Ігор Жданов

Корупція в Україні: спроба аналізу

Про корупцію в Україні говорять вже давно і майже всі: від опозиційних політиків до високих посадовців. На державному рівні неодноразово приймалися відповідні закони, концепції та програми боротьби з цим ганебним явищем. Однак, масштаби корупції в Україні залишаються, на думку наших громадян, незмінними і досить великими. Ми вважаємо, що головна причина такого стану – відсутність політичної волі (не декларацій, а реальних дій) вищого керівництва держави, слабка суспільна підтримка антикорупційної діяльності. Лише за поєднання двох чинників політичного та суспільного характеру така боротьба може принести реальні результати.

У цій статті наводиться визначення поняття корупції, аналізуються рівень корупції та її вплив на українське суспільство, пропонуються окремі заходи для запобігання цього явища.

Визначення поняття корупції

Як свідчать окремі енциклопедичні словники, слово «корупція» походить від латинського «соrruptio», що означає «псування», «розбещення», тобто може розумітися як розбещення окремих посадових осіб державного апарату, як соціальна корозія, що роз’їдає державну владу і суспільство в цілому.

Слід зазначити, що як серед українських вчених-правознавців, так і серед практиків не існує чіткого визначення поняття корупції. Основні підходи до розуміння корупції можна звести до наступного:

Нормативно-правові акти України також не дають єдиного визначення поняття корупції. Так, у Законі України «Про боротьбу з корупцією» наводиться таке формулювання: «під корупцією в цьому Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, направлена на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або инших переваг».

Инше визначення корупції дається в Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 рр.: «У правовому відношенні корупція – це сукупність різних за характером і ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю суттю корупційних дій, инших правопорушень (кримінальних, адміністративних, цивільно-правових, дисциплінарних), а також порушень етики поведінки посадових осіб, пов’язаних зі здійсненням цих дій».

Аналіз міжнародно-правових документів також свідчить про існування різних підходів розуміння корупції. Так, у Резолюції «Практичні заходи боротьби з корупцією», розповсюдженій на VIII Конгресі ООН по запобіганню злочинності (Гавана, 1990 р.), корупція визначається як «порушення етичного (морального), дисциплінарного, адміністративного, кримінального характеру, що проявилися в протизаконному використанні свого службового становища суб’єктом корупційної діяльності». Инший документ ООН (Довідковий документ про міжнародну боротьбу з корупцією) формулює поняття корупції як «зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях».

Таким чином, корупція – це складне соціальне явище, що неґативно впливає на всі аспекти політичного і соціально-економічного розвитку суспільства і держави. Воно полягає як у протиправних діях (бездіяльності), так і неетичних (аморальних) вчинках.

Корупцію можна визначити як складне соціальне (а за своєю суттю асоціальне, аморальне і протиправне) явище, що виникає в процесі реалізації владних відносин уповноваженими на це особами, що використовують надану їм владу для задоволення особистих інтересів (інтересів третіх осіб), а також для створення умов здійснення корупційних дій, приховування цих дій та сприяння їм.

Масштаби корупції в Україні

Населення України дуже високо оцінює масштаби поширення корупції в Україні. Згідно з результатами соціологічних опитувань Центру Разумкова, населення оцінює рівень корупції в державі як масштабне явище. Більшість опитаних дотримується такої точки зору: «хабарі беруть, використовуючи службове становище, майже всі» – так вважають 12% опитаних; «багато хто» – 49%; «дехто» – 29%. Тільки 2% респондентів вважають, що «майже ніхто в країні не бере хабарів».

Навіть для реалізації своїх законних прав громадяни України повинні вдаватися до корупційних дій, давати хабара. За даними соціологічного опитування Центру Разумкова, 60,5% респондентів знають про випадки, коли давали хабара для ухвалення законного рішення. 47,5% опитаних знають про випадки хабарництва для ухвалення незаконного рішення.

За даними иншого дослідження, проведеного громадською організацією «Партнерство за прозоре суспільство», 65% опитаних вважають, що «корупція дуже поширена в Україні», 27% – «дещо поширена». Кожен третій (31%) громадянин протягом останнього року давав хабара.

Про масштаби корупції свідчить і те, що за різними оцінками, до 6,5% від своїх середньорічних доходів підприємці в Україні витрачають на хабарі посадовим особам. Експерти Світового банку оцінюють річну суму хабарів в Україні на рівні двомісячного торгового обороту країни.

Иншої точки зору дотримуються керівники правоохоронних органів. Так, виконуючий обов’язки Генерального прокурора М. Гарник заявив, що «не потрібно багато говорити: проста арифметика показує, що від загальної кількости українських чиновників до адміністративної відповідальності було притягнуто 1,2% державних службовців. І якщо говорити про рівень корупції, то Україна стоїть далеко не в перших рядах». На підтвердження своєї позиції він навів такі дані: станом на 1 січня 2001р. в Україні нараховувалося 254 тис. державних службовців. У цьому ж році судами розглянуто 7934 адміністративних матеріалів, складених за виявленими фактами корупції, а до різного виду відповідальності притягнуто 3123 осіб. Кількість офіційно зареєстрованих випадків хабарництва також не вражає: у 2000 р. їх було зареєстровано 2300 (порівняно з 1990 р. їх кількість збільшилася у 2,3 рази).

Така різниця в оцінках масштабів корупції в України пересічними громадянами та керівниками правоохоронних органів свідчить про те, що офіційна статистика, напевне, не відображає всієї повноти картини.

Поширенню корупції, наприклад, сприяє нецільове використання бюджетних коштів, яке останнім часом набуває великих масштабів. Наприклад, лише в I кварталі 2000 р. не за призначенням було використано 200 млн. грн. На ці кошти, за словами Президента Л.Кучми, можна утримувати протягом року Міністерство внутрішніх справ. Якщо неґативну тенденцію не зламати, то обсяг використаних за нецільовим призначенням бюджетних коштів дорівнюватиме сумі, необхідній на утримання майже всіх органів виконавчої влади України! За оцінками експертів Центру Разумкова, корупція в енергетиці може призвести до виходу стратегічно важливої галузі з-під контролю держави. Корупція в Україні має досить великі масштаби, провокує недовіру населення до владних структур, заводить Україну у глухий кут деградації і занепаду.

Вплив корупції на українське суспільство і державу

Корупція в Україні перетворилася на одну з загроз національної безпеки. Вплив корупції на українське суспільство і державу має комплексний та системний характер, зокрема йдеться про соціальні, економічні, владні, політичні, та міжнародні аспекти цього впливу.

Соціальний аспект впливу. Існування корупції призводить до того, що, фактично, у суспільстві функціонують дві соціальні підсистеми – офіційна та неофіційна: перша з яких дотримується правових і моральних норм, друга – використовує протиправні методи. Суб’єкти корупції функціонують у неофіційному середовищі, де панує своя система цінностей, свої цілі і методи їх досягнення, а життя будується не за законами, а (як стало модно говорити) «по понятіях».

Аналіз доводить, що співвідношення офіційної і неофіційної підсистем свідчить про надзвичайно небезпечну ситуацію, що склалася в державі. За оцінками, зробленими навіть на найвищому державному рівні, неофіційна підсистема, щонайменше, є не менш впливовою за масштабами, ніж офіційна.

Економічний аспект впливу. Корупція впливає на всі сфери економіки України. Її провокує масова «тінізація» економічного сектору України, що, в свою чергу, є економічним підґрунтям корумпованих зв’язків. Відповідно до офіційних заяв керівництва держави, частка тіньової економіки в Україні фактично зрівнялася з офіційною і складає 45-60%. У тіньовому секторі економіки працюють мільйони громадян України. За даними Фонду «Інтелектуальна перспектива» і Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, що провели опитування громадян України за темою тіньової зайнятості населення, 45% опитаних працюють у «тіні». За підрахунками фахівців, сукупний тіньовий капітал українських громадян складає приблизно $40 млрд.

Загалом, корупція підриває економічні основи держави, блокує надходження іноземних інвестицій, приводить до «тінізації» економіки, сприяє зростанню впливу організованих злочинних груп.

Владний аспект впливу. Корупція в Україні впливає на формування органів державної влади всіх гілок влади, на вироблення і реалізацію державної політики.

Так, під час формування представницьких органів влади важко уникнути впливу корупції. У цьому випадку мова може йти про порушення фундаментальних принципів організації і проведення виборів: підкуп кандидатів, представників влади і членів виборчих комісій; нелегальне фінансування виборчих кампаній; посадові зловживання під час агітації; фальсифікація результатів виборів, створення перешкод для реалізації виборчих прав громадян та ін. Останні парламентські вибори 2002 р. засвідчили, що зазначені порушення виборчого законодавства були досить типовими, особливо під час проведення передвиборної агітації.

В Україні потенційно найбільш корумпованою є виконавча влада, оскільки саме її представники мають великі «хабаромісткі» розпорядчі функції (розпоряджаються коштами, нерухомістю, матеріальними цінностями тощо). Це підтверджує і судова практика застосування антикорупційного законодавства: переважна більшість осіб, притягнутих до відповідальності за хабарництво, посадові зловживання, порушення Закону України «Про боротьбу с корупцією» – це представники виконавчої влади.

Питання про відповідальність за посадові зловживання суддів порушуються досить рідко. Так, наприклад, протягом 1998-2000 рр. всього дев’ять суддів були звільнені за порушення присяги, проти п’ятьох суддів порушені кримінальні справи за фактами одержання хабарів.

Політичний аспект впливу. Корупція та боротьба з нею широко використовується у практиці політичної діяльності в Україні. Зрозуміло, що особливо гострою є ситуація під час проведення виборів, як президентських, так і парламентських. Так, під час останніх виборів до Верховної Ради України правоохоронні органи ініціювали розгляд кримінальних справ проти Ю. Тимошенко, які розглядалися як політичні, як засіб тиску на опозицію. У свою чергу, представники опозиційних сил оприлюднили низку депутатських запитів, в яких вимагали розслідування кримінальних справ з хабарництва вищого керівництва держави.

Загалом, використання корупції у політичний боротьбі може проводитися у таких напрямах: (1) застосування кримінально-правових засобів до державних діячів, політиків (як правило, опозиційних) за наявністю для цього підстав, але не через їх наявність, а головним чином – з політичних міркувань; (2) юридична розправа з політичними опонентами шляхом притягнення їх до відповідальності за звинуваченням у корупції (инших протиправних діях) за відсутності для цього законних підстав; (3) застосування репресивних дій з тих же мотивів до осіб з оточення політичних діячів, у дискредитації яких зацікавлена влада.

Міжнародний аспект впливу. Корупція неґативно впливає на міжнародний імідж України, перешкоджає, а иноді блокує надходження иноземних інвестицій. Так, за даними експертного опитування, проведеного Центром Разумкова, близько 80% закордонних експертів в якості неґативного фактору вказали на корумпованість влади. Оцінюючи ситуацію, також близько 80% опитаних експертів вважають, що в першу чергу іноземному бізнесу в Україні заважає корумпованість чиновників.

Корупція також заважає міжнародним контактам, налагодженню міжнародних зв’язків, може призвести до «тихої», але відчутної ізоляції країни на міжнародному рівні.

Окремі висновки і пропозиції

Корупція загрожує національній безпеці та суспільному ладу України, системно і комплексно впливає на формування і діяльність владних і політичних інститутів, підриває довіру громадян до влади, ускладнює відносини України з иноземними партнерами.

Політична воля вищого державного керівництва, забезпечення відкритости влади, суспільна підтримка таких дій є обов’язковими та основними умовами протидії корупції; їх відсутність зводить таку протидію нанівець.

Боротьба з корупцією і хабарництвом пов’язана з вирішенням наступних основних завдань: (1) зменшення числа так званих «хабаромістких» функцій державного управління (видача дозволів, ліцензій, довідок тощо); (2) чітке законодавче визначення процедур прийняття управлінських рішень; (3) забезпечення прозорості прийняття рішень за допомогою конкурсів, тендерів тощо; (4) підвищення кримінальної відповідальності за корупційну діяльність та ін.

1. Більш детально див.: Мельник М. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії. – Київ, 2001, с. 113-116.
2. Затверджена Указом Президента України «Про Концепцію боротьби з корупцією на 1998-2005 рр.» №367 від 24 квітня 1998 р.
3. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. – Київ, 1999, с. 102.
4. Адміністративна реформа в Україні: чи вдасться розірвати замкнене коло? Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень. – Національна безпека і оборона, 2000, №5, с.16.
5. Дослідження проведене компанією «Соціс» на замовлення організації «Партнерство за прозоре суспільство» 13-20 березня 2002 р. Опитано 1200 респондентів старше 18 років в усіх регіонах України.
6. Корицкая Л. Конец страусиной политики? – Человек и закон, 2000, №2, с.4.
7. Див.: http://www.pravda.com.ua/?20515-e1-new.
8. Статистичний щорічник України за 2000 рік. Державний комітет статистики України. – Київ, 2001, с. 498.
9. Интерфакс-Украина, 20 апреля 2000 г.
10. Адміністративна реформа в Україні: чи вдасться розірвати замкнене коло? Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень. – Національна безпека і оборона, 2000, №5, с. 17.
11. Криміналізація всіх сфер економічного і політичного життя, масова корумпованість (у т.ч. вищих ешелонів державної влади, що ставить під загрозу майбутнє України) – це факт, констатований законодавчим органом держави. Див.: Постанова Верховної Ради України від 13 січня 1998 р. №12/98-ВР. – Голос України, 27 січня 1998р., с. 2.
12. Детально про це див.: Адміністративна реформа в Україні: чи вдасться розірвати замкнене коло? Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень. – Національна безпека і оборона, 2000, №5, с. 15-17.
13. Долженко Г. Соло для підприємця у супроводі контролюючих та кримінальних структур. – Урядовий кур’єр, 25 лютого 2000 р., с. 4.
14. Поволоцкая Л. Украину ожидает проведение налоговой амнистии. – Факты, 6 апреля 2000 г., с. 7.
15. Детально про це див.: Мельник М. Влада і корупція в Україні: хто кого переборе? – Національна безпека і оборона, 2000, №5, с. 64-72.
16. Див.: Звіти за підсумками моніторингу КВУ перебігу виборчої кампанії по виборах народних депутатів України. – http://www.cvu.kiev.ua.
17. Див.: Ваулина О. А судьи кто? // Голос Украины, 19 января 2000 г., с. 5.
18. Детально про це див.: Мельник М. Влада і корупція в Україні: хто кого переборе? – Національна безпека і оборона, 2000, №5, с. 67-68.
19. Міжнародний імідж України: міфи і реалії. Аналітична доповідь УЦЕПД. – Центр Разумкова, 2000. Київ, 2001, с. 88-89.