Дипломатична революція

Сергій СОЛОДКИЙ, «День»

День, №5, 15 січня 2005

У ЄС всерйоз заговорили про зону вільної торгівлі, ринковий статус і спрощення візового режиму з Україною.

«Помаранчева революція поставила Україну на політичну карту. У середньостроковій перспективі — через 3-4 роки — Київ може отримати чітку перспективу переговорів про членство в Європейському Союзі», — про це наголосив «Дню» один із європейських дипломатів, який побажав лишитися неназваним.

Заяви, які лунають останнім часом від різного рівня представників ЄС, показують, що в Брюсселі відбувається активне обговорення якості майбутніх відносин із Україною. Існує щонайменше дві думки стосовно формату співпраці з Києвом. Перша полягає в тому, аби Києву надати суттєву підтримку в реалізації її європейського вибору — аж до оголошення чіткої дати початку переговорів про приєднання держави до ЄС. Їхні аргументи полягають в тому, що «помаранчеві» події довели демократичність процесів в Україні, а отже, й прагнення її громадян долучитися до загальноєвропейських цінностей. А це досі вважалося основною перешкодою для євроінтеграції Києва. Представники «проукраїнських кіл» у ЄС також зазначають, що Брюссель, проводячи переговори про вступ із Туреччиною, не може відмовляти в цьому Україні. Супротивники українського приєднання перебувають поки що в пошуках власної аргументації (до цих пір вона зводилася якраз до пасажів про те, що в Україні гальмуються демократичні процеси). Однак опоненти надання чітких сигналів Києву стверджують, що ЄС не буде спроможним витримати нове масштабне розширення. Представники цієї групи так само критикують приєднання і Туреччини. Анкару побоюються через її нібито «неєвропейськість» (а саме мусульманську релігію), Україна ж нібито загрожує економічними збитками євросоюзівським підприємцям (насамперед iдеться про сільське господарство). Яка з цих думок переможе? Європейські дипломати зазначають, що за будь-яких обставин Україна повинна довести свій євровибір не лише словами, але й справами. Саме досягнення реформ швидкими темпами дозволить Україні добитися конкретних строків і початку переговорів про приєднання до ЄС.

Чи може Україна чекати три-чотири роки на чіткі сигнали? Співрозмовник «Дня» наголошує, що раніше навряд чи це станеться, доки країни ЄС не ратифікують нову Європейську конституцію. Цей аргумент справді можна брати до уваги, однак не забувати, що час у цій ситуації може грати не на користь Києву. Проведення реформ, досягнення позитивних внутрішніх змін — мета передусім України, а не інших держав. Цілком зрозуміло, що нова влада намагатиметься втілювати в життя ті зміни, які б цілком могли задовольнити і Копенгагенські критерії (їхнє досягнення необхідне для приєднання до ЄС). Проте цілком можна передбачити, що через певний час в Брюсселі забудуть про свої нинішні заклики «працювати, працювати, а потім говоріть про вступ», які лунали на хвилі загального захоплення подіями в Києві, і просто згодом говоритимуть: питання про приєднання не стоїть на порядку денному. Щороку Україна навряд чи зможе проводити помаранчеві революції, аби довести свою прихильність європейським цінностям...

Серед позитивних сигналів, які пролунали останнім часом, можна насамперед відзначити обговорення «українського питання» в Європарламенті. Його члени переважною більшістю голосів прийняли резолюцію, в якій звертаються до Єврокомісії з проханням розробити базу для нового формату відносин із Україною. Європейські депутати (здебільшого поляки, які виступають найчастіше авторами найпозитивніших резолюцій для Києва) закликають єврокомісарів дати чіткі перспективи інтеграції України. Серед їхніх пропозицій — початок діалогу про спрощення візового режиму, визнання України державою з ринковою економікою.

Як стало відомо «Дню», ці пропозиції наразі цілком серйозно розглядають в Єврокомісії. Не виключено, що найближчим часом розпочнеться їх обговорення з українським урядом — зрозуміло, після його формування. Найбільше політику ЄС щодо України критикував віце-президент Європейського парламенту Яцек Саріуш-Вольський (раніше він тривалий час очолював у Польщі міністерство євроінтеграції, недавно «День» друкував із ним інтерв’ю) Він виступив у парламенті від імені найбільшої фракції — Європейської народної партії. «Ми маємо врешті запропонувати перспективу членства для України. Це заохотить Україну продовжити і поглибити курс реформ. Це в наших найкращих інтересах, це в інтересах демократії у цілій Східній Європі», — цитує його слова радіо «Свобода». Європейська народна партія запросила Віктора Ющенка «якомога швидше» відвідати Європейський парламент. Європейські ліберальні демократи також за членство України в ЄС. Одна з представниць цієї групи порівняла помаранчеву революцію з падінням Берлінсього муру. А депутат Елмар Брок, який очолює в Страсбурзі закордонний комітет, назвав нинішні програми співпраці ЄС з Україною «скромними крихтами».

Складається враження, що питання обговорення європерспектив України сьогодні, здається, належить до «найпрестижніших» у Брюсселі. Політики і дипломати намагаються «застовбити» за собою право називатися найбільшим другом України. Цілком імовірно, найближчим часом у відносинах Києва та ЄС розпочнеться свого роду «медовий місяць», який супроводжуватиметься обмінами візитів різного рівня і різної результативності. Сьогодні мало у кого виникають сумніви у необхідності доповнення або бодай доопрацювання Плану дій Україна — ЄС, розробленого на три наступні роки за участі минулого українського уряду. Брюссельські чиновники наголошують, що цей документ носить диференційований характер, тобто пропозиції, прописані в ньому, відрізняються від пропозицій, які були, наприклад, зроблені країнам Північної Африки. Європейські дипломати також підкреслюють, що Україна займає найважливіше місце у політиці сусідства Євросоюзу. Однак цілком імовірно, що План дій у нинішньому вигляді може лише затягнути євроінеграційні процеси Києва: у ньому надто багато зобов’язань України, і надто мало — Брюсселя (хоч це і спільний документ). Звісно, не папери відіграватимуть головну роль, а їхня реалізація. Тим більше, у Брюсселі цілком категорично налаштовані до розбудови нових відносин із Києвом. Це стосується найрізноманітніших сфер: підписання угоди про зону вільної торгівлі; надання статусу країни з ринковою економікою; діалог про спрощення візового режиму; кредитування українських проектів Європейським інвестиційним банком тощо. Однак при цьому не варто забувати про прискіпливість брюссельської бюрократії, яка гарно пам’ятає чиїсь декларації, однак не завжди — власні. Тому Києву варто вже зараз наполягати на чітких і задокументованих сигналах...

Перевага України полягає в тому, що сьогодні значна частина членів Євросоюзу стоїть на боці Києва. Насамперед йдеться про нових членів ЄС. Так, цього тижня глави зовнішньополітичних відомств Польщі, Австрії, Словаччини, Чехії, Угорщини і Словенії зустрілися у Варшаві, аби обговорити майбутню співпрацю з нашою державою. Керівник польського МЗС Адам Ротфельд наголосив, що План дій Україна — ЄС, оприлюднений в грудні минулого року, не бере до уваги зміну ситуації: «Без жодних сумнівів, це мінімум, який може виконати Україна. Ми долучимося до зусиль ЄС, аби запропонувати Україні щось значно привабливіше», — заявив Ротфельд. І хоч він повідомив, що наразі не може стояти питання про вступ України до ЄС, не виключено, що його думка може змінитися. Принаймні під впливом президента Польщі Александра Квасневського. До його думки в ЄС прислухаються, він користується значним авторитетом серед європейських колег, він же виступає за надання Україні чітких перспектив членства. В своєму останньому інтерв’ю польському тижневику «Tygodnik Powszechny» він наголосив, що Євросоюз повинен чітко визначити дату можливого початку переговорів про вступ України до ЄС. План дій Євросоюзу щодо України «повинен бути більш сміливим і містити дату, починаючи з якої, ЄС може почати переговори з українцями на тему можливого вступу», — заявив президент.

Першим офіційним представником ЄС, який відвідає Україну, має стати член Єврокомісії з питань зовнішніх відносин і європейської політики сусідства Беніта Ферреро- Вальднер (колишній міністр закордонних справ Австрії, яка ще під час візитів до Києва у цьому статусі засвідчила досить тепле ставлення до України). На найближчий період заплановані її щонайменше два приїзди: один під час інавгурації, а другий — у рамках робочого візиту. Учора пані Ферреро-Вальднер направила привітання новообраному президенту України. У листі є чимало доволі оптимістичних оцінок: «Події, які нещодавно відбулися в Україні, підтвердили її місце на карті Європи. У нас немає сумнівів у тому, що ці події стануть наріжним каменем не лише в історії України, але також і в історії відносин ЄС з вашою країною. Європейський Союз і Україна мають спільний інтерес у майбутньому посиленні їхніх політичних, економічних і культурних зв’язків». Оцінки, утім, можуть бути ще оптимістичнішими. Все вказує на те, що нова влада може, окрім внутрішньої, отримати й немалий кредит зовнішньої довіри. Чи думає вона використати цей кредит для країни — перші відповіді, певно, будуть надані шляхом перших кадрових призначень нового президента.

Кредит новій владі — це заслуга насамперед українських громадян. Найбільшу відповідальність керівництво несе якраз перед своїм населенням.

ДО РЕЧІ

Українська сторона вітає резолюцію Європейського парламенту про результати виборів в Україні, прийняту 13 січня, заявив в.о. міністра закордонних справ Костянтин Грищенко. «Інтересам і прагненням українського суспільства повною мірою відповідає заклик депутатів Європарламенту до поглиблення відносин з Україною, включно з переглядом Плану дій Україна — ЄС, що враховуватиме нову політичну ситуацію в нашій країні після президентських виборів, а також розв’язання актуальних проблемних питань, серед яких надання статусу країни з ринковою економікою, спрощення візового режиму, підтримку вступу України до Світової організації торгівлі», — передав слова К. Грищенка заступник начальника прес-служби МЗС Дмитро Свистков. За словами в.о. міністра, на особливу увагу заслуговує заклик європейських парламентаріїв до Європейської Комісії та Ради ЄС запропонувати інші форми інтеграції з Україною поза рамками Європейської політики сусідства, які б передбачали чітку перспективу з можливим отриманням Україною членства в Євросоюзі. Зі своєї сторони, Україна налаштована «активно й настійно продовжувати вибраний нею курс на європейську інтеграцію і практичними кроками втілювати своєю стратегічний державний вибір», заявив Костянтин Грищенко.