“Як позитив ми отримали відповідь на наші пропозиції стосовно лібералізації
візового режиму між розширеним ЄС і Україною, в якій міститься бачення
ЄС стосовно цього питання”. Про це сказав “Дню” держсекретар МЗС України
Олександр Чалий, коментуючи новини стосовно того, що Рада міністрів ЄС
передала Україні список рекомендацій, виконання яких могло б стати основою
для лібералізації візового режиму між Україною та країнами-членами Європейського
Союзу. Це сталося наприкінці минулого тижня в Брюсселі на засіданні “трійок”
комітетів ЄС з юстиції та внутрішніх справ і міграції та притулку. О.Чалий
очолював українську делегацію.
Питання віз особливо чутливе з урахуванням того, що з середини наступного
року Україна вже не матиме безвізового режиму з жодною сусідньою країною
на західному кордоні через вимоги Європейського Союзу до країн-кандидатів.
Крім того (хоча ЄС постійно заявляє про бажання й надалі розвивати з Україною
партнерські стосунки), візовий режим як з країнами Шенгенської зони (Франція,
Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Австрія, Греція, Італія, Іспанія,
Португалія, Фінляндія, Швеція, Норвегія, Ісландія), так і з членами ЄС,
які не входять до Шенгену, з кожним роком стає жорсткішим. Про перспективну
можливість безвізового обміну, як дають зрозуміти і в країнах-членах ЄС,
і в органах самого Союзу, говорити просто не бажають. І саме зацікавлення
співпрацею в галузі юстиції та внутрішніх справ, боротьбою з нелегальною
міграцією, співпрацею в боротьбі з тероризмом держсекретар Чалий охарактеризував
для “Дня” як позитивне явище, оскільки прецедентів досі не було, і підстави
для розмови про лібералізацію візового режиму виникають саме в цій галузі.
Перший крок у цьому напрямку Україна зробила в березні на засіданні Ради
ЄС— Україна, передавши до органів ЄС проект угоди про реадмісію (повернення
нелегальних мігрантів). Тепер, за словами Чалого, Україна очікує, що вже
наприкінці квітня експерти розпочнуть конкретну розмову на тему підготовки
тексту цієї угоди.
Важливість її дуже добре ілюструється польським прикладом: Німеччина
підтримала надання полякам права на безвізове пересування шенгенською
зоною через тиждень після того, як угода про реадмісію набула чинності.
При цьому Польща взяла на себе зобов’язання повертати всіх нелегалів,
що через її територію потрапили на Захід.
Саме по собі підписання угоди про реадмісію ще не означає автоматичного
полегшення візового режиму для українців, кажуть українські дипломати.
Добре, звичайно, що Україна в цьому питанні виявила ініціативу, але пов’язувати
ці питання між собою — реадмісію, контроль над міграційними потоками,
боротьбу з нелегальною міграцією, боротьбу з тероризмом і лібералізацію
візового режиму доводиться опосередковано.
Одним iз кроків, як стало відомо “Дню”, було направлення до ЄС пропозиції
поетапного взаємного полегшення режиму. Зокрема, Україна пропонувала Євросоюзу
розпочати з запровадження для громадян ЄС безвізових поїздок по службових
паспортах, оформлення віз для груп туристів з ЄС у міжнародних аеропортах,
введення безвізового в’їзду (до 10 діб) до України для бізнесменів, науковців,
спортсменів, учасників культурного обміну. У свою чергу, Євросоюзу у відповідь
пропонувалося запровадити безвізові поїздки для власників диппаспортів,
багаторазові довготермінові візи для власників службових паспортів та
громадян, які б прямували до країн ЄС з метою бізнесу, науки, спорту,
культурного обміну, спрощення візової процедури для організованих груп
туристів, збільшення числа консульств країн ЄС в Україні.
У разі успішної реалізації цих пропозицій можна було б піти далі — застосувати
безвізовий режим поїздок до України для громадян країн ЄС і у відповідь,
після гармонізації законодавства, облаштування кордонів, виконання інших
вимог за допомогою ЄС — обговорення можливості переходу для безвізового
перетину кордону для громадян України.
Конкретних відповідей на це ще не отримано — українські дипломати кажуть,
що ЄС відповів тільки листом, в якому вказано, що й чим регламентується,
і що вирішення проблеми поїздок за дипломатичними і службовими паспортами
належить до компетенції окремих країн-членів ЄС. Що саме по собі дає Україні
аргументи: досі говорилося виключно про спільну політику в цій галузі.
Відповідь на питання — чому Україна першою завела розмову про реадмісію,
яка буде дуже важкою й недешевою справою, проста. Хоча й небезсумнівна.
Тоді як неозброєним оком помітне зростання взаємного інтересу між Росією
і ЄС, Москва всіляко ухиляється від того, щоб взяти на себе зобов’язання
з реадмісії. Київ же прагне отримати додаткові козирі й нагадувати, що
Україна це зробила першою, й тому має всі підстави вимагати для себе більш
ліберального візового режиму, ніж Росія й Білорусь. Як це виглядатиме
на практиці — неясно. Оскільки насправді ця проблема могла бути вирішена
ще кілька років тому, коли розмови про виникнення шенгенського режиму
на західних кордонах України ще були розмовами. Це ж саме стосується й
проблеми належного контролю над східними й північними кордонами — кілька
років тому висловлене прагнення до цього, поєднане з практичними кроками,
могло б переконати у серйозності намірів. Це ж саме стосується й рівня
життя населення, що теж є важливим аргументом у розмові.
При цьому не варто б забувати ще про кілька прикладів. Наприклад, болгарський
— законодавство країни передбачає в разі порушення своїм громадянином
режиму перетину кордону конфіскацію паспорта на рік. Або румунський —
де, не афішуючи цього, встановили справжні “фільтри на виїзд”, намагаючися
не випускати тих, хто явно не має намірів повертатися і легальних підстав
для життя за кордоном.
У всякому разі, розмова між Україною та ЄС почалася, і Брюссель дає зрозуміти,
що готовий над цим працювати і допомагати. Хоча й не настільки, як це
було зроблено для Польщі, Угорщини, Чехії — але то вже історія. Зараз
все залежить від того, як поводитимуть себе український уряд і Верховна
Рада, що робитиметься в цьому контексті реально. І наскільки буде зрозуміло,
що робиться все вказане не для функціонерів ЄС, а для України.
Ї:
кордон