На заробітки -- під консулат

Катерина ЗЕЛЬМАН

Поступ, 14 квітня 2004 р.  http://postup.brama.com 

Жертвами своєрідного бізнесу, що активно розгортається нині під стінами Генерального консульства Чеської Республіки у Львові, стають охочі отримати чеську візу. Люди, які чергують тут мало не цілодобово і по кілька тижнів, купуються на обіцянки псевдофірм за гроші провести їх до консулату без черги і навіть безперешкодно отримати дозвіл на в'їзд до сусідньої держави.

Для початку буцімто досвідчені у таких справах люди радять новоприбулому: найважливіше -- записатися в чергу. Щоранку із бокової брами консулату виходять "службовці", які складають нові довжелезні списки -- по кілька сотень осіб -- і роблять перекличку "старих" відвідувачів. Найскрутніше доводиться приїжджим із сусідніх областей та районів (а таких тут чи не більшість), адже "відзначатися" потрібно щодня. "Хто не має можливості переночувати в когось із знайомих львів'ян, мусить винаймати квартиру або ночувати, наприклад, на вокзалі, -- пояснює пані Галя, яка приїхала за візою з Івано-Франківська. -- Люди розповідали, що дехто навіть спить просто тут -- під стінами амбасади."

Та найгірше, що складені списки чомусь періодично переписуються і змінюються. Тому принцип "перші можуть стати останніми, а останні -- першими" практикується тут доволі часто.

Втаємничені діляться із менш досвідченими "колегами" "цінною інформацією" про те, як стати першим у черзі: дають координати людей, з якими можна "домовитися", а заодно розповідають, скільки коштують інші послуги. Наприклад, аби просунутися у так званий пільговий список (щось на кшталт позачергової черги), потрібно заплатити в середньому 100 гривень. Хоча те, що вас внесли у цей список, зовсім не означає, що насправді вас швидше пропустять до приміщення амбасади. А тим паче, аж ніяк не забезпечує мінімальних пільг на отримання візи.

Але у такі деталі охочі отримати дозвіл на в'їзд до сусідньої держави переважно не вникають. Зазвичай люди чемно записуються у чергу, приходять щодня на перекличку, платять за те, щоб їх пропустили без черги. І мало хто звертає увагу на вивішений на брамі консулату клаптик паперу з оголошеннями: людей приймають тільки за живою чергою, списки не складаються.

В іншому оголошенні сказано, що консультації надають безкоштовно і лише у приміщенні консулату. Незважаючи на це, шукачі віз масово прямують у сусідній двір, де в квартирі старого будинку розміщується так званий консультаційний центр консулату. Тут за гроші візитерам допомагають зробити переклад, заповнити анкети, загалом дають відповіді на усі питання щодо віз. Вартість консультацій оцінюють дуже по-різному, як пояснюють тутешні працівники, залежно від складності та обсягу.

До речі, докладно розтлумачать навіть, як, наприклад, продовжити візу у Чехії: до кого звернутися із закордонних колег або, у крайньому разі, у якій газеті можна знайти їхні координати. Наприклад, продовження терміну перебування українських туристів в Чехії до двох місяців місцеві "бізнесмени" оцінюють приблизно у 250-300 євро.

Домовитися про "швидке й безболісне" отримання візи у Львові теж можна. Щоправда, коштує така послуга значно дорожче, ніж просування у "пільговій черзі" і звісно, передбачає обов'язкову передоплату -- приблизно 50%. Так вартість туристичної візи на два тижні (без запрошення) коштує 120 євро, а чекати на неї доведеться приблизно тиждень-півтора. Значно важче і дорожче домовитися про відкриття робочої візи. Чекати на неї потрібно у середньому чотири місяці. А коштує такий дозвіл: від 350 євро (якщо є запрошення з потенційного місця праці) до 650 євро (якщо його немає).

"Я не розумію, як сторонні особи можуть посприяти в отриманні віз, -- розводить руками пан Яндера, -- у нас наразі не практикується навіть співпраця із тураґенціями, які можуть приносити документи від кількох осіб".

Отож, можна припустити, що, у кращому разі, "консультанти", беручи аванс, просто подають документи "на авось": якщо видадуть візу, то вимагають від клієнтів решту оплати, якщо ні -- віддають завдаток. Тим паче, вони говорять про трохи довші терміни очікування на візу, ніж ті, які є у консульстві. У гіршому ж разі, "бізнесмени" просто забирають гроші і не повертають. А стосовно "пільгових" черг, то тут існує версія, що самі працівники консулату або просто сторонні люди, які стабільно займаються цим "бізнесом", заздалегідь займають місця у загальній "живій" черзі і продають їх.

За словами Генерального консула, відвідувачі деколи розповідали, що за порадами "доброзичливців", вони записувалися у чергу, платили за консультації, переклади, "правильне" оформлення анкет, яке, до речі, дуже часто забраковували у консулаті. Проте ніхто із цих людей не погодився написати офіційної заяви на шахраїв.

Як запевняє пан Яндера, консультаційні фірми та приватні особи, які обіцяють влаштувати усі питання із консулатом -- самозванці. У правилах консульства чітко вказано -- уся інформація щодо отримання віз є безкоштовною і отримати її можна лише у приміщенні амбасади або за телефоном: 295-39-67.

Людей збиває з пантелику той факт, що "консультанти" працюють у сусідньому будинку, а псевдослужбовці, які складають списки, виходять нехай не з парадного входу, та все ж з двору консулату. Але, пояснює пан Яндера, консулат орендує лише половину споруди, хто "живе" за стіною, він не знає і жодного стосунку до сусідів не має. „Я б хотів застерегти львів'ян -- не купуватися на пропоновані послуги таких псевдоконсультантів, -- говорить пан Яндера, -- ви ризикуєте просто втратити свої гроші."

Загалом, розповіли у консульстві, щодня вони видають по 200 віз. Проте відвідувачів значно більше, тому черги тут, схоже, ніколи не зменшуються. Значно сповільнює темпи видання віз те, що люди дуже часто неправильно заповнюють анкети, -- пояснює Мілан Яндера, -- і їм доводиться неодноразово повертатися, щоб "дозбирати" документи. Також, припускає він, великий наплив відвідувачів зумовлений побоюваннями, що після вступу Чехії до ЄС консульство запровадить жорсткіші правила. Проте, заспокоює Генеральний консул, ніяких радикальних змін чи особливих вимог до охочих поїхати до Чехії не передбачено.