувати візовий режим між Україною та країнами Європейського Союзу?

— Я думаю, тут можна виділити дві теми, пов’язані з цією проблемою. По-перше, чим більшого прогресу ми зможемо досягти на переговорах з проблеми підписання угоди про реадмісію, яка залишається для нас чутливою з огляду на боротьбу з нелегальною міграцією, яка походить з української території, тим більше в нас буде заохочення до співпраці з Україною над тим, щоб полегшити візовий режим і подорожі. Однією з дуже важливих проблем, якщо дивитися з погляду міграції та подорожей, залишається проблема впевненості в тій країні, з якою ви маєте справу. Ви повинні бути впевненими в тому, що нелегальні мігранти будуть повернені до країни, з якої вони приїхали.

— Якого терміну ви зазвичай дотримуєтеся, коли йдеться про відносини між Європейським Союзом і Україною: «відносини ЄС—Україна» чи «європейсько-українські відносини»?

— Я завжди вживаю термін «відносини між Європейським Союзом і Україною». Тому що, з мого погляду, Україна є частиною Європи.