Німецька Хвиля, 27.02.2005 http://www2.dw-world.de/ukrainian

Україна ступила на довгу ”коротку стежку до Європи”

Тиждень, що минає, можна назвати тижнем нової України в Європі. Від понеділка до середи тема євроінтеграції України активно дискутувалася європейськими політиками та пресою. Європа не перетинає Україні шлях до своєї спільноти, але й нічого конкертного поки що не обіцяє. А сусіди слов”яни, котрі вже вступили до ЄС, навіть підбадьорюють Київ.

У понеділок у Брюсселі Україна та Європейський союз підписали План дій, розрахований на три роки і покликаний перевести взаємини сторін на якісно новий рівень співробітництва. У вівторок Північноатлантичний альянс і Україна визначили нові вектори розвитку своїх стосунків під час засідання у Брюсселі комісії Україна-НАТО, де українську делегацію очолював президент Віктор Ющенко. І, нарешті, у середу український президент, виступаючи у Європейському парламенті у Стразбурзі, однозначно назвав вступ України до ЄС завданням нової української влади. У відповідь українці не почули ані конкретного запрошення, ані бодай чітких часових рамок перспективи інтеграції. Натомість європейські посадовці одностайно привітали здобутки помаранчевої революції, схвалили готовність української влади до демократичних реформ та закликали до кропіткої праці, яка б уможливила розмови про прийняття України до Євросоюзу.

Українців така реакція колег з Європи не розчарувала. Як розповів ”Німецькій хвилі” віце-прем”єр-міністр України з питань європейської інтеграції Олег Рибачук, зустрічі в Брюсселі та Стразбурзі перевершили навіть найсміливіші сподівання:

”Президент Ющенко отримав надзвичайно тепле прийняття. Я розмовляв з досвідченими дипломатами, які бачили багато в своєму житті, і вони говорили, що таке буває дуже рідко. Я можу підтвердити, що більш переконливого сигналу для України отримати важко. Після таких зустрічей я розумію, що ми будемо чесними у таких стосунках, тому що ”месидж” від Віктора Ющенка Європі був дуже простий: в Україні, в особі нової української влади, ви маєте надійного, стабільного, передбачуваного партнера. І Віктор Ющенко закінчив свій виступ тим, що сказав: я побачив, що рука, яку я протягнув назустріч Європейському союзу, в повітрі не зависла – ця рука відчула міцну і надійну підтримку.”

Олег Рибачук каже, що вірить у вступ України до Євросоюзу, бо це –виключно питання часу. Водночас він наполягає на тому, що моральна підтримка з боку ЄС є лише доповненням до реального сприяння Україні досягти конкретних цілей. Ідеться про низку завдань, що їх заповзявся виконати новий український президент та уряд, зокрема отримання Україною статусу країни з ринковою економікою та вступ до Світової організації торгівлі. Ці кроки, каже віце-прем”єр Рибачук, є кроками України на шляху євроінтеграції. Водночас він переконаний, що за умови належної праці з боку українців та підтримки Євросоюзу, співпраця України й ЄС не обмежиться лише Планом дій:

”Відбувається те, чого Україна добивалася: План дій не розглядається як кінцевий продукт, а лише як одна сходинка на шляху європейської інтеграції. Моя переконаність у тому, що до кінця року Україна буде членом Світової організації торгівлі і те, що ми отримаємо статус країни з ринковою економікою ще раніше, значно посилилась. В країні повністю перебудувалася логіка прийняття рішень, логіка виконання програми. Кожен міністр зараз пише власну програму виконання програми уряду або власну главу виконання програми уряду. Секторальні реформи в уряді будуть теж здійснюватися в рамках Плану дій Україна-ЄС. Тобто в нас це – глибоко продумана стратегія, яка буде виконуватись на кожному рівні, тому що ми розуміємо логіку цього процесу, ми відповідально ставимося до взятих на себе зобов”язань і ми знаємо, що будемо мати у цьому підтримку і президента – він є ініціатор такої логіки, і Верховної Ради, яка теж має практично більшість, якщо мова йде про вибір європейських цінностей”.

Слова Олега Рибачука фактично повторюють тезу, виголошену цього тижня у Брюсселі президентом Ющенком, котрий заявив про кінець української політики багатовекторності. Водночас урядовець запевняє, що вже найближчим часом українській стороні буде подано чіткий перелік реформаторських вимог європейської сторони щодо реалізації Плану дій Україна-ЄС. Це дозволить вже на наступному засіданні Ради Україна-ЄС в середині літа обговорити здобутки України. Віце-прем”єр також повідомив, що в міністерстві юстиції України нині відбувається моніторинг всіх законопроектів, які розглядаються у парламенті, на предмет відповідності стандартам, необхідним для євроінтеграції України.

За словами Олега Рибачука, впродовж кількох років Польща охоче ділиться з Україною досвідом адаптації законодавчої бази до європейських стандартів. Український віце-прем”єр твердить, що завдяки перекладам з польської мови, урядовці в Києві мають практично готові проекти законів для експертних висновків Брюсселя. Проте, наголошує Олег Рибачук, задля швидкого просування держави до Європи, український політикум та суспільство повинні укласти договір порозуміння, де було б чітко окреслено існування громадської підтримки процесу євроінтеграції та відповідальність гілок влади за конкретні кроки України на шляху вступу до Європейського Союзу.

Тим часом, Антоній Подольський, керівник програм Центру міжнародних відносин у Варшаві, досить оптимістично дивиться на час приєднання України до ЄС. Кажучи про 5-7 річний період усвідомленої і спрямованої на євроінтеграцію діяльності польського уряду та інших держав Центральної Європи, аналітик вказує на певні передумови інтенсифікації розширення кордонів Євросоюзу:

”Цей процес можна значно пришвидшити, зважаючи на існування реальної перспективи членства, реального календаря вступу, затвердженого з боку ЄС, добру співпрацю і готовність до цього державного апарату країни, котрий буде втілювати цю програму. Якщо ж говорити про Україну, то, на мою думку, можна говорити про вступ до ЄС, як проект, що можна зреалізувати впродовж каденції одного уряду, тобто, 4 років, але лише за умови доброго стану готовності виконавчого апарату”.

Воночас Антоній Подольський обережно ставиться до твердження про те, вступ України до ЄС – в інтересах Польщі. На його думку, йдеться про щось більше аніж симпатію з боку поляків до сусідів-українців. Аналітик наполягає на потребі зважати на інтереси цілого Європейського союзу, до якого нині Польща належить, на силу якого її громадяни покладаються і від якого очікують добробуту і безпеки:

”Найбільше залежить від самої України, самих українців, щоби було очевидним, що членство України в ЄС не випливає лише з політичних, стратегічних інтересів, але й з економічних інтересів самого Союзу, аби Україна стала доповненням спільного європейського ринку, доповненням створюваної європейської системи свободи, справедливості й безпеки, долучившись до спільної європейської зовнішньої політики, політики безпеки й оборони. З одного боку, членство України в Європейському союзі не може переважати над інтересами європейської інтеграції, а з іншого боку, європейська інтеграція, сама по собі, не може виключати членства України в ЄС”.

На відміну від Антонія Подольського, український аналітик, директор міжнародних програм Цетру Разумкова Валерій Чалий, говорячи про терміни вступу України до ЄС, оперує приблизною цифрою – 10 років, водночас називаючи такий тривалий часовий проміжок і позитивом і негативом. На думку Валерія Чалого, негатив тут відчуває лише нинішня влада, зорієнтована на якомога швидшу євроінтеграцію. Водночас позитив він вбачає у достатній часовій можливості ґрунтовно підготуватися до членства. Аналітик навіть пропонує свій перелік першочергових заходів зі зближення України та ЄС:

”Я би почав, перше, з вивчення мов: для вільних комунікацій з громадянами Європейського союзу, з науковими колами. Причому, йдеться не тільки про англійську мову, а й про інші мови Європейського союзу. Друге – це оптимізація моделі розвитку України, тобто, чітке визначення наших цілей і відповідні дії під ці цілі. І вже третє – це, відповідно, приведення законодавства у відповідність до європейського, це – конкретні дії в адміністративній реформі, формування підтримки такого курсу в населення, серед політикуму”.

Валерій Чалий вважає добрим початком цьоготижневий візит українських найвищих посадовців до Європи, як спробу відкриття потенційної можливості для України в майбутньому приєднатися до Європейського союзу. Він також каже, що сусіди України зацікавлені в економічній взаємодії та розширенні території безпеки далі на Схід. Але водночас аналітик зауважує, що європейський напрямок не може диктуватися інтересами сусідів України в ЄС, чи цілого Європейського співтовариства, а повинен бути продуктом свідомого вибору українців:

”Для нас вступ до ЄС або курс на вступ – це такий якір, який міцно прикріплює до слідування європейським шляхом, шляхом поділяння європейських цінностей. Це – головне. І, звичайно, тут крім України ніхто не зможе допомогти їй самій”.

Як бачимо з подій цього тижня, українцям не слід розслаблятися, покладаючи відповідальність за своє просування до Європи на ЄС та близьких слов”янських країн-партнерів. Президента України Віктора Ющенка в Європі готові вислухати, йому аплодують стоячи депутати Європарламенту. З українською урядовою делегацією підписують плани дій та інші угоди, віддаючи належне активістам демократичної помаранчевої революції і цілому українському народу. Проте ніхто нічого конкретного не обіцяє і всі дуже обережно ставляться до теми повноцінної інтеграції. За такого стану справ, очевидно, що не слід ображено відвертатися від Європи і шукати інших векторів розвику. Натомість потрібно працювати над собою, щоби коли надійде час, у жодного європейця не виникло сумніву у потребі та праві України на вступ до Європейського Союзу.

Юрій Залізняк