Єврооптимізм: які підстави?

Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»
№45 13.03.2004 «День»

Прем’єр-міністр України Віктор Янукович оголосив, що 18 травня в Брюсселі планується затвердити План дій Україна—Європейський Союз. Результатом виконання плану повинно стати утворення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, а також започаткування переговорів iз підписання угоди європейського типу про асоціацію між Україною та ЄС. Навколо Плану дій триває активний переговорний процес, подробиці якого не оголошуються (такою є традиційна практика). Відомо лише, що сторони наблизилися до компромісного рішення з терміну дії документа — планується, що це буде два-три роки. Щодо конкретних зобов’язань сторін за результатами його виконання — то тут з консенсусом не все гаразд. Європейська комісія, що веде переговори з Україною стосовно підписання Плану дій, — а це, як говорив «Дню» комісар Кріс Паттен, може статися ще до виборів в Україні — просто немає мандата говорити про можливість асоціації, а тим більше, — можливого в перспективі вступу України до ЄС.

Втім, перший заступник міністра закордонних справ Олександр Чалий випромінює оптимізм. За його словами, в ЄС уже усвідомлюють, що після того, як Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС втратить чинність (підписана 1994 року, десятирічна угода набула чинності 1998), її має замінити юридично зобов’язуючий документ іншої природи. Вже зараз, вважає він, дві сторони (Україна та ЄС) розуміють, що вони не продовжуватимуть дію УПС. Той факт, що ЄС працює над своїм новим бюджетом, зумовлює те, що до нового бюджету можна підійти з новими відносинами. Інша справа — що в ЄС немає консенсусу стосовно змісту цих нових відносин. Якщо Україну підтримують і підтримуватимуть «нові» члени ЄС — Польща, Литва, Угорщина, і деякі «старі» — наприклад, Австрія, Велика Британія, то з боку більшості країн-членів ЄС наявний, швидше, песимізм стосовно найближчих українських перспектив. Ніхто вже особливо не приховує, що не в останню чергу це пов’язане із розвитком політичної ситуації в Україні, особливо — навколо президентських виборів. Хоча офіційно й структури ЄС, і представники країн-членів ЄС завжди заявляють, що вибори просто мають пройти демократично, чесно й відкрито. Започаткувати переговори із укладання нової угоди з ЄС (якою не може бути План дій), за словами заступника міністра Чалого, було б реально вже в 2006 році. При цьому немає значення назва (чи буде в ній слово «асоціація»), але важливою є суть — Україна прагне повторити шлях своїх сусідів.

На цьому шляху Україні потрібно вирішити кілька принципових питань, діалог iз яких іде найважче. Утворення зони вільної торгівлі з ЄС неможливе без надання з боку ЄС Україні статусу країни з ринковою економікою та вступу України до Світової організації торгівлі. Попри оптимістичні заяви прем’єр-міністра Януковича очевидних ознак просування по цих напрямках поки що немає. Причин завжди називається відразу кілька. Зокрема, на останньому засіданні комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції говорилося, що позитивному вирішенню питання явно не сприяє існуюче мито на експорт металобрухту (30 євро за тонну), яке захищає парламентсько-урядова коаліція. Можливе запровадження мита на імпорт автомобілів теж у цьому списку (поки що ухвалений парламентом закон не набув чинності).

За інформацією голови комітету з питань європейської інтеграції Бориса Тарасюка, уряд надав на розгляд Верховної Ради 11 законопроектів, положення яких суперечать нормам європейського права та вимогам СОТ. Є й інші проблеми. За словами О. Чалого, надзвичайно важко просувається діалог iз питань лібералізації візового режиму між Україною та країнами ЄС, зокрема, стосовно переведення України з «чорного списку» Шенгенської зони до «білого». Досі немає відповіді на одностороннє запровадження Україною безвізового режиму для власників дипломатичних і службових паспортів.

Між тим концепція «Розширена Європа — нове сусідство», на основі якої ЄС сьогодні веде діалог з Україною, передбачає запровадження для «сусідів» чотирьох основоположних свобод ЄС — руху людей, товарів, капіталів, послуг через кордони. І, до речі, ЄС вже започаткував переговорний процес з цієї тематики з Росією.

Дипломати з країн-членів і країн-кандидатів на вступ до ЄС відверто не розуміють, як з деклараціями європейського курсу корелюють наміри створити Єдиний економічний простір з Росією, Казахстаном і Білоруссю — попри запевнення уряду в тому, що ЄЕП носитиме додатковий до курсу на європейську інтеграцію характер. Більшість аналітиків, дипломати в неофіційних розмовах сходяться на тому, що перспективи на якісне просування у відносинах з ЄС цього року вже втрачено з огляду й на внутрішню ситуацію в Україні, особливо напередодні виборів, і на проблеми самого ЄС, пов’язані з його розширенням.

Тема втрат від розширення в короткотерміновій перспективі, як засвідчило засідання парламентського комітету, теж не знята з порядку денного — за інформацією Кабміну, вони оцінюються в $250 — 350 млн. ЄС цю тему не обговорює, і яким чином виходити з ситуації — справа передусім українська.

ДО РЕЧІ : Європейський парламент закликає українську владу забезпечити прозорість і демократичність виборів президента в жовтні нинішнього року, поважати свободу слова і вживати постійних і ефективних заходів для недопущення й покарання втручання в роботу вільних і незалежних ЗМІ. Про це мовиться в резолюції щодо політичної ситуації в Україні, за яку проголосували 59 депутатів Європарламенту. У документі, зокрема, зазначено, що політика «Розширена Європа — нове сусідство» Євросоюзу визнає важливість України як країни з глибокими історичними, культурними й економічними зв’язками з країнами-членами ЄС. Цей документ базується на проекті Плану дій від Єврокомісії, який буде підготовлено навесні 2004 року і до якого мають увійти пропозиції, спрямовані на підтримку політичної та інституційної реформ, що надасть Україні можливість поступально приєднуватися до політики і програм ЄС, зазначено в резолюції. Європарламент закликав Раду Європи та Єврокомісію уважно спостерігати за ситуацією в Україні і брати активну участь у президентських виборах восени і підтримувати об’єднані дії ОБСЄ та РЄ. Цю резолюцію передадуть Раді Європи, Еврокомісії, генеральному секретарю РЄ, до ОБСЄ, українському уряду та парламенту.