Ї:
кордон Німецька Хвиля, 17.11.2004
Спроби Польщі захистити інтереси України в Європі
Польща черговий раз продемонструвала своє прагнення стати адвокатом України в Європейському союзі. Польські депутати в Європарламенті домагалися ухвалення резолюції, у якій би було дано чіткіший сигнал Києву щодо перспектив членства в ЄС. На жаль резолюцію так і не було ухвалено.
Чому польським депутатам не вдалося переконати своїх колег у Європейському парламеті? З таким запитанням «Німецька хвиля» звернулася до експерта з питань східної Європи Німецького інституту міжнародної політики та безпеки Кая-Олафа Ланґе:
«Можна було побачити чергову спробу Польщі виконати роль адвоката України в Європейському союзі. Теж можна було помітити, що можливості польських депутатів тут обмежені. Питання, чому не було ухвалено запропонованої резолюції щодо України, треба розглядати в комплексі з питанням про те, що багато країн-членів ЄС ще побоюються претензій України на повноцінне членство. А переважна більшість європейських парламентаріїв поки що не бажають такого розвитку».
Інтенсивна дискусія щодо перспектив співпраці з Україною в Європейському парламенті відбувалася ще перед першим туром президентських виборів. І тоді, й зараз важко було не помітити, що більшість європейських парламентаріїв побоюються виводити співпрацю Брюсселя і Києва на новий рівень. Пан Ланґе пояснює, чим спричинені ці побоювання:
«Побоювання полягають у тому, що Україна перетвориться на другу Туреччину. Тобто, що взаємини Брюссель-Київ наберуть певного автоматизму, коли вже Україні не вдасться відмовити в повноцінному членстві в Євросоюзі».
То чи варто польським депутатам у Європаралемнті взагалі в таких умовах продовжувати свої зусилля у справі лобіювання українських інтересів? Пан Ланґе переконаний, що так:
«Зараз завдання Польщі, як і решти країн-членів ЄС зі Східної Європи, полягає в тому, щоб нейтралізувати ці побоюювання. Для цього треба з одного боку продемонструвати привабливість України, довести, що вона є доречним партнером Європейського союзу. З другого боку вони повинні наголосити, що принаймні в найближчому майбутньому мова йтиме лише про кооперативні зв»язки за межами членства».
Зрештою, цим і займаються польські політики - і не лише в Європарламенті, а й, зокрема, в рамках німецько-польської ініціативи підтримки України. Щоправда, кожен із партнерів має свої погляди на це питання, про що можна було прочитати в звіті варшавського Інституту громадських справ «Польща, Німеччина й Україна в Європі, що змінюється».
Головне розходження стосується, звичайно, членства Києва в Євросоюзі. Польща виступає за повноцінне членство, в той час як Німеччина поки що проти цього. У міжнародній політиці Варшави Україна займає провідні позиції, для Берліна – це справа другорядна. Польща домагається того, аби кордони з Україною ставали дедалі прозорішими, Німеччина переконана, що лише щільний кордон може надати гарантії безпеки Європейському союзу.
Водночас як Варшава, так і Берлін сходяться на думці, що співпрацю ЄС з Україною необхідно розширювати. В першу чергу це стосується таких галузей як енергетична, транспортна, правоохоронна, а також відпрацювання спільної політики безпеки, підтримки громадянського суспільства, співпраці між регіонами.
Колишній міністр закордонних справ Польщі Януш Онишкевич в інтерв»ю «Німецькій хвилі» висловив надію на те, що й Україна зі свого боку зробить все можливе для посилення європейського вектора у зовнішшній політиці. Торкаючись теми президентських виборів в Україні, пан Онишкевич визнав, що ситуація сприяє оптимістичному настрою:
«У ході виборчої кампанії, яка, звичайно ж, не виконала всіх вимог демократичності та прозорості процесу, було помітно, що українське суспільство значно активізувалося. Як стверджують польські спостерігачі, які працювали в Україні: ситуація нагадує ситуацію в Польщі, коли там розгортала свою діяльність «Солідарність». Тоді дуже чітко було помітно пробудження суспільства. У будь-якому випадку, рішення повинне залежати від самих українців, і маємо надію, що це буде правильне рішення. Тобто буде обрано того кандидата, котрий відстоюватиме наближення України до Європи».
Любомир Петренко