http://www.gazeta.lviv.ua Львівська газета, 01 вересня, 2005 № 155 (721)

“Нашим пріоритетом є угода про асоціацію”

Розмова з Романом Шпеком, представником України при Європейському Союзі

Про європейські перспективи України, діяльність українських дипломатів і деякі питання, котрі розглядали на сьомій нараді керівників закордонних дипломатичних представництв України, розповів під час зустрічі в МЗС із журналістами представник України при Європейському Союзі Роман Шпек.

– Під час сьомої наради керівників закордонних дипломатичних установ України Президент України на всіх рівнях відзначив, що політика європейської інтеграції є пріоритетом діяльності нашої держави. І не тому, що ми хочемо географічно зміститися зі сходу на захід чи навпаки, а насамперед через те, що політичні, громадянські, демократичні свободи, рівень соціального захисту населення, стан освіти, охорони довкілля чи ситуація з безпекою громадян у країнах Європейського Союзу найбільше відповідає інтересам українського суспільства. Якби така сукупність факторів з’явилася десь в іншому місці, можливо, ми дивилися б по-іншому, але нині європейська інтеграція – це наш вибір, оскільки й Україна, й українське суспільство поділяють ці європейські цінності.

– Які пріоритети роботи представництва України при Європейському Співтоваристві?

– Ви знаєте, що  Україна та Євросоюз підписали План дій на реалізацію європейської політики сусідства та відповідну “дорожню карту” на 2005 рік. Європейська політика сусідства і План дій дають Україні можливості поступово, але повністю інтегруватися до внутрішнього ринку ЄС, із часом брати участь у реалізації більшості внутрішніх європейських програм, зокрема, в галузях транспорту, освіти, науки, енергетики. Це надзвичайно складне й амбітне завдання,  адже інтеграція України до внутрішнього ринку Європейського Союзу – це адаптація щонайменше 80% законодавства ЄС.

Незабаром завершується Угода між Україною та Європейським Союзом про партнерство та співробітництво. Десятирічний термін її чинності спливає наприкінці 2007 року. Відповідно до політики сусідства і Плану дій Україна-Європейський Союз, через рік від моменту реалізації здійснюватимуть серйозний моніторинг виконання його положень, і в разі реалізації чи виконання політичних критеріїв, які, перш за все, стосуються підготовки та проведення демократичних і вільних виборів у парламент, свободи діяльності засобів масової інформації, забезпечення прав і свобод людини, Україна та Євросоюз почнуть дискусію щодо нової посиленої угоди.

Нашим пріоритетом є  угода про асоціацію, яка буде ближчою до майбутнього членства України в Євросоюзі. Також Міністерство економіки України та Європейська Комісія у вересні розпочинають підготовку техніко-економічного обґрунтування щодо створення зони вільної торгівлі, яке презентуватимуть у грудні й у Брюсселі, й у Києві. І якщо до кінця року ми станемо членами Світової організації торгівлі, то вже із січня можемо розпочати дискусію, переговори з Європейською Комісією щодо укладення угоди про зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

– Президент казав, що на столі послів повинно бути багато проектів, які вони пропонували б іноземному бізнесу. Яким чином це вдасться реалізувати?

– Хто представлятиме проекти – залежить від самих проектів. Якщо вони стосуються створення робочих місць у сільській місцевості чи аграрному секторі, то цим повинні займатися Міністерство аграрного комплексу чи, для прикладу, Ліга сільгоспвиробників. Щодо розвитку мережі транспортних коридорів – Міністерство транспорту та зацікавлені підприємці, в інших галузях – також органи центральної виконавчої влади, якім доручено проведення відповідної галузевої політики.

Наведу приклад. Розуміючи, що вступ України до СОТ стримують претензії з боку Сполучених Штатів Америки, окремих європейських країн стосовно відповідності українського законодавства щодо захисту прав інтелектуальної власності, ми зібрали групу експертів зі всієї Європи та силами українського міністерства й нашого представництва зробили презентацію стану справ у цій площині. Отримали добрі відгуки, експерти дізналися багато чого нового, про що вони раніше не знали.

Також ми проводили конференцію разом з Асоціацією виробників ядерної енергії, внаслідок якої іноземні інвестори та бізнесмени уклали певну резолюцію, звернулися до урядів і Європейської Комісії і, приїхавши в Україну, почали говорити про сталі ділові контакти. 6 жовтня в Брюсселі відбудеться конференція “Україна на порозі до майбутнього”, де ми матимемо змогу в присутності прем’єр-міністра України, міністра фінансів, делегатів Міністерства економіки поспілкуватися з представниками європейського бізнесу. На зустрічі будуть і представники українського бізнесу, які зможуть обговорити проблеми, що в них виникають на ринку ЄС. Ми хочемо, щоб це був двосторонній діалог – один одному повинен відкривати дорогу до бізнесу.

– Чи не очікуєте ви, що переговори з Євросоюзом про лібералізацію візового режиму можуть бути проблемними?

– Не думаю, що ці переговори можуть бути проблемними. Але також нам, представникам дипломатичного корпусу, виконавчих структур держави та журналістським колам потрібно зайняти дещо іншу позицію. Нам слід показувати, що пріоритетом діяльності нашої влади також є боротьба з торгівлею жінками. Пріоритетом нашої влади чи суспільства є боротьба з поширенням СНІДу, туберкульозу тощо. Нам необхідно показати: те, що турбує французів, німців, зокрема й нелегальна міграція, воно турбує і нас. І ми в міру своїх можливостей діємо так, як і вони. Нам потрібно більше інформації про те, що робимо в цьому плані, доводити до наших партнерів із країн-членів ЄС.

– На нараді з керівниками дипломатичних установ порушили питання про фінансування українських посольств. Розкажіть, будь ласка, які нині зарплати в працівників українських дипломатичних установ за кордоном, у тому числі й посла, і, скажімо, прибиральниці?

– На жаль, ми не маємо прибиральниці – не можемо собі цього дозволити, тому дружини працівників дипломатичних установ працюють за трудовими угодами, і там максимальна платня може бути, по-моєму, 400 чи 450 доларів. Нині посол сукупно, з урахуванням надбавок за ненормований робочий день, отримує близько 4000 доларів, якщо працює в країні, де не має надзвичайних кліматичних умов і не ведуть бойові дії. І Президент і прем’єр-міністр пообіцяли, що в бюджеті 2006 року буде передбачено додаткові кошти для фінансування оплати праці працівників центрального апарату Міністерства закордонних справ і дипломатичних установ. Усі визнали, що зарплати українських дипломатів є найнижчими, за винятком Куби.

– Чи ви особисто відчули зміну ставлення до нас після помаранчевої революції?

– Так, відчув усіма клітинами свого організму. Авторитет держави після революції значно зріс. Але наразі він стоїть на тій великій енергії людських сердець, які були на Майдані. Тому що Україну всі бачили. Бачили, як народ виступив не за зарплату, не за дешеву ковбасу, а за людські, політичні права та свободи. Це мало колосальне значення і враження для зміни сприйняття України як нації. Після цього європейці зрозуміли, що ми справді зріла європейська нація, яка має майбутнє в об’єднаній Європі. Нині цей авторитет значною мірою продовжує базуватися на цій енергії Майдану. Але вона має властивість розвіюватися. І найважливіше завдання дипломатів, представників органів виконавчої влади, депутатів, громадянського суспільства – замінити цю енергію Майдану твердими підвалинами: виконанням Плану дій, адаптацією українського законодавства до норм європейського законодавства, вступ України до СОТ, питання пенсійної чи податкової реформи, створення сприятливого підприємницького середовища. І цей авторитет далі зростатиме. В іншому разі може бути певна осадка в протилежному напрямі.

– Після того, як в ЄС почалися проблеми з Конституцією, бюджетні дискусії, це якось позначилося на перспективах євроінтеграції України?

– Це жодним чином не вплинуло на інтереси України. Це справді значна криза в середовищі країн-членів Європейського Союзу. Але вона тимчасова. Її буде вирішено впродовж коротшого проміжку часу, ніж Україна буде готовою вступити до Європейського Союзу. Через це вона не матиме безпосереднього впливу. Нещодавно депутат німецького парламенту сказав: “Для нас ментально питання членства України в Європейському Союзі не стоїть. Це питання часу, а не питання відбудеться чи не відбудеться. Для Туреччини це питання “відбудеться чи не відбудеться?” І найважливіше нам усім у нашій державі навчитися у своїх діях, коментарях, поведінці відмежовувати Україну й українське майбутнє чи українські проблеми від майбутнього Туреччини, Македонії, Хорватії чи інших країн. У кожного власна історія, власна перспектива. Надзвичайно шкідливо для нас, якщо Україна і Туреччина стоятимуть поруч. У нас зовсім інша перспектива, зважаючи на історичні, культурні, суспільні, релігійні корені. Європа сприймає Україну зовсім по-іншому, ніж Туреччину.

– Чи порушували питання про подання заяви на вступ України до ЄС?

– Офіційно наша держава має право подати таку заяву – це всі розуміють: у Брюсселі та в усіх інших європейських столицях. Вони належно оцінюють розумну поведінку та позицію української влади щодо того, як скористатися цим правом і коли саме.

– Чи не перешкоджатиме участь України у створенні зони вільної торгівлі в рамках Єдиного економічного простору створенню зони вільної торгівлі з Європейським Союзом?

– У чому я бачу проблему в інформуванні всіх, хто цим цікавиться? Чомусь ви забуваєте, що Росія підписала Угоду про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом. І Москва не може укладати окремі угоди з Україною, які суперечать Угоді про партнерство і співробітництво між Росією і ЄС. Таку ж Угоду має й Україна. І Росія, і Україна підписали двосторонні протоколи з Європейською Комісією про взаємний доступ на ринки. Якщо зону вільної торгівлі в рамках ЄЕП створять і вона не суперечитиме з українській та російській Угодами про партнерство і співробітництво з ЄС, відповідатиме нормам і принципам Світової організації торгівлі, – це нормально. Але якщо знову буде досвід зони вільної торгівлі, договір про яку уклали 1993 року (йдеться про документ, підписаний у рамках СНД, – “Газета”), то така вільна торгівля за європейськими та міжнародними мірками не є вільною.

– Як у Європейському Союзі ставляться до трудової еміграції з України?

– По-різному. В Португалії щасливі, що українські громадяни дуже легко адаптуються в їхньому суспільстві, є законослухняними, вихованими релігійними людьми, які створюють церковні громади та допомагають розбудовувати економіку їхньої держави. Напевно, ви читали статтю у Financial Times, в якій було зазначено, що завдяки українським нелегалам будівельну промисловість Великобританії врятовано від банкрутства. Це нормально. Можливо, більш стримано ставляться до цього в Австрії чи Німеччині. Якщо людина живе в певній державі та не порушує закону, то, якщо в неї прострочена віза на повернення, поліція не вживатиме жодних заходів, бо це повинні робити інші служби. Важливо, як себе ведуть українці та який вони вклад зробили в економічний чи соціальний розвиток держави. Якщо йдеться про  участь у злочинних угрупованнях, це має катастрофічно негативне враження. Той, хто працює на будівництві, водієм чи в ресторані, викликає одні асоціації, хто працює в борделі – інші, хто продає наркотики чи на вході до Western Union забирає гроші у співвітчизників, викликає треті асоціації.

Підготував Тарас Бик, Київ-Львів