Громадська організація „Європейський діалог”

Спільно з громадською організацією „Незалежний культурологічний журналі „Ї”

Дебати (оксфордська модель) на тему "Політика - жіноча справа"

7 березня 2002

Вступне слово

– Софія Онуфрів, менеджер проектів незалежного культурологічного журналу “Ї”.

Перед тим, як ми розпочнемо наші дебати, я хочу сказати кілька слів про форму і про тему, чому власне такий час. Тема ця вибрана не випадково і має прямий стосунок до Дня восьмого березня, який є нібито днем жінок, що апріорно означає, що всі інші дні в році є нежіночими днями. З іншого боку ця акція має показати, що насправді цей день має зовсім інше значення і зовсім інший сенс, і жінки в цілому світі борються за права, у той час як на всьому пострадянському просторі цей день відзначається як день, в якому необхідно принести жінці квіти, торт, це в принципі стосується не цього дня, я думаю у нас є ще багато таких свят пострадянських, у яких ми звикли, але хотілось би відмовитись. І тому дебати на тему “Політика – це жіноча справа” є темою, яка показує альтернативу, альтернативний варіант святкування Дня восьмого березня і я маю надію, що і в наступному році вдасться провести цілу низку таких акцій, які би відбувались впродовж цілого року – ми вже обговорювали цю тему у своєму колі – яке би було альтернативою до традиційного святкування. Це і зовсім нові свята, наприклад, День матері. Саме тому ми проводимо ці дебати, і оскільки завтра вихідний день, то ми проводимо їх сьогодні. Чому дебати – для того, щоби попробувати цю форму для наших семінарів, як вона буде діяти, як ви будете на неї реагувати, як ми будемо на неї реагувати. Ці дебати відбуваються у співпраці з громадською організацією “Європейський діалог” і Ярина Боренько, на жаль відсутня сьогодні, активно допомагала у підготовці цих дебатів, і запропонувала таку форму проведення. Тепер приступимо до процедури і вступає в силу модель, тому просимо всіх дотримуватись регламенту і правил.

ДЕБАТИ

Головуючий - Олег Яськів.

Шановні пані і панове, доброго дня. Як головуючий сьогоднішніх дебатів, перед тим як ми розпочнемо виступи промовців, я нагадаю вам регламент наших дебатів. (зачитується регламент дебатів). А тепер дозвольте ознайомити Вас з основними промовцями, яку представлятимуть тезу “Ця сторона вважає, що політика – жіноча справа”. По стороні пропозиції виступають: Софія Онуфрів, Яня Плахотнюк, Оксана Кісь, Роман Кісь. По стороні опозиції виступає команда, яка складається з Христини Чушак, Андрія Павлишина, Тані Хоми та Антона Горшкова.

Ще доповнення для виступаючих і слухачів у залі стосовно регламенту. Кожен з Вас має право на задавання питання та інформації, однак за 30 секунд до закінчення виступу промовця питання та інформацію не дозволяється ставити. Секретар інформуватиме Вас про час шляхом показування на картках – ви всі бачитимете, скільки часу залишилось до закінчення виступу. Ніхто не має права переривати головних виступаючих. Часовий регламент такий – перші виступаючі зі сторони пропозиції і опозиції мають по 6 хвилин на виступ, другі і треті виступаючі – 4 хвилини, останні промовці мають у своєму розпорядження по 5 хвилин. Після виступу основних промовців, ті, хто захочуть виступити на підтримку тієї чи іншої сторони з залу, мають для цього 2 хвилини. У тому числі повторно головні виступаючі. Якщо немає запитань, то дозвольте запросити до слова першого виступаючого зі сторони пропозиції Софію Онуфрів.

1-ий промовець зі сторони пропозиції – Софія Онуфрів.

Шановний пане голово, перед тим як запропонувати аргументи пропозиції я хочу запропонувати Вам визначення політики, яке сьогодні фігурує в нашій тезі. Отож політика – це процес в ході якого група людей, чиї погляди та інтереси на початковій стадії різняться приймають колективне рішення. Політика передбачає наявність різноманітних точок зору, якщо не стосовно кінцевої мети, то принаймні стосовно найкращого засобу її досягнення. Політика включає три засоби досягнення згоди щодо досягнення колективних рішень – переконування, проведення переговорів і прийняття остаточного рішення. Політика передбачає, що прийняте рішення дана група вважає авторитетним, воно стає політикою як лінією поведінки, тобто це незмінний намір добиватись результатів, корисної для групи. Політика відбувається на всіх рівнях, у тому числі в сім’ї, на робочому місці, в органах місцевого самоврядування та в парламенті. Це визначення з Енциклопедії політичної думки за редакцією Девіда Міллера. Виходячи з цього визначення, політика здійснюється і в приватній сфері. Чоловіки звели політику до влади, тенденція політики влади – закрити доступ окремим групам у даному випадку жінкам до ресурсів та можливостей для того, щоби у них влади залишилось більше. Політика не тотожна з владою.

Перший аргумент – всі люди є рівними і повинні мати рівні можливості для реалізації своїх прав. Історія політики – це історія чоловічої політики. Жінки були дискриміновані та позбавлені прав участі у прийнятті політичних рішень. У двадцятому столітті розпочався прихід до влади жінок, права жінок трактуються як невід’ємна частина прав людини, що зафіксовано у цілому ряді міжнародних документів, як Декларація прав людини, Конвенція політичні права жінок,, Конвенція про усунення всіх форм дискримінації щодо жінок. Керуючись основними положеннями підсумкових документів Пекінської конференції, а також з врахуванням необхідності поліпшення становища жінок у суспільстві, також Верховна рада України схвалила цілий ряд документів, які спрямовані на підвищення становища і ролі жінок у суспільстві. Проте реально ситуація змінюється вкрай повільно, якщо порівняти політичну сферу, наприклад, із сферою бізнесу. Найбільше представництво жінок у політиці є в Скандинавії, на початку 90-их в середньому по Скандинавії частка жінок у парламенті складала 30%, а у Фінляндії, зокрема, - 39%. Найбільшого показнику було досягнуто в Швеції, де у 1995 році вперше було сформовано кабінет з пропорційним співвідношенням обох статей. Другий аргумент – чоловіки монополізували владу, не виправдали делегованих їм функцій, життєвий досвід жінок, жіночі цінності та інтереси не відображені ані в традиційній політології, ані в практичній політиці. Тому існуюча модель не виправдала себе і має бути відкликана. Хоча жінки складають більше половини виборців, в Україні 54%, в парламенті є лише 7.8% жінок, за статистикою ООН Україна знаходиться на 84-му місці в світі разом з Гвінеєю-Бісау та Ліберією за кількістю жінок у парламенті.

З залу

Питання!

1-ий промовець.

Прошу.

Питання: Чому ж все-таки політика – це жіноча справа? Дякую.

1-ий промовець.

Я ще не закінчила викладення цього аргументу, якщо Ви дозволите, я продовжу далі. Отож, недостатнє представництво жінок не дає їм змоги реально впливати на процеси прийняття рішень і брати активну участь у їх реалізації, гальмує вирішення багатьох соціально-економічних питань і процес, спрямований на підвищення статусу жінок у суспільстві. Проникнення жінок у політику може зруйнувати засадничі ієрархії і принципи побудови суспільства, патріархат. І так змусить працювати демократію, тому що політика – це останній і найважливіший бастіон патріархату. Третій аргумент – кількісно наповнюючи політичні та владні структури жінки якісно змінять парадигму політичної системи. До цього часу жінки жили інтересами усього, читай – чоловічого, суспільства, розглядаючи їх як власні, однак з усвідомленням власних, окремих особливих інтересів потреб, з’явилася потреба переоцінки цінностей, досвіду, вироблення групових стратегій захисту власних прав. Історично жінки були позбавлені політичних прав, мали набагато менше ресурсів і набагато менше доступу до ресурсів, ніж чоловіки, і зосереджувались в основному на побуті і родині. У чоловіків і жінок різна мотивація, яка пов’язана з приходом до влади, для чоловіків це є завоювання, ворожість, це є агресія, також вирішення індивідуальних проблем та егоїзму. Жінки прагнуть об’єднатися для вирішення спільних проблем, у них мотивація соціоцентрична. Чоловіки випродуковують...

З залу.

Дозвольте питання.

1-ий промовець.

Не дозволяю. Чоловічі цінності та оцінки тяжіють до абсолютизації і до категоричності, універсально. Тоді як жіночі цінності є відносні, концептуальні, конкретизовані ситуативно та персоналізовано. Чоловіки випродуковують ідеології, в рамках яких вони діють і за які вони тримаються. Над жінками ці ідеології не тяжіють, вони екстраполюють свій досвід в сім’ї, який не відомий чоловікам, на політику.

Головуючий.

Дякую, прошу сідати. Як голова я хочу сказати кілька слів до залу. Правилом хорошого тону і добрих дебатів є задавання кількох питань та інформацій, як сторонами опозиції, так і залу. Щодо піднесення руки для того, щоб класти її на голову, то це правило досить архаїчне і тому в сучасних дебатах дозволяється просто підносити руку, але обов’язково підніматися і називати: “Питання” або “Інформація”. Я закликаю зал, а також головних промовців до більш активного задавання питань та інформацій, а також не дозволяю коментарів під час виступу основного промовця без дозволу на це голови. До слова запрошується перший промовець зі сторони опозиції Христина Чушак. Прошу.

1-ий промовець зі сторони опозиції – Христина Чушак.

Шановний пане голово, шановна пані секретар, шановні наші опоненти, шановний зале. Наша команда хоче спростувати тезу про те, що політика – це справа жіноча. Чому? Ми хочемо показати це Вам з кількох точок зору, у декількох площинах і не зосереджуватись на, як це зробили наші опоненти, на описові історії стражденного жіноцтва, хоча, напевно, це було цікаво і повчально, але... до чого ми хотіли привернути Вашу увагу. Перш за все, це саме визначення політики. Воно було досить ґрунтовним і великим у наших опонентів, але я б хотіла звернутись до Вас і запитати: давайте не будемо думати, до чого прагне політика, яка її мета, яка її ціль, а просто подумаємо, що для нас політика. Для мене це, наприклад, просто одна зі сфер людської життєдіяльності. І тому, я хочу наголосити тут на слові “людської”, тобто немає значення, чи Ви чоловік чи жінка, а має значення, що Ви є людина. Для політика головне його фаховість, його якісь там моральний кодекс, психологічні риси. Відповідно, якщо Ти цими рисами володієш – гаразд, з Тебе вийде хороший політик, не володієш – вибач, і говорити тут про якісь біологічні риси, чи навіть про ґендерні, про те, ким Ти народився за статтю, це немає жодних підстав. Крім того, з цього випливає ще одна інакша думка – перш за все, теза є загальною. Ми не можемо узагальнювати. Політика і також політик у кожній окремій країні є те, яким його бачать люди, яким його очікує дане суспільство. Тому ми не можемо узагальнювати і говорити: ні, політика – це справа жіноча. Насправді це справа загальнолюдська і кожен з нас може стати політиком, якщо він в цьому відчуває потребу, бажання, або схильності. Крім того я би хотіла перевести зараз справу в іншу площину, подивиться на нашу тезу: “Політика – це є жіноча справа”.

Давайте подивимось щиро і відверто фактам у вічі і спробуємо з’ясувати, чи є вона зараз жіночою справою. Що ми можемо побачити? Ми можемо побачити, що, якби ми звели усі-усі парламенти світу до одного великого парламенту, то виявилося б, що жінок там є всього лише 8%. Якщо би ми звели усі-усі уряди до одного великого уряду, виявилося б, що жінок там є 6.8%. Тобто на даний момент, політика просто не є жіночою справою. Ми не хочемо стверджувати, що це добре чи погано, чи перед жінками стоїть велике майбутнє, чи навпаки – дуже добре, що вони не є в такій брудній справі, як політика, ми просто стверджуємо: “Політика не є жіночою справою”. Вона нею не є – про це яскраво свідчать цифри.

Ще один, третій наш аргумент. Кажучи, що політика є жіночою справою, ми створюємо просто ще один стереотип, ми просто замість того, щоби казати, що кухня, діти, церква є жіночою справою, кажемо, що політика є жіночою справою, тобто ми переміщаємо жінку з якоїсь металевої чи дерев’яної клітки в клітку позолочено. Всі жінки мають кидати вчителювання, виховання дітей і кидатися в політику, тому що чоловіки – це егоїсти, прихильники якоїсь однієї ідеї і ми маємо кинутися рятувати неньку Україну чи увесь світ від загарбливих пазурів чоловіків і задля того покидати інші речі. Ні, так не має бути. Така фраза, вона нищить те, про що Ви розповідали так гарно про боротьбу за рівність, за рівноправ’я чоловіків та жінок. Усі ці конвенції стверджували, що жінки і чоловіки є рівними, що вони мають рівні можливості, що вони можуть рівно і вільно виявляти себе у всіх сферах життєдіяльності. Коли ми стверджуємо, що політика це жіноча справа, то ніби хочемо сказати: “Сам такий”. Тобто показати чоловікам їхнє місце: “Ні-ні-ні, насправді це справа наша, а Ви її окупували весь цей час.” Тому наша команда вважає, що стверджувати, що політика це жіноча справа, не має під собою жодних підстав, бо, як ми вже казали, політика – це справа загальнолюдська, вона не залежить від статевих ознак, вона залежить тільки від фаховості, від емоційної врівноваженості чи неврівноваженості, моральності чи неморальності – це вже залежить від кожної якоїсь окремої культури. Ми не хочемо створювати ще одного стереотипу, ми не хочемо казати жінкам, мовляв, Ваша справа така-то, а не така-то. Давайте залишимо жінкам вирішувати, чим вони хочуть і чим не хочуть займатися, чим вони будуть займатися. Ну і, крім того, наша реальність така: жінки не займаються політикою, жінок немає в політиці. Дякую за увагу, сподіваюсь, що ми з Вами довели, що політика не є жіночою справою.

Головуючий.

Я хочу ще раз закликати промовців і зал до активнішого задавання питань та інформації, це тільки пожвавить нашу дискусію і дозволить прийняти кращі рішення чи усвідомити глибину питань, які піднімаються на сьогоднішніх дебатах. Ще одне побажання від головуючого до організаторів, щоби якось забезпечити такий момент, щоби під час виступів ті, хто запізнюються, не проходили посеред залу, не заважали виступаючим, а залишались біля дверей, а тільки після цього, коли настає пауза займали вільні місця. На разі до слова запрошується другий промовець зі сторони пропозиції Яня Плахотнюк.

2-ий промовець зі сторони пропозиції – Яня Плахотнюк.

Шановний пане Голово, шановні опоненти, шановна публіка. Я продовжуватиму відстоювати нашу тезу про те, що політика, як і ніші справи, є справа жіноча, і розгорну аргументи, наведені вже п. Софією. Отже. Жінка приносить свіжий погляд, необтяжений виробленим уже інструментарієм політичної діяльності. Їй легше це робити, бо вона має досвід так званий малих справ. Вона має досвід діяльності у прийнятті рішень на локальному рівні, у громадських організаціях, у сім’ї, а сім’я, як ми знаємо, - це клітина суспільства і тому її діяльність, діяльність жінки, переноситься на суспільство.

З залу.

Питання!

2-ий промовець.

Будь-ласка.

Питання: Ви вважаєте, що досвід прийняття малих рішень завжди є визначальним при прийнятті великих рішень?

2-ий промовець.

Так, я так вважаю. Отже, жінки ніколи не вирішуватимуть проблеми за пляшкою горілки, у сауні, вони для цього зберуться і конструктивно обговорять її, бо для цього у жінки є інші засоби.

З залу

Питання!

2-ий промовець.

Ні, дякую. Жінка гнучка і компромісніша, вона чутливіша до електорату. Психологами помічено, що жінка-політик у своїх промовах і доповідях неодмінно демонструє налаштованість на зворотній зв’язок із виборцями, вона конструктивніше підходить до вирішення проблем, тоді як чоловік-політик більше тяжіє до агресивності,

З залу.

Питання!

2-ий промовець.

...відстоювання егоїстичних інтересів. Будь-ласка.

Питання: А як у це конкретно вписується Наталія Вітренко?

2-ий промовець.

Наталія Вітренко у цей портрет вписується, оскільки вона є жінкою, політиком, ніщо людське їй не чуже, вона має і сім’ю, і дітей, і вона має досить широкий електорат – на Сході України, як ми знаємо, її дуже люблять і складають навіть пісеньки про неї. Отже, власне чоловіки створюють поняттю політики негативний імідж: брудна справа, інтриги... І цим вони намагаються закрити доступ іншим групам суспільства, таким як етнічні меншини, до речі, селяни, до

З залу

Питання!!!

2-ий промовець.

Ні, дякую. Чоловіки забувають, що саме ці групи могли б забезпечити справедливий розподіл ресурсів, як про це вже було сказано. Чоловіки бояться ділитись, тому що вони хибно вважаючи за законом сполучених посудин, що якщо жінкам дістанеться більше влади, то вони втратять цю владу. Але це зовсім не так – саме жінка, позірно передбачивши іншу модель політичної діяльності, намагається довести, що краще діяти не у вертикальній площині, а в гри зональній, коли є чіткий розподіл обов’язків, але немає ієрархії, що є, до речі, суто чоловічою точкою зору – ієрархія. Політичний простір належить усім громадянам, не забуваймо про це. Під керівництвом жінок-лідерів ще жодна країна не стала занепадати, тому що жінки миролюбніші і настроєні на будувати і робити разом, а не руйнувати і забирати собі. Ми знаємо, що королева Вікторія під час правління якої Англія стала світовою імперією і пережила свій золотий вік, також Голді Меїр, яка стала символом і матір’ю нації.

З залу

Питання!!!

2-ий промовець.

Ні, дякую. Про таку особу як Маргарет Тетчер, я думаю, не треба особливо багато розповідати, я нагадаю тут лише один її вислів: “Якщо хочете представництв і багато балачок, то доручіть справу чоловікові, а якщо хочете ефективного вирішення проблеми, то доручіть ту справу жінці.

Головуючий.

Я ще раз нагадую присутнім у залі, що для того, щоби задати питання або інформацію, бажано підніматись і голосно промовляти: “Питання” або “Інформація”. Можливо для роз’яснення я скажу, що розуміється під інформацією, тому що після трьох виступів не було надано жодної інформації, одні лише питання. Інформація – це може бути якісь короткі дані людини з залу, які спростовують або опонують цьому, що промовляється виступаючим. Без запитання. Тому я ще раз закликаю Вас згідно регламенту задавати питання та надавати інформації і бути більш активними. А виступаючих – приймати бодай два питання чи інформації до розгляду. Дякую. Запрошую до виступу другого промовця зі сторони опозиції пана Андрія Павлишина.

2-ий промовець зі сторони опозиції – Андрій Павлишин.

Шановний пане головуючий, пані і панове. Моїм завданням не є заперечувати аргументи попередньої сторони – це завдання нашого третього виступаючого. Моїм завданням є заперечувати тезу по суті і я Вам ще раз нагадаю, як вона звучить. Отож: “Політика є жіночою справою”. Ця теза містить у собі, по-перше, елемент констатації, по-друге – момент певного ексклюзивізму, і по-третє – елемент певної міфотворчості, власне проти цього і буде спрямоване те, що я скажу. Я застосував би до політики доволі вузьке визначення, яке я запозичив у підручнику з політології під редакцією проф. Колодій. “Політика – це суспільна діяльність, що включає суперництво і співробітництво при здобутті і здійсненні влади. Суттю цієї діяльності є прийняття і виконання владних рішень щодо різних суспільних груп і суспільства загалом.” Отож у моєму трактуванні це доволі вузьке визначення і можна, спираючись на дане визначення констатувати, що на даний момент історично склалося так, що чоловіки в політиці виконують домінуючу функцію. Ми не можемо назвати жодного суспільства, де б жінки біли політично панівною організуючої верствою. Гіпотеза Бахофена щодо матріархату не підтверджена етнографічним матеріалом, отож важко стверджувати, що це не є лише умислова конструкція. Жінки мають багато можливостей посісти чільні місця в політичних структурах, оскільки вони є доволі освіченими, зокрема, в Україні близько двох третин людей з вищою та середньою спеціальною освітою це жінки. Жінки працюють на багатьох відповідальних ділянках роботи, але вони мають багато можливостей впливу, оскільки складають 53% арифметичної кількості суспільства, тобто на демократичних виборах вони можуть себе активно пропонувати і підтримувати тих людей, яких, як вони вважають, потрібно вибрати. Тим не менше, вони не лише не підтримують “своїх”, вони навіть не кандидують на виборах. За статистичними даними, на актуальних виборах кандидує 13.4% жінок. За обчисленнями соціологів, в депутатському корпусі буде близько 10% жінок, це в найоптимістичнішому варіанту. А звідки їм взятись більше, якщо їх лише 13.4% висувається. Я хотів би також наголосити на тому, що не припустимий ексклюзивістський підхід, який констатує дана теза. Таке формулювання передбачає, що політика є тільки жіночою справою, між тим це суперечить в юридичному аспекті статті 24 Конституції України, яка передбачає ґендерну рівність в доступі до політики і окрім того, таке формулювання містить певний елемент расизму, обмежень прав людини, порушень міжнародно-правових документів, тому що політика – це загальнолюдська справа. Якщо замислюватись над чинниками не міфологічними, то радше жіночою справою є сфера громадянського суспільства, а політика є загальнолюдською сферою. Дякую.

Головуючий.

Знову я закликаю зал, а в першу чергу – основних промовців, до більшої активності. А до слова запрошується третій промовець зі сторони пропозиції Оксана Кісь. Будь ласка.

3-ій промовець зі сторони пропозиції – Оксана Кісь.

Шановний пане Голово, шановні пані і панове. Почну з ключового контраргументу наших опонентів, котрі стверджують, що політика – це загальнолюдська справа. Весь досвід людства засвідчує, що з людством ототожнюються виключно чоловіки. Як переконливо довела у своїй праці Сімона Де Бовуар, а також інші теоретики феміністичної думки, жінки у всіх суспільствах, у всіх культурах, у всі часи, у всіх політичних системах розглядаються як маргінальні. Натомість чоловічі цінності, чоловічі інтереси і чоловічий спосіб діяння розглядається як центральний, як цінний, нормативний, взірцевий і людський. Саме це ми намагаємось спростувати і переконати, що віднині політика стане, політика є жіночою справою, оскільки жінки як люди претендують на роль у політиці зі своїми цінностями, зі своїми моделями.

З залу.

Питання!!!

3-ій промовець.

Дякую, не варто.

З залу.

Питання!!!

3-ій промовець.

Дякую, не треба. (сміх у залі). Оскільки моя місія полягала у спростуванні тез і я не мала змоги особливо готуватись, то я дозволю собі зосередитись на спростуванні. Стосовно іміджу політика, якого очікує конкретне суспільство. Суспільство чекає не на імідж, а на політика, який розв’яже його проблеми.

З залу.

Питання!!!

3-ій промовець.

У цьому сенсі чоловіки, які представляють владу. – Дякую, не треба – Дискредитували себе як неспроможні розв’язати питання пекучі, наболілі, натомість розв’язують ті проблеми, які вони конструюють самі, проблеми, пов’язані переважно з війною, силою і владою. Наступне. Справа жінок у політиці – це справа гуманізації політики, привнесення у неї тих гуманістичних цінностей, які....

З залу.

А інформацію можна?

3-ій промовець.

Ні, дякую.

З залу.

А питання можна?

3-ій промовець.

Ні, дякую. Це завдання опонентів – збити мене з думки. Але приносячи в політику цінності, які називались не вартими уваги, неполітичними, цінностями фемінійними, такі як злагода, співпраця, добробут, спокій, людське життя.

З залу

Питання!!!

3-ій промовець.

Дякую, не треба. Жінки приносять у політику не феміністичні, не фемінійні цінності, а цінності людські і відтак діють, приходячи в політику, в інтересах людей, в інтересах суспільства, у тому числі і чоловіків, які не здатні дати ради з цією політикою. Стосовно документів, які декларативно забезпечують права жінок, на жаль ці документи не забезпечують можливості тих жінок у доступі до ресурсів, у здійсненні влади, такої влади, яка була б в інтересах суспільства. Ми не намагаємося вказати жінкам, чим їм займатися, ми лише стверджуємо, що політика, як і інші справи, - жіноча справа. Якби ми розширювали тезу, то сказали б: “Дім, сім’я і побут – це чоловіча справа”. Так само як і всі інші справи – чоловічі. Так жінок мало у політиці, на рівні парламентів це в середньому 10%, але насправді тіньова політика – це жіноча політика. Жінки хочуть вийти з тіні і перестати бути тим тіньовим ресурсом, який так ефективно використовують чоловіки, на жаль, не в інтересах жінок, а в інтересах справ чоловіків. Жінки не кандидують на політиків, тому що їх з дитинства не вчать досягати, не вчать боротися, їх політично не соціалізують, їх не націлюють на політичну боротьбу і владу.

З залу.

Інформація!

3-ій промовець.

Дякую, не треба. Єдине, що я хочу сказати – жінки не прагнуть панувати, жінки прагнуть досягти тієї межі, а за статистикою ООН – це 30% у представницьких і владних органах, ця межа дасть змогу змінити політичну парадигму, переорієнтувати її з маскулінних на жіночі гуманістичні цінності. Дякую.

Головуючий.

Я нагадую, що правилами хорошого тону Оксфордських дебатів є приймання хоча би двох питань чи інформацій під час виступу. Бажано, коли Ви задаєте питання чи інформацію, підніматись, щоб Вас бачили і акцентувати на своїй інформації чи питання. Зараз до слова запрошується третій промовець зі сторони опозиції Таня Хома. Будь ласка.

3-ій промовець зі сторони опозиції – Таня Хома.

Шановний пане Голово, пані Секретар, шановна наша опозиція, шановний зал. Теза ця звучить, на мій погляд, некоректно навіть з логічної сторони, але менше з тим. Моє завдання – це зупинитись на аргументах наших опонентів і спростувати їх. Отже першим головним аргументом, що прозвучав від першого виступаючого було те, що у різноманітних міжнародних документах закріплюються нібито якесь правило, яке надає щось там жінкам у політичній сфері. Я собі дозволю здогадатись, що йдеться про так звану позитивну дискримінацію, яка записана у згаданій Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок, у якій допускається, скажімо, квотування і збільшення кількості певної статі, яка в державі є меншою у пануючих органах влади, але лише до тих пір, поки кількість представників кожної статі не зрівняється. Конвенція не надає права пануючого стану представниками тієї чи іншої статі, вона знову ж таки виступає за рівність, яку відстоюємо і ми. Другим важливим аргументом наших опонентів було те, що чоловіки не виконали своїх функцій в політиці, знову ж таки, ототожнюючи політику з владою. Мені здається, що ми занадто зациклилися на прикладі нашої держав, я хочу привести приклад Канади, де жінок у нижній палаті парламенту є 26% і тим не менше – це країна, де соціальна сфера найбільш розвинута, найбільше квітуча, де рівень життя достойний. Чиїми руками це все зроблено, залишається питанням: тими 26% жінок чи тою рештою чоловіків. Далі звучала цікава думка, що жінки можуть бути якимось проривом і т.д., що вони можуть змінити цілий світ, оскільки вони мають такі якості, яких не мають чоловіки. ЦЕ я хочу заперечити тими ж історичними аргументами, та ж сама Скандинавія, про яку Ви так довго і наполегливо говорили, дозволила прийти до влади такій великій кількості жінкам вже тоді, коли вона стала процвітаючою, демократичною і високорозвиненою. Тобто ми не можемо стверджувати, що така ситуація прямим є наслідком того, що жінки прийшли до влади. Швидше навпаки – жінки приходять до влади у тих державах, які є демократичними і визнають загальнолюдські цінності. І, знову ж таки, мені дуже дивно, що Ви, відстоюючи такі цікаву феміністичну тезу, постійно апелюєте до ґендерних стереотипів. По суті, усі Ваші аргументи є ґендерними стереотипами. Я можу навести лише декілька з них. Наприклад, що чоловіки і жінки мають різну мотивацію. Немає ще жодного вченого, який вивчив мотивацію всіх жінок і всіх чоловіків. Є жінки, з так званою чоловічою мотивацією, чоловіки з жіночою мотивацією. Друге: жінка має досвід у прийнятті малих рішень. Хіба чоловіки його не мають? Чоловіки створили політиці негативний імідж. Знову ж таки, та сама Наталя Вітренко. Ми не повинні спинятись на тому, що чоловіки є такі, а жінки такі. Є різні люди, і, незалежно від статі, вони мають різні характеристики. І ще також цікавим мені видався аргумент, що всі жінки у політиці є успішними. Згадаймо, наприклад Єлизавету ІІ, за часів правління якої розвалилась Велика Британія. Але це абсолютно не спростовує того, що є надзвичайно велика кількість чоловіків, які є успішними політиками, той же самий Черчілль. Ми продовжуємо стверджувати, що політика – це справа успішних, фахових і, скажімо так, надійних людей, а не жінок чи чоловіків. Ми продовжуємо те, що критеріями повинні бути соціальні ознаки людини, а не біологічні, до яких відноситься стать. Дуже дякую.

Головуючий.

До слова запрошується четвертий промовець зі сторони пропозиції Роман Кісь.

4-ий промовець зі сторони пропозиції – Роман Кісь.

Шовний головуючий, шановні опоненти, шановна громадо. Власне моя місія полягає тільки в тому, щоби коротко зреферувати аргументи моїх двох перших колег, пані Софії і пані Яні. Власне ми часто сперечаємось тому, що не вдаємося до такої епістомологічної чистоти понять. Сперечаємось про різні речі. Слушним було подання дефініцій. Тим не менше, на жаль, протягом дебатів дефініції, то розширювались, то звужувались, і, мені, здається, над дебатами тяжів певний редукціонізм. Ще раз наголошую – політику годі зредукувати тільки до політичних інституцій, політичних структур, політичних сил, партій чи прийняття рішень. Політика справді всеосяжна, вона пронизує усі сфери людської життєдіяльності, і навіть в плані влади, владарювання, то людина відома, популярна з іншої діяльності – мистецтва, творчості, вона теж може здійснювати певні владні функції і реалізувати себе в певному дискурсі влади. Рівність людей, про яку йшлося, дійсно до цього часу у значній мірі у більшості країн є декларативною,...

З залу

Питання!!

4-ий промовець.

.... але це універсальна засада, і ми повинні до цього прагнути, це аксіома і на цьому ми не повинні зосереджуватись і сперечатись. Сподіваюсь, що і опозиція такої ж думки. Прошу, тепер Ваше запитання.

Питання: Я хотіла б все-таки конкретно почути, чому політика – це жіноча справа.

4-ий промовець.

Можливо, не зовсім коректне формулювання, йдеться про те, що всі види і сфери людської життєдіяльності є всеосяжні, всеохопні, універсальні, це також і жіноча справа, і чоловіча, і жіноча. Але будь-який універсалізм не можливий без компліментарності, тобто без взаємної доповнюваності тих двох світів, які існують. У всіх відношеннях, як щодо соціо-рольових функцій, так і щодо емоційних структур і в усіх інших відношеннях. Отже – також і жіноча справа. Дійсно чоловіки монополізували владу, не тільки у тому відношенні що не допускаються і всіляко обмежують можливості доступу жінок до влади і ресурсів влади. Доступ жінок посутньо збільшує структуру політичної діяльності, атмосферу прийняття рішень і створюючи ту взаємокомплементарність, взаємодоповнюваність, звужуючи претензії чоловіків на абсолютну монополію, на накидування, на нав’язування суспільству стандартів чоловічої поведінки, у тому числі і в політиці, і в тому числі – чоловічий стиль у політичній поведінці. І дуже коротко – про аргументи пані Яні. В дійсності жінка, приходячи до влади, вона надає владі більше експресивних можливостей, вона надає владі гнучкості, психологічної емпатії, солідаризму і можливості розбудови громадянського суспільства по горизонталі, звільнення суспільства від тих стереотипів доконечної ієрархічності у субординації, оскільки жінка в суспільстві була цементуючим началом солідаризму. Пробачте, трошки перебрав.

Головуючий.

До слова запрошується останній промовець зі сторони опозиції Антон Горшков.

4-й промовець зі сторони опозиції – Антон Горшков.

Взагалі-то, шановний пане Голово, пані та панове, нам було би дуже важко опонувати настільки потужній і організованій промові, вірніше, чотирьом послідовним промовам вельмишановної пропозиції, але, я думаю, що не тільки у нас, але і у Вас так само, склалося враження про те, що у більшості випадків їхні аргументи не стільки зміцнювали їхню позицію, а нашу. Я думаю, що після моєї промови це зміцниться до абсолютної межі. В основному ми...

З залу.

Питання!

4-й промовець.

...постаралися розсортувати аргументи на дві групи і після питання я на них зупинюсь. Будь ласка.

Питання: Питання просте – як Ви ставитеся до передвиборчого блоку Юлі Тимошенко?

4-й промовець

Я думаю, я міг би це сказати як приватна особа, але оскільки я тут представляю команду, то нам треба би було порадитися. Зараз це не доречно. Повертаючись до аргументації опонентів. Нам здалася цікавою думка про дів протилежні мотивації, що притаманні чоловікам і жінкам. Можливо. Це буде не дуже вдало з мого боку як чоловіка, сказати, що більшість наших українських політиків чоловічою статтю, на жаль, демонструють часто мотивацію, яка асоціюється більше з жінками. Наші опоненти самі це підтвердили, вони сказали, що жінки об’єднуються, а чоловіки, роз’єднуються; жінкам властиві відносні цінності, гнучкість в ідеології, а чоловікам – категоричність. Я думаю, достатньо відкрити газету, яка пише про політику, або подивитись аналітичний звіт по процесах об’єднання наших політичних партій і по процесах міграції одних представників в інші блоки, то ми зрозуміємо, що наші чоловіки демонструють цінності, які наша шановна пропозиція асоціювала з жінками. І тут так само не можна не згадати аргумент, що

З залу

Запитання!

4-й промовець

Будь ласка.

Питання: Жінки живуть тільки в Україні?

4-й промовець.

Ну чекайте, ясно, що ні. І тут же варто згадати, що було сказано – що досвід малих рішень допомагає досвідові великих рішень. Ми маємо країну, де керують як заводом, ми маємо області, якими керують як фермами чи колгоспами – я би не сказав, що це добре. Тут треба проводити чітку структуризацію.

З залу.

Питання!

4-й промовець.

Будь ласка.

Питання: Чому Ви відчуваєте сором за наявність жіночих рис в політиків?

4-й промовець

Я не відчуваю сорому, я просто констатую факт.

Питання: А чому?

4-й промовець.

Ну, Ви знаєте, це питання корпоративного характеру, якщо всі чоловіки в Україні за це сорому не відчувають, то мені теж не варто. Друга група аргументів є ще цікавішою, ніж перша, - про те, що демократія і рівність вимагають рівності у правах чоловіка і жінки. Ви знаєте, я думаю, що ми протягом довгого часу стаємо бранцями дуже неприємної помилки – ми асоціюємо справедливість із рівністю. Це питання вже піднімалось, коли ми згадували про позитивну дискримінацію. Звичайно, не слід казати про те, що жінка і чоловік є абсолютно рівними. Чоловіки, як би не хотілось, не народжують дітей, а жінки не є так сильними чи витривалими.

З залу.

Питання!

4-й промовець.

Хвилиночку. Ми не можемо мати рівності у правах, тому що рівність у правах передбачає у більшості випадків рівність в обов’язках. І тоді жінки будуть працювати у шахтах, на хімічних підприємствах, 50:50...

Питання: Як репродуктивні функції, фізичний потенціал чоловіків і жінок співвідноситься з політичною сферою?

4-й промовець.

Я думаю, що це кожен складе своє уявлення, але я думаю, що жінка, коли вона виношує дитину, їй треба бути більш обережною, ніж чоловікові. І завершуючи – наші опоненти чомусь не простежили, і ми теж... Як каже французьке прислів’я, за кожним чоловіком, який досяг успіху стоїть жінка. Є ще думка, що за кожним, хто не досяг, стоять дві, але це вже не стосується....

(Сміх і оплески)

4-й промовець

Згадаймо усю історію світу, і ми побачимо, що біля кожного успішного чоловічого імені стоятиме жіноче. Це починаючи від Клеопатри і закінчуючи Михайлом Сергійовичем, десь там в проміжку була Марія Антуанетта ну і так далі. Я думаю, ми Вас переконали в тому, що політику не можна трактувати як жіночу справу, а політику треба розуміти як справу професіоналів, людей відповідальних, чесних і порядних. Дякую.

Головуючий.

Дякую. Оголошуються дебати в залі. Хто хоче виступити на підтримку сторони пропозиції, прошу зголошуватись. Регламент 2 хв. Потрібно виходити до трибуни. І ставати по той бік, кого Ви підтримуєте.

Виступаючий на підтримку пропозиції.

Я хочу на протязі двох хвилин сказати практичний і теоретичний аргумент на підтримку жінки у політиці. Коли я був перший раз одружений, я любив дивитись телевізор. А моя жінка встигала дивитись телевізор, обговорювати справи з сусідкою по телефону, готувати, прибирати і доглядати дитину. Мене то дратувало і ми розійшлись. Потім друга жінка вникала в книжки, які я читав. Вона обговорювала книжку, стояла на кухні, розмовляла по телефону – і все в неї виходило. Я був здивований та не шукав відповіді. Потім я прочитав аргументовані наукові відповіді – якщо у чоловіка діє половина та, то тільки та, і його дратує, якщо займають другу. Якщо друга, то вона не зв’язана з тою. А у жінки діють дві половини, і зв’язки діють. І я зрозумів, що тільки жінка має займатися політикою і має нас спеціалізувати, що ми маємо робити. Фізіологічно. А ми, чоловіки, тримаємо захист, і жінка нас колись витисне і буде займатись, і буде все встигати і все поєднувати. Жінки є більш універсальні істоти, ніж ми. Так показує еволюція розвитку мозку. Дякую.

Питання: Якщо можна питання. Наскільки презентативна процитована вибірка Ваших досліджень?

Виступаючий.

Ні це не є вибірка, то наукова література, яку я прочитав.

З залу.

Ні, це перше...

Головуючий.

Перепрошую, дискусія не допускається.

З залу (Павлишин).

Ні у мене тепер по ходу ведення.

Головуючий.

Тоді прошу.

Павлишин.

Я би хотів попросити виступаючих представлятись. І друге питання до Головуючого. Чи можуть люди в процесі виступів переміщатись по залу, на сторону тої команди, яку вони підтримують?

Головуючий.

Звичайно, це навіть зачитувалось. Між виступами слухачі можуть переходити в силу своїх симпатій з однієї сторони на іншу. Хорошим тоном є представлятись, це теж приймається.

Попередній виступаючий.

Тоді я може представлюсь? Ректор вищої школи громадського лідерства, кандидат філософських наук Буйвол Борис Опанасович.

Головуючий.

Дякую. Отже, хто бажає тепер виступити по стороні опозиції? Прошу.

Виступаючий.

Юрій Горак.

Дуже коротко хочу висловити відношення до позиції команди. Виникла штучна проблема. Сама тема була первинно, я підозрюю спеціально, трохи так різко поставлена.

Зі сторони опозиції.

Інформація.

Горак.

Прошу.

Інформація: Тезу пропонувала пропозиція.

Горак.

Так, я розумію. Я підозрюю, що теза вибрана не дарма – не було би такої гарної тези, то не було би дискусії. От. За що їм треба подякувати. Сама теза поставлена по чоловічому. Вона захищала жіночу сторону, а поставлена різко, зовсім “по-мужски”, тому їм і важко було захищати свою позицію. Якби вони тезу сформулювали по-жіночому, то з ними було би важко боротись.

З залу.

Запитання!

Горак

Прошу

Питання: Як вона б звучала, сформульована по-жіночому?

Горак.

По жіночому? Ну-у-у. „Політика – справа чоловіча”. Поставити потім три крапки, знак запитання, було би гнучкіше і контроверсії б знялись. Як на мене, то жіноче і чоловіче є взаємодоповнюючим, і як сказав останній виступаючий про це французьке прислів’я. Дуже влучно: успішний чоловік – є за ним неслаба жінка. Дякую за увагу.

Головуючий.

Дякую. Хто хоче виступити на підтримку тези, що захищається? Будь ласка. Немає бажаючих з залу? У такому разі я дозволяю виступити ще раз основним промовцям, але регламент дві хвилини. Прошу – Оксана Кісь.

О. Кісь.

Шановний пане Голово, шановні присутні. Я взяла слово для того, щоби розвіяти сумніви, які навіяти опоненти про те, як пропозиція підтримує стереотипи і репродукує їх. Хочу запевнити, що численні дослідження довели про відмінності у вихованнях хлопчиків і дівчаток. Дівчаток змалку вчать бути уважними, чуйними, терпимими, співчутливими, добрими, доброзичливими, співпрацювати, орієнтуватись на інших і т.д. Саме ці риси є незамінними для політика, який націлений на розв’язання проблем суспільства мирними методами, шляхом компромісу.

Стосовно жінок-лідерів, які демонструють маскулінний тип – Тетчер, чи Вітренко і Тимошенко. Просто в жінок мало досвіду в політиці, і вони, прийшовши в цю велику чоловічу гру, змушені приймати її правила і здійснювати ту поведінку, яка є ефективною. Їх місія – зламати стереотип про неспроможність жінки бути в політиці і привести в політику більше мас жінок, які в силу виховання не наважуються прийти в цю сферу тільки тому, що в ній беруть участь такі високоморальні, високо фахові чоловіки-політики.

Головуючий.

Дякую. Я надам слово людині з залу.

Виступаюча.

Я виступлю як жінка і емоційно. Я маю більше питань ніж відповідей. Якщо колега говорив про дві половини мозку, які одночасно працюють у жінок, то чи не буде це їм заважати приймати якісь рішення у політиці виважено, якщо вона одночасно буде думати про дитину, чим її нагодувати, як прийняти це рішення і як догодити власному чоловікові? Це одне. Друге. Чому ми ставимо питання: жіноча справа політика чи ні? Чому ми ставимо питання про те, що має робити жінка і які вона має права і які права має чоловік? Чи не ми самі себе жінки не загнали в становище, коли ми більше чоловіки, ніж чоловіки?

Питання: Чому Ви вважаєте, що чоловіки, коли вони сидять у Верховній Раді не повинні думати, чи прийшла їх дитина з садка і чому це їм не шкодить на прийняття рішень?

Виступаюча.

Я власне так не вважаю, тому я би ніколи не ставила питання, чи є це жіноча справа чи не є. Якщо я відчуваюсь в силі займатись наукою чи політикою, то я буду тим займатись, незалежно від того, чи я жінка, чи чоловік. Коли я йду на роботу, то йду туди, де я є фахівець. Дома я хочу залишатись жінкою. І мене, як жінку, ображає постановка питання: чоловіча справа – не чоловіча. Я вважаю, що немає предмету суперечки. І одна сторона, і інша говорить практично про одне і те ж. Жінка має мати рівність. Безперечно.

Головуючий.

Питання після виступу не задаються. Запрошується до виступу хтось, хто хоче підтримати тезу.

Виступаюча.

Вікторія Середа, Львівська богословська академія, соціолог.

Перша і головна теза, раз ми говоримо про рівність. Що Ваша сторона може сказати про ефект “скляної стелі”? Коли ми маємо надзвичайно високий відсоток жінок, які поступають у вищі навчальні заклади, отримують освіту, але не маємо жінок-академіків, політиків, в уряді і т.д. Чому? Чи Ви не думаєте....

З залу.

Питання!

Середа.

Так.

Питання: А чому?

Середа.

А я Вам скажу – жінки інтернаціоналізують дискурси, які їм закладаються з дитинства. Їх привчають, що це не їх справа, що вони мають дбати за дитину, сім’ю ще щось. Дослідження у Великобританії довели, що 50% жінок не мають сім’ї або не хочуть її мати. Чому це має бути жіночою сферою?

Питання: Чому Ви вважаєте, що чоловіки мають захистити жінку від такого стереотипу? Чи я помиляюсь? А чому не жінка сама?

Середа.

Ми не вважаємо, ми кажемо, що жінки повинні займатись політикою, щоб змінити дискурси.

(Шум у залі)

Головуючий.

Тиша!

З залу.

Інформацію можна?

Середа.

Так.

Інформація: У нас після перемоги совєтів не стало вищих закладів для жінок і вони поступають не в свої заклади.

Середа.

Дякую. Ви знаєте, що у нас 75% безробітних – жінки з вищою освітою? Дякую.

Головуючий.

Дякую. На користь опозиції? Прошу.

Виступаючий:

Галайко Олена, студентка “Політехнічного університету”.

Я підтримую цю команду з багатьох причин. По-перше, це те, що вони вважають, що і чоловіки, і жінки мають право бути політиками. Якщо мій чоловік хоче бути політиком, він ним буде. Якщо я захочу йти в політику – я піду в політику. Якщо я стану матір’ю, я покину політику і буду виховувати дітей, допоки вони не підуть у світ. Потім я зможу знову повернутись в політику і продовжити свій розвитку. Опоненти дуже багато разів відхиляли запитання. Я думаю, вони боялись, що не знайдуть відповідей.

Головуючий.

На захист тези, будь ласка.

Виступаюча (Антоніна Колодій).

Пане Голово, шановні друзі. Така відома жінка у чоловічій політиці у недемократичному суспільстві як Валерія Новодворська якось сказала: “Ми не демократи, ми борці за демократію”. І з цієї ситуації і випливає жорсткість постановки питання пропозиції. Звідси те, що жінки діють у політиці чоловічими методами. Вони не просто жінки у політиці, а борці за права жінок у політиці. Хочу наголосити на деяких слабких місцях і навіть провалах опозиції. Якщо аргументувати тим, що пропозиція стверджує, що політика є жіночою справою (а вона сьогодні такою не є) то, знаєте, вона сьогодні не є ї людською справою. Адже людство складається з двох половин. А якщо жінки на 8% у політиці, то вона не є людською справою, оскільки не все людство у ній представлене. Деякі дрібніші речі я забула. Найбільший провал був у такому випадковому висловлюванні опонента, який сказав щось про сором. Якщо чоловіки соромляться бути подібними на жінок – це видає їх з головою, що вони вважають жінок нижчою статтю. А отже їм соромно виглядати подібними на нижчу стать.

З залу.

Питання!

Колодій.

Прошу!

Питання: А Вам би не було соромно бути подібною до чоловіка?

Колодій.

Абсолютно ні, бо усі жінки, які йдуть у політику хочуть бути подібними до чоловіків, бо вони вважаються сильною статтю. Прошу.

Питання: Жінка має здатність мати дітей. Якщо більша частина жінок завагітніє, хто буде відповідати?

Колодій.

Моя позиція така і вона підтверджується, що дітей мають сім’ї жінки. Дітей навіть народжують разом, виховують. Це питання зміниться, якщо змінити соціальну установку. Це проблема соціальна.

Головуючий.

Є бажаючі на захист опозиції? Прошу.

Виступаючий.

Володимир Вітковський.

Шановний голово. За прикладом Мартіна Лютера Кінга я хотів би спробувати помріяти. Дозволю помріяти про те, що у щасливому майбутньому будуть відмінності у діяльності між чоловіками і жінками, у військах спецпризначення чоловіків буде трохи більше, а на виставці робіт рукоділля будуть переважати хоч трохи жіночі імена. Помріяти про те, що на шляху до майбутнього люди усуватимуть потроху перешкоди, які додатково існують перед жінками, які хочуть зайнятись політикою. Одного чудового дня кожна жінка скаже, що вона має однакові можливості, що немає додаткових перешкод...

З залу.

Інформація!

Вітковський.

Прошу.

Інформація: Хочу поінформувати, що жінки отримують одну десяту частину усіх доходів у світів і володіють однією сотою власності. Вони не мають достатніх можливостей однаково добиватись влади.

Вітковський.

Я сподіваюсь, що колись цього не буде. І коли перешкоди зникнуть, я не знаю, скільки жінок буде у владних структурах: 5, 10, 50, 80%. Припускаю, що це не буде 50% і тим більше не буде 100%.

Головуючий.

Є бажаючі виступити на захист пропозиції? Будь ласка.

Виступаючий

Роман Кісь.

Я хотів звернути увагу на речі очевидні. На чому ми зійшлись? Що є реальність – існує світ чоловіків і світ жінок. Різні соціокультурні і соціопсихологічні світи. Ми розглядаємо продукт чи результат розвитку суспільства, а не сам процес. Жінки часто зараз саме такі, які з боку чоловіків є очікуваними. Вони пристосовуються до цінностей і сподівань суспільства. Можливість гармонізації цих двох світів буде реалізована тільки тоді, коли не тільки участь у виборах, але й участь у прийнятті рішень буде також і з боку жінок.

І друге. Позитивний момент – те, що ніхто не зриває передвиборчих плакатів з панею Юлею - свідчить про те, що ми досягли того щабля.... принаймні рівність у соціально-психологічних настановах. У нас вже реально існує, як називається в Америці, women frankly society, тобто суспільство, що потенційно позитивно налаштоване до намагань жінок взяти участь в політиці. Вони фактично не заангажовані, але суспільство вже до того готове.

Головуючий.

Дякую. Запрошуються виступи на підтримку опозиції.

Виступаючий (Богдан Гудь).

Я би виступав на дві на дві сторони, я отримав стільки задоволення, якого вже давно не було. Хіба що ґендерний семінар три роки тому, коли я на закінчення сказав, що я лесбіян. Чудова дискусія, але що кидається в очі, так це надмірна агресивність зі сторони пропозиції. Це власне може одна з рис ґендерного руху, але не думаю, що це викличе надмірні симпатії до прихильників формули 50:50. Питання до пропозиції. Тут було сказано, що політика була чоловічою, і лише у двадцятому столітті сюди прийшли жінки. Я би хотів, щоб Ви прокоментували феномен так званого “бабського століття”, як це назвали історики в Росії. Це 18-те століття. А відносно миролюбності жінок, є факт, що за Тетчер була кривава війна за Помпенські острови і саме “залізна леді” доклала чимало зусиль, аби зберегти їх для Британії. Дякую Вам.

Головуючий.

Дякую. Хто виступить на підтримку тези?

Виступаючий.

Шановний Голово. Емілія Огар, доцент, кандидат філологічних наук.

Стосовно реплік попереднього виступаючого. Можливо, Вам видався агресивний виклад тих, кому доводиться захищатися. І цим зумовлюється наступальність. Але позиція “за” має мати характер наступальний. Дякую.

Головуючий.

Дякую. На захист опозиції.

Виступаючий (Антон Борковський).

Шановний Голово, пані і панове. Отак склалося, що найбільшою проблемою всього жіночого руху була відсутність ініціативи. Згадайте Жанна д’Арк – варто було їй щось крикнути, підтримали її чоловіки. А де була ініціатива? Немає ініціативи, яка би сама по собі тягнула жінок до влади. Немає легітимних заборон займатись жінкам політикою. Може це просто початки жіночого мислення? Може цього немає у жіночій матриці, я маю на увазі бажання влади. Ну крім влади там над каструлею, над чоловіком? Дякую.

Головуючий.

Дякую. Запрошуються виступи на підтримку пропозиції. Нагадую, що між виступами можливі переходи симпатиків з однієї сторони на нішу.

Виступаючий.

Наталія Бак, філософський факультет, аспірантка.

Я стосовно французького прислів’я. Зараз поглянемо інакше. Ви говорите, що жінки великих політиків роблять політику. Ви говорите, що політика – жіноча справа. А лаври отримують чоловіки.

Питання: А от Ірина Калинець чи Слава Стецько?

Бак.

Я говорю про жінок великих політиків. Хіба Слава Стецько є жінкою великого політика?

З залу (Павлишин)

Так.

Бак.

Зараз він хіба в політиці?

Головуючий.

Ваш час вийшов.

Питання з залу:

А можна виступати одну хвилину за пропозицію, а потім одну за опозицію?

(Сміх у залі)

Головуючий.

Не від разу. Зараз черга виступу за опозицію. Далі побачимо, як буде. Бажаєте виступити? Прошу.

Виступаючий.

Юрій Бабік.

Просто я хотів Оксані Кісь відповісти і прізвища навести, ми тут сиділи, прізвища списували. Коротко: Клеопатра, княгиня Ольга, Ядвіга, Єлизавета (англійська), Катерина ІІ, Бхутто, Тетчер, Ганді. Вистачить? Жінок в політиці. Бо говорили, що жінок в політиці не було.

Питання: А тепер оголосіть список чоловіків в політиці.

Бабік.

У-у-у-у!!!!

Головуючий.

Запрошуються промовці до пропозиції. Прошу, тільки Ви сидите, чомусь, з протилежного боку.

Виступаюча.

Я перейду.

Я Ольга Сидоренко.

Моя найправдивіша ідентичність – я мама. Я вагалась, на яку сторону ставати і захищати. Я займаюсь дослідженнями в області психотерапії і психології і прийшла до висновку, що ми є в добі патріархату. Це почалось тоді, коли чоловіки усвідомили свою роль в народженні дітей. Дітей народжувала жінка, вона була богиня, мама.... Потім стала ясною роль чоловіка, що треба брати частину влади у свої руки. Хочеться чи ні, роль чоловіків, вплив на потомство – тут чоловіки гублять владу, жінки вирішують від кого вони народять. Патріархат зараз спадає і активність жінок, у тому числі і в політиці зростатиме. Дякую.

Головуючий.

То може сядете на цей бік? Дякую, бажано визначатись. Виступ на підтримку опозиції.

Виступаюча.

Світлана Марінцова.

Я хочу вислови два постулати: 1. дві статі рівні (підтверджується міжнародними документами і Конституцією України) і 2. політика – справа брудна (підтверджується практикою). Я хочу сказати, щоби змінити політику, туди мають йти сильні особистості, і чоловіки, і жінки. Є сильні жінки, як є і слабкі жінки. І сильним жінкам не потрібні пільги, не потрібно їх протегувати і обирати тільки тому, що вони жінки. Тоді в політиці буде повно “жіночок”, за якими стоятимуть чоловіки і будуть ними маніпулювати. Отже не потрібно протегувати, а лише треба перестати вставляти палки в колеса.

З залу

Запитання!

Марінцова

Прошу.

Питання: Ви вважаєте, що Олбрайт тільки за свою жіночність потрапила в політику?

Марінцова

Ні, вона сильна особа і займає своє місце по праву. В політику йдуть сильні. Якщо жінка не йде в політику, то вона або відчуває свою слабкість, або хоче забруднитись.

Головуючий.

Дякую. У нас є певні часові обмеження, тому я повинен взяти паузу і порадитись з організаторами. Пропозиція Голови – дати можливість ще по двом виступаючим зі сторони опозиції і пропозиції і після того завершити дебати і приступити до голосування. Так, пане Тарасе? Приймається? Добре, отже запрошується виступ на підтримку пропозиції. Оксана Кісь.

О.Кісь.

Шовний пане Голово, шановна громадо. Повертаючись до того, чого хочуть і не хочуть жінки, хочу засвідчити, що саме чоловіки виявляються більше компетентними у тих справах. Вони краще знають і вказують з дитинства дівчаткам, чого вони мають хотіти. Образ, який у нас конструюється – це матір-берегиня, а не жінка-борець чи жінка-політик, чи того, хто керує ситуацією. Стосовно того, чому жінки не йдуть в політику. Справа це брудна, але саме тому жінки повинні йти в політику, це справа їх честі, очистити цю справу.

Питання: Політика і політиканство – чи Ви не ототожнюєте?

О. Кісь.

І ще одне, стосовно агресивності. Позиція рішучих і наполегливих жінок розцінюється як агресивна і неприйнятна. А стосовно жінок за плечима сильних чоловіків, то я стверджую, що жінки – це тіньовий капітал чоловічої брудної політики, у легалізації якої вони не зацікавлені.

Голова.

Дякую. Запрошується підтримка на сторону опозиції.

Виступаючий.

Моє прізвище Роман Мацюк.

Я би хотів закликати, пане Голово, щоби шановне товариство вернулось до серйозної постановки питання, а то тепер ми зійшли на емоції. Частина жінок вважає, що існує якась чоловіча змова. Може вона є, може немає? Я такого не відчуваю, а то, що чоловіки можуть пожартувати про особливості жіночого характеру... я думаю, жінки чинять так само стосовно чоловіків. Це не є серйозний аргумент. Серйозним є постановка питання, чи жінка надається до політики? Якби ми говорили про право жінки брати участь у політиці, то тут нема дискусії – у вільному суспільстві я не маю права вказувати, чи хоче та пані брати участь у політиці, чи ні. Стосовно фізіологічних і психологічних особливостей, то це вже інший факт. Я теж читав, що півкулі працюють по-різному. Це факт. Коли ми говоримо про різні речі, ніхто не каже, що хтось є гіршим. Можливо багато жінок надаються до політики. Жінка до всього відноситься як до своєї приватної справи і не признає об’єктивних обмежень. Якщо жінка бореться за мужчину, вона, шановна пані Кісь, переступає всі межі. Якщо вона бореться за дитину... Дякую, я маю закінчувати. Можливо та кількість жінок, які є в політиці, - це ті жінки, які там справді повинні бути і які там поступають так, як поступають жінки. Можливо добре, що їх не є там так багато. Можливо, є інший спосіб мислення, який повинен бути в політиці, наприклад, повага до загальних канонів чи правил.

Головуючий.

Я би закликав утримуватись від коментарів. Останній промовець на підтримку пропозиції, і я наважусь таки надати це останнє слово людині з залу.

Виступаюча.

Мені було надзвичайно прикро чути не фаховість аргументів частини, на якій я стою. Почали з доброго ґендеру, закінчили ґендером примітивним. Тому я подякую пані Колодій, яка добре це аргументувала. Ми маємо “третю хвилю”. Я прийшла з засідання кафедри, де чоловіки пили за здоров’я жінок і ніхто не говорив про рівність. Всі говорили: наші жінки найкращі, кобіти на інших кафедрах теж добрі, але наші найкращі. Були доценти обох статей, всі розійшлися без ніякої точки зору. Перше враження, що ми не маємо дискурсу, не маємо етики, не маємо критеріїв. Жінка в політиці на території пострадянському є дещо інакше, ніж в Північній Америці чи Європі.

Питання: Чи не здається Вам, що небажання масово приймати участь у політиці є свідченням не приниження, а їхнього росту? Чи не є кращим бути необов’язково першою особою, а керувати першими з тіні?

Виступаюча.

З точки зору галицького мого виховання я Вам скажу – справа в фаховості. Є певне самооцінювання. Щодо другого, то, думаю, не кожна жінка буде задоволена сидіти в тіні. Це питання вибору і інших критеріїв.

Головуючий.

Дякую, до слова запрошується останній промовець на захист зі сторони опозиції. Таня Хома.

Хома.

Шановний пане Голово. Я дуже вдячна за можливість поставити всі крапки “і”. Уся наша дискусія знову звелась до питання, що краще: чоловічий шовінізм чи жіночий. З тези про політику як жіночу справу. Для того, щоби позмагатись у вмінні наводити аргументацію, ми знову звелись до боротьби незрозуміло чого. У деяких моментах – я вдячна людям, якої виступали за нас, - мені хотілось перетягнути сторону, особливо, коли наводили приклади, базовані на непідтверджених так званих дослідженнях про якісь там півкулі. Позиція нашої сторони є така: політика – це справа людська, справа професійних, відповідальних, фахових людей, незалежно від того, носієм якої статі вони є, а не те, що хтось миролюбний і т.д. Є різні жінки і різні чоловіки. Політика – це справа тих, хто достойний цим займатись

І про стереотипи ще раз. Так, дійсно, дівчаткам насаджуються одні стереотипи, хлопчикам інші, але знову ж таки – цей образ берегині, чи не просліджується він нами в образі жінки, які несуть так багато жіночих організацій в Україні. Я знаю щонайменше дві організації, які мають в назві назву “Берегиня”. Одна політична партія, яка балотувалась на минулих виборах у програмі зазначала, що жінка повинна прийти в політику, навести порядок і вернутись далі до жіночих справ. На мій погляд, ми повинні відділити себе від тих ідеологічних аргументів і просто стати на соціальні позиції. Дякую.

Головуючий.

Дякую. Дебати завершились. Процедура голосування виглядатиме таким чином: кожен, окрім головних промовців, підійде почергово до секретаря і скаже, на чию сторону він віддає свій голос. Хочеться нагадати, що голосувати потрібно не за переконання, а за силу, міцність і аргументованість виступів команд. Таким чином ми зуміємо об’єктивувати цю гру, яка називається дебатами. Якщо Ви маєте одну думку, але почули сильніші аргументи протилежної сторони, які Вам видались переконливими, то як чесна людина, Ви повинні віддати голос стороні, яка, на Вашу думку, виступала більш аргументовано. Питань немає. Є?

Питання: Пункт 15 говорить, що голосують усі присутні, а значить – і гравці команд. Я що, як хтось з гравців змінить свою позицію і перейде на сторону суперника?

Головуючий.

Добре, хоча я думаю, так не станеться і це просто зрівноважить. Я пропоную сторонам потиснути один одному руки і оголошую дебати завершеними. Після голосування оголосимо результати.

Оголошення результатів:

За пропозицію – 17 присутніх.

За опозицію – 25 присутніх.

Утрималось – 2 присутніх.