Микола Гоманюк

ІНСТИНКТ ФОТОСАМОЗБЕРЕЖЕННЯ [1] : ҐЕНДЕРНА СКЛАДОВА

…Урсула так й ніколи не дозволила зняти з себе дагеротип, тому що (за власним буквальним виразом) не хотіла залишатися посміховиськом для внуків. Ранком, про який йде мова, вона одягла дітей у найкращі речі, напудрила їм лиця та примусила кожного випити по ложці бульйону з мозкових кісток, щоб вони змогли простояти цілком нерухомо протягом майже двох хвилин перед чудесною камерою Мелькіадеса.
Ґабріель Ґарсіа Маркес „Сто років самотності”      

Нині все спростилося. На зміну мозковим кісткам  прийшли концентрати з пакетиків, дві хвилини скоротилися до однієї миті, а «чудесна камера» перетворилася на звичайну «мильницю». Але зміст зберігся. Потяг до фотографування має ту саму природу, що й ексгібіціонізм. Якщо ексгібіціонізм (як кажуть спокушені добрим лікарем Фройдом психіатри) породжується страхом кастрації (демонструючи  статеві органи, людина тим самим переконується в їх наявності), то, значить, фотографування породжується страхом смерті й забуття – існування знімки заспокоює людину, як заспокоює безнадійного пацієнта мистецтво милосердного лукавства лікаря, який переконує свого хворого повірити в збереженість свого власного тіла в минулому та в майбутньому. Людина як істота соціальна відчуває себе спокійніше, коли відчуває, що вона не одна, що існують її фотоклони. Унікальний випадок, коли за роздвоєння, розтроєння чи розчетверіння, а може розчетвертування особистості ніхто нікого ніколи ніде не намагатиметься запхати в «жовтий будинок» або на лаву підсудних. Фотографія – це технологічна версія базового інстинкту – інстинкту самозбереження. Так що винайдись фотоапарат десь у кам’яному віку, не проституція була б найдавнішою професією.

ГАМЕТОГЕН

XY/XX або 00/01? Ґендерний digital в двохмірному просторі. Фотоплівка є надзвичайно чуттєвою до маскуліного та фемінного начал. Гамети дуже вразливі до середовища: кислота – це смерть, луг – життя. Таким чином звідси випливає блискучий естетично, але сумнівний логічно висновок: лужне середовище фіксажу – це благодать для статевих клітин і всього того, що з цього виходить.

087. Як написала одна знайома, що це „одвічна жіноча мрія – „Залізний  Фелікс”. Мала рацію, бо, по-перше, так, залізо плавиться приблизно аж при 1500°С, а така температура, як відомо, в звичайних природних умовах не зустрічається, по-друге, при необхідності навіть Фелікса при потребі можна прибрати.

А88. А89. Будь-яка лавка, і взагалі будь-що, до чого можна притулити сідниці – це  імпровізований трон. Жінки на знімку відчувають себе більш впевненими за межами  меблів призначених для сидіння, а чоловіки навпаки немов прикипають до будь-якої горизонтальної поверхні. Дивляться в об’єктив безсоромно, відверто сексуально, адже вони чуються господарями і на меблях для лежання.

Хворобливі пальтішка та хустинки затуляють те, що найбільше цікавить тих, які сидять в кольорових (навіть на чорно-білій фотографії) сорочках - розхристаними і задоволеними своїм безтурботним життям.

Z29. Позбавлений первинних статевих ознак колишній штовхач куль, а зараз дискобол, вдивляється під спідницю всесвіту. Шукає поглядом: може, літають десь поруч з астероїдами його закинуті ядра. Робітники замріяно вовтузяться з довжелезним шлангом.  Допубертатний хлопчик не збирається їм допомагати і навіть не дивиться в їхній бік – в нього поки що інші інтереси. Він цілеспрямовано вглядається в лоно фотоапарата „Ломо”, що потом породить його фотографію.

КВАЗІЕРОТИКА

Вкладати нові змісти в старі фото нам допомагають гламурні журнали з голими тітками. Колись, дарма що невинні, всілякі жести, пози, групові композиції стають об’єктами сексуальних домислів. Тепер так, як колись, фотографуватися ризиковано – можна підрубити на корені свою політичну кар’єру або нарватися на розлючення, а згодом розлучення. То, за чим нині ганяються папараці, раніше валялось під ногами.

045. Дві голови в передсерді і два тулуба в шлуночках одного серця, наповненого інфікованою коханням кров’ю. Обидва передсердя і обидва шлуночка одного роду. Я як ще засвідчити приязнь до Зіночки?

New36. Погляд, що пронизує наскрізь. Пронизує очі, мозок, кістки черепа, фотопапір. Душа, як писав Осип Мандельштам, – жіночого роду.  На фотографії дві половини душі: одна – світла, але з гранчаком, інша – чорна, але більш цнотлива. Але що може зашкодити їх поєднанню в одному кадрі? В фотографічному світі (чи світлі?) плідними можуть бути навіть одностатеві стосунки.

01. Шум очеретяних суцвіть та плеск хвиль, що розбиваються об фігури жінок, дівчат та дівчаток навіюють думи про непересічну соціальну вагу центрального персонажу і вказують на ознаки безсильної роздратованості у відстрашеного юнака.

Це нагадує гарем ластоногих: сивуч, що стереже свій простір, наповнений донесхочу самками й спільним потомством, а також статевозрілий молодий самець, що вештається навколо, не маючи відваги вдертися з претензіями в межі гарему статевого  узурпатора. У нас все не як у людей.

---

[1] 4 червня в Любліні відбулася мультимедійна презентація проекту „Інстинкт фото-самозбереження”. Презентація плавно перейшла у відкриття виставки фотографій, які були знайдені на скупках макулатури в Херсоні. На презентації глядачі могли  ознайомитися зі змістом CD-диску. А це близько 800 фотографій, що представляють людей в різних життєвий ситуаціях. Фотографії згруповані в 26 сюжетних ліній: „Алко-голота”, „Транс-спорт”, „Прості речі”, „Гаметоген”, „Квазіеротика” тощо. Наскрізною ідею в проекті є аналіз ролі фотографії в подоланні страху перед смертю.

У реалізації проекту брали участь: Центр молодіжних ініціатив „Тотем”, „Народний архів” при каф. філософії і соціології ХДТУ, Ośrodek „Brama Grodzka – Teatr NN”, Galeria Autorska “Michałowski”