Львівська газета, 27 січня 2005 № 15 (581) http://www.gazeta.lviv.ua

Довгий шлях до ЄС

ПЕРШОГО травня минулого року Україна стала сусідкою Європейського Союзу.

За західним кордоном нашої держави опинилася об’єднана Європа. Європа, сформована внаслідок історичних об’єднань держав, у яких панують демократія, право та свобода. Європа, де влада належить народам держав континенту.

Північний і східний кордони України надалі межують із авторитарними державами, мешканці яких можуть ознайомитися з європейськими цінностями, лише купивши квиток на Захід. У цьому напрямку розташована країна, ізольована міжнародною спільнотою через авторитарний стиль правління, держава, де формується президентська вертикаль для зосередження всієї влади в руках колишнього КҐБіста, держава, в якій дві провідні партії очолює президент країни та його донька, створюючи при цьому умови для династійного переходу влади.

Падіння режиму Кучми та прихід до влади в Україні Президента, який має чіткі євроінтеграційні плани й уявлення, може змінити цю картину. Проте наскільки легким буде шлях України до Євросоюзу?

Досвід сусідів

Намагаючись прогнозувати розвиток євроінтеграційних спроб України, можна спробувати вдатися до прецедентів, до досвіду держав Центрально-Східної Європи, які наступного року стануть членами ЄС. Стосунки між цими державами і Європейськими Співтовариствами започатковано задовго до перебудови та краху комуністичного режиму в СРСР – ще 1963 року, коли співтовариства надіслали Радянському Союзу меморандум про внормування стосунків.

СРСР тоді сприймав ЄС як економічний важіль НАТО, тому ініціатива не мала розвитку, але дипломатичні контакти поступово витворювали площину діалогу. Якісний ривок здійснили 1988-го, коли між Радою економічної взаємодопомоги та ЄЕС було підписано Декларацію про встановлення офіційних відносин. Це дозволило окремим країнам РЕВ вести переговори зі Спільнотами, прокладаючи шлях до повноцінного членства в ЄС.

Варто зауважити, що навіть за доволі непоганого старту офіційні переговори про вступ країн Центрально-Східної Європи в ЄС розпочали не відразу після падіння комуністичного режиму в регіоні. Офіційне відкриття переговорів відбулося 1998 року. До того часу між державами Євросоюзу тривали дискусії щодо можливостей, часу й умов вступу цих країн в ЄС. Із 1998 року в державах Центрально-Східної Європи проходили двосторонні конференції та активна й ретельна поетапна робота з уведення стандартів Європейського Союзу.

Таким чином, державам Центрально-Східної Європи знадобилося шість років від часу офіційного відкриття переговорів і понад десять років від часу появи реальних шансів на вступ в Європейський Союз.

У зв’язку з безпосереднім сусідством України з об’єднаною Європою, шанси на вступ нашої держави в ЄС, безумовно, покращали. Прагнучи розширити зону стабільності, тобто поліпшити власне геополітичне становище, дієвими “адвокатами” України залишаються Польща та Литва. Їхні ініціативи – а це і “Східний вимір ЄС”, запропонований Польщею, і спільна парламентська асамблея з Литвою, і тверда підтримка Вільнюсом повного членства України в ЄС, і посилення співпраці в трикутнику Польща-Литва-Україна – підтримали Угорщина та Словаччина. Проте досі не вдавалося ці шанси використати .

Втрачені роки

Тим часом стосунки України з Європейськими Спільнотами розвивалися не так, як того хотілося б. Важливість євроінтеграційного вектора зовнішньої політики вперше знайшла відображення на законодавчому рівні в постанові Верховної Ради України

1993 року. Наступного року було підписано Угоду про партнерство і співробітництво, яка стала програмним документом співпраці з ЄС. Основні напрямки співпраці визначає Стратегія інтеграції України до ЄС 1998 року, в преамбулі до якої зазначено, що повноправне членство в цій структурі належить до пріоритетів національних інтересів держави. В посланні президента України до Верховної Ради за 2002 рік Леонід Кучма визначив за мету 2004 року підписати Угоду про асоціацію, а до 2011 року – створити реальні передумови для вступу України в ЄС.

Проте політична ситуація в Україні не виглядала спрямованою на виконання цих заяв і введення європейських стандартів. Цілком логічним і зрозумілим є небажання Євросоюзу посилювати відносини з державою, де владну вертикаль пронизує корупція, де економіка країни працює на окремі клани, а свободу слова всіляко придушують.

Останні роки правління Кучми докинули хмизу у вогонь. Упродовж 2003 року, декларуючи проєвропейські гасла, Леонід Кучма здійснив низку заходів, спрямованих на зближення з державами колишнього СРСР. 30 січня тодішній президент України очолив СНД – організацію, в якій Україна навіть не є членом; 23 лютого президенти Білорусі, Казахстану, Росії та України підписали в Москві спільну заяву, яка передбачає підготовку до осені угоди про створення доволі контроверсійного Єдиного економічного простору. 17 квітня президент Кучма на Європейській конференції в Афінах заявив: “Україна вітає все, що наближає її до реалізації стратегічної мети – повноправного членства в ЄС у довгостроковій перспективі. Відповідно, ми не можемо погодитися з тим, що цю перспективу підміняє”. Проте 2 травня відбулася чергова зустріч президентів Росії та України, й Леонід Кучма знову наголосив на зацікавленості в поглибленні економічних зв’язків з Росією та створенні спільного пострадянського економічного простору: “Альтернативи поглибленню відносин з нашим стратегічним партнером не може бути”. Маятникові коливання Леоніда Кучми та його оточення від Брюсселя до Москви змусили Євросоюз обережно поставитися до потенційного членства України в ЄС.

Нова ера

Із приходом до влади команди Віктора Ющенка ситуація докорінно змінилася. Новообраного Президента з оплесками вітає Європа, Європарламент заговорив про потенційне членство України в ЄС, а сам Віктор Ющенко оголосив мету свого перебування на посаді Президента України як вступ нашої держави в ЄС.

Україна може подати заявку на членство в ЄС уже через декілька тижнів. Про це Президент Віктор Ющенко сказав в інтерв’ю Українській службі ВВС. На запитання, коли наша держава може подати формальну заявку на вступ до Європейського Союзу, В. Ющенко відповів: “Це буде зроблено найближчим часом”.

“Як тільки буде сформовано уряд і департамент, який займатиметься політикою європейської інтеграції. В нас буде окремий віце-прем’єр, який вестиме справи Європи. Тільки-но це буде зроблено, ми відразу поставимо питання”, – додав Президент України.

Аби показати свою відданість Європі, Віктор Ющенка пообіцяв вивчити англійську мову. “Я беру публічні зобов’язання вивчити англійську мову впродовж 2005 року”, – сказав Президент України на прес-конференції в Страсбурзі.

Головним “євроінтегратором” України стане народний депутат, керівник офісу Віктора Ющенка Олег Рибачук. В інтерв’ю “Українській правді” нардеп виклав план вступу України в ЄС. Олег Рибачук сказав: “Новообраний Президент має п’ятирічний план дій, що наблизить перспективу вступу України в ЄС. Повноправне членство в Євросоюзі було й залишається стратегічною метою Ющенка як глави держави та його команди”.

Спершу пан Рибачук повідомив, що першочерговими кроками нового керівництва України в напрямку євроінтеграції буде створення Державного комітету з питань європейської інтеграції, а також відповідних департаментів у кожному міністерстві. Проте згодом сказав, що планують створити окреме Міністерство з євроінтеграції. Для досягнення успіху потрібна відповідна команда цієї структури.

“Структура, яку я, сподіваюся, очолюватиму, – це Міністерство євроінтеграції. Туди набиратимуть людей із західною освітою або вільним володінням однією-двома мовами, з комп’ютерною освіченістю, які не мають радянського минулого. Ми говоримо про 300-400 осіб, яких відберемо на тендерних умовах”, – сказав Олег Рибачук.

Головним нормативним актом європейської політики України стане Національна стратегія європейської інтеграції. А для ефективної реалізації програми, за словами пана Рибачука, найближчим часом проведуть адміністративну та структурну реформи, зокрема , буде введено інститут іноземних радників. Одночасно понад 200 українських посадових осіб пройдуть стажування за кордоном, зокрема й у Польщі.

“Проблема номер один – адмінреформа”, – наголосив Олег Рибачук. Депутат повідомив, що новий український уряд буде сформовано на зразок європейських аналогів, де міністри відповідають за політику, а не розподіл коштів.

Народний депутат, член фракції “Наша Україна”, віце-президент Парламентської Асамблеї ОБСЄ Ігор Осташ вважає досить реалістичним графік Президента Ющенка щодо євроінтеграції України. “За умови того, що ми зможемо виграти парламентські вибори”, – додав нардеп.

“Дуже важливими будуть перші десять місяців, саме вони мають дати перші конкретні результати”, – пояснив Ігор Осташ, повідомила прес-служба “Нашої України”. За його словами, цілком реальним є надання Україні найближчим часом статусу країни з ринковою економікою, початок переговорів щодо створення зони вільної торгівлі з ЄС та вступ нашої держави до Світової організації торгівлі до кінця цього року.

На думку Ігоря Осташа, потрібно ще “переконати в необхідності євроінтеграції України не лише європарламентаріїв, які нас і без того підтримують, а й євробюрократів”.

Тарас Бик

для газети
Олег РИБАЧУК, народний депутат України

Програма інтеграції України в ЄС є продуктом діяльності “Центру Європи”, наглядову раду якого очолює Віктор Ющенко. Впродовж дворічної діяльності експертів цього центру, створеного на базі польського Комітету євроінтеграції, разом з експертами із Брюсселя і Варшави та Світового Банку було розроблено відповідний план дій, який перевірений часом. І Віктор Ющенко презентуватиме цю програму. Варто зазначити, що політика євроінтеграції не розділяється на внутрішню і зовнішню. Йдеться про те, що Ющенко, на відміну від колишнього президента Кучми, знає, яку країну будуватиме. Це буде трансформація української економіки й українського суспільства відповідно до європейських стандартів.