Шурпіт Коц

ІНЛІРИКА

***
пройде років сто
і вчені ділові нащадки
прийдуть на кладовище нащих цілунків
щоб з особливо цікавих уламків
змурувати антолоґію національного духу
Уявляєш, ніхто не зможе собі уявити,
що ми могли бути настільки анахронічними,
що могли дарувати троянди*
* культурна форма рослин типу роза.

***
колись сказала мені жінка не колись

П'ЯТЬ З ДИСТИХУСЕКС

місяця краєць гіркий мов тяжкозароблене срібло

         грінка хрумтить на губах хмарою кави запий
гребінь дзвенючий куща розчісує вітрові коси
         в місячнім світлі калин розсипи чорні корал
дощ мов розпечене срібло ллється на груди сахари
         вітер з розгону опіксь сонце веде хоровод
зайчик вухатий майне по білому тілі галявин
         запах відчувши дощу нірку шукає стрімглав
буря розхитує гілля і встелює корені листом
         дощ з щумом вітру з’єднавсь шурхіт клепсидри затих
                                                                     сонце холоне в степу

***
Крізь павутину светра твого
два снігурі, від сорому червоні,
до мене прагнуть