Йдемо наосліп?
Українці хочуть знати про євроінтеграцію більше

В’ячеслав ДАРПІНЯНЦ, “День”
№70 17.04.2003 “День”

Співгромадяни фактично не знайомі з процесом європейської інтеграції України, але інтегруватися до ЄС практично згодні. Такий ось парадокс оприлюднили вчора у Міністерстві економіки експерти з Міжнародного центру перспективних досліджень. Точніше — представили у форматі опитування з цього приводу людей із неурядових громадських організацій, навчальних закладів, ЗМІ, державних службовців, ділової та іншої громадськості. В анкетуванні сумарно задіяли майже шістсот респондентів із шести обласних центрів нашої країни (Харків, Херсон, Дніпропетровськ, Львів, Тернопіль і Чернігів). Згідно з отриманими даними, 93% опитаних заочно покладаються на корисність вступу до ЄС. При цьому тільки половина з них могла сказати, які саме позитивні для України наслідки маються на увазі: розширення економічних зв’язків, ринків збуту продукції, проведення економічних реформ, диверсифікація асортименту товарів, лібералізація зовнішньої торгівлі і потоків капіталу. Складніше було з ідентифікацією переваг на регіональному рівні. Думка з цього приводу склалася всього у третини респондентів, головним чином, жителів західних областей (наприклад, 70% опитаних львів’ян чекають від євроінтеграції нових можливостей для розвитку прикордонної співпраці, вдосконалення міграційної, митної політики тощо) Сім відсотків скептиків, у свою чергу, чекають від прийняття України до ЄС збільшення міграційних навантажень, підвищення цін, збільшення імпорту і... закриття кордонів.

Розрив між конкретними уявленнями про “плюси” і “мінуси” євроінтеграції й очікуваннями чогось хорошого компенсований на рівні асоціацій. Тут регіональні особливості в мисленні (або у знаннях про ЄС) простежуються не так явно. ЄС — це “стабільність” в уявленні 44% опитаних львів’ян, 50% харків ’я н, 42% дніпропетровців. Віра українців у ЄС як у “свободу” порівняно невелика, в середньому — 20%. Зате багато хто схильний пов’язувати Євросоюз із “демократичним суспільством” (від 30,4% у Херсоні та Тернополі до 45% у Львові і 48% у Дніпропетровську). Те, що ЄС означає “вільне переміщення”, розуміють представники майже всіх областей (від 36,7% респондентів у Херсоні до 62,5% у Харкові); крім, мабуть, жителів Чернігова (7%). Там ЄС найбільше асоціюється з “економічною і політичною безпекою” (53%), незважаючи на те, що образ ЄС у формі “забезпечення громадянських прав” виникає тільки у 20% опитаних (у Львові, до речі, у 56%).

А ось зі знанням “європейських стандартів і норм” в Україні досі не склалося. 75,4% респондентів не змогли дати позитивної відповіді на запитання щодо своєї обізнаності з цього приводу. І ще більш симптоматично, що, наприклад, у Харкові за показника знання стандартів ЄС у 37,5%, 70% опитаних їх намагаються застосовувати.

76,5% респондентів (людей із вищою та незакінченою вищою освітою) вважають рівень інформованості населення про інтеграційні процеси в Україні недостатнім. 66,3% називають таким рівень інформованості громадян про політичну дискусію навколо інтеграції нашої країни до ЄС. 98% зацікавлені в отриманні інформації з цих питань. При цьому 63,9% отримують знання із місцевого і центрального телебачення, 50,3% — з газет, 44,3% (!) — в Інтернеті, 42% — з матеріалів аналітичних центрів, 24,8% — по радіо. 36,3% хочуть бути в курсі діяльності Єврокомісії, 58,4% прагнуть дізнатися про досвід країн, які вступають до ЄС, 51,7% цікавляться матеріалами уряду України, 46,3% — даними незалежних дослідницьких організацій...

Тому незайвим було б зауважити: чим більше українці знатимуть про ЄС й урядові переговори з цього приводу, чим конкретнішими будуть ці знання, тим ближчою буде цивілізована Україна до Європи та її стандартів. Поки лише залишається констатувати, що, зважаючи на неодноразово і офіційно оголошений на вищому державному рівні курс України на інтеграцію до Євросоюзу, просвітницьку інформаційну роботу держави в цьому напрямі слід визнати недостатньою. Відповідальні за це органи влади (передусім — Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції) працюють, м’яко кажучи, недостатньо ефективно (так, до речі, вважають 70% опитаних). Офіційні публікації Мінекономіки недоступні для 65% населення. Із 6% респондентів, які зверталися до міністерства з офіційними запитами, тільки 3% отримали на них відповіді. З них усього лише 6% “у встановлені терміни” та 3% — “в повному обсязі”.