http://www.wz.lviv.ua Високий Замок 08.09.2003

Кольори Європейського Союзу і України — синьо-жовті

Аскольд ЄРЬОМІН

Хочеться вірити, що це не просто випадковість.

За підтримки Польсько-Американсько-Української ініціативи про співпрацю (ПАУСІ) Фонд «Освіта для демократії» (Варшава) і Центр політичного прогнозування «Високого Замку» здійснюють проект «Європейський шлях через Польщу». Він має на меті поширити в Україні інформацію про ЄС і євроінтеграцію, запропонувати ефективні способи агітації на користь ЄС.

Рішення, яке приймали громадяни Польщі під час референдуму щодо вступу до Європейського Союзу, польські політики називали найважливішим в історії країни - принаймні за останні сто років. “Дякуємо тобі, Польще! - такими словами зустріла результати польського референдуму Європейська Комісія. - Це рішення є поворотним пунктом в історії континенту”. Патетика? Ні. Це радше реальна й абсолютно неупереджена оцінка того, що сталося.

Значення, яке мав проведений у Польщі референдум для її східної сусідки, України, також важко переоцінити - з трьох щонайменше причин. По-перше, на відміну від інших нових членів ЄС, Польща не є державою-карликом. 40-мільйонна країна матиме у структурах Європейського Союзу помітний вплив. По-друге, не забуваймо про географічний чинник: важко уявити собі Брюссель, що всерйоз сприймає прагнення Києва стати членом ЄС, якби між Україною і Євросоюзом була Польща, що до нього не приєдналася. По-третє, серед 10 країн Східної і Центральної Європи, що стануть 1 травня 2004 року повноправними членами Європейського Союзу, саме Польща найбільше схожа на Україну. Справді, не порівнювати ж із другою в Європі за територією 48-мільйонною Україною маленькі Словаччину, Словенію чи Естонію? Поляки та українці мають схожий менталітет - тривале історичне існування в межах спільних державних формацій не могло не датися взнаки.

Досвід польської передреферендумної кампанії є для України особливо цінним і корисним. Імовірно, схожий референдум доведеться колись проводити й нам, українцям. Чим більше ми знатимемо про проблеми, з якими зустрілися під час підготовки до референдуму щодо вступу до Європейського Союзу наші сусіди-поляки, про те, як саме вони ці проблеми вирішували, тим легшим і прямішим буде український шлях до об’єднаної Європи.

Якби найближчої неділі відбувся референдум про вступ України до Європейського Союзу, як би ви проголосували?” - з таким запитанням звернулися до українців Фонд “Демократичні ініціативи” та Компанія “Тейлор Нельсон Софрез Україна” на початку червня 2003 року. 54% опитаних проголосували б “за”, 14% - “проти”. Це ті, хто вже визначився. Втім, значна частина респондентів наразі або взагалі не цікавиться Європейським Союзом (12% респондентів заявили, що не взяли б участі в референдумі), або ще не має чітко сформованої думки щодо ЄС: 20% опитаних відповіли, що не знають, як саме голосували б - “за” чи “проти”.

Враховуючи польський досвід, результати цього опитування можна трактувати двояко. З одного боку, здавалося б, є привід для певного оптимізму - 88% українців заявляють про свою готовність взяти участь у прийнятті рішення щодо членства України в ЄС. Одначе, в отриманих результатах є й песимістичні “нотки”. 54% тих, хто твердо визначився голосувати “за” - це насправді небагато. Чому? Звернемося до польського досвіду. Сьогодні Україна перебуває щодо ЄС приблизно в такій ситуації, в якій Польща була щодо нього кільканадцять років тому. Тоді розмови про приєднання Варшави до об’єднаної Європи залишалися радше на рівні декларацій, а не якихось конкретних дій, а рівень знань поляків про Європейський Союз не виходив за рамки узагальнених абстракцій. Але: рівень підтримки ідеї про вступ країни до ЄС був тоді у Польщі на порядок вищим (понад 80%), ніж він є зараз в Україні. З часом цей рівень у Польщі дещо зменшився. Чим більше конкретики дізнавалися поляки про ЄС, тим більшим було в польському суспільстві ідейне розшарування. Комусь подобалося те, про що вони дізнавалися, комусь - не дуже. І це нормально. Схожі з польськими процеси відбуватимуться й в Україні. Відтак не надто оптимістична цифра 54% (налаштовані голосувати “за”) може стати більш непереконливою.

Утім, не все так зле. Не забуваймо, що 20% українців, які декларують сьогодні свою готовність взяти участь у ймовірному єврореферендумі, ще не визначилися, як саме голосуватимуть. 20% - це багато. Це якраз той резерв, який за умови певних змін у державі й наявності ефективної проєвропейської агітації може перекрити всі втрати, спричинені майбутнім глибшим розшаруванням українського суспільства у питанні приєднання до ЄС. Про наявність цього резерву свідчать результати соціологічного опитування, проведеного в рамках проекту “Європейський шлях через Польщу” Центром з інформаційних проблем територій НАН України. Ставили, зокрема, запитання: «Чи корисним для України є розширення ЄС, тобто вступ до нього 10 нових членiв?”. Ось як відповідали респонденти (у відсотках):

Корисним, бо дає шанс майбутнього вступу туди України	37,5
Корисним, бо сприяє прискоренню реформ в Українi для того, щоб вона швидше досягла європейських стандартiв	21,4
Корисним, бо спрямовує керiвництво України на зближення з Росiєю i Білорусією	13,5
Позитивнi й негативнi аспекти цього приблизно однакові	10,7
Для України це не має великого значення	8,0
Некорисним, тому що зашкодить стосункам України із захiдними сусiдами	3,6
Некорисним, тому що не передбачає швидкого вступу туди України	1,4
Некорисним, тому що змiцнює ворожий для України союз держав	1,8

Як бачимо, більшість населення України вважає, що приєднання до Європейського Союзу 10 нових членів стане для Києва чинником однозначно позитивним. Причому значна частина українців уже сьогодні дивиться на розширення ЄС через призму майбутнього вступу туди України. Резерв у прихильників євроінтеграції України є. Чи буде його використано? Це залежить від того, якою буде відповідь на інше запитання: чи зміниться Україна настільки, щоб розмова про її вступ до ЄС перейшла у конкретну площину?

Думки щодо європейських перспектив сьогодні в Україні різні. “Після вступу 10 нових членів у 2004 році складати іспити на кандидатство в ЄС мають Румунія, Болгарія, і, ймовірно, Туреччина. Європейський Союз розростеться до 28 членів. Після цього має наступити період засвоювання деградованих пострадянських організмів, - писало інтернет-видання “Українська правда”. - Копенгагенські критерії, де перераховано вимоги для розгляду кандидатур до ЄС, дуже прості. Претендент на членство в ЄС повинен мати усталену демократію, дотримуватися прав людини, мати ринкову економіку й запровадити у національне законодавство норми ЄС. Хоч одним з цих пунктів Україна може похвалитися?”.

Наявність перспективи вкрай необхідних для вступу України до ЄС змін залежить і від того, скільки українців усвідомлюють, які зміни потрібні. В рамках проведеного Центром з інформаційних проблем територій НАН України соціологічного опитування було задано запитання: «Якi змiни треба здiйснити в Українi, щоб успiшно претендувати на членство в ЄС?». Ось як відповідали респонденти:

Побороти корумпованiсть української влади	40,2
Подолати вiдсталiсть української економіки	35,1
Удосконалити українське законодавство, щоб воно вiдповiдало європейським нормам	32,9
Створити умови для того, щоб українська влада захотіла поводитися з народом цивілізовано	20,0
Пiдготувати населення до європейських норм i стандартiв	14,7
Досягти компромiсiв з тими країнами Європи, що не хочуть допускати на свої ринки українські робочу силу й товари	10,5
Змусити українських бiзнесменiв працювати цивілізовано	5,2
Подолати тиск держав за межами ЄС	0,9
Усе разом	7,6

Найбільшими нашими бідами, на думку українців, є корумпованість влади, відсталість економіки й недосконале законодавство. А ось що писала “Українська правда”: “Претендент на членство в ЄС повинен мати усталену демократію, дотримуватися прав людини, мати ринкову економіку й запровадити у національне законодавство норми ЄС”. Привід для певного оптимізму є, адже, як свідчать результати опитування, українці назагал розуміють, які завдання стоять перед Україною на шляху до ЄС.

Стратеги, що розробляли у Польщі антиєвропейську кампанію, брали свої аргументи не зі стелі - вони цілили у реальні страхи, що присутні в польському суспільстві. Можна припустити, що й українські противники євроінтеграції чинитимуть у майбутньому так само.

Чим же лякає українців Європейський Союз? Автори соціологічного дослідження, проведеного в рамках проекту “Європейський шлях через Польщу” Центром з інформаційних проблем територій НАН України, поставили запитання “Які небезпеки таїть у собі вступ України до ЄС?”.

Скупiвля іноземцями землі	24,3
Нездатнiсть вiтчизняних виробникiв конкурувати з іноземними	19,6
Всевладдя іноземних монополiй	19,4
Розграбування іноземцями багатств країни	18,6
Втрата незалежності	17,7
Втягнення країни в мiжнароднi конфлiкти всупереч її інтересам	11,8
Перетворення країни на вiдсталу околицю, що прислуговує багатшим державам	7,0
Занепад моралi	3,6
Перешкоди для розвитку вiтчизняної науки й технологій	3,0
Пригнiчення нацiональної культури	2,9
Варіанти, подані респондентами	8,0

І в Україні “скупівля іноземцями землі” має шанси стати однією з головних ЄС-івських “страшилок”. Цей страх є вкоріненим, адже й “почесні” місця з 2-го по 4-е посіли страхи схожі або споріднені: “нездатність до конкуренції”, “всевладдя монополій”, “розграбування багатств”… При чому тут ЄС? Можливо, у масовій уяві українців поняття “Європейський Союз” не конкретизоване й асоціюється на радянський ще кшталт із “підступним Заходом”?

У рамках соціологічного дослідження Центру з інформаційних проблем територій НАН було поставлено запитання: «Чим, на ваш погляд, є Європейський Союз?».

Однiєю зi звичайних мiжнародних органiзацiй, що не обмежує незалежностi своїх членiв	19,4
Об’єднанням нового типу, члени якого лiквiдують бар’єри мiж собою i впроваджують спiльнi владнi інституції, кордони, валюту, документи, закони	39,0
Iнтеграцiйний процес, який постiйно поглиблюється i має якнайтiснiше поєднати європейськi держави мiж собою	30,2
Усе разом	0,6

Необізнаними щодо ЄС українців назвати все-таки не можна - базове поняття про основні принципи творення Європейського Союзу більшість респондентів має. І це обнадіює, бо свідчить, зокрема, про те, що протягом тривалого часу авторам ЄС-івських “страшилок” дурити голову українцям буде важко.

Прихильникам євроінтеграції України не варто забувати ось про яку ідею: саме вступ до ЄС стане для української держави тією рятівною “піґулкою”, що допоможе їй позбутися численних недоліків. Знову ж таки - польський досвід. Напередодні референдуму довіра поляків до європейських структур контрастувала з їх недовірою до інституцій власної держави. 80% опитаних, писала “Газета виборча”, вважали їх неефективними, 78% - скорумпованими, 89% респондентів вказували, що ці інституції діють в інтересах чиновників. 48% опитаних вважали, що входження до ЄС матиме позитивний вплив на роботу польського сейму й органів самоврядування. Сказавши на червневому референдумі “так”, наші західні сусіди проголосували не лише за приєднання до ЄС, а й за “світле майбутнє” своєї батьківщини.

… Серед уроків польської референдумної кампанії є й такий. Прихильники вступу Польщі до ЄС від самого початку активно використовували символіку Європейського Союзу (зокрема, його кольори - синій і жовтий), якось забувши про символіку національну. Цим скористалися противники євроінтеграції, що відразу згуртувалися під біло-червоними польськими знаменами. Помилку, якої припустилися польські прихильники об’єднаної Європи, їхні українські наступники повторити не зможуть: кольори Європейського Союзу й національні українські кольори практично ідентичні. Хочеться вірити, що це не просто випадковість.

На мапі-схемі: цифри (в %) - кількість населення різних регіонів України, що ставиться до процесу розширення ЄС позитивно.