Ї:
кордон Збігнєв Бжезинський: На світовій шахівниці Україна нагадує слона
ЄвроАтлантика , 13.10.2003
Україна може стати членом НАТО і ЄС, а може перетворитися на околиці Росії. Так вважає Збігнєв Бжезинський – нині професор університету імені Джонса Гопкінса, а у 1977-81 радник президента США Джиммі Картера з питань національної безпеки.
Від чого залежить реалізація цих сценаріїв, Бжезинський розповів у інтерв'ю новому журналу "ЄвроАтлантика", перший номер якого був представлений у понеділок. Видавцем часопису є Інститут євроатлантичного співробітництва, очолюваний Борисом Тарасюком.
"ЄвроАтлантика":
- Кого, на ваш погляд, нагадує Україна на світовій шахівниці? Пішака, коня, туру?
Бжезинський:
- Радше слона. Вона рухається по прямій лінії то вперед, то назад. Слон – це важлива фігура. Але не така впливова, як інші учасники гри на шаховій дошці.
- Яке місце ви відводите нашій державі на сьогоднішній і майбутній геополітичній карті Європи?
- Україна стане або важливою країною у внутрішній системі європейської спільноти, або ж – більша частина теренів – російською периферією. Вибір залежить від волі українців. Саме вони мають силу й можливість вирішувати, яке майбутнє має Україна.
- Чи справді США "здають Україну Росії", як пишуть деякі джерела країн НАТО?
- Звичайно, США не бачать Україну частиною російської сфери впливу. США хочуть підтримувати добросусідські відносини з Росією. Але США водночас визнають стратегічну важливість існування незалежної Української держави.
- Наскільки реально Україні вступити в НАТО до 2017 року, коли Чорноморський флот Росії має бути виведеним із Севастополя?
- Україна спроможна стати членом і НАТО, і Європейського союзу. В неї є необхідний потенціал. Якщо вона справді прагне членства в НАТО та Євросоюзі, то може набути його значно раніше 2017 року.
Приєднатися до НАТО легше. Це пояснюється тим, що для набуття членства в НАТО вимагається здійснити менше фундаментальних змін у природі суспільно-політичної системи України.
- Останнім часом Російське державне радіо передає коментарі Валентина Зоріна. Він твердить, ніби ви готуєте ідеологічний і, зрештою, політичний розпад Росії. Що ви думаєте з цього приводу?
- Імперіалістична ностальгія занадто повільно відмирає в середовищі сталіністської еліти. Тож погляди професора Валентина Зоріна не викликають у мене подиву.
Стара еліта неспроможна пристосуватися до нових реалій Росії, яка є державою середнього рівня і другорядного впливу.
Перед подальшою російською долею постала дилема: чи стати частиною спільноти під назвою Ширшої Європи, чи впритул зіштовхнутися з дедалі зростаючими викликом територіальній цілісності Росії.
Цей виклик нуртує на перенаселених територіях, де мешкає близько 4 000 000 000 китайців, індусів і мусульман. Вони сусідять із дверима, що ведуть до спокусливих багатств Сибіру.
- Які ж перспективи Москви на світовій шахівниці?
- Врешті-решт, у майбутньому Росія має приєднатися до Європи. Проте, щоб стати частиною Європи, вона повинна піднятися до рівня справжньої європейської держави.
Кажучи іншими словами, Російська Федерація має бути демократичною державою, що не чинить гніту щодо інших націй. Українці, або білоруси, або чеченці мають право жити у власних державах, бо добі імперіального колоніалізму прийшов кінець.
- Парадоксально, що Джордж Сорос критикує глобальний капіталізм. Чи не дублює Україна латиноамериканський шлях? Як виглядає наша модель під кутом зору вашої знаменитої теорії конвергенції?
- Головна проблема, яка стоїть перед Україною, - брак глибоко вкоріненого національного усвідомлення громадянської відповідальності. Це стрижнева проблема, із якою країна опинилася віч-на-віч.
Більшість лідерів України не лише нічим не пожертвувала заради національної незалежності, а й навіть не прагнула її. Багато хто ставиться до неї як до можливості самозбагачення.
А цей чинник не має жодного стосунку ані до "глобального капіталізму", ані до "конвергенції".
Шеф з розширення ЄС працює на перспективу
Judy Dempsey, Andrew Parker, Financial Times , 10.10.2003
Хтось міг би подумати, що Гюнтер Ферхойген тепер вирішить розслабитися.
Як комісар Європейського Союзу з питань розширення, починаючи з 1999 Гюнтер Ферхойген умовляв і готував 10 країн, головним чином посткомуністичних, до одного з наймасштабніших збільшень числа членів ЄС. Євросоюз повинен вирости з 15 до 25 держав у травні наступного року.
Оскільки ці 10 країн ратифікували угоди про вступ, він, по ідеї, міг би передати управління іншим спеціальним уповноваженим, відповідальним за те, щоб необхідні закони - від конкуренції до очищення сільських скотобоєнь - були прийняті і працювали.
І все-таки 59-літній спеціальний уповноважений з Німеччини і не думає згортати свою діяльність. Він наполягає на моніторингу процесу розширення, але одночасно звертає погляд до Туреччини, Хорватії, Болгарії - і далі України, Росії й Молдови.
"Я хочу завершити розширення. Я маю на увазі остаточний звіт комісії, що буде опублікований у наступному місяці, про готовність кандидатів до приєднання," - заявив він в інтерв'ю Financial Times.
"Досі залишаються невирішеними деякі проблеми, типу слабкого адміністрування в області управління фондами ЄС". Деякі країни все ще повинні підтягти санітарні норми при виробництві молочних і м'ясних продуктів у ЄС.
Але він наполягає: "Ми не підемо на компроміси. Деякі країни будуть мати дво або трирічний перехідний період. Якщо стандарти не будуть дотримуватися на той час, підприємства будуть закриті. У сільській місцевості, де небагато робочих місць, це буде крутою мірою".
Очікується також "доповідь про досягнуті результати" по Туреччині. Ферхойген вірить, що події 11 вересня 2001 у США змусили ЄС більш позитивно поглянути на Туреччину, що стає його членом. Хоча християнсько-демократична опозиція в Німеччині і Валері Жискар д'Естен, президент Конвенту з майбутнього Європи, заявили, що Туреччині не місце в ЄС, оскільки вона - не частина Європи.
Ферхойген заперечує, що як країна в мусульманському оточенні, притому одна з найбільших у регіоні, Туреччина може бути вигідна для ЄС. Як і колись, однак, каменем спотикання на переговорах про вступ із Туреччиною залишається питання Кіпру.
Держави - члени ЄС впали в колективну депресію цього року, коли переговори про об'єднання розділеного острова провалилися. Ферхойген, проте, не втрачає віри. "Шанси є. У грудні пройдуть вибори в північній частині острова".
"У будь-якому випадку, говорить він, усе залежить від Туреччини."
"Туреччина знає, як зміниться рівновага сил після 1 травня, коли уряд республіки Кіпр буде тут, у Брюсселі. Для Туреччини все зміниться. Грецькі кіпріоти одержать усі карти в руки", - додає Ферхойген . "Після 1 травня Туреччина програє".
Ферхойген не сумнівається, що якщо турецька кіпріотська опозиція виграє вибори, його комісія зможе підготувати весь острів до вступу в травні.
Тим часом, він зайнявся своєю новою роботою відповідального по програмі "Ширша Європа", за яку раніше відповідав відділ зовнішніх відносин на чолі з Крісом Паттеном.
Разом з тим, він не має жодних ілюзій щодо України, Росії, Білорусії й Молдови.
"Членство цих країн у ЄС не стоїть на порядку денному", - говорить він.
"Але, у випадку України ми маємо дуже гарний план дій, за виконання якого відповідальні обидві сторони. Можлива повна економічна інтеграція з ЄС. Україна бачить це як перший крок, хоча членство на порядку денному зараз не стоїть. Це - прагматичний підхід".
Білорусія, яка стане граничити з ЄС після того, як Польща приєднується до ЄС у травні, і Молдова, після вступу Румунії, наміченого на 2007, здається великою проблемою для Ферхойгена. "Білорусія - це досить відверта диктатура, а в Молдові все дуже крихко. Так чи інакше, для початку ми повинні підтримати громадянське суспільство", - говорить він.
Ферхойген сподівається що стратегія "Ширшої Європи" поліпшить відносини з Москвою. "Росія - країна, що розуміє важливість обговорення політичних і економічних наслідків розширення", - говорить він.