Польща запроваджує з 1 липня 2003 року візи для громадян Росії, Білорусії
та України
Впровадження віз є однією з умов прийняття Польщі до Европейського Союзу.
Попередній уряд обіцяв Брюселлю, що це буде зроблено в 2001 році (так,
як це зробили Чехія, Словаччина та Угорщина), але зрештою відмовився від
цього рішення. Про якнайпізніші строки запровадження віз нас просили і
Москва, і Мінськ, і Київ. У зв’язку з важкою матеріальною ситуацією Польщі
не вистарчило також засобів для створення інфраструктури, котра мала б
видавати візи.
Від 1 липня 2003 року наші сусіди безумовно запровадять візовий режим
і для нас. Сьогодні до Білорусії та в Росію можна в’їхати на підставі
ваучера, який можна купити за кілька злотих на кордоні, а у випадку службових
поїздок – завдяки печатці АВ, яку ставлять у пашпорт в пашпортних відділах.
Поки що невідомо, скільки коштуватиме віза для громадян Польщі. Зазвичай
тут обов’язковим є принцип взаємності. Польща запевняє, що її візи не
будуть дорогими.
Можливо, вдасться уникнути віз при поїздках до України. Зараз ні поляки,
ні українці не зобов’язані мати віз. Наше МЗС намагається переконати українське
керівництво, щоб навіть після запровадження Польщею віз для українців
воно не застосовувало принципу взаємності. Подібні прецеденти трапляються
рідко, але таки бувають. Наразі Київ ще не прийняв рішення щодо цього.
Перед запровадженням віз для білорусів, росіян та українців Польща муситиме
пристосувати свою мережу консульств за Бугом до стандартів ЕС. А це величезне
завдання.
В 2000 році всі польські консульські установи в світі видали 185 000
віз. В той сам час польський кордон на сході перетинають щороку близько
14 мільйонів осіб.
Уряд планує відкрити 2 нових консульства РП в Україні – в Луцьку та в
Одесі. Польські консульства у Львові, Києві та Харкові будь пристосовані
для видавання віз. А польські консульства в Росії будуть ґрунтовно модернізовані.
Реконструкція, завдяки які збільшиться кількість віконечок для видавання
віз, запланована в Москві, Іркутську, Сант-Петербурзі та Калінінграді.
Ми також повинні збільшити штат працівників – у наступному році на 133
особи в консульствах, на 17 осіб в МЗС у Варшаві та на 40 осіб так званого
локального персоналу в консульствах.
Вже невдовзі Польща розпочне рекламну кампанію з метою переконати білорусів,
росіян та українців отримувати довготермінові багаторазові візи ще перед
їх запровадженням, щоби уникнути черг в липні 2003 року. Завчасно отримані
візи будуть дійсними і після входження Польщі до ЕС, хоча дозволять мандрувати
не далі, як до Одеру.
Представлення Европейській Комісії графіку впровадження віз повинно дозволити
нам завершити ще в цьому півріччі переговори в розділі „Внутрішні справи
і правосуддя”, які вже закінчилися з Чехією та Польщею.
Розмова з віце-міністром MSWiA паном Зеноном Косінякєм-Камишем
Інтерв’юер Ярослав Курскі (20.02.2002)
За нашими оцінками візу захочуть отримати близько мільйона осіб. Це
в чотири рази більше, аніж кількість осіб, котрим ми видаємо візи у цілому
світі.
Ярослав Курскі: Від 1 липня 2003 року ми впроваджуємо візи для
східних сусідів.
Зенон Косєняк-Камиш: Якщо 1 січня 2004 року ми станемо членом
Европейського Союзу, то впровадження віз 1 липня 2001 року і так відбувається
в останню мить. Півроку на те, щоб шляхом переговорів добитися безвізового
руху – це замало.
Я.К.: Щороку наш східний кордон перетинають близько 14 мільйонів
осіб. Чи кожен з них отримає візу?
З.К.-К.: Напевно, не буде потреби у видачі аж такої кількости
віз. Багато людей проситимуть про видачу багаторазової візи. Але кількість
перетинів кордону зменшиться, оскільки майже 70 % - це торговці. За нашими
оцінками, до отримання візи докладатимуть зусиль близько 1 мільйона осіб,
але це все одно аж у 4 рази більше, аніж кількість усіх віз, виданих нашими
дипломатичними представництвами в усьому світі.
Я.К.: А чому тільки мільйон?
З.К.-К.: Бо для багатьох із тих, хто займаються контрабандою,
перетин кордону не буде таким привабливим.
Я.К.: Але якщо хто матиме візу, а особливо багаторазову, то ця
особа матиме також змогу займатися контрабандою.
З.К.-К.: Але тільки до першого інциденту. Адже той, хто буде спійманий
на контрабанді, втратить візу. Ми прагнутимемо, щоб отримання візи не
завдавало труднощів для бізнесменів і туристів, натомість перешкоджало
контрабандистам і т.зв. “човникам”, позаяк масштаби цього явища дуже високі.
Я.К.: Як вплине все це на економічну ситуацію в Польщі? Відомо,
що нелегальний сектор економіки спирається саме на прикордонну та базарну
торгівлю.
З.К.-К.: Переважна більшість осіб, які перетинають східний кордон,
– це передусім продавці, а не покупці. На сільських забавах на сході або
на півдні країни подають білоруську, українську, словацьку, а не польську
горілку.
Я.К.: Але торговці також купують, наприклад, продукти в польських
селян.
З.К.-К.: Ми не можемо заплющувати очі на нелегальні угоди. Ми
не можемо миритися із існуванням двох категорій торгівельних суб’єктів
– тих порядних, котрі платять мито й податки, і контрабандистів, з яких
держава не має користі, а лише втрати.
Я.К.: Скільки коштуватиме польська віза?
З.К.-К.: Польський уряд негативно ставиться до цінових бар’єрів
при отриманні віз. Нас чекає нелегка розмова із російською стороною. Ціна
російської візи майже в сім разів перевищує ціну польської візи. Ми будемо
переконувати росіян, щоб вони знизили ціни на свої візи.
Я.К.: Чи порадить собі Польща з видачею такої кількості віз?
З.К.-К.: В нас немає виходу. Правила ЕС не передбачають видачі
віз на кордоні. Увесь тягар візьмуть на себе консульства.
Я.К.: Німеччина має на самій лиш Україні 4 консульства, в яких
працюють 143 працівники, котрі тільки видають візи.
З.К.-К.: Німеччина має чудовий метод видачі віз. Наприклад, за
візи не платять у консульстві, а тільки в банку. Вона дає собі раду, отож,
і ми впораємося.
Я.К.: Чи допускає Польща, що охорону нашого відрізка европейського
кордону, візьмуть на себе всі країни, а не лише наші прикордонники?
З.К.-К.: З’явилася концепція европейської охорони кордонів. Якщо
нас трактуватимуть як партнерів по охороні зовнішніх кордонів Европейського
Союзу, то ми готові вести розмову з цього приводу. Натомість, якщо ми
повинні будемо лише наглядати, то будемо заперечувати.
Я.К.: А як із поляками, які мешкають в цих реґіонах? Чи матимуть
вони якісь візові пільги?
З.К.-К.: Наші консульські служби повинні опрацювати якесь розв’язання
цього питання, але, на жаль, немає можливості повністю звільнити їх від
отримання віз.
Розмова із заступником начальника прикордонної служби п. Мареком Касіньскі.
Інтерв’юер – Ярослав Курскі (20.02.2002)
Ярослав Курскі: Що зміниться в прикордонній службі після того,
як Польща вступить до Европейського Союзу?
Полковник Маріан Касіньскі, заступник головного коменданта прикордонних
служб: Прийняття Польщі до ЕС в 2004 році не означає, що ми відразу будемо
впроваджувати прикордонний контроль згідно з Шенґенськими стандартами.
Вживана в ЕС інформаційна система про осіб, предмети і засоби пересування
Шенґену, т.зв. SIS, вже тепер працює на межі продуктивності. Триває робота
над системою SIS-II, котра повинна закінчитися близько 2006 року. До того
часу ми контролюватимемо кордон згідно з польським законодавством. Наша
процедура контролю не дуже відрізняється від контролю ЕС. Нас не чекає
ніяка революція.
Я.К.: Що треба ще зробити до того часу?
М.К.: На Сході, від Росії до Словаччини, ми маємо вже 76 прикордонних
застав. Повинні збудувати ще 9, для того, щоб відстань між заставами була
20-25 км. Уряд має намір виділити в найближчі роки 152 мільйони злотих
на фаховий вишкіл служб і 146 мільйонів злотих на прикордонні застави.
На інвентар, транспорт, озброєння та обмундирування буде витрачено близько
100 мільйонів евро (близько 80 мільйонів — з ЕС, наш внесок — 20 мільйонів).
Я.К.: Який вплив матиме впровадження віз на рух на кордоні?
М.К.: Не варто мати ілюзій. Візи означають перешкоди для руху
на кордоні. В минулому році відбулося понад 31 мільйон переходів східного
кордону в обидва боки. На 10 іноземців припадав 1 поляк. Винятком є кордон
в Калінінградському окрузі, де це співвідношення є більш-менш рівним.
Згідно з нашими статистичними даними з-поміж 14 мільйонів іноземців 10
мільйонів декларують туризм як мету поїздки. Більшою мірою це базарний
туризм, або приїзд на нелегальне місце праці.
Я.К.: ЕС вимагає від нас модернізації прикордонних переходів.
М.К.: Це не так погано, як здається з першого погляду. В 1990
році на нашому східному кордоні було лише 5 прикордонних переходів – два
автомобільних і три залізничних. Сьогодні маємо 31 такий перехід. Більшість
з них були збудовані нещодавно і відповідають стандартам Европейського
Союзу.
Я.К.: Я колись переїжджав через такий перехід в Гребенному. Там
замість будинків стоять якість контейнери.
М.К.: Той перехід передбачено модернізувати. Як і великий перехід
в Кузьніці, який буде відкрито через півтора року. Гіршою є ситуація з
автомобільними шляхами. З цієї причини деякі сучасні переходи використовуються
не на повну потужність.
Я.К.: Серед чиновників МВС в країнах-членах ЕС немає великої довіри
до наших прикордонних служб.
М.К.: Можливо, серед чиновників і немає. Але нас шанують колеги
в Німеччині та інших країнах Европейського Союзу. Наше обладнання часто
є сучаснішим, аніж те, яким користуються західні служби. Наприклад, ми
маємо найкраще термооптичне устаткування. Не чутно також зауважень на
тему нашої підготовки.
Кордон є щоразу щільнішим. Це можна побачити по зменшенню з року в рік
кількості затриманих німецькими прикордонниками осіб на західному кордоні.
В порівнянні з іншими країнами і беручи до уваги розміри країни, ми насправді
маємо непогане становище.
Я.К.: Скільки осіб Ви затримуєте на Сході?
М.К.: Ми затримали понад 700 осіб, котрі хотіли нелегально перетнути
кордон. На кордоні з Україною – 550, з Білорусією – 160, з Литвою – 40
і з Росією – 30 осіб.
Важливим є і прикордонний контроль. В минулому році ми завернули з кордону
40 тисяч прибульців зі Сходу після того, як дізналися, що мета поїздки
є іншою, аніж вказана в декларації.
А що на це Україна?
Орест Сохар, Київ (20.02.2002)
Рішення Польщі не викликала особливої реакції над Дніпром. Українці більше
бояться запровадження віз до Росії.
Більшість українців нікуди не їздить, але сама небезпека, що можна втратити
право на безвізовий в’їзд до Росії, в стані вивести мільйони людей на
вулиці. Подорожі до Росії є безвізовими, бо трактуються на Україні, як
невід’ємне громадянське право. З країнами Заходу – по-іншому. Коли Чехія
і Словаччина обіцяли, що запровадять візи в 2003-2005 роках (а зробили
раніше), то більшість українців та київська еліта навіть оком не зморгнули.
Подібне відбулося і тоді, коли про своє рішення щодо запровадження віз
оголосила Польща. Це повідомлення навіть не надто зацікавило журналістів.
Деякі медіа з розгону подали інформацію, що Польща запроваджує візи вже
в цьому році.
Немає до сих пір офіційної позиції України. “Якщо прийде офіційна інформація,
то виробимо і позицію”, – каже начальник прес-служби МЗС України Сергій
Бороденков. Правдоподібним є і те, що Україна запровадить візи для поляків.
По-іншому таке рішення Польщі було сприйнято на Західній Україні. Для
мільйонів людей, котрі мешкають там, можливість вільного в’їзду до Польщі
є шансом заробити собі на життя. Але ця частина українців не буде боротися
за свої права . Аграрна Західна Україна –найбідніша частина країни, і
вона завжди підтримує чинну владу.
В тернопільських селах залишилися люди старшого віку та діти. Молоді
виїхали на роботу за кордон. Жінки працюють доглядальницями в Іспанії
або в Італії. А чоловіки шукають заробітку в Чехії та Польщі. З кожним
роком стає все важче, оскільки рівень безробіття в цих реґіонах дуже високий.
Легально виїхати на роботу в країни-члени Европейського Союзу майже неможливо.
Тому більшість намагається отримати туристичну візу. Це нелегко. Оскільки
вони прагнуть отримати “шенґенську” візу, то треба подати підтвердження
про вид зайнятості, заробітну плату і надходженнях на рахунок. В деяких
Посольствах вимагають навіть пред’являти кредитну картку, котра на Україні
є рідкістю.
Посольства Італії та Іспанії настільки загострили процедуру видачі віз,
що взагалі не розглядають подань із Західної України. Але і це не є перешкодою
для нелегалів. Тоді підвищують ціни, за якою щасливець може потрапити
до казкової країни Шенґену. В кожному селі знають телефони фірм, котрі
залагоджують питання з візою та допомагають знайти роботу в Іспанії та
Італії. Умовою є застава в розмірі 1000 доларів США, котрі пропадають
у випадку, якщо клієнт не повертається назад в зазначений термін. Якщо
ж клієнт таки повертається, то фірмі треба заплатити комісійні, які становлять
близько 10% зароблених грошей.
Спеціалісти “таких фірм” кажуть, що впровадження віз призведе лише до
збільшення комісійних для посередників. В майже кожній із країн-членів
ЕС працює близько 100 000 українців, а в Іспанії та Італії – в кілька
разів більше. Величину ринку “залагодження віз” оцінюють на 100-150 мільйонів
доларів США щорічно.
Легше з легальними візами до країн-кандидатів до ЕС. Словаччина розраховує
на розвиток туризму і не чинить жодних труднощів. Достатньо купити поїздку
(тур), і віза вже в кишені. Трохи важче з Чехією, де нелегально працюють
100 000 українців, а 60 000 – легально. Таємницею полішинеля є чесько-українсько-російська
мафія, яка стягує з кожного з них від 100 до 150 доларів щомісяця.
Українці вважають, що подібне станеться і після запровадження віз Польщею.
Злочинці шукають ще одне джерело заробітку.
Ї:
кордон 