www.ji-magazine.lviv.ua

Тарас Возняк

Колись тонкий психолог Йосиф Сталін розказував таку байку «Берешь цыпленка, ощипываешь – и он жмется к твоим сапогам».

Такий прийомчик Владімір Путін застосував щодо Канцлерін Німеччини Ангели Меркель. Знаючи, що вона панічно боїться собак, при зустрічі спустив свого собаку – ну а коли жіночка підтиснула ноги аж до підборіддя, як водиться, завів теревені про дружбу-фройндшафт.

Його сьогоднішні спадкоємці чітко усвоїли майстер-класи великого вождя – воно їм ближче. Опускання у тій чи іншій формі свого візаві перед зустріччю є фірмовим стилем Владіміра Владіміровича. Виглядає на те, що перед істотними зустрічами спеціально розробляються психологічні операції для притлумлення волі візаві, знищення його репутації – як в особистих очах, так і в очах союзників і навіть опонентів.

Звичайно, формула Сталіна є більш садистичним варіантом старої римської політики «батога та пряника».

Та ще й вдосконалили. Не гребують нищити репутацію навіть мертвих – як от остатньо, коли помер Березовський, раптом виплив ніби то його покаяний лист Путіну – неначе місяць тому виплисти не міг. Така собі «челобитная царю-батюшке». А тепер докажи – було – не було. Йди поясни, що у тебе немає дочки. Тим більше, що й пояснювати ніхто не буде – Березовського немає. Однак всім научка – шарпнетесь, як Березовський, то закінчите як він. Ще й після смерті (вольныя чи не вольныя) над трупом познущаємось.

Часто общипування та погладжування відбувається неначе разними ручками.

З одного боку «добрый царь», а з іншого «паскуда опричник».

От сьогодні лідер ЛДПР Владімір Вольфовіч Жиріновскій звинуватив (кого-кого!) – Януковича у «предательстве славянского мира» за продовження курсу України на євроінтеграцію.

Знаний політичний клоун сьогодні на з’їзді своєї партії у Москві знову погнав пургу.

«Новый руководитель Китая честно приехал сразу в Москву, хотя мог, как Янукович, в Евросоюз. Вот он – брат славянский, православный. Куда он попер после избрания? В Брюссель, поклониться дядюшке, и сейчас требует от Верховной Рады принять все, что требует Брюссель, лишь бы войти в Евросоюз. Там уже шатается, там уже уходить собираются, а он все еще собирается вступить туда. Это, конечно, неприятно нам, когда враг, предатель совсем близко в нашем родном славянском православном доме», – сказав В.Жириновський під оплески делегатів з’їзду ЛДПР.

Все б дурня – посміялися, тай годі.

Хоча ця замшіла «славянофильская истовость» ХІХ сторіччя від Владіміра Вольфовіча дістала до далі нікуди.

Однак «в сказке есть намек» – це публічне опускалово Януковича та протиставлення його китайським керівникам не саме по собі. В політиці так не буває. Тай паяц наш не справжній – це клоун «ряжений - ненастоящий».

Звісно, що це і сигнал власне Януковичу, що з ним не збираються грати в дитячі ігри. Однією рукою общипують, а іншою зо три зерна підкидують. Мо’ притиснеться до хазяйського чоботяри. А то щось занадто впирається.

Але разом з тим, це і сигнал тим самим США та ЄС – і саме це головне, як на мене, у цьому «месиджі» ВВП. Росія вкотре кокетує – заграє з Китаєм – і тим самим пробує шантажувати як США, так і ЄС. Великий гравець Путін пробує общипати навіть Обаму. І не скажу, що йому це не вдається – поки той марить якимось новим перезавантаженням стосунків з Росією. Тому Обама в багатьох зовнішньополітичних колізіях виглядає таким собі общипаним півнем у стосунках із Росією. І не лише у Східній Європі, а і у Сирії, наприклад.

Отож на світовій шахівниці розкладається новий пасьянс. Є три головні гравці – США, Китай та ЄС. Залишається запитання – з ким буде Росія? Ну, і з ким буде Україна – з ЄС. Чи знову у Великому Китаї – з Росією разом. Чи, може, як «прикуп» в ручках Путіна, коли здаватиметься Китаю?

Тоді ми опинимося у великій китайській матрьошці: Росія всередині Китаю, а ми всередині Росії. Одним словом – мрії Чінгіз-хана знову збудуться.

І, до речі, про «славянский мир» як одну з історичних фікцій – киньте оком – дуже смішні матеріали від гумільовців та Російської академії наук про «Лицо русской национальности»... Виявляється росіяни переважно генетичні угро-фіни, а ми, сирітки, сармати. Одні білоруси з поляками більш-менш слов’яни:)

Так що «истовому» Владіміру Вольфовічу «привет» від сарматів.

25 березня 2013