Європейська дискримінація

Богдан БАЧИНСЬКИЙ

Поступ, 15 листопада 2003 р.

Єврокомісія надасть Україні статус країни з ринковою економікою відразу після того, як Київ доведе, що виконав усі необхідні для цього вимоги. Про це заявила речниця комісара ЄС з питань торгівлі Аранча Гонсалес.

А напередодні прем'єр міністр Віктор Янукович розкритикував Єврокомісію за те, що вона, пообіцявши надати Україні статусу держави з ринковою економікою ще в березні цього року, зволікає із остаточним рішенням.

Гонсалес на це відповіла, що Єврокомісія очікує від Києва відповіді на питання, серед яких, наприклад, питання про умови діяльності незалежних компаній в Україні. Їх мета -- встановити, чи дотримується Україна правил гри в ринковій економіці. "Як тільки Україна доведе, що виконує наші вимоги, ми одразу надамо їй статус держави з ринковою економікою. Не зволікатимемо жодного дня", -- заявила вона.

До речі, ринкова економіка Україні потрібна не лише для вільної торгівлі без встановлення на вітчизняні товари антидемпінгових податків в США та країнах ЄС, а насамперед для вступу до Світової організації торгівлі.

Водночас, коментуючи ситуацію із наданням Україні довгоочікуваного статусу, директор економічних програм Центру Разумкова Володимир Сіденко розповів "Поступу", що, незважаючи на те, що в ЄС та США існує цілком реальний перелік вимог для країн, які хочуть отримати цей статус, саме його присвоєння має досить суб'єктивний характер. І залежить воно від політичних питань, іміджу країни, загальної економічно-політичної доцільності цього кроку для ЄС та США. У випадку України -- це політична ситуація. Наприклад Росія і Казахстан вже мають статус країн з ринковою економікою, незважаючи на те, що ситуація в них і в нас приблизно однакова.

У Єврокомісії говорять про те, що тільки від самого Києва залежить, як швидко отримає Україна статус держави з ринковою економікою, однак схоже на те, що причини ненадання статусу криються зовсім не в економічній ситуації, а в тому, що як США, так і Євросоюзові просто це невигідно. А Україна не має достатньо важелів, щоб змусити їх до цього. Яскравим підтвердженням даного припущення є приклад річної давності, коли Аранча Гонзалес на запитання, які вимоги Україна повинна виконати, щоб здобути статус ринкової країни, відповіла, що як такого списку передумов немає. А Європейська комісія вивчатиме, насамперед, як функціонує загальновідома система і правила ринкової економіки в Україні. Вона також додала, що вивчення української системи триватиме максимум півроку. Від цього часу минуло вже більше року.

Для того, щоб зрозуміти, коли ж Україні все таки нададуть статусу країни з ринковою економікою, варто звернутися до української та російської історії цього питання. Зокрема, Україна домагається визнання вже 5 років. Якщо раніше європейці та американці вказували на деякі невідповідності економіки України ринковим критеріям, то в останні роки більшість їхніх аргументів не мають жодного стосунки до законодавчих норм щодо ринкового статусу. Вони лише просять наш уряд надати більш детальну інформацію щодо якогось не надто важливого аспекту, і з року в рік відкладають надання Україні статусу. За відмовами чиновників США та ЄС чітко проглядаються інтереси їх промисловців. Наприклад, під час минулорічних публічних слухань з цього питання найбільше протестували наданню Україні статусу країни з ринковою економікою американські хімічні і металургійні гіганти.

Така ж ситуація була і в Росії. Їй ввічливо відмовляли доти, доки американцям не знадобилася допомога Росії у проведенні антитерористичної операції. Проте навіть після отримання статусу, ставлення американців і європейців до російських експортерів не змінилося, а претензії до них під час антидемпінгових розслідуваннях автоматично знялися. Кожному експортерові довелося самостійно досягти цього. Окрім того, надалі здійснюються численні перепони російській продукції не сировинного характеру, яка може успішно конкурувати на європейському та американському ринках. Тому тільки українські експортери сировини можуть розраховувати на полегшення після здобуття необхідного статусу. Всім же іншим на європейські ринки дорога й надалі буде заказана. Зрештою, вже зараз, починаючи з 2000 року, в антидемпінгових розслідуваннях українським експортерам надають статус ринкових. А ті фірми, яким цього не зробили добровільно, можуть досягти цього статусу самостійно, однак це дорого коштує і процедура може затягнутися на кілька років.

Тому питання надання Україні статусу країни з ринковою економікою залишається відкритим. А Київ може пришвидшити цю подію, але не економічними перетвореннями, а політичним тиском, наприклад шантажем щодо зближення з Росією.