ПіК №20 (151) 11-17 червня 2002 р.

Таке знайоме слово "вiза"

Умови її отримання залежать від геополітичного становища і зовнішньо-внутрішньої політики відповідної держави

Тимур ЛИТОВЧЕНКО

З початком лiта починається велика щорiчна мiграцiя населення: хтось їде на вiдпочинок, хтось повертається назад додому. Україна настiльки бiдна, що давно вже дозволяє собi жити за вищими вiд свiтових цiнами (при збереженнi в цiлому "ненав'язливого" сервiсу радянського штибу). У вiдповiдь нашi громадяни також почали дозволяти собi вiдпочивати за кордоном, маючи значно бiльше задоволення за помiрну платню

Але на шляху тих, хто невдовзi вперше ризикне покинути простори рiдної України-Неньки, постане багато незнайомих досi речей. Зокрема це стосується i процесу отримання вiзи: адже коли високi посадовцi вiзують (себто пiдписують) накази, розпорядження, листи та iншi папери — це одне; коли ж потрiбно дiстати вiзу на виїзд за кордон — вже трохи iнше. Тож спробуємо в мiру можливостей просвiтити читачiв щодо цього питання.

Найголовнiший документ, який потрiбен для вiдкриття вiзи — це закордонний паспорт, де має бути не менше 2-х вiльних сторiнок для вiдмiток. Окрiм того, у посольствi вiд вас зазвичай можуть вимагати запрошення вiд фiзичної чи юридичної особи тiєї держави, яку ви зiбралися вiдвiдати. Для туристiв запрошення замiняє ваучер, курортна або туристична путiвка встановленого зразка. I насамкiнець — фотографiї.

Пiд час вiдвiдання посольства при собi необхiдно мати як закордонний, так i внутрiшнiй паспорти, оригiнал запрошення (можливо — також ксерокопiю), фотографiї, спецiальну анкету, свiдоцтво про шлюб (розлучення), довiдку з мiсця роботи або навчання, медичну страховку, квитки на проїзд в обидва кiнцi. Але не хвилюйтеся: рiзнi посольства можуть вимагати тiльки частину цих паперiв. Для транзитних вiдвiдувачiв може окремо знадобитися вiза кiнцевої країни маршруту. Насамкiнець, потрiбнi грошi для оплати вiзи, причому розцiнки (у гривнях) можуть коливатися залежно вiд змiни курсiв валют.

I останнє: не всi країни мають у нас свої посольства. Зокрема, амбасада Австралiї є лише в Москвi, а в Українi — тільки консульство, що не надає вiз. А от вiзи на поїздки до Гонконґу вiдкриває Китайська амбасада.

Шляхом укладання спецiальних мiждержавних угод вiзовий режим для певних держав може бути взагалi скасований. Iсторично склалося, що в межах Радянського Союзу жодних вiз не iснувало. Пiсля розпаду "єдиного радянського простору" прибалтiйськi країни одразу поспiшили вiдмежуватися вiд колишнього СРСР вiзовою стiною. Безвiзовий режим пересування зберiгається в основному в межах СНД, тому українцi можуть поки що вiдносно вiльно подорожувати до Азербайджану, Бiлорусi, Вiрменiї, Грузiї, Казахстану, Киргизiї, Молдови, РФ, Таджикистану та Узбекистану. Крiм того, безвiзовий режим поки зберiгається з такими країнами колишнього соцтабору, як Монголiя, Польща, Румунiя, Угорщина та Югославiя.

З iншого боку, в Європi iснує своя безвiзова зона — так званий "Шенгенський простiр". Першопочатковий договiр був пiдписаний Францiєю, Нiмеччиною, Бельгiєю, Нiдерландами та Люксембургом (останнi три країни iнодi скорочено iменують БЕНIЛЮКС) у люсксембурзькому місті Шенген у 1985 році i передбачав поступове скасування заходів контролю на внутрішніх кордонах країн-підписантів. Далi до Шенгенської угоди приєдналися з 1990 по 1996 рр. Італія, Іспанія, Португалія, Греція, Австрія, Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція.

Шенгенська угода, зокрема, передбачає:

— повну свободу пересування в межах Шенгенського простору для громадян ЄС;

— необхідність для іноземних громадян, що мешкають чи перебувають на території однієї з країн-членів, повідомити про свій в'їзд на територію іншої країни відповідні інстанції цієї країни;

— необхідність оформлення візи для туристів з інших країн, що бажають відвідати територію Шенгенського простору;

Скорочена версія, повна - на сторінках журналу