Як у Польщі турбуються про своїх громадян: візи, паспорти, довідники

Ганна Стеців

Радіо "Свобода"

Варшава, 14 травня 2002 - У ці гарячі травневі дні, коли думки мимоволі налаштовуються на тему майбутньої відпустки, мабуть до місця буде розмова про те, які можливості мають українці і їхні найближчі сусіди для літніх мандрівок. Чи поїхати відпочивати за кордон – це лише проблема гаманця чи й зусиль, клопотів і врешті-решт небезпек? Про те, як польські власті дбають, аби їхні громадяни не потрапляли в халепу за кордоном, аби вони мали можливість здійснити своє право на вільне пересування розповідаємо.

Одного разу міністр закордонних справ Польщі, коли одна з держав колишнього Радянського Союзу аж надто наполегливо домагалася спеціального візового режиму для своїх громадян (зрештою, що там приховувати – йдеться про Росію) не без гіркоти зауважив – чому вони так переймаються, адже більшість людей там навіть не має закордонних паспортів. Тож для них без різниці є той візовий режим чи його не має. Чи ж би ці слова Влодзімєжа Цімошевіча не можна було віднести і до громадян України? Яких зусиль, часу і бюрократичної тяганини, врешті-решт й коштів треба нашим співвітчизникам, аби дістати закордонний паспорт. Скажу, що коли поляки домовилися про те, що їхні медичні сестри можуть влаштовуватися на роботу в скандинавських країнах, то аби полегшити бажаючим виїзд, паспорти видавати цілодобово і за три дні кілька тисяч осіб отримали потрібні документи і поїхали заробити копійку. А скільки за паспортом треба находитися в Україні. Навіть якщо ти платиш за терміновість все одно це триває зо два тижні. Чому? Адже паспорт можна виписати за кілька хвилин. Тепер про ціни. Наші громадяни, які працюють легально за кордоном, можуть дістати паспорт в українському консульстві (в випадку втрати абощо). Але це коштує стільки, наче корочки у того паспорта щонайменше срібні. Чому? Зрештою, вся різниця, якщо порівнюєш ставлення до громадян навіть тут, у Польщі, зі ставленням до людей збоку українського чиновника полягає навіть не в бюрократичній тяганині та цінах. Різниця є принциповою. У Польщі чиновник існує для громадянина. Український чиновник, я борони Боже, не узагальнюю, переконаний, що це громадянин існує для нього і що всі люди кругом щось йому винні. Скажіть, чи часто вас запросили сісти, коли ви навідалися на прийом хоч до найдрібнішого клерка? Чи часто вам сказали дякую, за те, що ви прийшли? Врешті-решт, чи видаючи вам той же паспорт, вас попередили про небезпеки, які можуть вас чекати в тій чи іншій країні, до якої ви збираєтеся їхати? Просто так , без ваших запитань... Ні, цього ніхто в Україні не робить. У Польщі щороку видають спеціальний довідник для тих, хто хоче їхати за кордон. Там зібрана абсолютно вся найсвіжіша інформація про 192 країни світу. Ви не мусите стояти в чергах коло віконечка чи дверей чиновника з емзеесу ,аби запитати чи вам треба візу, скажімо в Саудівську Аравію. Ви берете довідник, до речі, цього тижня була презентація такого довідника 2002 року видання і читаєте, що треба зважати, бо в Саудівській Аравії діє мусульманський календар. І взявши візу по 30 квітня, ви, приїхавши на кордон, зіткнетеся з тим, що вона закінчилася вчора. Бо мусульманський календарний місяць на день коротший від нашого. Або таке – ви летите в Північну Корею, загалом довідник для мандрівника, укладений польським міністерством закордонних справ, не радить вам цього робити, але ви все ж летите, то перед тим прочитаєте у згаданій книжечці про те, що не варто брати з собою мобільний телефон, бо, по-перше, там, як пише “Київ стар”: “ Нєту сєті”. А по-друге, міліціонер на кордоні все одно цей телефон у вас забере. Так що краще залишити його вдома. Словом, тисячі порад, на кожний випадок життя - у такий спосіб польське міністерство закордонних справ турбується, аби менше громадян потрапляли за кордоном у халепу. І хоч поляків усе одно у в'язницях по цілому світові аж 1250 чоловік, а шість тисяч – затриманих, все ж держава намагається робити все , аби її громадяни уникали небезпек за кордоном. Я чула останніми днями, що начебто, довідник для громадян України, які їздять до Польщі видають українські консульські служби. Це добра і дуже потрібна ініціатива, бо Польща хоч і не належить до екзотичних держав, все ж її закони й норми треба знати, аби почуватися тут безпечно і не потрапити в халепу.