Див. також добірку матеріалів

Порозумітися у справі Цвинтаря Орлят можливо

З Тарасом Возняком розмовляє Марцін Войцєховскі

На початку суперечки за Цвинтар Орлят [назва, яка традиційно вживається поляками і зрозуміла польським читачам; в українських документах та поточному мовленні вживається поняття „польські військові поховання на Личаківському цвинтарі”. – Прим. перекл.] я гадав, що вона є результатом ментальних відмінностей, різного бачення історії. Тепер я бачу, що в ній також дуже багато політиканства, – каже Тарас Возняк, головний редактор культурологічного часопису „Ї”, відповідальний у львівській ратуші за контакти з закордоном.

М.Войцєховскі: Чому львівські депутати заблокували відкриття Цвинтаря Орлят?

Т.Возняк: Це реакція на підписану в грудні [2001] у Києві угоду між головою Державної Комісії Вшанування Жертв Репресій і польською Радою Охорони Пам’яті Боротьби й Мучеництва. Були узгоджені певні питання, які стосуються Цвинтаря Орлят, і які не відповідають ухвалі у цій справі міської Ради, прийнятій у 2000 році. Господарем цвинтаря є місто, а не владоможці з Києва. Позаяк виникли суперечності, депутати нагадали про свою позицію.

М.Войцєховскі: У чому полягає відмінність точок зору?

Т.Возняк: Упорядкування цвинтаря належить до компетенції міської влади, і з нею повинні бути узгоджені усі питання. По-друге, львівські депутати інакше дивляться на Цвинтар Орлят, аніж політики у Києві. В центрі та на сході України люди не відчувають складнощів польсько-українських стосунків. Для львів’ян і досі ці питання залишаються дражливими.

Я підкреслюю: ми абсолютно не заперечуємо проти впорядкування місця, де поховані поляки. Ця частина [Личаківського] цвинтаря, зрештою, перебуває у чудовому стані. Ми тільки заперечуємо проти відбудови пантеону слави, який постав у 30-х роках, аби підкреслити польськість Львова. Можливо, поляки ставляться до відбудови цього пам’ятника інакше, але треба рахуватися із настроями, які панують у місті.

М.Войцєховскі: Головною перешкодою для запланованого на 20 лютого відкриття цвинтаря є напис на головній плиті.

Т.Возняк: Текст, запропонований депутатами, менш лаконічний, аніж узгоджений в грудні у Києві. Ми пропонуємо почати зі слів: „Невідомим польським воякам”, а не „Невідомим воякам”.

Заперечення у нас викликають формулювання на пам’ятнику американським льотчикам: „Американським громадянам, які загинули у боях за Польщу”. Ми пропонуємо, щоб замість слів „за Польщу” були вказані роки, коли полягли американці. Можливо для поляків це дивно, але подібні дрібниці, які нагадують про польськість Львова, справді викликають тут значні емоції.

Було б краще, якби, замість гостро реагувати, поляки спробували зрозуміти нашу позицію. Те ж саме стосується українців. Адже написи на пам’ятниках треба сформулювати так, аби вони були зрозумілими і для поляків, і для українців. Зрештою, Цвинтар Орлят увічнює пам’ять полеглих у польсько-українській війні, на яку кожна сторона дивиться інакше.

М.Войцєховскі: Чи у процесі переговорів львівського керівництва з урядовцями з Києва та Варшави можна буде досягнути остаточного порозуміння у справі цвинтаря?

Т.Возняк: Звичайно. Проблема полягає у тому, що, на нашу думку, Варшава і Київ намагаються досягнути понад головою у Львова те, з чим ми не можемо погодитися.

М.Войцєховскі: 12 лютого повинен відбутися наступний раунд переговорів у справі цвинтаря...

Т.Возняк: Дотриматися терміну відкриття 20 лютого буде вкрай важко. Оскільки ми відмовляємося від виконання одного з пунктів грудневої угоди, то немає причин не змінити й інші. Можна, звичайно, відкрити цвинтар насильно, але яка з того користь, коли наступного дня там будуть вчинені акти вандалізму? Якщо комусь це потрібно, то будь ласка. Однак, напевне йдеться про те, аби завдяки відкриттю цвинтаря наші суспільства чогось навчилися.

М.Войцєховскі: Чи справа про цвинтар не пов’язана із березневими парламентськими виборами в Україні та виборами міського голови Львова?

Т.Возняк: Безпосереднього зв’язку я не бачу. Наша ухвала є тільки реакцією на угоду, укладену в грудні без нашої участі. Ми прагнемо позитивно розв’язати це питання. Може навіть краще, що цвинтар не буде відкрито 20 лютого, бо лише тоді це можна було б використати на виборах.

Переклав Андрюс Вишняускас

Переклад з польської за: Porozumienie w sprawie Cmentarza Orlat jest mozliwe // Gazeta Wyborcza.– 2002.— 06.02.