РЕДАКЦІЯ ЧИСЛА

Молодіжний випуск
виходить спільно з часописом "Perpetuum Studiens"

Менторське вступне слово

На певній життєвій межі все чіткіше постає питання спадкоємця. Його вибір, якщо не йдеться про банальні матеріально-родинні стосунки, залежить від складности того, що хочемо передати у спадок. Чим більше вкладено фізичних та інтелектуальних зусиль у справу, чим істотніший відтинок життя вона зайняла собою, тим складніше відшукати наступні відповідні руки, що не змарнували б набутого.

Не конче все мусить залишатися таким, як за попередника. Єжи Ґедройць заповів припинити існування журналу “Культура” після свого відходу. Але це лише матеріальна сторона справи перейшла в архів. Середовище, виховане журналом, отримало у спадок значно більше – школу мислення, стиль дотримання власної позиції, приклад інтелектуальної і громадянської відваги.

Мабуть, саме про це йшлося редакції часопису “Ї”, коли ми започатковували видання молодіжних додатків до наших чисел. Однак не тільки.

Найбільшою проблемою останнього часу для нас є питання людського потенціалу. У випадку з журналом – питання авторів. З перекладами все гаразд, а от щодо вітчизняного мислячого і при цьому пристойно пишучого люду, то відчувається певне вичерпання. До київських інколи годі достукатися, нерідко там важить не рівень, а кількість проданого матері­алу і за яку ціну. Представники того покоління, що починало творити часопис, так чи инакше реалізувалися, здобули певний соціальний статус, набули разом з життєвим досві­дом і якихось стереотипів, сформувались у середовищі “Ї”, переросли його і створили свої. Це є предметом нашої гордости, але в жодному разі не може бути причиною чи приводом до зупинки.

Часопис, як, зрештою, і будь-яка инша справа, живий доти, доки розвивається і рухається вперед. Не так важлива успішність кожного окремого кроку, скільки сам факт поступального руху. Для цього власне і потрібні нові люди, автори нового покоління, нової, часом незвичної, для початку можливо невдало аргументованої точки зору, оприлюднення якої є внутрішньою потребою на шляху до самовдосконалення і самореалізації.

На помилках вчаться. Це банал, що не перестає бути істиною. Ми хочемо спробувати дати шанс молодим авторам вчитися на помилках – їхніх і наших. Ми хочемо спробувати дати шанс журналу не закостеніти серед загальновизнаних авторитетів, а надалі провокувати думку і дію.

Перше молодіжне число часопису “Ї” виходить спільно з політологічним часописом філософського факультету ЛНУ ім Івана Франка “Perpetuum Studiens”. Якщо бодай один з надрукованих у ньому молодих полі­тологів доросте колись до автора дорослого числа – це вже здобуток.

Створити і передати у спадок школу мислення – гідна мета, що її можливо не встигнемо чи не зможемо­ реалізувати. Але задекларувати її і наполегливо робити­ кроки до втілення – це також вже успіх. Чи не так?

Вступне слово "молодої" редакції

До когось ідея завітала безпосередньо під час прийняття ванни, комусь впала на голову у вигляді запашного яблука, ще хтось наштовхнувся на неї, сидячи у діжці... Джерелом нашої ідеї був келих встояного вина.

Часопис “Perpetuum Studiens” – молодіжна візія політологічного дискурсу. Декотрі студенти не лише вчаться, але і думають. “PS” з’явився як нагода для молодого політолога долучитись до інтелектуальних баталій, як засіб набуття професійности при викладенні власних міркувань на папері.

Людина не відповідає за свої думки, однак за слово, особливо надруковане, відповідальність немала. Воно – реалізоване прагнення вільно та аргументовано висловитись, виклик критично налаштованій публіці, свідчення небайдужого ставлення­ до світу.

Молодь, тобто всі ті, чий дух святкує надцять років, має час на реалізацію далекої мети. За свою ціль маємо формування нового, сучасного політологічного середовища. Воно потрібне нам, аби модерна полі­тична наука зі своїм категоріальним апаратом, методами та законами здобула своє місце в українському контексті. Здійснення такої цілі потребує виведення специфічної формули: молодіжний запал та сміливість у суміші з досвідом відкритих до інновацій фахівців.

Ніхто вченим не народжується. Тому дякуємо своїм терплячими наставникам з незалежного культурологічного часопису “Ї” за конструктивний підхід і підтримку!