Чи є у містера Фікса план?

Андрій Павлишин

Львівська газета 05.08.2003 (№ 220) http://www.gazeta.lviv.ua

ВИ, ЗВИЧАЙНО ж, знаєте відповідь на це запитання. Ба більше, – як у нього може не бути плану?! Всеохопне і всюдисуще розкладання на належні полички всього, що зроблять через годину, день, рік, декаду і століття, – невід’ємна частина західної цивілізації, риса, яка викликала у мене свого часу культурний шок, потужніший, аніж казкові вітрини легендарних супермаркетів. Нам, поколінню, якому вдалося “вирватися” з крижаного полону совка, було нечувано важко усвідомити, що п’ятирічні плани та зустрічні соцзобов’язання – ніщо порівняно з божевіллям тотального розписування кожного кроку у вільному світі, особливо “діставучого” з рації повної добровільності та ентузіазму плануючих, так би мовити – “усвідомленої необхідності”.

В оповіданні одного сучасного єврейського письменника описана манія планування, доведена до комічної крайності, з якої винахідливий герой ще й скористав. Отож, юнак-емігрант закохався у ровесницю-американку, але всі його спроби запросити її на побачення закінчувалися невдачами – дівчина не мала і хвилини вільного часу. Точніше, виявилося, що акуратне дитя своєї цивілізації все планувало задовго наперед, йому і на гадку не спадало щось у плані змінити. Але герой не був би справжнім хакером, якби не дістався до планувального файлу своєї коханої і ... дещо його не відкоригував на свою користь. Вдалося все: і побачення, і роман, і весілля. Головне, вчасно опинитися у потрібному місці і в потрібний час.

Найкраще, мабуть, коли таким місцем виявляється “плянунґсемінар” – це я вже знаю зі власного досвіду. Люди Заходу довго дискутуватимуть, обговорюватимуть найбільш непримітні нюанси кожного можливого сценарію розвитку подій, але як уже приймуть план, то втілюватимуть його з незворушністю усміхнутого Будди чи послідовністю важкого танка “ИС”.

Усі ці рефлексії вихором промайнули мені в голові, коли я читав на стрічці новин інформацію про спільне дослідження польського та німецького зовнішньополітичних відомств “Роль Євросоюзу. 25 і більше членів у ХХІ столітті. Внесок у новий світовий лад” і відгуки на цей солідний документ стратегічного планування, оприлюднені українським МЗС. Така планувальна розробка – перша у практиці спільного конструювання майбутніх стосунків з Україною, хоча і Польща, і Німеччина звертають на це питання чимало уваги. Саме ці дві країни до певної міри “лобіюють” інтереси України в ЄС, тяжіючи історично і геополітично саме на Схід (Франція та Італія більше тяжіють до пріоритетних стосунків із своїми південними сусідами).

Ясна річ, “спільнота дрібних крамарів” (як жартома називає ЄС Т.Возняк), найбільше клопочеться надійністю кордону, через який буцім збираються “ломанутися” на Захід натовпи спраглих соціального раю азіатів. Новий мотив, який постійно тепер лунає в аналітичних розробках щодо України, – “сусідство”, причому в пакеті з Білоруссю і Молдовою. Мовляв, хай ці лебідь, рак і щука не конкурують між собою, а синхронно втілюють мрії про краще майбутнє ЄС.

Сумирні українські дипломати на все це несподівано образилися і рубонули у відповідь: “За роки незалежності Україна практичними кроками послідовно підтверджувала свою відданість європейським вартостям і рішучість у досягненні стратегічної мети – інтеграції в Європу. Ми підтримуємо все, що наближає нас до членства в ЄС у довготерміновій перспективі, а водночас не можемо погодитися з тим, що цю перспективу підміняє”.

А тому у план брюссельського містера Фікса українські аналітики пропонують вписати три пункти: а) підтвердження відкритості ЄС для України, коли та виконає політичні й економічні критерії членства; б) укладення асоціативної угоди з ЄС на кшталт уже укладених з іншими центральноєвропейськими країнами, в) поширення на Україну програм технічної допомоги зразка PHARE з вивільнених після прийому нових членів коштів. Що ж, дай Боже, нашому теляті...