№182, субота, 9 жовтня 2004 «День»

Про що говорить тринадцята літера алфавіту?

Яна КУТЬКО, стипендіат «Дня»

«Ї» — тринадцята літера української абетки. Це знають усі. А ще «Ї» — це громадська організація, навколо якої гуртуються молоді українські вчені, літератори та перекладачі, громадські діячі. Цього «всі» не знають. «Ї» — це інтердисциплінарний форум, де кожен може висловити свою думку про сучасне та майбутнє України, проблеми нашої культури та науки. А що найцікавіші тексти форуму пізніше публікуються у паперовому та електронному виданнях, вказує на те, що «Ї» — це ще й незалежний культурологічний часопис. Чому «Ї»?

По-перше, конкретність та точність (аж дві крапки над «і»!) — є основним принципом роботи організації. По-друге, патріотизм — «Ї» це гордість саме українського алфавіту й ніякого більше. І по-третє, оригінальність — «щоб ніхто не додумався...»

30 вересня Національний університет Острозька академія відвідали люди, які роблять цей «конкретний, оригінальний та патріотичний» незалежний культурологічний часопис «Ї», — головний редактор Тарас Возняк, співредактор Ірина Магдиш та менеджер Євген Троян.

«Часопис «Ї» — це приклад опору системі, — знайомили студентів зі своєю творчістю львівські гості. — «Ї» створив певне культурне поле: коли близькі розумом та переконаннями люди збираються разом, викрешуються іскри та народжуються цікаві думки. Ваша Острозька академія є таким культурним полем. Треба прагнути до того, щоб незалежно діяти, без оглядки на те, що і як скажуть інші. Знайти в собі сили так діяти».

До Острозької академії редакційний колектив «Ї» приїхав аж зі Львова — щоб провести семінар зі студентами та викладачами вузу. Подібні семінари журналісти проводять по всій Західній Україні — у вузах, бібліотеках, різноманітних спілках та об’єднаннях. Семінари присвячені знайомству з «Ї»: із головними темами, які висвітлює часопис, із основними проблемами українства, які він намагається вирішити. «Від українства вже давно відсікли цілі пласти буття, цілі штольні сокровенного, величезні зрізи людського життя, — колоритною львівською мовою розповідав Тарас Возняк. — Поза українським дискурсом бізнес, спорт, закулісна, тобто реальна, політика. А разом з тим — мода, відпочинок, парфумерія, автомобілістика, ерос і секс. Практично чи не вся сфера суспільного, товариського, приватного життя. Ці блоки виривалися з того, що мало б омовлюватися, а отже освоюватися українством. Нам залишається дискурс заробітків у Італії, лексика «київарбайтерства», сленг летючих ринків у підземних переходах».

Для того, щоб ми мали чіткіше уявлення про те, що таке «Ї», гості коротко охарактеризували свої журнали, які заповняли нішу невивчених і «непроговорених» тем цього року. Це «Гендер і Фемінність» («Традиційний чоловічий спосіб життя, суто чоловічі чесноти та цінності, — запевняв студентів редакційний колектив «Ї», — вже не відповідають суспільно-політичним змінам...»), «Маніпуляція свідомістю» («Експансія технологій маніпуляції у практично всі сфери людського життя схожа на поширення вірусу грипу: ці речі з’являються на певному етапі розвитку цивілізації, уникнути їх неможливо, подолати — поготів. Єдиний дієвий спосіб захисту — усвідомлення небезпеки та самозахист», — акцентувала Ірина Магдиш.), «Росія-ХХI» («Звичка дивитись на світ крізь стіни Кремля — ось той мотив, який змушує підписувати «єдині економічні простори», навіть коли наявність пастки є абсолютно очевидною...»), «Солодка свобода слова» («Можливо, колись свобода слова перестане бути престижним елементом інтелектуальних розмов, перестане бути клубним елементом журналістської тусовки, а стане внутрішньою потребою тих, хто, власне, має її споживати, або обслуговувати. На жаль, наразі в Україні тієї фундаментальної необхідності вільної преси не існує»), «Гендер. Ерос. Порно» («Те, що ми чуємо з «попсових» пісеньок і бачимо з останніх сторінок деяких газет — не еротика. Це — вульгаризація. Люди повинні знати, що є щось краще за те, що вони мають»). Переконання, що журналісти мали рацію, прийшло швидко. Справді, якщо повністю покластися на вітчизняні ЗМІ та книги та довірити їм право себе «інформувати», ми й надалі залишатимемося абсолютними невігласами в даних питаннях.

Як громадська організація «Ї» спрямовує свою діяльність на вивчення міжетнічних стосунків, проблем цивілізаційних розламів, адміністративних кордонів, формування європейської ідентичності, питання євроінтеграції та сучасного політичного дискурсу. Випускаючи «квартальник» «Незалежний культурологічний часопис «Ї» та молодіжний додаток до нього, книги відомих політологів та культурологів, «Ї» намагається сформувати базові засади громадянського суспільства України. Після виходу у світ числа «Волинь 1943. Боротьба за землю» (а розібратись із цією темою — темою українсько- польського конфлікту — взагалі було дуже важко: відсутність інформації і в той же час присутність свідків тих подій, які чомусь дають різні свідчення) журналісти не раз помічали, як люди, що займають керівні посади в державі, цитують їхні статті. А це вже про щось та й говорить.

«Ваша Острозька академія є таким культурним полем». Чути ці слова про себе студентам було приємніше ще й від того, що, по суті, за останні два-три роки часопис «Ї», а особливо його електронний варіант, став для них вагомим джерелом знань. Підготовка до практичних занять, написання наукових робіт і просто... цікавість.

Гостям зі Львова візит до Академії теж запам’ятався: «Цей семінар надзвичайно цікавий для нас насамперед тим, що ми бачимо перед собою зацікавлені молоді очі», — запевняла студентів Ірина Магдиш.

Розібравши примірники часопису «Ї», презентовані гостями, студенти розбрелись на пари. Читати «Гендер і Фемінність», «Маніпуляцію свідомістю», «Росію-ХХI» та «Солодку свободу слова». Читати і робити висновки.