http://www.gazeta.lviv.ua Львівська газета, 13 червня, 2005 № 670 (104)

“Україна, безумовно, буде членом ЄС”

Розмова з Юлією Тимошенко та Мареком Белькою, прем’єр-міністрами України та Польщі

У п’ятницю прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко своєю присутністю ознаменувала завершення зустрічі керівників урядів держав Вишеградської групи (до неї входять Польща, Словаччина, Чехія й Угорщина), яка відбувалася в польському містечку Казімєж Дольний.

Прилетівши вранці в п’ятницю на військовий аеропорт міста Деблін, керівник українського уряду вирушила до містечка Пулави, де зустрілася з польськими бізнесменами. Пані прем’єр пообіцяла їм прозору співпрацю в різних сферах і якнайширшу допомогу й підтримку з боку Кабміну. Водночас Юлія Володимирівна застерегла, що це ймовірне, лише якщо польські бізнесмени платитимуть усі необхідні податки й без жодних пільг. Також вона запевнила, що їм пропонуватимуть участь у спільних стратегічних проектах, як-от експорт електроенергії та добудова нафтопроводу “Одеса-Броди”.

Після спілкування з представникам бізнес-кіл Польщі Юлія Тимошенко подалася до Казімєжа Дольного, де в неформальній обстановці поспілкувалася зі своїми колегами з держав Вишеградської групи. Після цього прем’єри Польщі, Словаччини, Чехії й України провели короткі двосторонні зустрічі в аеропорту Дебліна.

Головним підсумком поїздки Юлії Тимошенко до Польщі можна вважати дві підписані декларації, згідно з якими держави Вишеградської групи підтримують вступ України в ЄС.

Перед відльотом пані прем’єр і керівник уряду Польщі зустрілися з журналістами, серед яких єдиним представником преси з України був кореспондент “Газети”.

Ю.Т.: Після подій в Україні кінця минулого року я вперше в Польщі. Користуючись нагодою, хочу висловити свою щиру подяку польському народові, керівництву держави за те, що у важкий час, коли Україна виборювала право бути демократичною, коли Україна виборювала право мати свого народного Президента, ви були поруч із нами. Ви були на площах, ви були разом із нами на виборчих дільницях.

Нині багато громадян вашої держави стежать за тим, як розвиваються події в Україні. Тому хочу сказати, що нині ми є єдиною командою Віктора Ющенка і кожен день намагаємося використати для того, щоб не розчарувати наш народ і дати необхідні сигнали державам, які нас підтримували в боротьбі. Головний із них – ми хочемо бачити Україну в спільному європейському домі. Тому я вдячна прем’єр-міністрові Польщі, що саме з ініціативи вашої держави ухвалено декларації, які підтримують устремління України щодо вступу до Європи, декларації, які підтримують розширення Європи.

М.Б: Одна з декларацій, яку нині ухвалили учасниці Вишеградської групи, стосувалася України. Ми розмовляли про те, якою є політична стратегія України, яке її місце в Європі, хто її європейські партнери. Говорили й про те, як Київ уявляє собі існування в спільному економічному просторі, до якого входять сусіди України. Крім того, ми обміркували низку двосторонніх питань. Їх є багато, тож обговорювати це почали ще в Києві, під час мого візиту, який відбувся кілька тижнів тому. Передусім ідеться про економічні питання, яких щоразу більшає. І, врешті, мали розмову про відкриття “Цвинтаря орлят” у Львові. Тут я довідався про те, що термін – 24 червня – є абсолютно реальним. Наші розмови були дуже конкретними. Маємо чимало справ, тож не витрачали часу на якісь загальні речі. Йшлося лише про вирішення важливих двосторонніх питань.

– Ми почули, що 24 червня як дата відкриття “Цвинтаря Орлят” у Львові є реальною. Але ж досі немає необхідних підписів міської влади Львова. Тож остаточно справу не вирішено. Чи пані прем’єр-міністр якось сприятиме, щоб вирішити це?

Ю.Т: Особисто я та члени партії, яку очолюю, всім серцем підтримуємо відкриття цвинтаря. Але львівська влада та громада міста, так би мовити, з душею ставляться до написів, які мають бути на монументі цвинтаря. Проте впевнена, що в понеділок Львівська міська рада ухвалить усі необхідні рішення. Звернуся з листом-підтримки до депутатів, щоб вони зробили все необхідне для того, аби цвинтар відкрили в запланований день.

М.Б: Я розглядав би це як спробу вирішити дуже складну історичну проблему, що пов’язана із сильними емоціями. Адже коли щодо питання цвинтаря існують два абсолютно різні історичні погляди, то розмови, звичайно, складні. Однак якщо зуміємо вирішити це, то дамо прекрасний приклад для інших народів. Приклад того, що можна вирішувати навіть найскладніші проблеми.

– Оскільки Франція та Нідерланди не підтримали проекту Європейської Конституції, наскільки реальним є поповнення ЄС новими членами?

М.Б: Очевидним є те, що після негативного результату референдумів Франції та Голландії справа розширення Євросоюзу стала важчою. За таких обставин було б нерозважливо докидати хмизу до багаття. З іншого боку, також зле, якщо дозволимо ЄС забути про обов’язки. Ми разом знайшли своєрідний компроміс. Думаю, наша нинішня декларація стосовно України є пропозицією виходу з цієї складної ситуації. Мушу сказати, що думки глав урядів усіх чотирьох держав Вишеградської угоди щодо цього питання були ідентичними. Ба більше, постановка питання України посилює значення Вишеградської групи та її можливості для дії в Євросоюзі.

– Чого Україна очікує від “Вишеградської четвірки” в контексті допомоги для вступу до ЄС?

Ю.Т: Вишеградська група в певний час поставила перед собою дуже практичне завдання: об’єднати зусилля для того, щоб разом прокласти дорогу своїм країнам до Євросоюзу. Як бачимо, це завдання виконано на “відмінно”. І ми сподіваємося, що досвід роботи цієї групи держав допоможе Україні проторувати шлях до Європейського Союзу. Розглядаємо три складові можливої співпраці: перша – передача Україні того унікального досвіду вступу до ЄС, який мають держави “Вишеградської четвірки”. Друга – створення в ЄС атмосфери того, що Україна, безумовно, буде членом ЄС. Нинішня декларація є підтвердженням того, що так і буде. І третій напрямок – передача досвіду щодо внутрішнього реформування держави, що теж є дуже цінним для України. Тому вважаю, що наш проект “4+1” (я говорю “4+1”, але на гадці маю “5”) буде вдалим.

– Ваша думка стосовно позиції Міжнародного валютного фонду про те, що валютний режим в Україні має бути більш гнучким.

Ю.Т: Я розумію, що еластичність – це нормальні ринкові умови, в яких і діє валютний ринок.

– Чи означає це, що лібералізація валютного курсу України є неминучою?

Ю.Т: Я думаю, що нормальна ситуація, коли курс валют встановлює ринок. Коли немає штучного впливу на одну чи іншу сторону. Найкраще з цього процесу забрати всі штучні впливи, що ми й робимо. Наприклад, наш уряд спільно з Національним банком ухвалив рішення, яке скасувало обов’язок експортерам продавати 50% валюти.

– Експерти переконані: щоб нафтопровід “Одеса-Броди” був справді ефективним, його добудову та запуск потрібно здійснити через рік-два. Чи до снаги це за такий короткий проміжок і на якому етапі переговори з Азербайджаном і Казахстаном щодо цього питання?

М.Б: Після нашої останньої зустрічі в цій справі відбулися певні зрушення. Європейський Союз надав кошти для розробки нафтопроводу з Бродів до Плоцька. Але нас насправді цікавить, щоб він був із Бродів до Ґданська. Працює українсько-польська група, яка досліджує весь комплекс питань  щодо постачання нафти. Крім того, пані прем’єр-міністр повідомила про готовність Казахстану продавати нафту для заповнення цього нафтопроводу. І це є дуже важливим фактором для реалізації проекту. Все, що відбулося в цій справі останнім часом, добряче наблизило нас до здійснення задуманого. Але це, звичайно, складне питання. Наголошую: ми й надалі надзвичайно зацікавлені в завершенні цього проекту.

Ю.Т: Переконана в тому, що проект “Одеса-Броди-Ґданськ” є життєздатним, який має майбутнє. Нині підприємства, які видобувають нафту в Казахстані, активно долучилися до переговорного процесу. Думаю, ці перемовини мають завершитися чітким планом роботи для здійснення проекту. Крім того, ми домовилися з прем’єр-міністром Чехії, що фахівці цієї держави також долучаться до робочої групи, яка працює над проектом. Також у проекті братимуть участь інвестори чеської сторони, зацікавлені в нафтопроводі.

– А чому саме Чехія?

Ю.Т: А чому ні?

– Чому не Словаччина?

Ю.Т: Словацька сторона також зацікавилася, однак чехи вже подали конкретні пропозиції.

Підготував Захар Федорак,
Деблін (Польща) – Львів