Ї:
кордон Німецька Хвиля 01.03.2004
Майкл Емерсон про європейські перспективи України
Старший дослідник Центру європейських політичних досліджень, колишній посол Єврокомісії в Росії Майкл Емерсон уважає, що Київ має всі шанси бути запрошеним до клубу ЄС - але це може відбутися не за режиму Кучми, а за умови, якщо влада буде більш реформаторською і менш корумпованою.
У Європейському союзі чим далі, тим уважніше придивляються до української політичної ситуації: вважається, що президентські вибори цього року якнайліпшим чином покажуть здатність України на демократичні перетворення, продемонструють, чи є в країни перспективи стати членом ЄС. До виборів президента навряд чи варто сподіватися, що Брюссель дасть Києву обіцянки прийняти його до своєї родини або принаймні запропонує угоду про асоціацію, укладення якої прагне українське керівництво. Дослідник Майкл Емерсон в інтерв"ю "Німецькій хвилі" вказав і на інші причини того, чому Україні не пропонують перспективи стати членом Євросоюзу. За словами Емерсона, Брюссель хоче переконатися, що ЄС зможе нормально функціонувати і після розширення до 25 або 27 країн-членів. Справді, Євросоюз нині вельми зацікавлений, аби прийом нових держав пройшов якнаймога більш безболісно. Підкресливши незалежність своєї позиції, дослідник заявив і на іншу причину того, чому Київ не отримує нині запрошення до сім"ї ЄС:
"Друга причина стосується подій у самій Україні й особливо політичного режиму Кучми. Моє розуміння позиції Євросоюзу таке: його представники, не вагаючись, кажуть - коли Україна матиме набагато кращий, більш сучасний, реформаторський і менш корумпований посткучмівський режим, тоді ця країна отримає перспективу на вступ до ЄС. Але до того як Україна усвідомить, що їй треба провести свою власну оксамитову революцію, представники Євросоюзу будуть чекати. Ось сигнал від ЄС. Між іншим, взірець Грузії є в цьому питанні дуже доречним".
У статті, присвяченій відносинам розширеного Євросоюзу з новими сусідами, включаючи Україну, Майкл Емерсон пише, що Київ і Кишинів не виглядають задоволеними запропонованою стратегією ЄС "Ширша Європа" й насамперед тим, що їм не пропонується в перспективі вступити до Євросоюзу. Нагадаю, що ЄС пропонує майбутнім сусідам тіснішу співпрацю, у тому числі доступ на європейські ринки. Натомість Брюссель очікує від України, Молдови й інших сусідів проведення реформ. Під час виступу в Центрі європейських політичних досліджень Емерсон водночас указав на те, що Україна проґавила нагоду здійснити європеїзацію. Разом з тим деякі політологи в Європі вважають, що для України в Євросоюзі ніколи не знайдеться місця - надто великою є українська територія. До того ж деякі соціологічні опитування засвідчили, що пересічний мешканець країн ЄС не погоджується із прийомом до Євросоюзу колишніх радянських республік за винятком балтійських: мовляв, усьому, в тому числі й розширенню ЄС, існує межа. Отже, Києву, можливо, не варто й сподіватися на членство в клубі Євросоюзу? Дослідник Емерсон уважає інакше:
"Якщо членом ЄС буде Україна, а також Туреччина й усі балканські країни, тоді Євросоюз, можливо, нараховуватиме до 35 членів. Тож питання в тому, чи можемо ми собі уявити, що це трапиться ще за нашого життя. Однак водночас рік 2030-ий чи 2040-ий є більш імовірним. Я б сказав, що перспектива вступу Києва до ЄС не виключається".
Отже, у найближчому майбутньому дива не станеться - у свою родину Євросоюз Україну з розкритими обіймами не прийме. Багато, якщо не все, залежить від самої країни, від її здатності будувати й захищати демократію, дбати про права й добробут людини. Водночас Євросоюз має "перетравити" розширення, і тільки після цього планувати вступ до ЄС наступної черги країн. Емерсон нагадує, що європеїзація була і є могутньою рушійною силою для розвитку країн - дослідник наводить приклад Греції, Португалії і Іспанії, які свого часу мали фашистські режими, і вказує на центрально- і східноєвропейські країни, що вступають до ЄС, маючи за плечима досвід комуністичного режиму. Дослідник уважає, що Євросоюз, спираючись на свою ідеологію й основоположні акти, не може заперечувати перспективу членства для будь-якої європейської демократії:
"Євросоюз із 35 членів, включаючи Україну й Туреччину, дуже б сильно відрізнявся від сьогоднішнього ЄС. Сьогодні він охоплює 15 країн, завтра - 25, і в будь-якому разі Євросоюз зміниться при розширенні. Для того, щоб зрозуміти, що відбудеться далі, нам потрібна більша уява".
Наталя Вікуліна