Міжнародна конференція
“Українсько-польське партнерство та регіональний розвиток в контексті розширення Євросоюзу. Проблеми та перспективи”
Львів, 27-28 червня 2002 р.

Організатори:
Львівська обласна державна адміністрація
Department for International Development
Агенція Регіонального розвитку та європейської інтеграції
Центр Підтримки Бізнесу - НюБізнет

Володимир Безрученко

Перший заступник Державного секретаря Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції

“Політика економічного розвитку України в контексті розширення ЄС”

Нинішнє розширення ЄС – це не просто ще одне розширення. Вже сама кількість нинішніх країн-кандидатів, які ведуть переговори про членство – 12, засвідчує складність процесу. Це якісно новий крок переходу ЄС від економічно-торговельного блоку до загальноєвропейського міждержавного політико-економічного утворення. Такі кількісні і якісні зміни не можуть відбуватися легко. Особливо з огляду на той факт, що з 12 країн, які незабаром вступлять до ЄС, 10 центрально-східноєвропейських держав лише на початку 1990-х років перейшли від тоталітарної радянської системи до демократії і ринкової економіки.

Проблем на шляху розширення ЄС багато. Кожна країна-кандидат має виконати об’єктивні критерії членства в ЄС, викладені у 31 розділі законодавства ЄС. У результаті роботи, виконаної протягом останніх років, вісім наших західних сусідів отримали чітку дату свого можливого вступу в ЄС – 2004 рік, за умови збереження темпів внутрішніх перетворень. Прагнучи чіткої мети, країни європейського континенту з усіх сил змінюють на краще і себе, і своїх сусідів.

Саме тому європейський проект такий привабливий і для України. Головна наша мета – досягти такого рівня життя, добробуту, стандартів демократії, прав людини, верховенства права, які існують в ЄС і до яких ідуть наші західні сусіди. А досвід наших західних сусідів саме й свідчить про те, що мрії збуваються – якщо правильно планувати шлях їх досягнення і наполегливо йти цим шляхом, а не втікати з нього.

Інтеграція України до ЄС – природний процес, який ґрунтується на історії та культурі нашої нації. І вона у жодному разі не передбачає згортання стосунків з Росією та іншими країнами. Більше того – Росія все активніше здійснює свою політику щодо ЄС. Україні ж у ситуації, коли на захід від неї відбувається розширення ЄС, а на схід – створюється Спільний європейський економічний простір між ЄС та РФ, вкрай небезпечно концентруватися виключно на одному, навіть такому важливому ринку, як ринок країн СНД.

Європейський Союз, з урахуванням його майбутнього розширення, становитиме досить великий ринок на 500 млн. споживачів. Це майже удвічі перевищує аналогічний показник СНД. На сьогодні можна констатувати високу платоспроможність споживачів ЄС, швидкі темпи економічного розвитку країн ЄС, високу культуру виробництва, споживання, розрахунків країн ЄС. ЄС володіє значними ринками капіталів, новими технологіями, високими стандартами виробництва, охорони довкілля тощо. Утвердження українського товаровиробника на ринках ЄС може забезпечити Україні гідне місце у світовому розподілі праці, необхідний рівень інвестицій, технологій, ринків збуту, науково-технічного прогресу тощо. Це, зрештою, дасть змогу міцно утвердитись і на внутрішньому ринку. Від ефективної економіки виграють також споживачі товарів та послуг. Конкуренція гарантуватиме і високу якість та прийнятні ціни.

Економічні реформи в Україні своєю спрямованістю збігаються з зовнішньополітичним курсом на набуття членства в ЄС. Інтеграція до ЄС – важливий реформостимулюючий фактор для економіки України. Вона здатна значною мірою прискорити економічний розвиток і гарантувати політичну безпеку та стабільність, сприяти розвитку демократії.

Не слід забувати й про те, що інтеграцію України до ЄС зумовлює також необхідність адаптувати соціальну політику України до стандартів ЄС і поступово досягти загальноєвропейського рівня соціального забезпечення і захисту населення. Європейська інтеграція, зокрема адаптація законодавства, сприятиме реформуванню систем страхування, охорони праці, здоров’я, пенсійного забезпечення, політики зайнятості та інших галузей соціальної політики відповідно до стандартів ЄС.

Нам потрібна європейська, демократична, соціальна правова держава. Саме тому ми орієнтуємося на ЄС.

Україна здійснює інтеграцію до ЄС на основі чіткої логіки, стратегічного бачення свого розвитку, зваженості і обстоювання національних інтересів. Останнім часом досягнуто низки успіхів на цьому шляху. Лише впродовж минулого року було проведено понад 50 заходів у рамках політичного діалогу з представниками ЄС на різних рівнях.

Активний діалог між Україною та ЄС дозволив зберегти досягнутий рівень взаєморозуміння, покращити співробітництво з цілої низки питань, досягти однієї із наших цілей у стосунках з ЄС – залучення України до роботи Європейської конференції. Це рішення ми розцінюємо, як конкретну підтримку європейського курсу нашої держави, послідовної роботи з інтеграції України до європейського правового, політичного, економічного простору.

Протягом минулого року з боку ЄС було прийнято ще один важливий, позитивно спрямований документ – Резолюцію Європейського парламенту щодо Спільної стратегії ЄС щодо України. В документі йдеться про те, що Україна повинна розглядатися як потенційний кандидат на членство в ЄС у майбутньому і пропонується розвивати співробітництво з цілого кола перспективних та взаємовигідних напрямів.

Значного зближення з ЄС досягнуто й у сфері зовнішньої політики та безпеки, юстиції та внутрішніх справ. Досягнуто домовленості щодо можливості спрямування допомоги ЄС на переклад законодавчих актів ЄС та підготовку відповідних законопроектів України.

Активізується діалог між Україною та ЄС у сфері енергетики. Україна і надалі залучатиметься до енергетичної стратегії Євросоюзу.

На цьому етапі вся увага з боку ЄС спрямована на практичні кроки української сторони з метою подальшого здійснення політичних та економічних реформ в Україні, дотримання прав і свобод людини, виконання УПС та інших двосторонніх домовленостей. Швидкість, з якою Україна може наблизитись до членства в ЄС, залежатиме насамперед від здатності нашої країни до політичного та економічного реформування, адаптації національного законодавства до законодавства ЄС.

Реалізація завдань європейської інтеграції вирішальною мірою залежить від прогресу на головному напрямі – забезпечення сталого зростання та прискореного подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на душу населення між Україною та державами – членами ЄС. За останні роки цей розрив значно зріс і тепер він у кілька разів більший, ніж у Польщі, Чехії та Угорщині, які перебувають на порозі вступу до ЄС.

У такій ситуації необхідно реалізувати стратегію випереджаючого розвитку, яка могла б забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні у півтора-два рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС. Таке зростання має супроводжуватися глибокими якісними перетвореннями, реалізацією завдань сталого розвитку, що визначаються світовим співтовариством як стратегія існування у ХХІ столітті.

Україна зможе посісти належне місце в Європі і світі за умови опанування інноваційного шляху розвитку, підвалини якого мають бути закладені в процесі структурної перебудови економіки. Тільки таким чином можна змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, що стихійно формується нині.

Відтак основою стратегічного курсу, його базовим принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави. Наявний інтелектуальний та науково-технічний потенціал дає підстави на це розраховувати. У поєднанні з завданнями європейської інтеграції така мета могла б лягти в основу не лише економічної стратегії держави, а й політичної консолідації нації.

У соціальній сфері головним завданням має стати цілеспрямоване забезпечення надійних передумов реалізації прав та свобод громадян у всіх їх виявах, утвердження середнього класу – основи політичної стабільності та демократизації суспільства, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності. Ідеться не лише про істотне посилення соціальної спрямованості курсу реформ, а й про її перетворення на важливий інструмент прискорення економічного зростання, зміцнення злагоди і порозуміння в суспільстві. Побудова в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки європейського типу – визначальний чинник посилення суспільної привабливості реформ, забезпечення їм широкої громадської підтримки, утвердження сучасних європейських стандартів якості життя.

Вирішення завдань, пов’язаних із європейською інтеграцією України, утвердженням соціально орієнтованого структурно-інноваційного шляху розвитку, можна поділити на два етапи:

Перший етап – 2002 – 2004 рр. Його основна мета – зміцнення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, створення сприятливих умов для накопичення інвестиційних ресурсів, істотне розширення внутрішнього попиту й утвердження на цій основі надійної стабілізації та сталого зростання.

При цьому слід ураховувати, що екстенсивні чинники, які забезпечували економічне зростання у 2000 - 2001 рр. (використання наслідків глибокої девальвації гривні в 1997 - 1999 рр., завантаження виробничих потужностей, що простоювали в роки економічної кризи, сприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура), значною мірою вичерпані. Щоб не допустити нового падіння виробництва, потрібна ефективна політика держави (виконавчої та законодавчої влади), яка повинна забезпечити у 2002 – 2004 рр. закріплення щорічних темпів зростання ВВП на рівні не менш як 5 – 6%, інвестицій в основний капітал – 10 – 12, інфляції – 7 – 9, реальних доходів населення – 6 – 7%. У цей період необхідно завершити формування базових інституцій ринкової економіки, створити середовище здорової та ефективної конкуренції.

Головним у соціальній сфері є зниження рівня бідності та зменшення диференціації доходів населення за рахунок посилення адресності соціальної підтримки, стимулювання випереджаючих темпів зростання заробітної плати. Водночас відчутне поліпшення життя людей можливе лише за умови успішного функціонування та розвитку реальної економіки.

Другий етап – 2005 – 2011 рр. передбачає комплексну модернізацію підприємств, утвердження принципів і механізмів структурно-інноваційної моделі розвитку та формування базових засад соціально орієнтованого ринкового господарства. За ці роки необхідно довести річні темпи зростання ВВП до 6 – 6,5%. Водночас мають залишатися високими (до 10 – 12%) темпи зростання інвестицій в основний капітал. Середньорічний рівень інфляції слід знизити до 3 – 5%. Зберігатиметься високий рівень зростання реальних доходів населення – у межах 6,5 – 7% за рік.

Вищезазначені завдання покладені в основу концептуальних засад стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр. "Європейський вибір", які викладені в першому офіційному зверненні Президента України Леоніда Кучми до новообраної Верховної Ради України.

Зазначеною стратегією ставиться завдання виведення всього комплексу відносин між Україною та Євросоюзом на якісно новий рівень. Йдеться про те, що стрижнем стратегії економічного та соціального розвитку на найближчі десять років повинно стати створення реальних передумов вирішення у чітко окресленій перспективі основного геополітичного завдання нашої держави - вступу України до Європейського Союзу.

Стратегія "Європейський вибір" має передусім внутрішню спрямованість, зводиться насамперед до визначення моделі системних перетворень у нашому власному домі, поглиблення реформ на новому післякризовому етапі розвитку нашої держави. По суті, це дороговказ, який орієнтує суспільство як потрібно рухатися далі у напрямку утвердження європейських стандартів не лише у сфері економіки, а й у розбудові соціальної та політичної сфери суспільства, його інституційних основ та механізмів.

Весь комплекс системних перетворень, повинен створити для нашої держави до кінця 2007 р. можливість претендувати на набуття асоційованого статусу в ЄС, а до 2011 р. – створити реальні (внутрішні) передумови для вступу України в ЄС.

Загальновідома мудрість стверджує, що шлях подолає лише той, хто ним іде. Україна свій вибір уже зробила. Маючи чіткі критерії досягнення поставленої мети – асоційованого, а з часом і повноправного членства в Євросоюзі, – Україні сьогодні необхідно наполегливо працювати над проведенням внутрішніх реформ, оскільки лише вони – запорука досягнення вже не проміжних, а кінцевих результатів, а також того, що ці результати будуть позитивними.

Підсумовуючи сказане, хотів би побажати всім нам більше впевненості у собі та у правильності обраного шляху, наснаги в реалізації великої роботи, що її нам доведеться здійснити, а також успіхів у досягненні тієї важливої мети, яку ми вже визначили. Бо вона справді варта зусиль, яких для цього треба докласти. Так само, як і ми з вами варті того світлого, гідного і заможного майбутнього, що нас очікує.