№171 26.09.2003 «День»

Холод iз Брюсселя

В Україні розчаровані позицією ЄС

Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»

Саміт Україна—Європейський Союз, проведення якого заплановано на початок жовтня в Ялті, буде знаковим з єдиної причини: це буде остання зустріч на найвищому рівні між керівництвом України і керівництвом структур ЄС до його розширення, керівництвом ЄС, до якого входять ще 15 держав, а не 25, як буде з травня наступного року. Чим менше часу залишається до саміту, який, як сподіваються в Києві, буде присвячено пошукам компромісів, тим більш виразним стає те, що сторони в принципі зберігають різні підходи до самої філософії відносин — як теперішніх, так і майбутніх. Це, зокрема, продемонструвала міжнародна конференція «ЄС та Україна: стратегія відносин у контексті розширення», днями проведена в Києві Iнститутом «Схід—Захід». Проблема ж вступу України до Єдиного економічного простору зараз для ЄС взагалі надто гостро не стоїть — так принаймні вголос кажуть представники Європейської Комісії. Це теж показово і свідчить про ступінь зацікавленості Україною з боку ЄС.

Київ бажав би одним з результатів Ялтинського саміту бачити узгоджені підходи ЄС і України до підготовки Плану дій ЄС—Україна. Відповідальним за його підготовку є комісар Європейської Комісії Ферхойген, що на початку вересня навідувався до Києва. Наприкінці серпня українська дипломатія направила до Брюсселя своє бачення Плану дій, зокрема його кінцевої мети. В якості такої мети, з погляду Києва, потрібно було б чітко зафіксувати на папері положення про створення передумов для доступу українських товарів на внутрішні ринки ЄС і для надання Україні асоційованого статусу.

Питання про асоціацію Брюссель відкидає відразу й рішуче, найпопулярніший вислів з цього приводу — «потрібно ставити реалістичні цілі». Час від часу Україні нагадується, що зокрема Австрія в процесі свого приєднання до ЄС взагалі обійшлася без асоціації. Щодо доступу до ринків — він обіцяється і навіть подається в якості чи не найважливішої мети майбутньої співпраці.

Перший заступник міністра закордонних справ України Олександр Чалий, відповідальний за питання європейської інтеграції в МЗС, переконаний, що з розширенням ЄС повинні настати посилення геополітичної ролі України в контексті спільної безпекової і оборонної політики ЄС, посилення зацікавленості ЄС в підвищенні безпеки кордонів України по всьому їх периметру, посилення ролі України як контрибутора регіональної безпеки (тут мається на увазі передусім врегулювання в Придністров’ї).

Україна хотіла б ширшого залучення до миротворчих операцій, що проводяться під егідою ЄС, сприяння з боку ЄС процесу своєї євроатлантичної інтеграції, сприяння вступу до СОТ, але перш за все — отримання статусу країни з ринковою економікою.

Україна виступає за встановлення «спільного реадмісійного простору» у Східній Європі (Україна, Росія, Білорусь, Молдова) — цей підхід теж не завжди і не у всіх знаходить розуміння. Тим більше, що Київ намагається його пов’язати з пом’якшенням візового режиму для українських громадян.

О. Чалий не приховує, що Україна підходить до саміту дещо розчарованою позицією ЄС щодо реалізації комунікації «Ширша Європа — Нове сусідство», яка в своєму проекті пропонувала «сусідам» практично всі реальні можливості, окрім участі в політичних структурах ЄС. Розчарування викликане тим, що саміт Європейської Ради в Салоніках вирішив у своїх висновках викреслити з порядку денного створення для «сусідів» можливості доступу до внутрішніх ринків ЄС на основі чотирьох основоположних свобод ЄС: руху через кордони людей, товарів, капіталів і послуг, а також поширення на «нових сусідів» мандату Європейського Інвестиційного банку. Відомо, що сьогодні в ЄС тривають дискусії з приводу «що можна пропонувати», а чого — ні «новим сусідам». Відомо також, що саме ці позиції викликали найбільше зауважень з боку більшості «старих» членів ЄС. Зрозуміло також, що без цих принципових позицій концепція «Нового сусідства» просто втрачає сенс, оскільки вона просто перетвориться на набір декларацій, які ні до чого не зобов’язують. Як це було, зокрема, з «Спільною стратегією ЄС щодо України», ухваленою наприкінці 1999 року.

Україна наполягає на тому, що виклики, породжені розширенням ЄС, насправді спільні, отже, і робота з протидії цим викликам мусить бути спільною. Це, в принципі, не відкидають і в Брюсселі.

У чому сьогодні згодні представники української влади і опозиції, так це у своєму нерозумінні, що про який диференційований підхід йдеться, коли «під одну гребінку» створюються загальні рамки відносин з Україною, Молдовою, Білоруссю, Росією, країнами Північної Африки? «Чому є місце для майбутнього членства в ЄС у балканських країн, деякі з котрих вражені війнами, і чому ми не знаходимо чіткого, зрозумілого місця для майбутніх перспектив України?», — запитує голова комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції Борис Тарасюк. Відповіді немає. ЄС не пояснює своїх політичних рішень, представники ЄС як один зараз вказують на те, що ЄС переповнений питаннями свого власного розширення, тому на якийсь період пропонується концепція «нового сусідства», яка ніяк не пов’язана з можливими чи неможливими європейськими перспективами. На думку Тарасюка, відсутність чітких сигналів від ЄС щодо перспектив України підриває позиції прибічників європейської інтеграції в нашій державі.

Сьогодні представники Європейської Комісії наполягають також на тому, що «сусідство» — виключно географічний термін і нічого більше. Щодо ж України, то їй немов підказують: вона повинна «тримати відчиненими обидва вікна — і на Схід, і на Захід», як говорив на конференції в Києві представник ЄК Корнеліус Ван Рей.

Поширення на всіх «нових членів» того візового режиму, про який досягнуто домовленості з Польщею, очевидно, не станеться — зокрема Угорщина вагалася з цього приводу дуже довго і вирішила піти назустріч Україні виключно через наявність угорської меншини (так само Будапешт вирішив вчинити щодо Сербії і Чорногорії). Словаччина вважає, що режим безплатних віз для українців буде занадто дорогим задоволенням. Чехія, Естонія, інші країни «десятки», а також Болгарія і Румунія, які стануть членами ЄС пізніше, поки що відповіді не надавали.

Україна поки що явно сприймається тільки в якості потенційного члена «дружнього кола» навколо ЄС, як про це говорив президент Європейської Комісії Романо Проді. Щодо України вживають не «інтеграція», як хотіли б чути в Києві, а — «наближення». А всяке наближення має свої межі.

Все виглядає таким чином, що навряд чи варто очікувати революційних змін у відносинах з ЄС — до них не готова жодна зi сторін.

ЦИТАТА «Дня»

Перший заступник міністра закордонних справ Олександр ЧАЛИЙ, виступаючи на конференції, відзначив, що Україна «втомилася від загальних розмов» і чекає конкретних пропозицій, які мають бути позначені у плані дій. «Навіщо підписувати новий документ? Тільки для того, щоб був ще один документ?» — шукає відповідь на запитання заступник міністра. «Ми хочемо отримати конкретні відповіді: коли буде знято дискримінацію в торгівлі з Україною, коли ми отримаємо статус країни з ринковою економікою, який незрозуміло чому ми досі не отримали?» — підкреслив О. Чалий, додавши, що ЄС демонструє дискримінаційний підхід у відносинах із країнами на зразок України. План дій Україна—ЄС, на його думку, повинен бути короткостроковим. «Уже слід переходити від ери партнерства до ери інтеграції, від ери співпраці — до ери асоціації».