Щороку під різдвяний святочний цикл, під межу року, кожна людина неначе
підводить певний підсумок. Так і ми, громада, яка щороку збирається на
наше дійство "Межа року", мимоволі усвідомлює, що минув ще один
рік. Один рік нашого життя. При цьому годі оминути запитання - а яким
був цей рік для всіх нас і для кожного зокрема.
Я пам'ятаю грудень 2003 року, який був своєрідним очікуванням неминучих
змін - це був час між двох революцій - Студентської революції на граніті
та Помаранчевої революції. Це був час передчуття і мобілізації.
2004 року ми зустрілися після свят, бо у грудні власне і сталася ця Помаранчева
революція - і це був час дії. Здавалося - от-от злетимо.
2005 року ми підбивали підсумки року зі змішаними почуттями - відставка
першого помаранчевого уряду, чвари між колишніми соратниками...
2006 року відбулася "синя реконкіста" і нам залишалося тільки
почуття сорому...
Сьогодні ми бачимо народження "симбіозу" неначебто непоєднуваних
сил. Задля все тієї ж соборності, єдності, стабільності і т. д.
Прагматично ці речі можна пояснювати. Не знаю, чи насправді можна пояснити.
Для наших емоцій це важке випробування, у багатьох опускаються руки. І
люди відмовляються читати газети, дивитись телебачення, слухати радіо,
яке буквально залили потоки пустопорожньої балаканини. Вони відходять
у сферу приватного - займаються родиною, бізнесом, наукою. А сферу публічного
полишають, розуміючи, що за цих обставин і за такого масового розчарування
справжніх змін добитися важко, а може, і неможливо.
І дійсно, новоприйнята виборча система повністю законсервувала вищий елітарний
прошарок України. Реально з'явитися нова, не олігархічна політична сила,
байдуже якого кольору, там практично не може. А отже, змін неначебто немає
звідки і очікувати.
Для деяких сучасний стан в Україні є найбільш оптимальним з усіх можливих.
Не потрібно займатися сферою соціальною, бо народ і так ні на що не впливає.
Не потрібно насправді інтегруватися з ЕС, бо тоді слід грати за правилами,
а не як хто хоче і наскільки у кого вистачає сил. Не потрібно вступати
до СОТ, бо це суперечить моєму і тільки моєму бізнесу. І так той стан
"броунівського руху" є найкращим для тих, хто і далі хоче ловити
рибу у мутній воді. А риба ще є. Ще не все розподілено між жменькою "обраних".
Чи насправді ми ні на що не можемо вплинути? Невже досвід Майдану лише
випадкове відхилення? Дехто з тих, кому і так добре, впевнені, що це вони
організували Майдан... Гадаю, що вони помиляються.
Як помиляються і ті, хто гадає, що від складнощів життя можна буде заховатися
у затишному закапелку приватности. Особливо це стосується людей, які не
можуть обмежити свого життя до справжнього закутку. І поміж бомжів на
міському звалищі конкуренція і боротьба не менш жорстока, ніж між депутатів
міської ради. Тільки ставки там вищі - людське життя.
А тому, що б не було, люди незалежні, люди, на моє переконання, успішні
повинні, зціпивши зуби, далі йти обраним ними шляхом до нехай поступових,
але безсумнівних змін на краще. На краще для всіх, а не для жменьки "обраних".
І незаперечними прикладами такої послідовності та відваги будуть наші
цьогорічні номінанти. Вони не окремими епізодами чи вчинками, а усім своїм
життям засвідчили, що безнадія - поганий порадник. Навіть тоді, коли сподіваєшся
без надії.
Мустафа
Джемільов і Леонід Фінберг стали кавалерами ордену часопису "Ї"
"За інтелектуальну відвагу"
За рішенням Капітули незалежного культурологічного часопису "Ї",
за наполегливу, послідовну, несхибну і невпинну мужність у відновленні
і збереженні національної і громадянської гідності кримськотатарського
народу в Україні, орденом "За інтелектуальну відвагу" було нагороджено:
Голову Меджлісу кримськотатарського народу, народного депутата України
Мустафу Джемільова. Також кавалером ордену "За інтелектуальну відвагу"
за видання найбільшої в Україні серії філософсько-релігійних і інтелектуальних
текстів, за організацію конструктивного інтелектуального українсько-єврейського
діалогу було відзначено головного редактора, автора, видавця, громадського
діяча Леоніда Фінберга.
Відзнакою від часопису "За добру справу" цього року були удостоєні: Петро Рихло - за багаторічну перекладацьку працю задля відтворення неповторної
багато культурності Буковини, та автори і виконавців проекту "Серія
альбомів: Коломия у давній поштівці" Валерій Ковтун та Іван Монолатій.
16.12.2007
Ми хочемо, щоб наші достойники цитували не Маркса і Леніна, а Шептицького,
- Леонід Фінберг
"Для мене велика честь отримати цю нагороду. Імена тих, хто її отримав
раніше, є такими знаними, що я щасливий стати поруч з ними", - наголосив
у своїй промові вчора, 15 грудня, під час урочистої церемонії нагородження
орденом часопису "Ї" "За інтелектуальну відвагу" автор,
видавець, громадській діяч Леонід Фінберг, який отримав орден за видання
найбільшої в Україні серії філософсько-релігійних і інтелектуальних текстів,
за організацію конструктивного інтелектуального українсько-єврейського
діалогу.
"Наше завдання - сприяти зміні духовного простору України. Ми хочемо,
щоб наші достойники цитували не Маркса і Леніна, як вони часто це роблять,
а Шептицького. І, по мірі сил, ми сприяємо цьому. Ми ставимося до своєї
праці сумлінно, не дозволяємо собі робити щось неякісно, тому наші книжки
більш-менш адекватно передають думки великих сучасників і наших попередників.
Для мене особисто, як редактора, велике щастя, коли працюєш над книгою,
ведеш діалог з такими великими людьми.
Коли розпочалося українське відродження, почалося відродження національних
громад. Всі казали - я українець, єврей, поляк, я християнин, я юдей.
Але сказати легко, а стати - важко. Я і мої колеги добре усвідомлювали,
що світосприйняття, яке майже три покоління знищувалося фізично і духовно,
буде важко відновити. Ми видали близько 60 книжок з єврейської історії
та культури в Україні, і трохи відкрили цей материк. В Гарварді чи Оксфорді
таких книжок не 60, а 60 тисяч. Думаю, що аналогічна картина і в україністиці",
- додав Л. Фінберг.
17.12.2007
Джемілєв застеріг перед небезпекою виникнення в Криму „другої Чечні”
Голова кримськотатарського Меджлісу Мустафа Джемілєв застеріг перед небезпекою
виникнення в Криму „другої Чечні”. З такою заявою він виступив у Львові,
куди прибув для вручення йому премії журналу „Ї”. Повідомляє Галина Стадник:
Джемілєв каже, що у Криму вже який рік російські бізнесмени масово скуповують
всі землі, роздаючи хабарі. А для боротьби з кримськими татарами, які
самовільно селяться на проданих територіях, бізнесмени наймають російськомовну
молодь, яка організованими групами нападає на татар: „Ми дійшли грані,
відбуваються організовані напади на кримських татар, і постало питання
створення своїх на пів воєнізованих формувань для протистояння „російським
козакам” та різним банд-формуванням”. Про формування таких загонів та
всенаціональну мобілізацію Меджліс вже прийняв постанову, але я наклав
вето, повідомив Джемілєв, „бо це буде друга Чечня”. Втім, ситуація може
вийти з під контролю, якщо влада не реагуватиме на насильство, і кримські
татари почнуть оборонятися, тоді Меджлісу нічого не залишиться як очолити
такі формування, пояснює Джемілєв. Є ще один спосіб захисту своїх прав,
каже він, „ми можемо вийти на вулицю, а нас є чверть мільйона”. Аби вирішити
основну – земельну проблему, Верховна Рада має прийняти закон „Про визнання
прав осіб депортованих за національною ознакою”, вважає Джемілєв.
незалежний
культурологічний часопис «Ї» 
Тарас
Возняк 
Мустафа
Джемільов і Леонід Фінберг стали кавалерами ордену часопису "Ї"
"За інтелектуальну відвагу"