«Стратегічний» трикутник

Як побудувати продуктивні відносини з ЄС та Росією?

Віра КОВТИХА,
«День» №25, 12 лютого 2005

Протягом виборчої кампанії та після неї широко обговорюваною була теза про те, що у разі, якщо президентом України стане Віктор Ющенко, то основними зовнішньополітичними орієнтирами України стануть Європейський Союз та НАТО. Натомість відносинам з найбільшим східним сусідом — Російською Федерацією — буде завдано відчутного удару, вони значно погіршаться, в результаті це може обернутися негативними наслідками для України, зокрема в економічному плані. Такі гіпотези були аж ніяк не безпідставними з огляду на досить відверту підтримку Росією кандидата, який, зрештою, президентом України не став. Окрім того, доволі прохолодно російською стороною було сприйнято посередництво європейських політиків у врегулюванні ситуації під час помаранчевої революції, позитивно оціненої в Європі та скептично — в Росії.

ГЕОМЕТРІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Отже, формування виваженої зовнішньої політики в межах трикутника Україна — Росія — ЄС на сьогодні є досить складним завданням. Перші кроки до налагодження післявиборних українсько-російських відносин були зроблені Віктором Ющенком під час візиту до Москви, який став його першим офіційним візитом на посаді Президента України. Назвавши Росію «вічним стратегічним партнером України», Віктор Ющенко заявив про намір розбудовувати дружні відносини із сусідньою державою та фактично не відмовився від співпраці у межах ЄЕП. У той же час Президент наголошує на пріоритетності європейського курсу України та має намір у разі успішного виконання Плану дій Україна — ЄС розпочати переговори про можливість надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС уже наприкінці 2007 року. Однак чи можливо паралельно реалізовувати дві схеми інтеграції? Як, розвиваючи активну співпрацю з ЄС, не зашкодити українсько-російським відносинам? Ці питання обговорювалися на Міжнародній конференції «Україна, Європейський Союз, Росія: виклики й можливості для нових відносин», організованої Інститутом «Схід — Захід» спільно з українськими та закордонними партнерами.

Провідною під час обговорення стала думка, висловлена міністром закордонних справ України Борисом Тарасюком, про те, що «трикутник Україна — Росія — ЄС має стати рівнобедреним», тобто європейський та російський вектори мають бути рівнозначними, відносини з ЄС та відносини з Росією мають розбудовуватися активно й на партнерських засадах. Причому, на думку пана Тарасюка, такі терміни, як «зовнішній вплив» чи «подвійні стандарти» у цих відносинах повинні зникнути. Втім, міністр закордонних справ не забув відзначити, що «нові відносини між Україною і Європейським Союзом з часом однозначно вимагатимуть перегляду концепції «Ширша Європа — нове сусідство», в рамках якої розбудовується сьогоднішня співпраця з ЄС.

За словами міністра закордонних справ, «спільним знаменником довірливого діалогу та успішної співпраці трьох стратегічних партнерів на Європейському континенті мають стати європейські демократичні цінності. Всі інші категорії — взаємовигідне економічне співробітництво, стабільність, безпека і процвітання наших народів — є похідними». Окрім того, зауваживши, що «попередня влада намагалася творити віртуальну стабільність за рахунок демократії, називаючи це «специфічним українським шляхом», пан Тарасюк наголосив, що відтепер «Україна піде шляхом об’єднаної Європи». У результаті Україна має шанс перетворитися «на впливового суб’єкта європейської та регіональної політики».

Cеред можливостей співпраці в межах «трикутника» на перше місце міністр поставив гуманітарний вимір співробітництва. На його думку, «Україна, Росія та інші європейські країни повинні переосмислити свою індивідуальну й колективну історію, очистити її від ідеологічних нашарувань, стереотипів і навіть відвертої брехні, які нерідко виступають сьогодні несвідомою причиною непорозумінь, образ і навіть конфліктів». Окрім того, за словами пана Тарасюка, «позбавлена міфів реальна історія України та Росії, можливо, допоможе знайти відповідь на важливе питання — що є тією омріяною та невловимою європейською ідентичністю».

Невід’ємною складовою цієї ідентичності Борис Тарасюк вважає й економіку — «цивілізовану, ринкову, соціальну, з прозорими і всім зрозумілими правилами гри». За його словами, «в інтересах ЄС якнайшвидше надання Україні статусу країни з ринковою економікою, а також вступ України і Росії до СОТ». Підкресливши готовність України до співпраці у побудові міжнародних транспортних коридорів та відповідної інфраструктури на території України, пан Тарасюк наголосив: «Ми запрошуємо інвесторів і обіцяємо прозорі й конкурентні правила гри. Спільними зусиллями ми здатні відновити Шовковий шлях та дорогу «із варяг у греки».

Реальною можливістю для «трикутника» міністр назвав «створення просторів вільної торгівлі Україна — ЄС та Україна — Росія або навіть в рамках СНД». Відповідаючи на запитання, наскільки реальним є втілення паралельних моделей інтеграції, Борис Тарасюк підкреслив: «Дилему «або в ЄС і НАТО, або до Росії» я не сприймаю. Україна географічно розташована в Центрально- Східній Європі, тому інтереси України перш за все — в Європі. Але Україна має своїм найбільшим сусідом Російську Федерацію, і це реальність. Отже, ми повинні, інтегруючись до європейських та євроатлантичних структур, підтримувати дружні, добросусідські, конструктивні видносини з Росією. Не можна ставити питання «або — або», треба говорити «і — і». Відповідаючи на запитання «Дня», чи не буде така політика новим різновидом колишньої політики багатовекторності, пан Тарасюк відзначив: «Все залежить від того, який сенс вкладати в поняття багатовекторності. Розвиток взаємин із нашими партнерами в Центральній і Східній Європі, в об’єднаній Європі аж ніяк не повинен суперечити нашим дружнім взаєминам з Росією».

ДВІ ВЕРШИНИ ТРИКУТНИКА: РОСІЯ, ЄВРОСОЮЗ

Щодо дружніх відносин з Російською Федерацією на тлі євроатлантичних прагнень України вичерпну відповідь дав Надзвичайний і Повноважний Посол Російської Федерації в Україні Віктор Черномирдін: «Не бачу смислу цих розмов — хто куди прямує, хто куди хоче — це вибір кожного. Все залежить не від того, що хтось повинен щось вирішувати в Брюсселі, Лондоні... Всі наші питання вирішуються в Москві та Києві. Що мається на увазі? Насамперед — рівень життя, його потрібно підняти до тих стандартів, які діють на інших континентах. Гадаю, саме цього хоче сьогодні й Україна. У результаті ми не маємо права диктувати Україні, куди їй прагнути, куди йти, — вона сама робить свій вибір, уже зробила й буде робити».

Чи не побоюється Росія майбутньої євроатлантичної інтеграції України? За словами Віктора Черномирдіна, Росію «нічого не насторожує. Українсько-російські відносини завжди розвивалися нормально й будуть розвиватися. У нас немає проблем політичних, немає проблем міждержавних. У нас є питання економічні, наші проблеми однакові — й ми цим займатимемося. Ми можемо й будемо робити більше. Про якесь віддалення говорити не варто. Для Росії ЄС є основним торговим партнером, і ми продовжуємо розвивати ці відносини. Те саме робить Україна — і правильно робить». Відповідаючи на запитання «Дня», якими він бачить нові відносини України та Росії, Віктор Черномирдін відзначив: «Про нову політику я нічого не знаю. І до візиту Президента України, й після нього, й після наступних візитів, і після наступних президентів завжди буде тільки так».

Позицію Європейського Союзу на конференції представляла колишній міністр закордонних справ Іспанії, голова комітету з питань ЄС у іспанському парламенті АНА ПАЛАСІО . Вона погодилася висловити своє бачення перспектив України в ЄС в коментарі «Дню»:

— Я повністю підтримую й погоджуюся з рекомендаціями, які надав Європейський парламент Європейській комісії та Раді Європи щодо України. Їх можна назвати певним узагальненням моєї власної позиції щодо членства України в ЄС. Конкретніше: Європейський Союз зацікавлений у стабільній, передбачуваній і повноцінно демократичній Україні. Як представник Іспанії, я дуже добре знаю, що Україна іде до цієї стабільності та демократичності від авторитарного режиму, а тому ви повинні закликати й підготувати українське суспільство до значних самопожертв заради подальшого розвитку. Однак для того, аби просити таких самопожертв, українське керівництво повинно мати дуже чітку позицію, яка б діяла, як магніт. Так, приміром, Європейський Союз, перспектива європейської інтеграції дуже добре спрацювали магнітом для Іспанії. І, на мою думку, сподівання на вступ до ЄС так само добре спрацює і в Україні.

— Франція та Німеччина поки що не дуже прихильні до ідеї членства України в ЄС. А якою є позиція Іспанії?

— На жаль, маю відзначити, що чітко визначеної позиції в Іспанії поки що немає через те, що Україна була мало знаною в нашій країні досі. Тому й позиція не могла сформуватися. Однак нині все змінилося — сьогодні за Україною дуже пильно спостерігають, вона викликала значний інтерес. Тому скористайтесь цією можливістю зробити свою країну відомішою, аби країни-члени ЄС таки змогли сформувати свою позицію.